Постанова

від 20.08.2013 по справі 919/542/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 919/542/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонової І.В.,

суддів Заплава Л.М.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача: Семеняко Сергій Васильович, довіреність №б/н від 12.11.12 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор";

відповідача: Жих Тетяна Юріївна, довіреність №ДВ-27 від 01.07.13 року, державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт";

відповідача: Дем'яненко Володимир Юрійович, довіреність №ДВ-28 від 27.06.13 року, державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт";

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Альошина С.М.) від 11 липня 2013 року у справі № 919/542/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" (вул. Кіквідзе, буд. 37-б, офіс 1,Київ 103,01103)

до державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (майд. Нахімова, 5,Севастополь,99011)

про визнання відсутності права на нараховування плати за зберігання вантажу

ВСТАНОВИВ :

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", у якому просив визнати відсутнім право державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" нараховувати плату за зберігання вантажу у розмірі 0,043 грн. за тонну вантажу за добу, 0,433 грн. за тонну вантажу за добу та 1,00 грн. за тонну вантажу за добу за договором №1205/18а від 25.05.2012 року з 05.06.2012 року до часу припинення дії форс-мажорної обставини, яка встановлена експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати №ИС-104 від 22.10.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2013 року позов задоволено.

Визнано відсутнім право державного підприємства „Севастопольський морський торгівельний порт" нараховувати плату товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельна група Авіор" за зберігання вантажу у розмірі 0,043 грн. за тонну вантажу за добу, 0,433 грн. за тонну вантажу на добу та 1,00 грн. за тонну вантажу на добу за договором №1205/181а від 25.05.2012 року з 05.06.2012 року до часу припинення дії форс-мажорної обставини, яка встановлена експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати № ИС-104 від 22.10.2012 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство „Севастопольський морський торгівельний порт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність обставин непереборної сили у правовідносинах між сторонами у справі, на підставі чого необґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий суддя Антонова І.В., судді Градова О.Г., Заплава Л.М.

У зв'язку з відпусткою судді Градової О.Г. на підставі розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2013 року здійснено заміну судді Градової О.Г. на суддю Фенько Т.П.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

25 травня 2012 року між державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" (порт) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" (клієнт) укладений договір № 1205/181а на перевалку вантажу, відповідно до умов якого клієнт доручає, а порт приймає на себе зобов'язання з перевалки на території ПК-1 (пр. № 50) та території ПК-2 (пр. № 56) експортного вантажу, що поставляється клієнтом, - металобрухту. Клієнт здійснює відвантаження вантажу з автотранспорту на склад порту, а порт - завантаження його зі складу на морський транспорт судновими партіями по 2,5 тис. тонн.

Згідно з пунктом 2.1 договору клієнт організовує завезення на територію ПК-1 або ПК-2 порту автомобільним транспортом вантажу, вказаного у розділі 1, в об'ємі 5 (п'ять) тис. тонн на місяць, а також його відправку морським транспортом.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що в міру можливості порт зобов'язується надати клієнту складські площі для одноразового зберігання вантажу, що переробляється, об'ємом до 2,5 тис. тонн.

Умовами договору передбачено, що клієнт своїми силами і за свій рахунок забезпечує охорону свого вантажу та своєї перевантажувальної техніки на причалах порту №№ 50 і 56 (пункт 2.5 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору обсяг переробки складає 5 тис. тонн вантажу на місяць.

Положення пункту 3.8 договору передбачають, що в міру можливості порт надає місце на своєму складі для складування вантажу клієнта об'ємом не більше 2,5 тис. тонн за такими тарифами:

- за кожну добу пільгового терміну зберігання на протязі 30 діб (після чотирьох діб безкоштовного технологічного зберігання) - 0,043 грн. за тонну на добу, відкрите зберігання;

- за кожну наступну добу після закінчення терміну пільгового зберігання в період з 31 до 90 діб - 0,433 грн. за тонну на добу, відкрите зберігання;

- за кожну наступну добу зберігання в період з 91 діб - 1,00 грн. за тонну на добу, відкрите зберігання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що платежі порту за послуги та роботу, передбачені даним договором, повинні бути здійснені клієнтом у національній валюті України (гривнях) за курсом НБУ на дату виставлення рахунків прямим перекладом на рахунок порту.

У разі затримки платежу з боку клієнта, останній сплачує порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день просрочки, а також відшкодовує збитки, пов'язані з простроченням платежів.

Згідно з пунктом 6.4 договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть майнову відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 7.1 договору сторони не несуть відповідальність за часткове або повне невиконання своїх обов'язків за договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що обставини, які настали незалежно від волі сторін, які навіть уважна сторона не могла б уникнути і усунути їх наслідки, будуть розглядатися як випадки, які звільняють від відповідальності, якщо вони виникнуть після укладення договору і перешкоджають його повному або частковому виконанню.

Під непереборною силою маються на увазі зовнішні та надзвичайні події, які не існували під час підписання договору, що виникли без згоди сторін, настанню та дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати й очікувати від сторони, що зазнала дії непереборної сили (пункт 7.3 договору).

Пунктом 7.5 договору передбачено, що сторона, відносно якої настали такі обставини, негайно повідомляє погодженим способом іншу сторону про це, а також повинна протягом 15 днів надати зареєстроване повідомлення, видане Торгово-Промисловою Палатою країни, на території якої мали місце вищезазначені події.

Положення пункту 7.7 договору передбачають, що настання обставин непереборної сили, за умови дотримання вимог пункту 7.5 договору, продовжує строк виконання зобов'язань за договором на період, який відповідає строку дії обставини, що настала, або перешкоди та розумному строку для усунення наслідків.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року включно.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" була накопичена суднова партія вантажу в обсязі 3600 тонн.

Стверджуючи, що вантаж було накопичено у результаті настання обставин непереборної сили, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою про визнання відсутнім права у державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" нараховувати плату за зберігання вантажу у розмірі 0,043 грн. за тонну вантажу за добу, 0,433 грн. за тонну вантажу за добу та 1,00 грн. за тонну вантажу за добу за договором №1205/18а від 25.05.2012 року з 05.06.2012 року до часу припинення дії форс-мажорної обставини яка встановлена експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати №ИС-104 від 22.10.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною та енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту регулює Закон України „Про металобрухт"

Статтею 12 Закону України „Про металобрухт" передбачено, що органами, що здійснюють державне регулювання операцій з металобрухтом, є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну промислову політику, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції та місцеві державні адміністрації. Виходячи з потреби брухту чорних металів Кабінет Міністрів України має право запроваджувати режим квотування або повну заборону його експорту.

Відповідно до положень статті 9 Закону України „Про металобрухт" контракти (договори, угоди) на експорт металобрухту підлягають реєстрації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 155.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у квітні 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" були укладені зовнішньоекономічні контракти на експорт металобрухту №06 від 04.04.2012 року та №07 від 10.04.2012 року. На момент укладення цих контрактів Кабінетом Міністрів України ще не був встановлений граничний обсяг експорту лому чорних металів на 2012 рік. Даний обсяг був затверджений на рівні 900 тис. тонн постановою Кабінету Міністрів України №388 від 03.05.2012 року.

05 червня 2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" подав зовнішньоекономічні контракти № 06 і № 07 на реєстрацію згідно з встановленими квотами на експорт чорного металу на 2012 рік до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України призупинило розгляд всіх поданих на реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів до моменту законодавчого визначення процедури розподілу квот та внесення відповідних змін до законодавчих актів, що стосуються експорту металобрухту.

Частиною 4 статті 219 Господарського кодексу України передбачено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Як зазначалось вище, умови договору від 25.05.2012 року передбачають, що сторони не несуть відповідальність за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили.

Положеннями статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Під час укладення договору від 25.05.2012 року сторони дійшли згоди про те, що обставинами непереборної сили, зокрема, є акти органів влади, які мають вплив на виконання зобов'язань і всі інші події, які Торгово-промислова палата визнає та оголосить випадками непереборної сили ( пункт 7.4 договору).

Згідно з експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати № ИС-104 від 22.10.2012 року відсутність законодавчого акту, який регулює процедуру надання квот на експорт металобрухту і у зв'язку з цим призупинення Міністерством економічного розвитку розгляду всіх поданих на реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів на експорт, призвело до неможливості здійснення товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" експортних поставок за договорами № 06 та № 07 та, як наслідок, до накопичення і неможливості своєчасного вивезення металобрухту відповідно до договору з державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт", є обставиною непереборної сили і має період дії з 05.06.2012 року до моменту прийняття відповідного законодавчого акту відносно процедури розподілу квот на експорт металобрухту.

Пунктом 7.6 договору від 25.05.2012 року передбачено, що на час дії непереборної сили та інших обставин, які звільняють від відповідальності, зобов'язання сторін призупиняються, а санкції за невиконання договірних зобов'язань за цим договором у строк не застосовуються.

Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Отже, оскільки звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання або його неналежне виконання у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили безпосередньо передбачено умовами договору від 25.05.2012 року та не суперечать нормам діючого законодавтсва, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність у державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" права нараховувати плату за зберігання вантажу у розмірі 0,043 грн. за тонну вантажу за добу, 0,433 грн. за тонну вантажу за добу та 1,00 грн. за тонну вантажу за добу за договором №1205/18а від 25.05.2012 року з 05.06.2012 року до часу припинення дії форс-мажорної обставини яка встановлена експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати №ИС-104 від 22.10.2012 року.

Вказане свідчить про відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відсутність підстав для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2013 року у справі № 919/542/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І.В. Антонова

Судді Л.М. Заплава

Т.П. Фенько

Розсилка:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" (вул. Кіквідзе, буд. 37-б, офіс 1,Київ 103,01103)

2.Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" (майд. Нахімова, 5,Севастополь,99011)