Ухвала
від 30.09.2013 по справі 801/2278/13-а
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2278/13-а

30.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Авантаж-Люкс"- Савопуло Борис Миронович, довіреність б/н від 20.09.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи №801/2278/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 26.04.13

за позовом Приватного підприємства "Авантаж-Люкс" (вул. Київська, 82, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98612)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13 задоволено частково позовні вимоги Приватного підприємства "Авантаж-Люкс" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 13.11.2012 р. № 977 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10.12.2012р. № 0005952301.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10.12.2012р. № 0005942301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Авантаж-Люкс» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Київська, б. 82, код за ЄДРПОУ 3412175) 710,54 грн. (сімсот десять грн. 54 коп.) судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13р. без змін.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Приватне підприємство "Авантаж-Люкс" (далі - позивач, ПП "Авантаж-Люкс") звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби про:

визнання протиправним та скасування Наказу від 13.11.2012 р. № 977 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки";

визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби з проведення перевірки та складання акту № 2515/22-01/34121575 від 26.11.2012 р.;

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012р. № 0005942301, яким встановлено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32183 грн. та 1 грн. штрафних санкцій, що разом складає 32184грн., а також № 0005952301, яким встановлено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 38869грн. та 1грн. штрафних санкцій.

Позивача зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 06.03.2006р., має статус юридичної особи: код ЄДРПОУ 34121575, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 593551, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 1864236, довідкою АА № 438697 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статутом (а.с.78, 79, 80,100-114). Позивач взятий на облік платника податків у ДПІ у м. Ялті з 09.03.2006 року за № 112 та являється платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100019743 від 06.02.2007р.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 22.23 - виробництво будівельних виробів із пластмас, 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 01.19 - вирощування інших і дворічних культур, 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах

13.11.2012р. за №917 відповідачем прийнятий Наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», згідно із яким призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Авантаж-люкс», код за ЄДРПОУ 34121575 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808 (т.1 а.с. 18).

В період з 13.11.2012р. тривалістю 5 робочих днів посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808 за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р..

За результатами перевірки складено акт від 26.11.2012р. №2515/22-01/34121575 (т.1 а.с. 19-37) (далі акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР; п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, пп. 138.1 п 138.8 ст. 138; п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 38869 грн., в тому числі за перший квартал 2011р. - в сумі 23249 грн., за другий квартал 2011р. в сумі 165620 грн.; п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено занижено ПДВ на загальну суму 32186 грн., в тому числі: за березень 2011р. в сумі 18600 грн., за квітень 2011р. в сумі 13583 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012р.: № 0005952301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 38870 грн., в тому числі за основним платежем - 38869 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (т.1 а.с. 16); № 0005942301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32184 грн., в тому числі за основним платежем - 32183 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (т.1 а.с. 17).

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Щодо правомірності прийняття ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС наказу від 13.11.2012 р. № 977 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 20.1.4 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Встановлено, що згідно наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 13.11.2012 р. № 977 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" вирішено провести саме документальну позапланову виїзну перевірку.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, поміж іншого, згідно із п.п. 78.1.1 - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Оскаржуваний наказ від 13.11.2012р. № 917 мотивований тим, що відповідачем на адресу ПП «Авантаж-Люкс» направлено запит від 13.09.2012р. № 9214/10/22-03 про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 34121575) за березень-квітень 2011р.

Протягом зазначеного у запиті терміну, позивачем до ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС копії документів та пояснення щодо включення таких операцій до податкового обліку з відповідними відображеннями у податкових деклараціях з ПДВ не надано.

Як свідчать матеріали справи, податковий орган направив на адресу ПП «Авантаж-Люкс» запит від 13.09.2012р. за вих. №9214/10/22-03 про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських відносин з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) за березень-квітень 2011 року (т.1 а.с. 221).

Направлення відповідачем запиту рекомендованим листом підтверджено копією фіскального чеку №7563 від 19.09.2012р. з зазначенням штрихкодового ідентифікатору - 9860012899680 (т.1 а.с. 221), яке згідно з результатом пошуку за штриховим ідентифікатором з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (www.ukrposhta.com), вручене за довіреністю 22.10.2012р. об'єктом поштового зв'язку ЯЛТА 0 з індексом 98600 (т.1 а.с. 220).

Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи наявний лист за підписом начальника Центру поштового зв'язку № 3 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 24.04.2013р., скерований на запит суду про надання інформації, згідно із яким рекомендований лист з рекомендованим повідомленням № 9860012899680 від 19.09.2012р. на адресу позивача, вул. Київська, 82 м. Ялта, 98612, надійшло до ВПС "Ялта-12" 21.09.2012р. Рекомендований лист повернутий за закінченням терміну зберігання 19.10.2012р. та вручений за закінченням терміну зберігання уповноваженому ДПІ в м. Ялта ОСОБА_1 22.10.2012р. (т.1 а.с. 229).

Згідно з п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Повернення поштовою службою конверту із запитом відповідача, свідчить про відсутність виникнення у позивача обов'язку, передбаченого п. 78.1.1. ст.78 ПК України, що в свою чергу дозволяє зробити висновок, про відсутність достатніх обставин для призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визначених ст. 78 ПК України, та як наслідок прийняття відповідачем рішення про її проведення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 13.11.2012р. №917 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 р. № 0005942301, та № 0005952301.

Перевіркою повноти визначення валових витрат по взаємовідносинам позивача з БВП «Строитель-Плюс» за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. встановлено їх завищення всього в сумі 160917 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011р в сумі 93000 грн., за 2 квартал 2011р. в сумі 67917 грн.

З акту перевірки вбачається, що висновку про порушення позивачем положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон №334) та Податкового кодексу України зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з БВП «Строитель-Плюс».

Відповідач вказує, що постачальник - БВП «Строитель-Плюс» у період, що перевірявся має ознаки "фіктивності" та спрямований на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також відповідач посилається на акт від 31.10.2012 р. №84/40-20/31263808 "Про проведення документальної невиїзної перевірки БВП «Строитель-Плюс», код ЄДРПОУ 31263808».

Як вбачається з матерів справи, між позивачем та БВП «Строитель-Плюс (код ЄДРПОУ 31263808) у періоді, що перевірявся, укладено угоди на постачання товарів, робіт (послуг), а саме:

22.03.2011р. між ПП «Авантаж-Люкс» (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (підрядник) укладено договір підряду №6 на проведення будівельних робіт (т.1 а.с.120-122).

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується договірною ціною, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, локальним кошторисом № 2-1-1, відомістю до локального кошторису № 2-1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2011р., актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011р., підсумковою відомістю ресурсів (т.1 а.с. 123-135, 137-139).

БВП «Строитель-Плюс» виписало позивачу податкову накладну №520 від 31.03.2011р. на загальну суму з ПДВ на суму 41500,00 грн., у т.ч. ПДВ 6916,67 грн. (т.1 а.с.136).

Оплата придбаних від контрагента послуг підтверджується платіжним доручення №103 від 04.04.2011р. на суму 41500,00 грн. (т.1 а.с. 208).

23.03.2011р. між ПП «Авантаж-Люкс» (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (підрядник) укладено договір підряду №7 на проведення будівельних робіт (т.1 а.с.140-142).

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується договірною ціною, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, локальним кошторисом № 2-1-1, відомістю до локального кошторису № 2-1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2011р., актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011р., підсумковою відомістю ресурсів (т.1 а.с. 143-158).

БВП «Строитель-Плюс» виписало позивачу податкову накладну 519 від 31.03.2011р. на загальну суму з ПДВ на суму 70100,00 грн., у т.ч. ПДВ 11683,67 грн. (т.1 а.с.159).

Оплата придбаних від контрагента послуг підтверджується платіжним доручення №104 від 04.04.2011р. на суму 70100,00 грн. (т.1 а.с. 209).

14.04.2011р. між ПП «Авантаж-Люкс» (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (підрядник) укладено договір підряду № 11/1143 на проведення будівельних робіт (т.1 а.с.162-163).

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується договірною ціною, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, локальним кошторисом № 2-1-1, відомістю до локального кошторису № 2-1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011р., актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011р., підсумковою відомістю ресурсів (т.1 а.с. 164-191).

БВП «Строитель-Плюс» виписало позивачу податкову накладну 500 від 29.04.2011р. на загальну суму з ПДВ на суму 81500,00 грн., у т.ч. ПДВ 13583,33 грн. (а.с.192).

Оплата придбаних від контрагента послуг підтверджується платіжним доручення № 121 від 18.04.2011р. на суму 81500,00 грн. (т.1 а.с. 207).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем в акті перевірки не встановлено порушень при виконанні зобов'язань по укладеним договорам між позивачем та контрагентами, зокрема таких як відсутності фактичного виконання робіт.

Вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Сумуючи вище викладене та приймаючи до уваги, що валові витрати позивача по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат та витрат, що враховані при визначенні об'єкту оподаткування витрати по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» віднесено суму у розмірі 160917 грн. у т.ч. за 1 квартал 2011р.2011р. в сумі 93000 грн., за 2 квартал 2011р. в сумі 67917 грн., у зв'язку з чим, висновок податкового органу про заниження ПП «Авантаж-Люкс» податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з вказаним контрагентом в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38869 грн., у т. ч. за 1 квартал 2011р. в сумі 23249 грн., за 2 квартал 2011р. в сумі 15620 грн. є необґрунтованим.

Отже, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 38870 грн., в тому числі за основним платежем - 38869грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. є протиправним.

Вищевикладене в повній мірі стосується й донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За висновками акту відповідача, встановлено завишення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з БВП «Строитель-Плюс» за березень 2011р. в сумі 18600,00 грн., за квітень 2011р. в сумі 13583,33 грн..

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про неможливість фактичного здійснення БВП «Строитель - Плюс» господарських операцій через порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених даним контрагентом позивача з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п.184.5 ст.185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Оскільки, на час здійснення позивачем господарських операцій з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) останній був зареєстрований як платник ПДВ, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за березень, квітень 2011 р. дотримано положення Податкового Кодексу України.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) на момент укладення угод з позивачем.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної думки дотримується Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Отже, суми податкового кредиту за господарськими операціями з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за перевіряємий період на суму 32183 грн. правомірно та обґрунтовано.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Щодо посилань на Вирок Київського районного суд м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013р. по справі № 123/3318/13-к, яким встановлено, що засновником ряду юридичних осіб, а саме: КП "Альянс", БВП "Строитель плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримторг" та ПП "Кримспецтехнолоджі" вчинено пособництво службовим особам ТОВ "Союз КДС", ПАТ "Крименерго", ТОВ "Південна будівельна компанія", ТОВ "Кримкомплекс" та ТОВ "Будком" в умисному ухиленні від сплати податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи зазначені норми, суд робить висновок, що преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, є підставами для звільнення від доказування.

Згідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, відповідно до диспозиції ч.4 ст. 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим вказана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Зазначена позиція викладена у листі ВАСУ від 14.11.2012 р. №2379/12/13-12.

Враховуючи, що вироком суду від 10.04.2013р. по справі №123/3318/13-к не встановлені обставини безпосередньо щодо позивача, а саме: фіктивності укладених угод між позивачем та БВП «Строитель-Плюс», то суд вважає, що вирок суду не містить обставин, які є мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи та свідчать про недотримання платником податків норм податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, у вказаному вироку не надана будь-яка оцінка діям службових осіб суб'єктів господарювання (контрагентів позивача) по взаємовідносинах з позивачем у справі стосовно вчинених господарських операцій, за результатом яких позивачем були сформовані витрати та нарахований податковий кредит.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податковим повідомленням-рішенням від 10.12.2012р. №0005942301 суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 38184 грн., у т.ч. за основним платежем - 38183 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13р. по справі №801/2278/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко

СудСевастопольський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення30.09.2013
Оприлюднено08.10.2013
Номер документу33947015
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —801/2278/13-а

Ухвала від 11.11.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Ланченко Л.В.

Ухвала від 30.09.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Цикуренко Антон Сергійович

Ухвала від 06.08.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Цикуренко Антон Сергійович

Постанова від 26.04.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кузнякова С.Ю.

Ухвала від 16.04.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кузнякова С.Ю.

Ухвала від 29.03.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кузнякова С.Ю.

Ухвала від 07.03.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кузнякова С.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні