Рішення

від 11.07.2013 по справі 919/542/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року справа № 919/542/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Альошиної С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор"

(вул. Кіквідзе, буд. 37-б, офіс 1, м. Київ, 01103),

(бул. Тараса Шевченка, буд. 23, м. Київ, 01032)

до відповідача - Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

(пл. Нахімова, буд. 5, м. Севастополь, 99011)

про визнання відсутності права на нараховування плати за зберігання,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Семеняко С.В. - представник за довіреністю від 12.11.2012,

від відповідача - Дем'яненко В.Ю. - представник за довіреністю № ДВ-28 від 27.06.2013

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про визнання відсутнім права порту нараховувати плату за зберігання вантажу у розмірі 0,043 грн за тонну вантажу за добу, 0,433 грн за тонну вантажу на добу та 1,00 грн за тонну вантажу на добу за договором № 1205/181а від 25.05.2012 з 05.06.2012 до часу припинення дії форс-мажорної обставини, яка встановлена Експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати № ИС-104 від 22.10.2012.

Ухвалою суду від 15.05.2013 прийнято позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі № 919/542/13. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.05.2013.

У судовому засіданні, яке відбулось 27.05.2013, за усним клопотанням представника відповідача оголошувалась перерва до 25.06.2013 для надання суду відповідачем додаткових документів у справі.

Представник відповідача 25.06.2013 до розгляду справи у засіданні суду надав через канцелярію суду клопотання від 25.06.2013, в якому відповідач, посилаючись на статтю 79 ГПК України, вказав на те, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення по суті пов'язаної з нею справи № 5020-1245/2012, оскільки позовні вимоги у справі № 919/542/13 виникли з того ж самого договору (№ 1205/181а від 25.05.2012) і з тих самих підстав (форс-мажорних обставин), які зазначені у позові від 29.10.2012 у справі № 5020-1245/2012.

Ухвалою суду від 25.06.2013, за усним клопотанням представника позивача, розгляд справи був відкладений на 11.07.2013 для ознайомлення з клопотанням відповідача від 25.06.2013 та надання суду відповідних пояснень чи заперечень на вказане клопотання.

10.07.2013 представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання від 10.07.2013, в якому відповідач з урахуванням фактів, викладених у вищезазначеному клопотанні від 25.06.2013, просив суд на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинити провадження у справі № 919/542/13 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 5020-1245/2012.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.07.2013 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі від 10.07.2013, з урахуванням клопотання від 25.06.2013.

Представник позивача у засіданні суду надав заперечення № 416 від 10.07.2013, в якому просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 919/542/13, посилаючись на те, що клопотання відповідача є необґрунтованим, оскільки в ньому не наведено суттєвих доводів неможливості розгляду даної справи до розгляду справи № 5020-1245/2012 та спори у справах № 5020-1245/2012 і № 919/542/13 можуть розглядатись окремо.

Суд, розглянувши клопотання відповідача від 25.06.2013, з урахуванням клопотання від 10.07.2013 про зупинення провадження у справі, заслухавши пояснення представників сторін, відмовив у його задоволенні, з наступних підстав.

Справа № 5020-1245/2012, на яку посилався відповідач в обґрунтування клопотань про зупинення провадження у справі, розглядається господарським судом міста Севастополя за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" до Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про зобов'язання відповідача виконати умови договору № 1205/181а на перевалку вантажу від 25.05.2012 шляхом утримання від нарахування оплати за зберігання вантажу за період дії обставин непереборної сили.

Таким чином, дана справа і справа 5020-1245/2012 є справами з господарського спору між тими ж сторонами і з тих же підстав, але предмети спору у цих справах є різними.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 5020-1245/2012, оскільки відсутні обставини, які б перешкоджали розглянути дану справу по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду усно заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд у позові відмовити повністю, посилаючись на безпідставність позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідних клопотань сторонами суду станом на 11.07.2013 не надано, а 15.07.2013 спливає строк вирішення спору.

Оскільки клопотань про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору сторонами у даній справі суду не надано, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вирішив розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2012 між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" (далі-Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" (далі-Клієнт) був укладений договір № 1205/181а на перевалку вантажу.

Відповідно до Розділу 1 договору Клієнт (позивач) доручив, а Порт (відповідач) прийняв на себе зобов'язання з перевалки на території ПК-1 (пр. № 50) та території ПК-2 (пр. № 56) експортного вантажу, що поставляється Клієнтом - металобрухту (далі по тексту - вантажу). Клієнт здійснював вивантаження вантажу з автотранспорту на склад Порту, а Порт - вантаження його зі складу на морський транспорт судновими партіями по 2,5 тис. тонн.

Пунктом 2.1 Розділу 2 договору Клієнт організовує завезення на територію ПК-1 або ПК-2 Порта автомобільним транспортом вантажу, вказаного у розділі 1, в об'ємі 5 (п'ять) тис. тонн на місяць, а також його відправку морським транспортом.

В міру можливості порт зобов'язувався надати Клієнту складські площі для одноразового зберігання вантажу, що переробляється, об'ємом до 2,5 тис. тонн (пункт 2.4 Розділу 2 договору).

Згідно з пунктом 2.5 Розділу 2 договору Клієнт своїми силами і за свій рахунок забезпечує охорону свого вантажу та своєї перевантажувальної техніки на причалах Порту №№ 50 і 56.

Положеннями пункту 3.1 Розділу 3 договору передбачено, що обсяг переробки - 5 тис. тонн вантажу на місяць.

Відповідно до пункту 3.8 Розділу 3 договору в міру можливості порт надає місце на своєму складі для складування вантажу клієнта об'ємом не більше 2,5 тис. тонн за такими тарифами:

- за кожну добу пільгового терміну зберігання на протязі 30 діб (після чотирьох діб безкоштовного технологічного зберігання) - 0,043 грн за тонну на добу, відкрите зберігання;

- за кожну наступну добу після закінчення терміну пільгового зберігання в період з 31 до 90 діб - 0,433 грн за тонну на добу, відкрите зберігання;

- за кожну наступну добу зберігання в період з 91 діб - 1,00 грн за тонну на добу, відкрите зберігання (примітка: тариф розроблений без урахування ПДВ).

Прийом вантажу на зберігання оформлюється відповідними документами в установленому порядку.

Відповідно до умов вказаного договору, за даними позивача та експертного висновку, суднова партія вантажу в обсязі 3 600 тонн була накопичена у відповідача.

Представник позивача у ході розгляду справи вказав на те, що відповідач, не беручи до уваги, що існували форс-мажорні обставини, нарахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" кошти за зберігання вантажу.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Вищевказані обставини обумовили звернення позивача до господарського суду з даним позовом з відповідними вимогами про захист своїх прав.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані документи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Закон України „Про металобрухт" регулює відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною та енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту.

Відповідно до статті 12 Закону України „Про металобрухт" органами, що здійснюють державне регулювання операцій з металобрухтом, є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань промислової політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції та місцеві державні адміністрації.

Виходячи з потреби брухту чорних металів Кабінет Міністрів України має право запроваджувати режим квотування або повну заборону його експорту.

Згідно зі статтею 9 Закону України „Про металобрухт" контракти (договори, угоди) на експорт металобрухту підлягають реєстрації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 155.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2012 року позивачем були укладені зовнішньоекономічні контракти на експорт металобрухту № 06 від 04.04.2012 та № 07 від 10.04.2012. На момент укладення цих контрактів Кабінетом Міністрів України ще не був встановлений граничний обсяг експорту лому чорних металів на 2012 рік. Даний обсяг був затверджений на рівні 900 тис. тонн постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2012 № 388.

На підставі порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 155, а також згідно з встановленими квотами на експорт чорного металу на 2012 рік, 05.06.2012 позивач подав зовнішньоекономічні контракти № 06 і № 07 на реєстрацію до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.

Однак вказане Міністерство призупинило розгляд всіх поданих на реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів до моменту законодавчого визначення процедури розподілу квот та внесення відповідних змін до законодавчих актів, що стосуються експорту металобрухту. У зазначеному експертному висновку Севастопольської торгово-промислової палати вказано, що дані обставини підтверджуються листом Міністерства економічного розвитку вих. № 4121-11/37462-12 від 03.10.2012.

Згідно з частиною четвертою статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до пункту 7.1 Розділу 7 договору сторони передбачили, що не несуть відповідальність за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили.

Пунктом 7.2 Розділу 7 договору встановлено, що обставини, які настали незалежно від волі сторін, які навіть уважна сторона не могла б уникнути і усунути їх наслідки, будуть розглядатися як випадки, які звільняють від відповідальності, якщо вони виникнуть після укладення договору і перешкоджають його повному або частковому виконанню.

Під непереборною силою маються на увазі зовнішні та надзвичайні події, які не існували під час підписання договору, що виникли без згоди сторін, настанню та дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати й очікувати від сторони, що зазнала дії непереборної сили (пункт 7.3 Розділу 7 договору).

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Положеннями пункту 7.4 Розділу 7 договору, укладеного між сторонами у даній справі, передбачено що обставинами непереборної сили, зокрема, є акти органів влади, які мають вплив на виконання зобов'язань і всі інші події, які Торгово-промислова палата визнає та оголосить випадками непереборної сили.

Так, експертним висновком № ИС-104 від 22.10.2012 Севастопольської торгово-промислової палати встановлено, що відсутність законодавчого акту, який регулює процедуру надання квот на експорт металобрухту і у зв'язку з цим призупинення Міністерством економічного розвитку розгляду всіх поданих на реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів на експорт, призвело до неможливості здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" експортних поставок за договорами № 06 та № 07 і як наслідок до накопичення і неможливості своєчасного вивезення металобрухту відповідно до договору з Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт", є обставиною непереборної сили і має період дії з 05.06.2012 до моменту прийняття відповідного законодавчого акту відносно процедури розподілу квот на експорт металобрухту.

У ході розгляду справи представник позивача вказав на те, що форс-мажорні обставини не припинені та діють на час розгляду справи.

На час дії непереборної сили та інших обставин, які звільняють від відповідальності, зобов'язання сторін призупиняються, а санкції за невиконання договірних зобов'язань за цим договором у строк, не застосовуються (пункт 7.6 Розділу 7 договору).

Згідно з пунктом 7.7 Розділу 7 договору настання обставин, передбачених цим розділом, за умови дотримання вимог пункту 7.5 цього договору, продовжує термін виконання зобов'язань за даним договором на період, відповідний терміну дії обставини, що настала або перешкоди і розумного терміну для усунення його наслідків.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Зі змісту цієї статті вбачається, що наявність форс-мажорних обставин, які спричинили невиконання або неналежне виконання товариством зобов'язань за договором, є обставиною, за наявності якої сторона звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин позовні вимоги про визнання відсутнім права порту нараховувати плату за зберігання вантажу до часу припинення дії форс-мажорної обставини не є способом змінити умови договору (оскільки така умова безпосередньо передбачена договором) та не суперечать нормам закону щодо рівності сторін по договору, оскільки відповідають принципу свободи договору, відповідно до якого сторони самі визначають для себе умови договору, які є обов'язковими для виконання.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 ГПК України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати відсутнім право Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (пл. Нахімова, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01125548) нараховувати плату Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" (юридична адреса: вулиця Кіквідзе, буд. 37-б, офіс 1, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 37702121) за зберігання вантажу у розмірі 0,043 грн за тонну вантажу за добу, 0,433 грн за тонну вантажу на добу та 1,00 грн за тонну вантажу на добу за договором № 1205/181а від 25.05.2012 з 05.06.2012 до часу припинення дії форс-мажорної обставини, яка встановлена Експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати № ИС-104 від 22.10.2012.

3. Стягнути з Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (пл. Нахімова, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01125548, рахунок № 2600501885154 в СФ ПАТ "Укрексімбанк", МФО 384986, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" (юридична адреса: вулиця Кіквідзе, буд. 37-б, офіс 1, м. Київ, 01103; фактична адреса: бульвар Тараса Шевченка, буд. 23, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 37702121, рахунок 26003010188675 у ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, або на інші рахунки) 1 147,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 16.07.2013.

Суддя С. М. Альошина