Рішення

від 12.07.2013 по справі 921/467/13-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2013 р.Справа № 921/467/13-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Метал" вул. Галицька, 180,Великі Гаї,Тернопільський район, Тернопільська область,47722

до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вул. О. Кульчицької, 8,Тернопіль,46001

про cтягнення 59666.78 грн.

за участю представника позивача: Галинського М.В., довіреність № б/н від 22.04.13р.

Суть справи:

Приватне підприємство "Метал" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 59666.78 грн., в т. ч. 49996.66 грн. основного боргу, 3421.61 грн. трьох відсотків річних, 6248.51 грн. пені.

19.06.2013р. позивачем по справі подано заяву про уточнення позовних вимог, якою зменшено розмір пені на суму 3124,26 грн. та збільшено розмір трьох відсотків річних на 1159,74 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити та/або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином. зазначена вище заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів учасників процесу, не суперечать законодавству, з огляду на що справа розглядається з врахуванням уточнених сум, а саме: 49996.66 грн. основного боргу, 4581,35 грн. трьох відсотків річних та 3124,25 грн. пені.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги в судовому засіданні, повноважний представник позивача посилається на порушення його контрагентом зобов'язань щодо оплати отриманого ним згідно довіреностей на підставі накладних товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, з врахуванням трьох процентів річних та пені, в сумі 57702,26 грн., стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Відповідач, згідно письмового заперечення на позовну заяву №06-2/930 від 04.06.2013р., доповнення до заперечення №06-2/973 від 12.06.2013р., а також усних пояснень повноважного представника у судовому засіданні 03.07.2013р., проти існування боргу перед позивачем заперечує. Зазначає, що дочірнє підприємство у договірних відносинах із позивачем не перебуває, продукції не отримувало, а тому і заборгованість відсутня. Крім того, стверджує, що позивачем протиправно нараховані штрафні санкції, пропущено термін позовної давності щодо нарахування і стягнення пені, посилаючись при цьому на відсутність між сторонами договірних відносин та не встановлення строку виконання зобов'язань.

В судових засіданнях представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Із наявних у справі письмових доказів слідує, що на протязі 2010-2011 років, на підставі 22-х видаткових накладних (копії у справі), через представників Бучковського Б.Х. та Алєксєєву Н.Г, позивачем своєму контрагенту - Філії "Тернопільський доркомплект" Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" поставлялась неодноразово готова продукція - металопрокат в асортименті.

Зокрема, за даними долучених до позовної заяви первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, загальна вартість поставленого відповідачу товару становить 302261,96 грн.

Натомість, за твердженням приватного підприємства, його контрагентом було сплачено за отриману продукцію лише 252265,30 грн.

Таким чином, сума невиконаного відповідачем зобов'язання на час вирішення спору становить 49996.66 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою даної статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У тексті видаткових накладних, по яких проводилась поставка не визначено строку оплати отриманої продукції.

Отже, у спірних правовідносинах, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а відтак положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову ВГСУ від 28.02.2012р. №5002-8/481-2011).

При цьому, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Слід зазначити, що аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у п. 1 листа від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається із спірних накладних, продукція відповідачем отримана та прийнята протягом 2010 - 2011 років, і відповідно перебіг строку виконання грошового зобов'язання, розпочався з наступного дня після прийняття товару.

Приписами ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене в сукупності суд констатує, що позивачем належним чином та у встановленому процесуальним законодавством порядку обґрунтовано заявлену до стягнення суму заборгованості за поставлений дочірньому підприємству товар. Натомість, відповідач жодних доказів сплати 49996.66 грн. боргу не надав, позовні вимоги належним чином не спростував, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений та належним чином доведений.

В той же час, суд враховує, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем порушено визначені цивільним законодавством строки проведення розрахунків за поставлений товар.

Згідно долученого позивачем до заяви про уточнення позовних вимог розрахунку, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу визначено 3% річних в сумі 4581,35 грн.

Оцінивши даний розрахунок суд констатує, що здійснені позивачем обчислення в повній мірі ґрунтуються на приписах ст.625 Цивільного кодексу України, з огляду на що позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.

Покликання відповідача на те, що посадовими особами його структурного підрозділу вчинялись господарські операції без відома дочірнього товариства матеріалами справи не підтверджуються.

Так, згідно ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Як вбачається з п. 3.2 Положення філії "Тернопільський доркомплект" ДП "Тернопільський облавтодор" ДАК "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом ДП "Тернопільський облавтодор" від 28.05.2002р. № 1 філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу. Підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях Філії.

Філія може від імені і за дорученням директора Підприємства: укладати договори відповідно до предмета діяльності Підприємства; представляти інтереси Філії і Підприємства у всіх установах, організаціях, підприємствах, об'єднаннях, асоціаціях у межах наданих їй повноважень (п. 3.3 Положення).

Філія має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку та штампи зі своїм найменуванням (п. 3.5 Положення).

Згідно п. 5.1., 5.8 Положення, Філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених Підприємством. Контроль за діяльністю Філії здійснюється шляхом надання Підприємству статистичної звітності і податкових декларацій.

Із наданої на вимоги суду довідки відповідача від 09.07.2013 року №05-8/1105 слідує, що господарські операції із ПП "Метал" відображені у податковому та бухгалтерському обліку дочірнього підприємства , суми податку на додану вартість за ними включені до складу податкового кредиту ДП " Тернопільський облавтодор".

З наведеного, та зважаючи на часткову оплату вартості отриманого товару, суд констатує, що правочин укладений філією отримав схвалення від юридичної особи , а відтак відповідач повинен нести відповідальність за зобов'язаннями його структурного підрозділу з моменту їх виникнення (ст.241 ЦК України).

Щодо вимог про стягнення з відповідача нарахованих сум пені суд зазначає наступне.

Поставка відповідачеві продукції проводилась на підставі видаткових накладних, без укладення договору в письмовій формі.

Водночас, в силу ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пеня, за приписами ст.546 ЦК України, є одним із видів забезпечення зобов'язання, а відтак за відсутності письмових домовленостей між контрагентами щодо її розміру, підстав нарахування та ін., у позові щодо її стягнення слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль ідентифікаційний код 31995099) на користь Приватного підприємства "Метал" (вул. Галицька, 180, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 25348483) - 49996 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 66 коп. основної заборгованості, 4581 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят одну) грн. 35 коп. три відсотки річних та 1627 (одну тисячу шістсот двадцять сім) грн. 59 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення підписано 19.07.2013 р.