Ухвала

від 18.07.2013 по справі 2а-3025/10/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2013 р. м. Київ К/800/1292/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Пасічник С.С.

Головчук С.В.

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі за позовом заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні геодезичні системи" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2010р. заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні геодезичні системи" про стягнення з відповідача на користь позивача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в сумі 10555,56 грн. та пені за порушення строків самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 377,23 грн., а всього - 10932,79грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2010р. позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 10932,79 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до даних Звітів відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік форми №10-ПІ (первинного і уточненого) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2009 році становила 9 осіб; чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у цей період складає 1 особу, також протягом 2009 року відповідачем була працевлаштований 1 інвалід.

Відповідно до Акту звірки виконання статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №209 від 23.07.2010р. відповідачем не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно із розрахунком адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, сума адміністративно-господарських санкцій визначена в розмірі 10555,56 грн., а також нарахована пеня за прострочення сплати вказаних санкцій у розмірі 377,23 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2009 рік становить 9 чоловік, а прийнятій відповідачем на роботу 03.08.2009р. ОСОБА_4 інвалідність було встановлено лише 01.12.2009р., то відповідно до приписів Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р., підприємством не виконано покладених законом обов'язків щодо працевлаштування в 2009 році 1 інваліда; крім того, відповідачем не подавалось до державної служби зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Проте, суд апеляційної інстанції прийшов до підставного висновку про хибність такого твердження суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ст.20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників проводиться у відповідності до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №286 від 28.09.2005р.

Згідно із п.2.1 вказаної Інструкції в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Пунктом 2.3 Інструкції передбачено. що в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

До облікової кількості включаються штатні працівники, які:

фактично з'явилися на роботу, включаючи тих, які не працювали з причин простою;

прийняті на роботу з випробувальним терміном;

прийняті або переведені за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

В обліковій кількості ці працівники враховуються за кожний календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, що обумовлені при зарахуванні на роботу (п.2.4 Інструкції).

Відповідно до п.2.6.1 вказаної Інструкції не включаються до облікової кількості штатних працівників особи, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Також середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця (п.3.2.1 Інструкції).

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 7 місяців 2009 року складала 7 чоловік, у серпні 2009 року вона почала становити 8 чоловік. При цьому особи, які працювали за сумісництвом (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) не повинні включатися до вказаного розрахунку.

При цьому, відповідно до наказу відповідача №27/2 від 03.08.2009р. на роботу на посаду менеджера з маркетингу ТОВ «Новітні геодезичні системи» прийнято ОСОБА_4, якій згідно з витягом з акту огляду МСЕК до довідки серії «МСЕ» №219579 від 14.11.2007р. повторно встановлено ІІІ групу інвалідності та продовжено інвалідність довідкою серії «МСЕ» №0267296 від 01.12.2009р.

Отже, в період досягнення середньооблікової кількості штатних працівників 8 працівників відповідачем було працевлаштовано на підприємстві одного інваліда, через що останнім був виконаний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до приписів статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Головчук С.В.

Черпак Ю.К.