Постанова

від 16.07.2013 по справі 5017/495/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 5017/495/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Алєєвої І.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧП Довбуш С.В." на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. у справі№5017/495/2012 господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЧП Довбуш С.В." доФізичної особи - підприємця ОСОБА_5 простягнення 60000грн.,

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 15.07.2013р. №02-05/594 у зв'язку з відпусткою судді Акулової Н.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Запорощенка М.Д., суддів Алєєвої І.В., Владимиренко С.В.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧП Довбуш С.В" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про відшкодування вартості за передане в суборенду обладнання та меблі у розмірі 40000грн., штрафу за нецільове використання обладнання у розмірі 4000 грн., штрафу за прострочення суборендної плати у розмірі 16000грн., а також витрат на послуги адвоката на суму 5000грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.04.2012р. у справі №5017/495/2012 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧП Довбуш С.В." відшкодування вартості за передане в суборенду обладнання та меблі у розмірі 40000грн., штрафу за прострочення суборендної плати у розмірі 16000грн., судовий збір у розмірі 1502,2грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 5000грн. В решті вимог -відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. у даній справі (колегія суддів у складі головуючого судді Михайлова М.В., суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.), апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Одеської області від 09.04.2012р. у справі №5017/495/2012 задоволено, рішення господарського суду скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. у справі №5017/495/2012 повністю, а рішення господарського суду Одеської області від 09.04.2012р. залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального прав, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.01.2010р. між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) були укладені договори суборенди торгівельного обладнання та меблів від 05.01.2010р. № 05/01-1Хл, №05/01-2 Хл, №05/01-3 Хл, №05/01-4 Хл, №05/01-5 Хл, за умовами п.1.1 яких орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування торговельне обладнання, а саме: холодильне обладнання ТМ "Хладик" для використання з метою зберігання морозива та холодильне обладнання ТМ "Лепота" для використання з метою зберігання замороженої продукції та напівфабрикатів. Додатками до цих договорів визначений перелік торговельного обладнання, що передається відповідачу.

З аналізу наявних матеріалів справи місцевий господарський суд вірно вказав, що за наведеними договорами з додатками до них позивач передав відповідачу у тимчасове користування холодильне обладнання на загальну суму 40000грн.

З огляду на визначені у п.п.5.1.2 договірні умови щодо наявності у позивача права у будь-який момент вимагати повернення суборендованних обладнання та меблів у справному стані з урахуванням нормального зносу, позивачем було надіслано відповідачу вимогу №111 від 05.10.2011р. про повернення обладнання та меблів, на яку відповіді не отримано. З урахуванням договірних умов, визначених п.4.4 договорів, якими встановлено порядок дострокового розірвання договорів будь-якою стороною, письмово повідомившою іншу сторону не менше ніж за місяць з визначенням про необхідність негайного повернення у зв'язку з цим орендованого майна суборендодавцем, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані договори є розірваними з 05.11.2011р.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що за умовами п.7.6 договорів у випадку навмисного пошкодження, втрати орендованого обладнання, суборендар зобов'язується сплатити орендареві повну вартість орендованого обладнання. Пошкодження або втрата суборендованого обладнання фіксується актом комісії орендаря.

Врахував вищевикладені обставини, з'ясовані на підставі здійсненого аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, приписи ст.526 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193, ч.4 ст.285 Господарського кодексу України, акт втрати суборендованого обладнання від 01.12.2011р., місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про відшкодування відповідачем вартості переданого в суборенду майна на суму 40000грн. Разом з цим, з огляду на ненадання позивачем суду всупереч приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України доказів нецільового використання переданого відповідачу обладнання, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні вимоги щодо стягнення штрафу, нарахованого на підставі п.7.4 договорів у розмірі 10% від вартості переданого майна за нецільове використання. Водночас, з'ясував з аналізу матеріалів справи невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати суборендної плати за орендоване майно, за що встановлена відповідальність у вигляді штрафу, обумовлена у п.7.5 договорів, суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу на суму 16000грн., що відповідає приписам ст.6, ч.1, 2 ст.549, ст.627 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, врахував приписи ст.44 Господарського процесуального кодексу України, надав правову оцінку адвокатській угоді від 22.12.2011р., платіжним дорученням №3160 від 05.12.2011р. та №77 від 07.12.2011р. на оплату адвокатських послуг на загальну суму 5000грн., суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача адвокатські витрати.

Натомість суд апеляційної інстанції, всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України, не врахував вірно встановлених судом першої інстанції обставин справи, безпідставно не прийняв до уваги наявні в матеріалах справи докази передачі позивачем відповідачу майна за договорами суборенди, та навів оціночні судження щодо відрізняння підписів відповідача на договорах та додатках до них від підписів на апеляційній скарзі та клопотанні про залучення додаткових доказів, внаслідок чого дійшов невірного висновку про недоведення позивачем укладання договорів суборенди, не зазначив норм матеріального права, якими він керувався, приймаючи нове рішення у даній справі про відмову в позові, всупереч ст.105 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч.2, 3 ст.639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно зі ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наведені судом апеляційної інстанції оціночні судження щодо відрізняння підписів відповідача на договорах та додатках до них від підписів на апеляційній скарзі та клопотанні про залучення додаткових доказів, суперечать ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не має спеціальних знань для подібних висновків, тоді як належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України в обґрунтування вказаних висновків судом апеляційної інстанції не наведено, та матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, постанова апеляційного господарського суду як прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Згідно з ч.4 ст.49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що сплачений скаржником судовий збір за подачу касаційної скарги на суму 860,25грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОстановиВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧП Довбуш С.В." задовольнити, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. у справі №5017/495/2012 скасувати, рішення господарського суду Одеської області від 09.04.2012р. у справі №5017/495/2012 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧП Довбуш С.В." (65037, Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, вул. Стара Люстдорфська дорога, 7, код ЄДРПОУ 30628775) 860,25грн. судового збору за касаційний перегляд. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: І. Алєєва С. Владимиренко