Ухвала

від 16.07.2013 по справі 825/789/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/789/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 20132 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 08.02.2013 року № 0001171720.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з придбання палива підтверджуються наявними у справі податковими та видатковими накладними, актами приймання - передачі товару, товарно - транспортними накладними, розрахунки за вказаними господарськими операціями підтверджуються рахунками - фактурами та копіями платіжних доручень, що доводить дійсність та реальність господарської операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 30.10.2005 року та взятий на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові 30.10.2005 року, також, включений до реєстру платників податку на додану вартість відповідно до п. 182.1 ст. 182 Податкового кодексу України (а. с. 20-27).

У період з 10.01.2013 року по 16.01.2013 року працівниками ДПІ в м. Чернігові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Бімар» (код за ЄДРПОУ 377156371).

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2013 року № 197/17/НОМЕР_2, в якому перевіркою встановлено наступні порушення:

- пп. 14.1.181; п. 198.1, п. 198.3; п. 198.6; п. 200.1 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень - листопад 2011 року у сумі 18839,00 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року № 0001171720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28259,00 грн. (з яких 18839,00 грн. - за основним платежем та 9420,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вважаючи податкове повідомлення - рішення неправомірним, позивачем було оскаржено останнє до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ «Бімар» було укладено усну угоду, щодо придбання палива, яке здійснювалось безготівковим шляхом на підставі платіжних доручень.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем було надано контролюючому органу наступні первинні документи:

- податкові накладні № 75 від 07.10.2011 року на суму 46500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7750,00 грн.), № 27 від 02.11.2011 року на суму 66720,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11120,00 грн.), (а. с. 30,33);

- видаткові накладні № 75 від 07.10.2011 року на суму 46500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7750,00 грн.), № 27 від 02.11.2011 року на суму 66720,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11120,00 грн.), (а. с 29,32);

- акти здачі-прийняття робіт (а.с. 51, 54, 57, 67, 72, 76, 79, 81, 82, 85, 87, 89, 92, 95, 97, 113, 116, 130, 134, 138, 142, 145, 148, 151);

- товарно-транспортні накладні (а. с. 59-65, 69-70, 74, 99-111, 118-28, 132, 136, 140).

Розрахунки за вищезазначеною угодою за поставки товару здійснено безготівковим шляхом, на підставі рахунків - фактур (а. с. 50, 53, 56, 66, 71, 75, 78, 94, 112, 115, 129, 133, 137, 141, 144, 147, 150), що підтверджується копіями платіжних доручень: № 464 від 20.10.11 року на суму 5200,00 грн., № 468 від 25.10.11 року на суму 18600,00 грн., № 469 від 25.10.11 року на суму 5800,00 грн., № 472 від 28.10.11 року на суму 6200,00 грн., № 473 від 28.10.11 року на суму 10470,00 грн., № 475 від 02.11.11 року на суму 7000,00 грн., № 483 від 10.11.11 року на суму 11000,00 грн., № 509 від 22.11.11 року на суму 6115,00 грн., № 510 від 22.11.11 року на суму 6450,00 грн., № 512 від 23.11.11 року на суму 5890,00 грн., № 520 від 24.11.11.11 року на суму 5155,00 грн., № 527 від 29.11.11 року на суму 20000,00 грн. (а. с. 34-45).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1397 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаних податкових накладних, останні заповнені у відповідності до норм чинного законодавства - виписана контрагентом позивача та скріплена печаткою. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Реальність виконаного договору підтверджується також тим, що позивачем повністю оплачена вартість отриманого товару, про що зазначалось раніше.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору купівлі - продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Як вбачається з Акту перевірки, єдиною підставою для визнання укладеного позивачем з ТОВ «Бімар» правочину нікчемним є посилання відповідача на акт від 23.01.2013 року № 197/17/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за жовтень - листопад 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Бімар» вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.11.11 року (а. с. 169-176), яким встановлена відсутність у ТОВ «Бімар» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також, на акт від 19.07.2012 року № 493/22-14/37715371 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бімар» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» за жовтень, грудень 2011 року (а. с. 177-184) та акт від 31.10.2012 року № 882/22-14/37715371 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Бімар» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» за вересень, листопад 2011 року та лютий, березень 2012 року (а. с. 185-192), відповідно до яких провести зустрічні звірки неможливо у зв'язку з тим, що на момент складання акта первинні документи, підтверджуючі господарські операції з контрагентами ТОВ «Бімар» не надано, а також відповідно акта № 361/15-3 від 06.07.2012 року про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

06.07.2012 року до податкової міліції направлено запит на встановлення місцезнаходження ТОВ «Бімар» № 2131/15-310.

06.07.2012 року від ГВПМ ДПІ у м. Черкасах отримано довідку № 738 про відсутність підприємства за податковою адресою.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеною в Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М.Романчук

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.