Постанова

від 23.07.2013 по справі 812/6124/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2013 року Справа № 812/6124/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Скляровій І.А.,

за участю:

представника позивача: Черненко І.І. (дов. б/н від 20.05.2013),

представника відповідача: Протасенко С.О. (дов. № 30/10 від 18.06.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, в якому позивач зазначив, що товариством 20.06.2013 подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року з додатками. Листом від 26.06.2013 податковий орган повідомив позивача про те, що вказана податкова декларація з ПДВ не визнана як податкова звітність.

Підставою для невизнання вказаної декларації як податкової звітності у вказаному листі зазначено порушення товариством пунктів 184.5 та 184.6 статті 184 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що декларація подана особою, реєстрацію якої в якості платника ПДВ анульовано 22.06.2010.

Позивач не згоден із вказаним повідомленням та зазначає, що 05.02.2009 ТОВ «Імпара» зареєстровано як платника податку на додану вартість, про що було видано свідоцтво № 100162159. Актом Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.06.2010 свідоцтво № 100162159 про реєстрацію платника ПДВ анульовано.

Вказане рішення податкового органу товариство оскаржило у судовому порядку. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2а 7134/10/1270, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011, позовні вимоги ТОВ «Імпара» задоволено, визнано неправомірними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо прийняття рішення у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010; скасовано рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010; зобов'язано Ленінську МДПІ у м. Луганську поновити реєстрацію ТОВ «Імпара» в якості платника податку на додану вартість з 22.06.2010.

Таким чином, позивач фактично з 22.06.2010 та на момент подання декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року і винесення відповідачем повідомлення про неприйняття податкової звітності є платником ПДВ. Тому відповідач безпідставно не визнав податкову декларацію з ПДВ за травень 2013 року як податкову звітність.

Позивач просив суд визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо неприйняття поданої ТОВ «Імпара» податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року, яка була надана відповідачу 20.06.2013, та зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби прийняти та вважати поданою податкову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» - податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року.

Ухвалою суду від 23.07.2013 замінено відповідача у справі з Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, послався на те, що декларація з податку на додану вартість за травень 2013 року не була прийнята Ленінською МДПІ у м. Луганську, оскільки вказану податкову декларацію було подано позивачем після анулювання свідоцтва платника ПДВ 20.06.2010. Після отримання судових рішень, якими податковий орган зобов'язано поновити реєстрацію ТОВ «Імпара» в якості платника податку на додану вартість з 22.06.2010 Ленінська МДПІ зверталась до податкового органу вищого рівня, так як лише центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників ПДВ. Однак, Державна податкова служба України повідомила про те, що питання поновлення в реєстрі ТОВ «Імпара» буде розглянуто після прийняття остаточного судового рішення Вищім адміністративним судом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпара» (далі - ТОВ «Імпара») зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Бориспілької міської ради Київської області 12.09.2006, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Артема, 99А. (а.с. 6-25)

ТОВ «Імпара» як платник податків перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби.

Відповідно до свідоцтва № 100162159, виданого 05.02.2009, ТОВ «Імпара» зареєстровано платником податку на додану вартість з 20.09.2006, індивідуальний податковий номер 345961910040 (а.с. 26).

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2013 ТОВ «Імпара» направлено засобами поштового зв'язку на адресу відповідача податкову декларацію з ПДВ за травень 2013 року разом з додатками, які отримані відповідачем 20.06.2013. (а.с. 28 - 35)

Листом від 26.06.2013 № 637/18-416 відповідач повідомив ТОВ «Імпара» про невизнання податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року, поданої 20.06.2013, як податкову звітності у зв'язку з анулюванням 22.06.2010 свідоцтва платника ПДВ (а.с. 27)

Також судом встановлено, що 22.06.2010 свідоцтво № 100162159 про реєстрацію ТОВ «Імпара» у якості платника ПДВ анульовано актом Ленінської МДПІ у м. Луганську.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2а 7134/10/1270, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011, позовні вимоги ТОВ «Імпара» задоволено, визнано неправомірними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо прийняття рішення у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010; скасовано рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010; зобов'язано Ленінську МДПІ у м. Луганську поновити реєстрацію ТОВ «Імпара» в якості платника податку на додану вартість з 22.06.2010. (а.с. 36-43)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2011 відкрито касаційне провадження за скаргою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011 у справі № 2а 7134/10/1270, відмовлено у задоволенні заяви (клопотання) Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про зупинення виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011 у справі № 2а-7134/10/1270. (а.с.44).

Тобто, рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі № 2а-7134/10/1270 підлягають виконанню

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, з 22.06.2010 та на момент подання до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року позивач фактично є платником податку на додану вартість. Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили.

Порядок складення та подання податкової звітності врегульовано главою 2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до підпунктів 48.1 та 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію (уточнюючий розрахунок), подані платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Досліджена судом декларація з податку на додану вартість за травень 2013 року з додатками оформлена у відповідності до приписів статті 48 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.11 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 № 197/18935, містить обов'язкові реквізити, підписи уповноважених осіб, печатку підприємства.

Відповідно до п. 183.12 Податкового кодексу України реєстр платників податку на додану вартість веде центральний орган державної податкової служби.

Відповідно до п. 6.2 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 978 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1400/18695, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Враховуючи наявність судових рішень про скасування акту Ленінської МДПІ у м. Луганську про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010 та зобов'язання податковий орган поновити реєстрацію ТОВ «Імпара» в якості платника податку на додану вартість з 22.06.2010, а також те, що єдиною підставою для неприйняття спірної декларації було те, що відповідач не визнає ТОВ «Імпара» платником ПДВ, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про неприйняття податкової декларації позивача як податкової звітності, відповідач діяв всупереч наведеним нормам Податкового кодексу України.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що податкова декларація з ПДВ за травень 2013 року з додатками ТОВ «Імпара» безпідставно не визнані рішеннями відповідача як податкова звітність, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо неприйняття у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» за травень 2013 року поданою у день її фактичного надходження до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, а саме 20 червня 2013 року.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх щодо не визнання поданої декларації як податкової звітності, а позивачем обраний не належний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо неприйняття у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» за травень 2013 року поданою у день її фактичного надходження до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, а саме 20 червня 2013 року.

Стягнути з Держаного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» (код ЄДРПОУ 34596192, Луганська область, м. Луганськ, вул. Артема, 99А, 91012) витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 24 липня 2013 року.

Суддя Т.В. Смішлива