Постанова

від 29.01.2009 по справі 12/178/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/178/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 січня 2009 р.                                                                                    № 12/178/08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного поданняпершого заступника прокурора Миколаївської області

на постановувід 24.07.2008 року Одеського апеляційногогосподарського суду

у справі№ 12/178/08

господарського суду Миколаївської області

за позовомВАТ “Лазурний”

доМиколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області

проспонукання до укладення договору оренди землі

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:не з'явились

від відповідача:від прокуратури:не з'явилисьПопенко О.С. –прокурор відділу Генеральної прокуратури України

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Семенов А.К.) від 20.05.2008 року у справі № 12/178/08 у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Бойко Л.І., судді –Величко Т.А., Поліщук Л.В.) від 24.07.2008 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2008 року у справі № 12/178/08 скасовано; позов задоволено; зобов'язано Миколаївську районну державну адміністрацію Миколаївської області укласти з ВАТ “Лазурний” договір оренди землі, а саме земельної ділянки загальною площею 2219,2475га, яка розташована в межах території Трихатської сільської ради, із них рілля богарна –2066,5130га, багаторічні насадження –73,0222га, під господарським будівлями і дворами –29,7994га, під господарськими шляхами і прогонами –12,1019га, на умовах проекту договору ВАТ “Лазурний”, направленого Миколаївській районній державній адміністрації Миколаївської області 18.03.2008 року.

В касаційному поданні перший заступник прокурора Миколаївської області просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 року, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2008 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційне подання позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, який підтримав доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ВАТ “Лазурний” звернувся до суду з позовом про спонукання Миколаївської районної державної адміністрації укласти з ним договір оренди землі, а саме земельної ділянки загальною площею 2219,2475га, яка розташована в межах території Трихатської сільської ради на умовах, викладених в проекті договору, наданій Миколаївській районній державній адміністрації Миколаївської області із заявою ВАТ “Лазурний” №16 від 18.03.2008 року.

Позов обґрунтовано тим, що після приватизації радгоспу “Лазурний” шляхом перетворення останнього у ВАТ “Лазурний” та набуття чинності ч.2 ст.92 Земельного кодексу України та п.6 розділу Х “Перехідні положення” цього Кодексу, право постійного користування земельною ділянкою, яке належить позивачу, повинно бути переоформлене у встановленому порядку на право власності або право оренди на неї, оскільки останній не може мати її (цю земельну ділянку) на такому праві. Відмова відповідача в укладенні договору оренди землі з посиланням на необхідність проведення аукціону є незаконною, оскільки в силу положень закону позивач має першочергове право на оренду земельної ділянки, яка перебуває у нього на праві постійного користування.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив із того, що: по-перше, позивачем не доведено факту перебування у нього спірної земельної ділянки у на праві постійного користування; по-друге, посилання позивача (в обґрунтування позову) на ту обставину, що товариство має першочергове право на оренду спірної земельної ділянки, якою він володіє на праві постійного користування, без проведення аукціонів щодо неї, безпідставне, оскільки діючим за конодавством таке не передбачено; втретє, позивачем не надано доказів стосовно того, що на земельній ділянці, що перебуває у державній власності і якою він фактично користується, розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у влас ності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать держа ві.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що позивачем - ВАТ “Лазурний” - порядок надання земельних ділянок у постійне користування шляхом оренди, передбачений ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України, повністю виконаний, Миколаївською райдержадміністрацією прийнято розпорядження про затвердження технічної документації та рекомендовано укласти договір оренди, тому відмова відповідача в укладенні договору оренди є безпідставною.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Як вбачається з приписів ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом (частини 1, 2 ст.649 ЦК України).

Укладення господарських договорів за рішенням суду також регулюється ст.187 ГК України, відповідно до якої судом розглядаються спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ст.179 ГК України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо зокрема існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Виходячи з обґрунтування позовних вимог, позивач вважає, що обов'язок відповідача укласти з ним договір виникає з обов'язку останнього укласти з ним договір в силу п.6 розділу Х “Перехідних положень” Земельного кодексу України, та з факту відсутності у нього права мати спірну земельну ділянку на праві постійного користування.

Колегія суддів відзначає, що, враховуючи приписи діючого законодавства, апеляційний суд не встановив обставин та не послався на приписи конкретного закону, який би зобов'язував відповідача укладати договори про оренду землі з кожним (в даному випадку з ВАТ “Лазурний” і саме про оренду землі а не, наприклад, про купівлю-продаж) хто до нього звертається на законних підставах, виходячи виключно з факту неправомірності продовження користування земельною ділянкою на праві постійного користування. Крім того, апеляційним судом безпідставно застосовано до правовідносин сторін ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України, які унормовують процедуру передачі землі у постійне користування.

Судами обох інстанцій не встановлено достеменно чи перебуває спірна земельна ділянка у постійному користуванні позивача, оскільки це має істотне значення для висновку чи є порушеним суб'єктивне право постійного землекористування.

Так, згідно Рішення Конституційного Суду України по Справі № 1-17/2005 від 22.09.2005 року, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.6 розділу Х “Перехідних положень” Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Із змісту наведеного рішення вбачається, що оскільки Земельним кодексом України постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін, то до встановлення порядку переоформлення права власності або оренди законно набуте право постійного користування не припиняється.

Колегія суддів відзначає і те, що згідно ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, який не містить такої підстави припинення землекористування як зміна організаційно-правової форми та форми власності юридичної особи, закріплений у статті 141 Земельного кодексу України.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання першого заступника прокурора Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 року у справі № 12/178/08 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2008 року у справі № 12/178/08 – скасувати.

Справу № 12/178/08 направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос