Рішення

від 16.07.2013 по справі 914/2024/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 р. Справа № 914/2024/13

За позовом: Прокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Горлиця», с. Добряни Городоцького району Львівської області

про стягнення 15 151, 92 грн.

Суддя П. Манюк

при секретарі Н. Чорній

За участю представників:

від прокурора: Телюк Г.В.

від позивача: Батьков В.В. - представник

від відповідача : Пристацький С.Т. - директор

Зміст ст. 22 ГПК України прокурору та представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Прокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горлиця» про стягнення 15 151, 92 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.06.2013 року.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судових засіданнях прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях та усних поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача у представленому відзиві та в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Прокурор Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (надалі - позивач) звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горлиця» (надалі - відповідач) про стягнення 15 151, 92 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що в період 20.07-09.08.2012 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в своїй діяльності, за результатами якої складено акт перевірки № 1119-03-116.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, яке полягало у тому, що в період з 08.08.2011 року по 07.08.2012 року відповідач здійснював самовільний забір підземних прісних вод на виробничі потреби (об'ємом 348, 00 м. куб.) із шахтного колодязя, який знаходиться в межах с. Добряни, без спеціального дозволу на користування надрами.

12.12.2012 року на адресу відповідача Державною екологічною інспекцією у Львівській області було скеровано претензію № 745 про добровільне відшкодування завданих державі збитків на суму 15 151, 92 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами) визначений на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783.

З цих мотивів прокурор Городоцького району Львівської області та позивач просять стягнути з відповідача 15 151, 92 грн.

В представленому відзиві та в усних пояснення, наданих в судових

засіданнях, відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що вода, яка є у його колодязі є підшкірною і потрапляє у криницю виключно з дощових опадів і тому не може бути якісною і тим більше не є надрами, а тому підприємство змушене використовувати привозну воду з Городоцького водоканалу, що підтверджується укладеним договором про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації від 04.08.2010 року № 1160.

У 2010 році на вимогу позивача відповідачем отриманий Дозвіл на спеціальне водокористування від 27.10.2010 р. № УКР-2038-10/Льв. Вимог щодо необхідності отримання інших довільних документів на використання води позивачем перед відповідачем при перевірках не ставилося.

В довідці від 07.08.2012 року № 27/8, що видана директором відповідача - Пристацьким С.Т., зазначено, що кількість забору води за період з 08.08.2011 року по 07.08.2012 року склала 348 літрів води на виробничі потреби, однак при нарахуванні шкоди позивачем безпідставно вказано про використання відповідачем 348 куб. м. води.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до приписів ст. 1 Водного кодексу України використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

За приписами статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Частинами 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Таким чином, норма ст.2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Тобто законодавець передбачив наявність спеціальних нормативних актів, які пов'язані з відносинами, що виникають під час водокористування. Відтак, водні відносини в Україні регулюються не лише Водним кодексом України, а і іншим законодавством, зокрема Кодексом України про надра.

Відповідно до ст.1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно зі ст.6 цього Кодексу корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. № 827, підземні прісні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Визначення корисних копалин як копалин загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 Кодексу України про надра, останні надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, такі виняткові випадки визначено в ст. 23 Кодексу України про надра, де в редакції чинній на момент проведення перевірки зазначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб. При цьому, стаття 23 Кодексу України про надра не конкретизує без яких саме спеціальних дозволів землевласники і землекористувачі мають право видобувати підземні води, а відтак, таке право не обумовлюється наявністю будь-яких дозволів.

Тобто, як вбачається з вищенаведеної норми землевласникам і землекористувачам надано право в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води за наявності умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.

Земельною ділянкою, яка розташована на вул. Зеленій, 62, що у с. Добряни Городоцького району Львівської області, відповідач користується на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області.

Отже, відповідач, як належний землекористувач, в межах наданої йому земельної ділянки має право без спеціального дозволу видобувати для власних господарсько-побутових потреб підземні води не більше 300 кубічних метрів на добу, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання.

В акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09.08.2012 року №1119-03-1116 встановлено, що видобуток відповідачем води з шахтного колодязя не перевищує встановленого ліміту в розмірі 300 кубічних метрів на добу.

Згідно довідки від 07.08.2012 року № 27/8 виданої ТзОВ «Горлиця», за період з 08.08.2011 року по 07.08.2012 року кількість забору води склала 348, 00 літрів, а отже відповідачем не було перевищено видобутку води на виробничі потреби більше 300 кубічних метрів на добу.

Суд також приходить до висновку, що хоча відповідачем і зазначено в довідці від 07.08.2012 року № 27/8 про використання води на виробничі потреби, однак вважає, що використання води для напування кролів, вирощування яких належить до його основного виду діяльності, відноситься до господарсько-побутових потреб відповідача.

Видобування підземних вод відповідачем здійснюється на власні виробничі потреби, що не суперечить та не є ширшим від поняття «господарських» потреб, які реалізуються відповідачем у процесі його господарської діяльності, у тому числі у сфері виробництва. Крім цього, законодавством не визначено, яка діяльність відноситься до «господарсько-побутових потреб», на які іде посилання в ст. 23 Кодексу України про надра.

Наявність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування від 27.10.2010 р. № УКР-2038-10/Льв не спростовує вищенаведені обставини щодо законодавчо встановленої можливості водозабору підземних вод без спеціального дозволу в об'ємах, передбачених ст. 23 Кодексу України про надра.

Таким чином, відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем положень ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра щодо відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до п. 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведе, судовий збір в сумі 1 720, 50 грн. підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України з позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -,

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98, код ЄДРПОУ 38057086) в дохід Державного бюджету України 1 720, 50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 23.07.2013 року.

Суддя Манюк П.Т.