Рішення

від 05.02.2009 по справі 4/507 (8/501/08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/507 (8/501/08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/507 (8/501/08)

05.02.09

За позовомПрокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

До           1. Запорізької обласної ради2. Відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

Провизнання оцінки акту вартості цілісного майнового комплексу не чинним

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від прокуратури          Некрасов О.М.прок.м. Києва

від позивача                    Тарасова К.А. - дов.

від відповідачів          1. Мелешкіна С.В. –дов.

                              2. Берегова С.М. – дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Заводського району м. Запоріжжя звернувся до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з позовом до Запорізької обласної ради та Відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»про визнання акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу, затвердженого 30.12.1994р. заступником голови Запорізької обласної ради народних депутатів в частині включення гуртожитків, розташованих по вул.. Орджонікідзе, 31 та Орджонікідзе, 31-а у м. Запоріжжя до статутного фонду ВАТ «Запоріжвогнетрив»не чинним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що гуртожитки, які перебували на балансі державних підприємств, є державним житловим фондом і , отже не можуть бути приватизовані на підставі Закону України  «Про приватизацію державного майна»та включатися до складу цілісних майнових комплексів, за рахунок яких формуються статутні фонди створених товариств, як об'єкти соціально-побутового призначення.

Відповідачі позовні вимоги не визнають, свої заперечення виклали у письмових відзив на позовну заяву.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інвентаризаційного опису Запорізького вогнетривкого заводу від 13.12.1994р. до основних засобів, під №№ 91 та 92 увійшли, зокрема, житлові будинки № 31 та № 31-а по вул.. Орджонікідзе у м. Запоріжжя.

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу, затвердженого 30.12.1994р. заступником голови Запорізької обласної ради народних депутатів, встановлено оціночну вартість майна підприємства згідно з передаточним балансом і документацією про результати інвентаризації, пунктом 12 (підпункт 12.3) встановлені вилучення вартості майна, у тому числі –державний житловий фонд.

У відповідності з відомістю розшифровки пункту 12 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу, зазначений список включає всі житлові будинки –об'єкти державного житлового фонду, проте в ньому відсутні житлові будинки по вул.. Орджонікідзе, 31 та вул.. Орджонікідзе, 31-а у м. Запоріжжя, тобто зазначені будинки увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», є за твердженням позивача порушенням вимог Закону України «про приватизацію державного майна»і наказу Фонду державного майна України № 345 від 13.06.1994р. «Про затвердження типових форм Реєстру  акцій (часток, паїв), що належить державі у майна господарських товариств».

Гуртожитки, які перебували на балансі державних підприємств, є державним житловим фондом не можуть бути приватизовані на підставі Закону України «Про приватизацію державного майна»та включається до складу цілісного майнових комплексів, за рахунок яких формуються статутні фонди знов створених товариств, як об'єкти соціально-побутового призначення.

Наказом Фонду державного майна України № 345 від 13.06.1994р. «Про затвердження типових форм Реєстру акцій (часток, паїв), що належать державі у майні господарських товариств»прямо передбачено вилучення з акта оцінки майна, яке входить до статутних фондів господарських товариств, об'єктів державного житлового фонду, серед яких окремими рядком передбачені гуртожитки.

Позивач вважає, що включення до статутного фонду ВАТ «Запоріжвогнетрив»житлових будинків № 31 та № 31-а по вул.. Орджонікідзе у м. Запоріжжі, були порушені вимоги законодавства України про приватизацію, акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу, має бути визнаний не чинним в частині включення гуртожитків, розташованих по вул.. Орджонікідзе 31 та Орджонікідзе, 31-а у м. Запоріжжі до статутного фонду ВАТ «Запоріжвогнетрив».

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Згідно з Указом Президента України від 15.06.1993р. №210/93 «Про корпоратизацію підприємств»засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном; центральні органи державної виконавчої влади; інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Як зазначено у п.10 цього Указу, відповідальність за проведення корпоратизації підприємств покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності: центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та Представників Президента України в областях.

Указом Президента України від 21.02.1994р. №61/94 «Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській обласним державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності»у порядку експерименту делеговано Запорізькій обласній державній адміністрації деякі повноваження центральних органів державної виконавчої влади щодо управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності, у тому числі виступати у процесі корпоратизації засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються на базі загальнодержавної власності.

Розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 29.11.1994р. №212-р «Про призначення комісії з корпоратизації та комісії з інвентаризації Запорізького вогнетривкого заводу»на виконання Указу Президента України від 15.05.1993р. №210/93 «Про корпоратизацію підприємств», Указу Президента України від 21.02.1994р. №61/94 «Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській обласним державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності»і відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993р. №508, призначена комісія з корпоратизації Запорізького вогнетривкого заводу у складі представника засновника - виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів (Запорізька обласна державна адміністрація); банківської установи; державного органу приватизації - Фонду державного майна України; трудового колективу підприємства, що корпоратизується; місцевої державної адміністрації; антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст. 128 Конституції України в редакції від 20.04.1978р., діючій на момент виникнення спірних правовідносин, голова обласної ради одночасно є головою її виконавчого комітету.

Вказаним розпорядженням комісії з приватизації доручалось підготувати і подати до виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, проект статуту відкритого акціонерного товариства, проект плану розміщення акцій.

Цим же розпорядженням затверджена комісія з інвентаризації майна Запорізького вогнетривкого заводу.

Пунктом 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою КМУ від 05.07.1993р. №508, встановлено, що акт оцінки вартості цілісного майнового  комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і  статут відкритого акціонерного     товариства     затверджуються     засновником.      У     разі     виявлення відповідності  зазначених  документів  вимогам   цього   Положення,  інших  актів чинного законодавства засновник вносить до них необхідні зміни і доповнення.

30.12.1994р. заступником голови Запорізької обласної ради народних депутатів затверджений Акт оцінки вартості цілісного «винового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу.

Згідно цьому Акту оцінки:

- вартість цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу станом на 01.12.1994р. складає 150041 млн. крб. (пункт 11 Акт)');

- вилучено вартості майна, всього - 4036 млн. крб.. (пункт 12 Акту), у тому числі: для якого встановлені пільги - 0 млн.  крб.; для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації - 3437 млн. крб.; державний житловий фонд - 12 млн. крб.; об'єкти , які не підлягають приватизації - 587 млн. крб.; кошти на валютних рахунках - 0 млн. крб.;

- нематеріальні активи, які не відображені в балансі (експертна оцінка) - 5 млн. крб.. (пункт 15 Акту);

-          вартість майна, що підлягає приватизації - 146010 млн. крб. (пункт 16 Акту);

-          розмір статутного фонду акціонерного товариства - 146010 млн. крб. (пункт 17 Акту).

До цього Акту додана Відомість розшифровки пункту 12 Акту, в якому міститься перелік державного житлового фонду. В ньому відсутні житлові будинки №31 та №31А вул. Орджонікідзе у м. Запоріжжі. Проте ці будинки значаться у Інвентаризаційному опису основних засобів Запорізького вогнетривкого заводу від 13.12.1994р. під №№91 та 92. Таким чином спірні будинки увійшли до статутного фонду акціонерного товариства.

Розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 27.02.1995р. №77-р «Про перетворення Запорізького вогнетривкого заводу у відкрите акціонерне товариство»Запорізький вогнетривкий завод перетворений у відкрите акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив».

29.03.1995р. засновник (виконком Запорізької обласної ради народних депутатів) передав Державному органу приватизації (Фонду державного майна України) документи ВАТ «Запоріжвогнетрив», про що сторонами складений акт прийому-передачі. Серед цих документів значаться, зокрема, спірний акт оцінки, Статут ВАТ «Запоріжвогнетрив», План розміщення акцій.

У пункті 5 розділу III Плану розміщення акцій ВАТ «Запоріжвогнетрив»зазначений перелік об'єктів, залишкова вартість яких не включена до статутного фонду. Цей перелік повністю відповідає переліку, вказаному у Відомості розшифровки пункту 12 Акту оцінки. Таким чином, в ньому також відсутні спірні житлові будинки.

Наказом  ФДМУ  від   10.04.1995р.  №127-ДПК   «Про   прийняття  рішення  щодо приватизації корпоратизованих об'єктів»видано дозвіл на приватизацію майна ВАТ «Запоріжвогнетрив»шляхом продажу акцій.

Наказом  ФДМУ  від   11.07.1995р.   затверджений  План  розміщення  акцій  ВАТ «Запоріжвогнетрив».

План     приватизації     (План     розміщення     акцій)     ВАТ     «Запоріжвогнетрив»неодноразово змінювався.

Розпорядженням від 03.08.2001р. №315-РРА Фонд державного майна України повідомив про завершення приватизації ВАТ «Запоріжвогнетрив».

Звертаючись до господарського суду у жовтні 2008р. прокурор зазначив, що порушення вимог законодавства з питань приватизації були встановлені органами прокуратури після проведення відповідної перевірки за зверненням мешканців житлових будинків №31 та №31-а по вул.. Орджонікідзе  у м. Запоріжжі, але доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

За статтею 76 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як зазначено у ст.162 Конституції України в редакції від 20.04.1978р., Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами здійснюється вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів.

Пунктом 4.2 наказу Генерального прокурора України від 25.03.1996р. №2 «Про організацію роботи органів прокуратури по здійсненню загального нагляду» зобов'язано Прокурорів забезпечити нагляд за додержанням законів про власність, приватизацію державного майна, насамперед у державному секторі економіки, ставити питання про визнання в судовому порядку недійсними договорів відчуження об'єктів державної власності з ущемленням інтересів держави, трудових колективів, громадян.

Однак за весь час приватизації ВАТ «Запоріжвогнетрив», з 1995 по 2001 р.р. прокурором не встановлено фактів недодержання акціонерним товариством законів про приватизацію державного майна. Доказів проведення відповідних перевірок у зазначений період прокурором суду також не надано.

У зв'язку з цим суд вважає, що прокурором пропущений строк звернення до суду без поважних причин. Подання позову зі спливом строку позовної давності є підставою відмови у позові.

Позивач при подачі позову просить визнати поважною причину пропуску строку та поновити строк, не вказавши при цьому жодної поважної причини для поновлення строку на оскарження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу від 30.12.1994р.

Господарський суд з матеріалів справи не вбачає поважних причин для відновлення строку позовної давності.

Крім того, як зазначено у позові, останній заявлений прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, а саме в особі державного органу приватизації-Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Однак відповідно до вищеназваних документів (розпорядження голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 09.11.1994р. № 212-р, акт прийому-передачі документів від 29.03.1995р., наказів ФДМУ) Державним органом приватизації у спірних правовідносинах є Фонд державного майна України.

Оскільки Фонд державного майна України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області    є різними юридичними особами, останнє є неналежним позивачем у справі.

Тобто, стороною по даному спору може бути Фонд державного майна України, а не зазначене в позовній заяві Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості та не містить механізму залучення до справи, яка вже розглядається судом, другого позивача. Так, ст.23 ГПК України передбачає можливість подання позову одразу кількома позивачами, а ст.25 –заміну одного позивача іншим у випадку правонаступництва. Механізм же залучення до справи поряд с первісним позивачем, який подав позов (або в інтересах якого подано позов) та який продовжуватиме брати участь у справі, ще одного нового позивача ГПК України не передбачено, так  само як не передбачено право прокурора у процесі слухання справи змінити орган в інтересах якого прокурором подано позов, за яким порушено провадження у справі.

На час виникнення спірних правовідносин вони регулювалися Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств»в редакції від 22.02.1994р., постановою КМУ від 08.09.1993р. №717 «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації» та іншими законодавчими актами.

Відповідно до  п.п. 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої    постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року N 717 (яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна), вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується  відповідно  до   Закону  України   "Про   приватизацію  державного житлового фонду", а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Згідно із ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»в редакції  від  22.02.1994р.   приватизація   державного   житлового   фонду  -  це  процес відчуження  квартир (будинків) державного житлового фонду на користь громадян.

Частиною другою ст.2 цього Закону передбачено, що не підлягають приватизації кімнати у гуртожитках.

Отже, гуртожитки не підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Тому вартість майна цілісного майнового комплексу підприємства, що  приватизується, не  повинна зменшуватися на вартість гуртожитків.

Ця позиція підтверджується також і в пункті 9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»в редакції від 22.02.1994р., відповідно до якого в разі банкрутства підприємства, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

У позові прокурор всупереч вимогам ст.58 Конституції України (щодо незворотності дії законів в часі) застосував стосовно оспорюваного акту оцінки, затвердженого у грудні 1994р., положення пункту 9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»в редакції 2005р., згідно з якою слова «(крім гуртожитків)»замінені словами «(у тому числі гуртожитки)».

Згідно ст.З   Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»в редакції від 22.02.1994р. законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, указів Президента України, інших актів законодавства, що регулюють здійснення приватизації. Дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно- правових  форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.

Згідно бухгалтерської довідки від 20.11.2008р. №18-69 та інвентарних карток основних засобів ці об'єкти були взяти на баланс Запорізького вогнетривкого заводу у 1986-1987 р.р. за рахунок власних коштів. Залишкова вартість станом на 01.11.2008р. будинку по вул. Орджонікідзе, 31 складає 5545032,3 грн.., по вул. Орджонікідзе, 31А –5241057,78 грн.

Відповідач довів суду, що надати інші докази належності Запорізькому вогнетривкому заводу зазначених гуртожитків  ВАТ   «Запоріжвогнтрив»  не   має   можливості   у   зв'язку   зі   спливом встановленого строку зберігання документів.

Позивач взагалі не надав будь-яких доказів будівництва спірних об'єктів за рахунок централізованих капіталовкладень.

Оскільки спірні гуртожитки належали підприємству, що приватизувалося, вони правомірно увійшли до статутного фонду ВАТ «Запоріжвогнетрив».

Відповідно до ст.З5 Закону України «Про власність», якій діяв на час виникнення спірних правовідносин і втратив чинність 20.06.2007р., державний житловий фонд є об'єктом права комунальної власності, суб'єктами останньої виступають органи місцевого самоврядування.

Але своїм рішенням від 25.03.1999р. №124/9 виконком Запорізької міської ради визнав право власності на квартири з №№109 по 215 у малосімейному гуртожитку по вул. Орджонікідзе, 31А за ВАТ «Запоріжвогнетрив».

Своїми рішеннями від 30.03.1995р. №107/6, від 30.10.1997р. №553/2, від 30.06.1998р. №345/10 виконком Запорізької міської ради на підставі рішень адміністрації і профспілкового комітету Запорізького вогнетривкого заводу та його правонаступника ВАТ «Запоріжвогнетрив»вивів із числа житлової площі гуртожитку для тимчасового забезпечення житловими приміщеннями малих сімей по вул. Орджонікідзе, 31 деякі квартири та оформив на них ордери.

Отже, цім виконком визнав, що гуртожитки по вул. Орджонікідзе, 31 та Орджонікідзе, 31А не відноситься до державного житлового фонду. Ці рішення виконкому ніким не оскаржувалися і є чинними.

Відповідно до ст.ст.12, 13 Закону України «Про господарські товариства»в редакції від 16.12.1993р. товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, тощо. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку майна учасника та засновника у статутному фонді.

У пункті 3.5  Статуту ВАТ «Запоріжвогнетрив», зареєстрованого 21.03.1995р., визначено, що товариство є власником майна, переданого йому Засновником та учасниками у власність.

Таким   чином,   ВАТ   «Запоріжвогнетрив»  є   власником   майна,   в   тому   числі гуртожитків, які увійшли до його статутного фонду на підставі Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу, затвердженого 30.12.94р. заступником голови Запорізької обласної ради народних депутатів по роботі виконавчих органів Пікінером В.Т.

Позивач всупереч вимогам ст. 58 Конституції України (щодо незворотності дії законів в часі) застосував стосовно оспорюваного акту оцінки, затвердженого у грудні 1994п., положення ст..ст. 203, 215 ЦК України (набрав чинності з 01.01.2004р.). Адже при вирішенні спорів про визнання угод недійсними має застосовуватися законодавство, яке діяло на момент їх укладення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги:

-          п.10 Указу Президента України від 15.06.1993р. №210/93 «Про корпоратизацію підприємств», згідно з яким відповідальність за проведення корпоратизації підприємств покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності: центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та Представників Президента України в областях;

- п.П Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ  від  05.07.1993р.  №508,  яким  встановлено,   що  акт  оцінки  вартості  цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і статут відкритого акціонерного     товариства     затверджуються     засновником.      У     разі     виявлення невідповідності  зазначених  документів  вимогам  цього  Положення,  інших  актів чинного законодавства засновник вносить до них необхідні зміни і доповнення;

- ст.7 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»в редакції від 1.1994р., відповідно до якої державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць, -

Засновник ВАТ «Запоріжвогнетрив»- виконком Запорізької обласної ради народних депутатів (зараз - Запорізька обласна державна адміністрація) та державний орган приватизації - Фонд державного майна України діяли як органи публічної влади і повинні були постановляти свої рішення в межах діючих на той час законів, зокрема, Законів України «Про приватизацію майна державних підприємств»в редакції від Е.02.1994р та «Про приватизацію державного житлового фонду»в редакції від 11.02.1994р. і підзаконних актів. Вони мали виключні повноваження відносно встановлення умов приватизації і прийняття необхідних для її проведення актів, не узгоджували свої рішення з покупцями.

Матеріалами справи доведено, що як покупець ВАТ «Запоріжвогнетрив»у повному обсязі викупив 100% акцій товариства, створено шляхом корпоратизації, відповідно до плану приватизації, на протязі багатьох років виконувало інвестиційні та інші зобов'язання, прийняті ним, а Фонд державного майна України контролював правильність і об'єми виконання шляхом постійного моніторингу. З матеріалів справи не вбачається претензій від Фонду державного майна України до ВАТ «Запоріжвогнетрив»щодо порушення вимог приватизації за всі ці роки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із врахуванням викладеного, належить визнати, що позовна вимога належним чином не обґрунтована,  позов поданий до суду в інтересах неналежної особи,  з пропущеним строком позовної давності, тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

     Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко