Постанова

від 10.07.2013 по справі 826/8375/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2013 року 16:02 № 826/8375/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Питель І.І.,

від відповідача: Булигіної Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «Тісо-Продакшн» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві пропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2013 року № 0003642270, № 0003652270, № 0003662270, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне підприємство «Тісо-Продакшн» (далі - позивач, ПП «Тісо-Продакшн») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 квітня 2013 року № 0003642270, № 0003652270, № 0003662270.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду. Враховуючи проведену реорганізацію ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20 березня 2013 р. № 229, судом здійснено заміну первинного відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від вказаних контрагентів, які на момент здійснення даних господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані як платники податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач зазначав, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактична поставка товарів та подальше використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених із ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт», позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання недійсними цих правочинів не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено пункти 139.1.9 п.139.1 ст.139, 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів, виданих за наслідками операцій з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт», оскільки господарських операцій з поставки товарів фактично не відбувалось через відсутність у контрагентів позивача виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про протиправність правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Тісо-Продакшн» (код ЄДРПОУ 32421280) зареєстроване Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 01.04.2003 року, що підтверджується витягом серії АВ № 16633398 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.06.2013 року № 576060 (том І, а.с. 65-67).

ПП «Тісо-Продакшн» перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 22.04.2003 року за № 9070 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 37059219 від 06.05.2003р.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 19.03.2013 року по 01.04.2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Тісо-Продакшн» з питань правильності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» (код ЄДРПОУ 36048906) та ТОВ «Еліт Консалт» (код ЄДРПОУ 37240498) за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 189/1-22-70-32421280 від 04.04.2013 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с. 71-76.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17 квітня 2013 року :

- № 0003642270 , яким позивачу за порушення підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 171 877,00 грн. за основним платежем (том І, а.с. 82);

- № 0003652270 , яким позивачу за порушення пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 96 056,00 грн., в тому числі за основним платежем - 82 710,00 грн. та за штрафними санкціями - 12 346,00 грн. (том І, а.с. 83);

- № 0003662270 , яким позивачу, у зв'язку із порушенням пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 66 748,00 грн. (том І, а.с. 84).

Під час перевірки було встановлено, що ПП «Тісо-Продакшн» на підставі господарських договорів поставки (купівлі-продажу) було придбано товари у ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» (код ЄДРПОУ 36048906) та ТОВ «Еліт Консалт» (код ЄДРПОУ 37240498) з віднесенням сплачених за них сум до складу валових витрат підприємства, а сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів - до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. За укладеними між позивачем та його контрагентами господарськими договорами було проведено розрахунки в повному обсязі.

Як вбачається з Акту перевірки, податковий орган в ході аналізу бази даних АІС ОР встановив, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» анульоване 14.12.2012р., відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» відсутнє виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності, відсутні необхідні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, що виконувались протягом перевіряємого періоду. Складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» від 12.11.2012р. №4848/2202/36048906, що використаний контролюючим органом про перевірці позивача, засвідчив, що податкові зобов'язання цієї особи зменшені до « 0», а задекларований податковий кредит по контрагентах-покупцях сформований неправомірно та підлягає зменшенню до « 0».

В ході аналізу податкової звітності іншого контрагенту позивача - ТОВ «Еліт Консалт» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Еліт Консалт» відсутнє виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, відсутні необхідні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, що виконувались протягом перевіряє мого періоду, що підтверджується податковою звітністю ТОВ «Еліт Консалт».

Перевіряючими також було використано складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Еліт Консалт» від 28.12.2011р. №01677/2309/37240498, з якого вбачається, що податкові зобов'язання цієї особи зменшені до « 0». Крім того, задекларований податковий кредит по контрагентах-покупцях сформований неправомірно та підлягає зменшенню до « 0».

За наведених підстав органом державної податкової служби зроблено висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Тісо-Продакшн» з ТОВ «Еліт Консалт» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» не мали реального характеру, оскільки фінансово-господарська діяльність ТОВ «Еліт Консалт» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» здійснюється поза межами правового поля, а правочини, що укладаються ними, не спричиняють правових наслідків, які обумовлюються ними.

У зв'язку з вищевикладеним податковий орган дійшов висновку, що бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ «Еліт Консалт» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» по взаємовідносинах з ПП «Тісо-Продакшн» є недійсними, внаслідок чого ПП «Тісо-Продакшн» в порушення:

- підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України було занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2011 року у сумі 38330,00 грн., у 2-3 кварталі 2011 р. у сумі 171 877,00 грн., у 2-4 кварталі 2011 року на суму 171 877,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було завищено податковий кредит у перевіряємому періоді у розмірі 149 458 грн., що призвело до: - завищення підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації з ПДВ) за грудень 2011 року у сумі 66 748 грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р.25 Декларації з ПДВ) на загальну суму 82 710 грн., а саме по періодах: у травні 2011р. - 33330 грн., у липні 2011р. - 49380 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що між ПП «Тісо-Продакшн» (Покупець) та ТОВ «Еліт Консалт» (Постачальник) було укладено Договір № 2106/11 від 21 червня 2011 року , за умовами якого ТОВ «Еліт Консалт» зобов'язувалось виготовити, поставити та передати у власність покупця матеріали згідно Специфікації (додаток №1), а покупець зобов'язувався прийняти матеріали та оплатити на умовах даного договору (п.1.1). Вартість договору визначена специфікацією (додаток №1) і складає 296 280 грн., в т.ч. ПДВ 49 380,00 грн. (том І, а.с. 87-89).

На підставі вказаного договору ТОВ «Еліт Консалт» поставило ПП «Тісо-Продакшн» вироби та матеріали (анкер, блок живлення, болт, вимикач автомат., відвод, гайка, гвинт, електромагніт, заглушка, замок, кабель багатожильн., кільце, клема, коробка для поводка, круг, лист, перемикач, мікроперемикач, підшипник, труба, лист, маркер, підшипник, швелер і ін.) на суму 296 280,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 49 380,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 636 та №637 від 06 липня 2011 року (том І, а.с. 90-91).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Еліт Консалт» було виписано на користь позивача податкові накладні № 103 від 06.07.2011 на суму 144 240,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 24 040,00 грн., № 104 від 06.07.2011 на суму 152 040,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 25 340,00 грн. (том І, а.с. 92-93).

Оплата за отриманий товар була проведена ПП «Тісо-Продакшн» на розрахунковий рахунок ТОВ «Еліт Консалт» у загальному розмірі 296 280,00 грн., в т.ч. ПДВ - 59 380,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (том І, а.с. 94).

Як встановлено перевіркою, станом на дату підписання Акту перевірки кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Еліт Консалт» відсутня.

Суми податку на додану вартість на підставі отриманих від ТОВ «Еліт Консалт» податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 49 380,00 грн., вартість отриманих товарів включена до складу валових витрат за ІІ-ІІІ кв. 2011 року у розмірі 246 900,00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Тісо-Продакшн» (Покупець) та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» (Постачальник) було укладено Договір № 0903/11 від 09 березня 2011 року , за умовами якого ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» зобов'язувалось виготовити, поставити та передати у власність покупця матеріали згідно Специфікації (додаток №1), а покупець зобов'язувався прийняти вироби та оплатити на умовах даного договору (п.1.1). Вартість договору визначена специфікацією (додаток №1) і складає 199 980 грн., в т.ч. ПДВ 33 330,00 грн. (том І, а.с. 95 - 97).

Згідно вказаного договору ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» поставило ПП «Тісо-Продакшн» на підставі видаткової накладної № РН-0000035 від 15 квітня 2011 року матеріали (каркас, механізм, поводок, блок, контролер, ступиця, каркас, лопати, огородження, ротор, корпус, обшивка, доводчик, корпус, фарба, пружина і ін.) на суму 199 980 грн., в тому числі податок на додану вартість - 33 330,00 грн. (том І, а.с. 98).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» було виписано на користь позивача податкову накладну № 33 від 15.04.2011 на суму 199 980 грн., в тому числі податок на додану вартість - 33 330,00 грн. (том І, а.с. 99).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Тісо-Продакшн» (Покупець) та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» (Постачальник) було укладено Договір № 1508/11 від 15 серпня 2011 року , за умовами якого ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» як постачальник продає, а покупець купує товари згідно специфікацій №1 та №2, які є додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною. Вартість договору визначена специфікаціями і складає 400 488,00 грн., в т.ч. ПДВ 66 748,00 грн. (том І, а.с. 100-102).

На підставі вказаного договору ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» поставило ПП «Тісо-Продакшн» вироби та матеріали (блок, доводчик, екран, картридж, корпус, круг, основа, привод, рама, стакан, труба, механізм, ротор, стінка і ін.) на суму 400 488 грн., в тому числі податок на додану вартість - 66 748,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000822 від 01 вересня 2011 року, № РН-0000823 від 03 вересня 2011 року (том І, а.с. 103-104).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» було виписано на користь позивача податкові накладні № 232 від 01.09.2011 на суму 195 996 грн., в тому числі податок на додану вартість - 32 666,00 грн. та №233 від 02.09.2011р. на суму 204 492,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 34 082,00 грн. (том І, а.с. 105-106).

Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 100 078,00 грн.

Оплата за отриманий товар була проведена ПП «Тісо-Продакшн» на розрахунковий рахунок ТОВ «Еліт Консалт» у загальному розмірі 600 468,00 грн., в т.ч. ПДВ - 100 078,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (том І, а.с. 107-109).

Як встановлено перевіркою, станом на дату підписання Акту перевірки кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» відсутня.

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» були віднесені позивачем до складу валових витрат за ІІ-IV квартал 2011 року у розмірі 500 390,00 грн.

Правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0003652270 та № 0003662270 від 17 квітня 2013 року, якими позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ та нараховано податкові зобов'язання з вказаного податку, суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року

№ 2755-VI, що набрав чинності 01 січня 2011 року (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП «Тісо-Продакшн» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

З'ясовуючи питання про реєстрацію ТОВ «Компанія Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» як платників податку на додану вартість судом використано інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

З бази анульованих свідоцтв платників ПДВ, розміщеної на офіційному сайті Державної податкової служби України випливає, що Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Компанія Грифон Консалт» як платника податку на додану вартість за № 100329704 було анульоване 14.12.2012р. (том ІІ, а.с.2), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у вересні 2012 року. Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Еліт Консалт» як платника податку на додану вартість за № 100316418 було анульоване 27.12.2012р. (том ІІ, а.с.3), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у липні 2012 року.

Тобто на момент здійснення господарських операцій свідоцтва платників ПДВ вказаних підприємств були чинними і ТОВ «Компанія Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 573516 від 25.06.2013 та довідкою № 573520 від 25.06.2013 підтверджується, що ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилося за адресою: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 65. Зареєстрованими видами діяльності підприємства є: 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», 46.19.0 «Діяльність посередників в торгівлі товарами широкого асортименту» (том І, а.с. 119-121).

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб № 16710170 від 25.06.2013 та довідки № 16710303 від 25.06.2013 року ТОВ «Еліт Консалт» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилося за адресою: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 65. Зареєстрованими видами діяльності підприємства є, зокрема, 51.19.0 «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту», 51.90.0 «Інші види оптової торгівлі» (том І, а.с. 122-124).

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагенти позивача - ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» - на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, їх діяльність у встановленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ вказані підприємства не були виключені. Відтак, підстави стверджувати про обізнаність позивача стосовно можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів, які перешкоджали укладанню правочинів та вчиненню інших юридично значимий дій, відсутні.

Вирішуючи питання про реальність виконання ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» господарських договорів про поставку товарів на користь ПП «Тісо-Продакшн» з метою їх використання останнім у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними довідки АА № 627872 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) до основних видів діяльності ПП «Тісо-Продакшн» належать: 27.90 «Виробництво іншого електричного устаткування» (а.с. 65).

Матеріали справи свідчать, що товари, які поставлялися ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт», фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності по виготовленню пропускного обладнання.

Так, матеріали (анкер, блок живлення, болт, вимикач автомат., відвод, гайка, гвинт, електромагніт, заглушка, замок, кабель багатожильн., кільце, клема, коробка для поводка, круг, лист, перемикач, мікроперемикач, підшипник, труба, лист, маркер, підшипник, швелер і ін.), поставлені позивачеві ТОВ «Еліт Консалт» за договором № 2106/11 від 21 червня 2011 року , також матеріали (каркас, механізм, поводок, блок, контролер, ступиця, каркас, лопати, огородження, ротор, корпус, обшивка, доводчик, корпус, фарба, пружина і ін.) поставлені позивачеві ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» за договорами № 1508/11 від 15 серпня 2011 року та № 0903/11 від 09 березня 2011 року були використані позивачем при виготовленні електричного устаткування (турнікет-трипод, стійка тенсаторна, турнікет-хвіртка (калітка), турнікет роторний) для ТОВ «СтілАрм». На підтвердження факту виготовлення такого устаткування позивач надав суду технічну документацію, що визначає технологічний процес виготовлення устаткування, а також містить зведену інформацію з виготовлення виробу та перелік його складових частин.

Наявність адміністративно-господарських можливостей позивача для здійснення виробничої діяльності по виготовленню пропускного обладнання підтверджується наданим суду договором оренди № 1-2008 від 27.12.2007 р. щодо приміщення по вул. Промисловій, 14 в м. Києві, додатковими угодами та актами приймання-передачі до нього (том І, а.с. 125 - 157), штатним розписом підприємства (том І, а.с.158-161), тощо.

На підтвердження подальшого відчуження виготовленої продукції та комплектуючих до неї позивач надав суду копії видаткових накладних (том І, а.с. 164- 238).

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари у вказаних підприємств придбавалися позивачем з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» найманих працівників, основних засобів, необхідних для виконання господарських зобов'язань, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» трудових ресурсів та основних засобів слугувала лише податкова звітність цих підприємств.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку .

Висновки відповідача не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо. При цьому, відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товарів.

Висновки ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС, викладені в акті ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон-Консалт» (код ЄДРПОУ 36048906) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2009 року по 31.05.2011 року від 31.10.2012 року № 4848/22-2/36048906, судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Вказаний акт, як зазначено у ньому (том ІІ, а.с. 4-13) було складено у зв'язку з відсутністю ТОВ «Компанія «Грифон-Консалт» за зареєстрованим місцезнаходженням. Як вбачається зі змісту наведеного акту, первинні документи, якими б підтверджувались чи спростовувались господарські відносини між ПП «Тісо-Продакшн» і ТОВ «Компанія «Грифон-Консалт» податковим органом не досліджувались.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання ПП «Тісо-Продакшн» і ТОВ «Компанія «Грифон-Консалт» своїх зобов'язань ґрунтується лише на припущенні про відсутність у контрагента позивача документів, що підтверджують здійснення відповідних операцій. Однак, самі по собі такі припущення не можуть бути підставою для донарахування ПП «Тісо-Продакшн» податкових зобов'язань.

З аналогічних підстав суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.12.2011 № 1677/23-9/37240498 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Еліт Консалт» (код ЄДРПОУ 37240498), оскільки перевірка контрагента не стосувалась операцій із позивачем; первинні документи, якими б підтверджувались чи спростовувались господарські відносини між ПП «Тісо-Продакшн» і ТОВ «Еліт Консалт» податковим органом не досліджувались (том ІІ, а.с. 14-25). Як вбачається з матеріалів справи, інформація, викладена в зазначеному акті перевірки, була фактично переписана відповідачем в Акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України. Відповідачем не надано суду жодних документів на підтвердження своєї позиції по справі.

Більше того, в матеріалах справи міститься постанова слідчого від 27.02.2012 про закриття кримінальної справи в частині фіктивного підприємництва ТОВ «Еліт Консалт» у зв'язку з відсутністю складу злочину (том ІІ, а.с. 26-27).

Суд також звертає увагу на те, що порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій за участю ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПП «Тісо-Продакшн» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за липень, вересень 2011 року та визначено від'ємне значення з ПДВ за грудень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС податкових повідомлень-рішень № 0003652270, № 0003662270 від 17 квітня 2013 року є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00003652270 від 17 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 квітня 2011 року.

У відповідності до п 138.1ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення ПК України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт поставки ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» на користь позивача товарів підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме - договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договори, на виконання яких складалися зазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнавалися, його сторонами виконано в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи (том І, а.с. 164-238).

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 747 290,00 грн. за договорами з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» та ТОВ «Еліт Консалт» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пункту 138.1 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0003642270 від 17 квітня 2013 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП «Тісо-Продакшн» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 36 від 01 березня 2013 року (том І, а.с. 10).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 17 квітня 2013 року № 0003642270, № 0003652270, № 0003662270.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Тісо-Продакшн» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві .

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 16 липня 2013 року.