Постанова

від 01.10.2013 по справі 914/2024/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 914/2024/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Данко Л.С.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області №05/1-4550-13 від 29.07.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013р.

у справі № 914/2024/13

за позовом: прокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю "Горлиця", с.Добряни Городоцького району Львівської області

про стягнення 15 151, 92 грн.збитків

За участю представників:

прокурора: Яворського Я.Т.

від позивача: Батьков В.В. - представник

від відповідача : Пристацький С.Т. - директор

Колегією суддів у складі: суддя доповідач - Хабіб М.І., судді Гриців В.М., Якімець Г.Г. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.09.13р.

У зв'язку з перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р., у склад колегії суддів для розгляду справи введено замість судді Гриців В.М. - суддю Данко Л.С.

В судовому засіданні 17.09.13р., колегією суддів у складі: суддя доповідач - Хабіб М.І., судді Данко Л.С., Якімець Г.Г., оголошено перерву до 01.10.13р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.07.2013р. у справі № 914/2024/13 (суддя Манюк П.Т.) відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Горлиця" про стягнення 15 151, 92 грн. збитків. Присуджено до стягнення з Державної екологічної інспекції у Львівській області в дохід Державного бюджету України 1 720, 50 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема, ст.ст.1, 2, 48 Водного кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 23 Кодексу України про надра. При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що відповідач користується земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з Городоцькою РДА. Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра відповідач, як належний землекористувач, має право в межах наданої йому земельної ділянки без спального дозволу видобувати для власних господарсько-побутових потреб підземні води не більше 300 куб. м на добу. Використання води для напування кролів, вирощування яких належить до основного виду діяльності, відноситься до господарсько-побутових потреб відповідача, який не перевищив вказаної в ст. 23 КУпН норми водозабору, тому відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем положень ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Львівської області подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Зокрема, не погоджується з висновками місцевого суду про те, що відповідачу не потрібен спеціальний дозвіл на користування надрами, а також, що використання води для напування кролів, вирощування яких належить до основного виду діяльності відповідача, відноситься до господарсько-побутових потреб відповідача. Посилаючись на ГОСТ 17.1.1.04-80, затв. постановою Держкомітету СРСР по стандартах від 31.03.1980р. №1452, вважає, що використання відповідачем води з шахтного колодязя для обслуговування кролеферми не відноситься до господарсько-побутових потреб відповідача, а відноситься до виробничих потреб, тому таке використання води не підпадає під дію ст. 23 Кодексу України про надра..

Позивач підтримує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні 01.10.13р. прокурор та представник позивача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач просив залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області (далі - Інспекція) проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в своїй діяльності, за результатами якої складено акт № 1119-03-1116 від 20.07-09.08.2012р., згідно з яким перевіркою встановлено, зокрема, що за період з 08.08.2011р. по 07.08.2012 р. ТзОВ "Горлиця" проведено забір підземної води в кількості 348 куб.м із шахтного колодязя без спеціального дозволу на користування надрами та використано на виробничі потреби товариства. Від підписання акту директор товариства відмовився.

На підставі названого акта перевірки та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затв. наказом Міністерства навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783, Інспекцією проведено розрахунок збитків, заподіяних порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, та визначено його в розмірі 15 151,92 грн. При розрахунку Інспекція виходила з кількості забору води із шахтного колодязя 348 куб. м., оскільки в довідці від 07.08.2012р. року №27/8 (а.с. 102) відповідачем допущена описка, вказана кількість забору води за період з 08.08.2011 року по 07.08.2012 року на виробничі потреби 348 літрів, що суперечить журналу обліку водоспоживання відповідача із шахтного колодязя (а.с.117-118), згідно з яким така кількість води споживається за декілька днів, а не за рік.

На підставі ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Інспекція звернулась до відповідача з претензією від 12.12.2012 р № 745 про відшкодування завданих державі збитків в сумі 15 151, 92 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Щодо директора ТзОВ "Горлиця" Пристацького С.Т. Інспекцією складено протокол №002826 про адміністративне правопорушення від 28.01.2013р.(невиконання п.7 припису Інспекції від 09.08.2012р. № 1119-03-1116) та винесено постанову від 18.02.2013р. № 132-03 про накладення адміністративного стягнення.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.1 Водного кодексу України (далі - ВК) водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів);

забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них;

підземні води - це води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах;

водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);

водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території.

Частинами 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Згідно із ст. 51 ВК водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Таким чином, норма ст.2 Водного кодексу України містить посилання, зокрема, на земельні та гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Тобто, законодавець передбачив наявність спеціальних нормативних актів, які пов'язані з відносинами, що виникають під час водокористування. Відтак, водні відносини в Україні регулюються не лише Водним кодексом України, а і іншим законодавством, зокрема, Земельним кодексом України, Кодексом України про надра.

Відповідно до ст.1 Кодексу України про надра (далі - Кодекс про надра), надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання - це родовища корисних копалин. ( ч.2 ст.5 Кодексу про надра). .

Згідно зі ст.6 цього Кодексу корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. № 827, підземні прісні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Статтею 18 Кодексу про надра передбачено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Згідно із ст. 23 Кодексу про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

В силу ч.2 ст.116 Земельного кодексу набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК).

Згідно з частинами 1-5 статті 126 Земельного кодексу , в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є:

- державний акт на право власності на земельну ділянку, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення - цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, або свідоцтво про право на спадщину;

- державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;

- договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Згідно із ст. 95 Земельного кодексу землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі

З аналізу названих норм законодавства випливає, що землекористувачі, які згідно з нормами Земельного кодексу отримали земельні ділянки у власність чи користування (оренду), вправі використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на цій земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі.

Тобто, для реалізації права на використання корисних копалин, водних об'єктів тощо на певній земельній ділянці необхідно мати право власності на цю земельну ділянку чи право користування (оренди ) нею.

Саме такі вимоги містить ст. 23 Кодексу України про надра, якою передбачено право землевласників та землекористувачів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб без спеціальних дозволів та гірничого відводу, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Отже, положення ст. 23 Кодексу України про надра щодо права видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб без спеціальних дозволів та гірничого відводу поширюються .лише на землевласників та землекористувачів, які у встановленому Земельним кодексом порядку набули право на земельну ділянку і це право підтверджене відповідним документом, передбаченим ст. 126 ЗК, що пройшов державну реєстрацію.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач не перевищив норми видобування води, встановленої названою статтею.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено керівником відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, ні договору оренди земельної ділянки, ні державного акта на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений шахтний колодязь, з якого відповідач добував в серпні 2011р.- серпні 2012р. підземні води, у відповідача станом на серпень 2011р. - серпень 2012р. не було, земельна ділянка не передавалась йому у власність, користування чи в оренду у встановленому законом порядку.

Відповідачу також не передавався в користування чи оренду водний об'єкт у комплексі із земельною ділянкою, як це встановлено Водним кодексом.

Отже, станом на серпень 2011р. - серпень 2012р.відповідач не був належним землекористувачем в розумінні Земельного кодексу. Наявний в матеріалах справи договір оренди землі від 27.12.2012р., укладений відповідачем з Городоцькою РДА (а.с. 30-38), не може братися до уваги, оскільки він укладений після виникнення спірних правовідносин та не підтверджує права відповідача на земельну ділянку на час їх виникнення (серпень 2011р. - серпень 2012р.).

На підставі викладеного апеляційний суд вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що згідно із ст.23 Кодексу про надра відповідач, як належний землекористувач, має право в межах наданої йому земельної ділянки без спеціального дозволу видобувати для власних господарсько-побутових потреб підземні води не більше 300 куб. м на добу.

З огляду на відсутність у відповідача станом серпень 2011р. - серпень 2012р. права на земельну ділянку, на якій розташований шахтний колодязь, з якого відповідач добував воду, апеляційний суд не бере до уваги інші доводи та докази сторін.

Таким чином, в порушення названих вище норм законодавства відповідач, не маючи права на користування земельною ділянкою та не маючи дозволу на користування надрами, самовільно користувався надрами, добуваючи підземні води, які використовував для виробничих потреб, чим завдав державі збитки, оскільки надра, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (ст. 4 КУпН, ст. 6 ВК).

Відповідно до п. «з» ч.2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч. 4 ст. 68 Закону).

В силу ст. 69 Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що внаслідок безпідставного визнання відповідача належним землекористувачем місцевий суд дійшов помилкового висновку про його право згідно із ст. 23 Кодексу про надра без спеціального дозволу видобувати для власних господарсько-побутових потреб підземні води , а відтак , про відмову у позові. Отже, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити, стягнути з відповідача збитки на користь місцевого бюджету Добрянської сільської ради.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013р. у справі № 914/2024/13 скасувати, постановити нове , яким позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горлиця", ідент. код 23266203, місцезнаходження: 81500, Львівська область, Городоцький район, с Добряни, вул.Зелена, буд.62, на користь місцевого бюджету Добрянської сільської ради, ідент. код 37965536, с. Добряни Городоцького району Львівської області, р/р. 33112331700088 в УДКСУ у Городоцькому районі Львівської області, МФО 825014, код платежу 24062100 - 15 151,92 грн. збитків.

Стягувач: Державна екологічна інспекція у Львівській області, ідент. код 38057086, місцезнаходження:79026, м. Львів, вул.Стрийська,98..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горлиця", ідент. код 23266203, місцезнаходження: 81500, Львівська область, Городоцький район, с Добряни, вул.Зелена, буд.62, в доход державного бюджету України 1720,50грн. судового збору.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горлиця", ідент. код 23266203, місцезнаходження: 81500, Львівська область, Городоцький район, с Добряни, вул.Зелена, буд.62, в доход державного бюджету України 860,25грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 03.10.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Данко Л.С.

суддя Якімець Г.Г.