Постанова

від 17.07.2013 по справі 910/5718/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа№ 910/5718/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

представники сторін у судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Дарья-Україна»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року

у справі №910/5718/13 (суддя Мельник С.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ільяс», Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дарья-Україна», м. Київ

про стягнення 172692,15 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року ТОВ «Ільяс» подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Дарья-Україна» про стягнення 257933,19 грн., а саме 215241,04 грн. боргу, 16116,13 грн. пені, 21524,11 грн. штрафу та 5051,91 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості згідно укладеного договору поставки №08/10/10 від 08.10.2010 року.

29.05.2013 року позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 130000,00 грн. боргу, оскільки останнім частково борг сплачено під час розгляду справи судом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року у справі №910/5718/13 позов ТОВ «Ільяс» задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Дарья-Україна» на користь ТОВ «Ільяс» 130000,00 грн. основного боргу, 16116,13 грн. пені, 21524,11 грн. штрафу, 5051,91 грн. 3% річних, 5158,66 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем згідно договору поставки №08/10/10 від 08.10.2010 року. Також, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних за прострочення оплати отриманого по договору поставки №08/10/10 від 08.10.2010 року товару.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Дарья-Україна» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року у справі №910/5718/13 про стягнення заборгованості та визнати борг ТОВ «Дарья-Україна» перед ТОВ «Ільяс» в сумі 130000,00 грн. (без штрафних санкцій і пені). В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що нарахування пені, штрафу та 3% річних поза межами строку дії договору поставки №08/10/10 від 08.10.2010 року є неправомірним.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року у справі №910/5718/13 апеляційну скаргу ТОВ «Дарья-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі №910/5718/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17.07.2013 року.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року склад колегії суддів у справі №910/5718/13 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Жук Г.А.

В судовому засіданні 17.07.2013 року представники сторін не з'явились, сторони про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність сторін про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.10.2010 року між ТОВ «Ільяс» (постачальник) та ТОВ «Дарья-Україна» (покупець) було укладено договір поставки №08/10/10 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого постачальник поставляє окремими партіями, а покупець приймає та оплачує на умовах, викладених в договорі, товар. Кількість, розгорнутий асортимент, ціна конкретної партії та одиниці товару, що постачається, визначається в накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору. Внесення нових позицій в специфікацію до даного договору допускається за письмовою заявою покупця, переданої факсом.

Згідно з п. 2.2. договору загальний обсяг і вартість товару, який постачається по даному договору, складається із вартісних і кількісних показників накладних по кожній окремій партії.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу товар на загальну суму 2553461,36 грн., що підтверджується видатковими накладними (т. 1, а.с. 16-19, 30-75, 114 та 192).

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар, який постачається, протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

З виписок по рахунку позивача вбачається, що відповідач частково розрахувався з позивачем за переданий останнім товар на загальну суму 2423461,36 грн.

Відтак, боргу відповідача становить 130000,00 грн., що не підтверджується відповідачем.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 130000,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.1. договору порушення строків оплати, обумовлених в п. 3.1. даного договору, тягне за собою сплату покупцем на користь постачальника виключної неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення. постачальник має право без попередження зупинити поставку товару до повного погашення заборгованості, яка виникла у покупця за отриманий, але не оплачений товар. постачальник звільняється від відповідальності за зупинку поставок і застосування до нього господарських (майнових) санкцій. При простроченні оплати товару більше ніж на 20 календарних днів від обумовленої договором відстрочки, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від простроченої суми платежу.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем допущено прострочення оплати товару по видатковим накладним №РН-0136 від 29.03.2012 року на суму 43545,35 грн. (з урахуванням часткової оплати), №РН-0000020 від 20.04.2012 року на суму 425,00 грн., №РН-0000033 від 28.04.2012 року на суму 168564,50 грн. та №РН-0000003 на суму 2706,19 грн. (т. 1, а.с. 16-19 відповідно) більше ніж на 20 календарних днів від встановленого договором строку оплати товару (п. 3.1. договору).

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 16116,13 грн. пені, 21524,11 грн. штрафу та 5051,91 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, штрафу та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Посилання скаржника на те, що нарахування пені, штрафу та 3% річних поза межами строку дії договору поставки №08/10/10 від 08.10.2010 року є неправомірним, колегією суддів відхиляються, оскільки п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 549, ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких здійснено нарахування пені, штрафу та 3% річних не містять обмежень таких нарахувань строком дії укладеного між сторонами договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі №910/5718/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дарья-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі №910/5718/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі №910/5718/13 залишити без змін.

3. Справу №910/5718/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Жук Г.А.