Постанова

від 19.07.2013 по справі 813/2459/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №813/2459/13-а

19 липня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - cудді Кузана Р.І.

з участю секретаря судового засідання Кончук Н.С.,

представника позивача Білич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Теола - Плюс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Теола - Плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (надалі ДПІ у Пустомитівському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 002981550 від 28.09.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу, зазначених в акті про результати камеральної перевірки податкової звітності № 503/1550-30933529 від 12.09.2012р., щодо заниження ним податкового зобов'язання по земельному податку за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. в загальній сумі 43395,05 грн. та застосування до нього штрафних санкцій. Зазначає, що належна йому на праві власності земельна ділянка призначена для обслуговування складських приміщень, відноситься за цільовим призначенням до земель промисловості, а тому розмір земельного податку за 2011-2012 роки повинен був визначатись виходячи з положень ч.1 ст. 278 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла протягом періоду, що перевірявся), згідно з якою ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Тому, вважає, що прийняте на підставі вказаного акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 002981550 від 28.09.2012р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача Білич Т.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просив позов задовольнити повністю, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 002981550 від 28.09.2012р.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, подав письмові заперечення проти адміністративного позову. Зазначив, що позивач не є підприємством промисловості, а тому не має правових підстав для нарахування та сплати земельного податку за ставкою, передбаченою пунктом 278.1 статті 278 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки ПП «Теола-Плюс» щодо достовірності нарахувань земельного податку за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. складено акт № 503/1550-30933529 від 12.09.2012р. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 274.1 статті 274 та пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, щодо визначення розміру земельного податку.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 002981550 від 28.09.2012р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по земельному податку на суму 43395,05 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 14788,3 грн.

Представник відповідача Пилип’юк А.М. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти адміністративного позову та поданих документах, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку ПП «Теола-Плюс» щодо достовірності нарахувань з плати за землю за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р., за результатами якої складено акт від 12.09.2012р. № 503/1550-30933529.

Перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 274.1 статті 274 та пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, заниження позивачем податкового зобов'язання з плати за землю в загальній сумі 43395,05 грн., в тому числі 27640,89 грн. за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. та 15754,16 грн. за період з 01.01.2012р. по 31.07.2012р.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ № 315110 від 19.10.2010р. Приватне підприємство «Теола - Плюс» є власником земельної ділянки площею 1,6577 га, кадастровий номер 4623686900:03:000:0080, розташованої на території Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Позивачем самостійно визначено розмір земельного податку по вказаній земельній ділянці та подано до податкового органу податкові декларації з плати за землю за 2011 та 2012 роки, розмір земельного податку по яких, з урахуванням уточнюючих декларацій, становив 838,40 грн. - за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., та 858,76 грн. - за період з 01.01.2012р. по 31.07.2012р.

Згідно з вказаними податковими деклараціями розрахунок земельного податку проведено виходячи зі ставки податку 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Львівській області, відповідно до частини 1 статті 278 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.07.2012р.).

Частина 1 статті 278 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла до 01.07.2012р., визначала ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів та передбачала, що ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по автономній Республіці Крим або по області.

З аналізу даної норми вбачається, що зазначена ставка податку могла застосовуватись підприємствами, які за галузевою належністю відносяться до підприємств промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та підприємствами, які здійснюють експлуатацію ліній електропередач, за земельні ділянки, що знаходяться за межами населених пунктів.

Згідно з витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12192426 від 18.10.2006р. (а.с. 80) та № 19040366 від 02.06.2008р. (а.с. 85) Приватному підприємству «Теола-Плюс» належать на праві власності нежитлові приміщення за адресою: с.Муроване, Пустомитівський район, Львівська область, які знаходяться на вказаній вище земельній ділянці та використовуються позивачем як складські приміщення.

В довідці № 662217 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПП «Теола-Плюс» зазначені наступні види діяльності за КВЕД-2010 - неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Суд критично оцінює посилання представника позивача на ту обставину, що закріплена в статуті підприємства можливість здійснювати виробничу діяльність характеризує позивача як підприємство промисловості, оскільки розподіл підприємств за галузевою належністю проводиться згідно з тими видами діяльності, які фактично ним здійснюються або є переважаючими на момент державної реєстрації. При цьому, визначені в довідці з ЄДРПОУ види діяльності жодним чином не обмежують свободу підприємницької діяльності позивача та не перешкоджають за певних умов здійснювати позивачем інші види діяльності, однак відносять підприємство за галузево-функціональними видами діяльності до певної категорії.

Крім цього, належність земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення не свідчить про можливість використання такої земельної ділянки виключно підприємством промисловості. Так, відповідно до частини 1 статті 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Відповідно до частини 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Таким чином, розподіл земель по категоріях (за їх цільовим призначенням) лише визначає особливості їх правового режиму і не може залежати лише від галузевої належності підприємств, які їх використовують.

В податкових деклараціях з плати за землю за 2011 та 2012 роки, поданих до податкового органу, позивачем зазначений код виду економічної діяльності (КВЕД) 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна, що не давало можливості податковому органу прийти до висновку, що позивач відноситься до підприємств промисловості та має право на застосування ставки податку, передбаченої ст. 278 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). Статтею 270 Кодексу передбачено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування для земельного податку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу України (пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271).

Відповідно до листа управління держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області № 01-15/1242 від 05.06.2012р.нормативна грошова оцінка 1м 2 земельної ділянки, яка перебуває у власності ПП «Теола-Плюс», що знаходиться на території Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району проведена в 2006 році становила 140,82 грн., а з врахуванням коефіцієнтів індексації за 2008р. (1,152), 2009р. (1,059), 2010р. (1,00), 2011р. (1,00) становить 171,80грн. Тобто нормативна грошова оцінка у 2011-2012рр. земельної ділянки площею 1,6577 га становила 2 847 928,6 грн.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.07.20012р.) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Таким чином, розмір земельного податку за земельну ділянку, яка перебуває у власності ПП «Теола-Плюс» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. становив 28479,29 грн., а за період з 01.01.2012р. по 31.07.2012р. - 16612,92 грн., а тому, з врахуванням самостійно задекларованих позивачем сум, розмір заниженого ПП «Теола-Плюс» податкового зобов'язання з плати на землю становить 43395,05 грн., в тому числі за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. в сумі 27640,89грн. та за період з 01.01.2012р. по 31.07.2012р. в сумі 15754,16 грн.

З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 12.09.2012р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення, яким визначено позивачу грошове зобов'язання по земельному податку, є не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Згідно з положеннями ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 липня 2013 року.