Рішення

від 20.03.2009 по справі 07/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/55

               ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------  

                            Справа №  07/55

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "20" березня 2009 р.                                                                          

За позовом комунального підприємства “Виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне управління №1”

до приватного підприємства „Жеос”

про визнання угод укладеними та стягнення 25307грн. 89коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: Галаган Г.М. –за довіреністю від 05.11.2008р, Єфремова Л.Д. –за довіреністю від 29.01.2009р.;

від відповідача: Клиновий О.М. - за довіреністю від 06.01.2008р., Харченко О.М.–за довіреністю від 29.12.2008р.

Заявлено позов про визнання укладеними з 01.01.2008р. угод від 01.01.2008р. №48/2 і №50/2 про внесення змін і доповнень до договорів від 01.03.2006р. №48 і №50 про диспетчерське обслуговування ліфтів та про стягнення з відповідача на користь позивача 25307грн. 89коп. заборгованості, у тому числі 22434грн. 72коп. основного боргу за диспетчерське обслуговування ліфтів, 2062грн. 01 коп. інфляційних втрат і 811грн. 16 коп. три проценти річних.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між сторонами були укладені два договори від 01.03.2006р. №48 і №50 про диспетчерське обслуговування ліфтів у житлових будинках по вул. Г. Дніпра, 51, по вул. Гагаріна, 45 і по вул. Козацькій, 7, м. Черкаси, які були пролонговані і на 2008р. У зв'язку з підняттям розміру мінімальної заробітної плати та збільшенням вартості фактичних витрат на диспетчерське обслуговування ліфтів відповідачу були направлені спірні угоди від 01.01.2008р. №48/2 і №50/2 про внесення змін і доповнень до договорів від 01.03.2006р. №48 і №50, проте відповідач у період з 01.06.2006р. по 01.10.2008р. належним чином не виконує зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг, що призвело до виникнення стягуваної суми боргу, інфляційних втрат та нарахування процентів річних.

У засіданні суду представники позивача підтримали позов з викладених у ньому підстав.

Відповідач визнав позов у частині стягнення 368грн. 76коп. основного боргу за надані послуги з диспетчерського обслуговування ліфтів. Проти стягнення решти заявленої у позові суми заборгованості відповідача заперечив, пославшись при цьому на те, що ця сума заборгованості була визначена позивачем виходячи з цін на послуги з диспетчерського обслуговування ліфтів, не передбачених укладеними сторонами договорами.

За твердженням відповідача договори від 01.03.2006р. №48 і №50 про диспетчерське обслуговування ліфтів і угоди від 01.01.2008р. №48/2 і №50/2 були підписані ним з протоколами розбіжностей стосовно умов про ціну послуг. Позивач неврегульовані сторонами розбіжності на вирішення суду не передав, тому в силу ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України пропозиції відповідача слід вважати прийнятими, а застосовані позивачем для розрахунку стягуваної суми заборгованості ціни на послуги з диспетчерського обслуговування ліфтів є необґрунтованими.

Крім того, відповідач стверджує, що починаючи з 01.01.2008р. житлові будинки по вул. Г. Дніпра, 51, вул. Гагаріна, 45, і вул. Козацькій, 7, м. Черкаси ним не перебували на його обслуговуванні,тому він і не зобов'язаний був оплачувати послуги позивача з диспетчерського обслуговування ліфтів у цих будинках.

В частині вимог позивача про визнання угод від 01.01.2008р. №48/2 і №50/2 укладеними відповідач вважає, що провадження у справі слід припинити через відсутність предмету спору.

У засіданні суду представники відповідача підтримали заперечення проти позову.

З 13 по 20 березня 2009р. у засіданні суду оголошувалася перерва.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Надані комунальним підприємством “Виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне управління №1” проекти договорів від 01.03.2006р. №48 про диспетчерське обслуговування 4 ліфтів у житловому будинку ЖБК-104 по вул. Г. Дніпра, 51 і 3 ліфтів у житловому будинку ЖБК-45 по вул. Гагаріна, 45, м. Черкаси та від 01.03.2006р. №50 про диспетчерське обслуговування 13 ліфтів у житлових будинках ЖБК-95, ЖБК-96 і ЖБК-97 по вул. Козацькій, 7, м. Черкаси приватне підприємство „Жеос” 20 квітня 2006р. підписало з протоколами розбіжностей.

Згідно з протоколом розбіжностей до договору від 01.03.2006р. №48 приватне підприємство „Жеос” зменшило вказану в проекті договору вартість послуги з диспетчерського обслуговування 7 ліфтів з 156грн. 31коп. до 121грн. 31коп.

Згідно з протоколом розбіжностей до договору від 01.03.2006р. №50 приватне підприємство „Жеос” зменшило вказану в проекті договору вартість послуги з диспетчерського обслуговування 13 ліфтів з 403грн. 91коп. до 306грн. 67коп.

Комунальне підприємство “Виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне управління №1” протоколи розбіжностей приватного підприємства „Жеос” до договорів від 01.03.2006р. №48 і №50 не підписало, а самі розбіжності на вирішення суду не передало.

В 2008р. комунальне підприємство “Виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне управління №1” направило приватному підприємству „Жеос” проекти угод від 01.01.2008р. №48/2 і №50/2 про внесення змін і доповнень до договорів від 01.03.2006р. №48 і №50 про диспетчерське обслуговування ліфтів.

За проектом угоди від 01.01.2008р. 48/2 приватне підприємство „Жеос” запропонувало  встановити вартість послуги з диспетчерського обслуговування 4 ліфтів у розмірі 405грн. 32коп. за місяць.

За проектом угоди від 01.01.2008р. №50/2 приватне підприємство „Жеос” запропонувало  встановити вартість послуги з диспетчерського обслуговування 13 ліфтів у розмірі 1876грн. 03коп. за місяць.

Приватне підприємство „Жеос” проект угоди від 01.01.2008р. 48/2 підписало з протоколом розбіжностей, згідно з яким зменшило вказану в проекті угоди вартість послуги з диспетчерського обслуговування 4 ліфтів з 405грн. 32коп. до 156грн. за місяць з урахуванням податку на додану вартість.

Проект угоди від 01.01.2008р. 50/2 приватним підприємством „Жеос” не розглядався і не підписувався у зв'язку з припиненням обслуговування цим підприємством житлових будинків ЖБК-95, ЖБК-96 і ЖБК-97 по вул. Козацькій, 7, м. Черкаси.

Комунальне підприємство “Виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне управління №1” протокол розбіжностей приватного підприємства „Жеос” до угоди від 01.01.2008р. не підписало, а самі розбіжності на вирішення суду не передало.

Згідно з розрахунком стягуваної суми основного боргу та актом проведеної сторонами на вимогу суду звірки взаєморозрахунків від 24.02.2009р. комунальне підприємство “Виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне управління №1” нараховувало приватному підприємству “Жеос” плату за послуги з диспетчерського обслуговування 3 ліфтів у житловому будинку ЖБК-45 по вул. Гагаріна, 45 за березень –липень 2006р. і жовтень 2006р., 4 ліфтів у житловому будинку ЖБК-104 по вул. Г. Дніпра, 51 за березень –липень 2006р., листопад 2006р. –липень 2008р. і 13 ліфтів у житлових будинках ЖБК-95, ЖБК-96 і ЖБК-97 по вул. Козацькій, 7 за березень –липень 2006р., жовтень 2006р. –грудень 2008р. виходячи із вартості послуги, запропонованої ним у проектах договорів від 01.03.2006р. №48 та №50 до 01.01.2008р. і в проектах угод від 01.01.2008р. №48/2 і №50/2, починаючи з 01.01.2008р.

За розрахунком комунального підприємства “Виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне управління №1” станом на 01.10.2008р. –дату, на яку визначалася стягувана сума заборгованості, загальна сума боргу приватного підприємства “Жеос” за послуги з диспетчерського обслуговування ліфтів склала 22434грн. 72коп.

Приватне підприємство “Жеос” нараховувало і частково сплачувало комунальному підприємству “Виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне управління №1” плату за надані послуги з диспетчерського обслуговування 3 ліфтів у житловому будинку ЖБК-45 по вул. Гагаріна, 45 за березень –липень 2006р. і жовтень 2006р., 4 ліфтів у житловому будинку ЖБК-104 по вул. Г. Дніпра, 51 за березень –липень 2006р., жовтень 2006р. –грудень 2008р. і 13 ліфтів у житлових будинках ЖБК-95, ЖБК-96 і ЖБК-97 по вул. Козацькій, 7 за березень –липень 2006р., жовтень   2006р. –грудень 2007р. виходячи із вартості послуги, вказаної ним у протоколах розбіжностей до договорів від 01.03.2006р. 348 І №50.

За розрахунком приватного підприємства “Жеос” станом на 01.10.2008р. –дату, на яку визначалася стягувана сума заборгованості, загальна сума боргу перед комунальним підприємством “Виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне управління №1” за послуги з диспетчерського обслуговування ліфтів склала 368грн. 76коп.

Частинами 1, 3, 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено,що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частини 1-8 ст. 181 Господарського кодексу України містять такі норми:

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Стаття 632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.

Договір про диспетчерське обслуговування ліфтів не заснований на державному замовленні, його укладення не є обов'язковим для сторін на підставі закону, оскільки не існує прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладення такого договору для таких категорій суб'єктів господарювання, якими є позивач і відповідач.

Комунальне підприємство “Виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне управління №1” в установленому порядку не визнаний монополістом на ринку послуг з диспетчерське обслуговування ліфтів.

Позивач і відповідач при укладенні договорів від 01.03.2006р. №48 і №50 про диспетчерське обслуговування ліфтів і угод від 01.01.2008р. №48/2 і №50/2 не досягли згоди з такої істотної умови господарського договору як ціна послуги і не передали розбіжності щодо цієї умови на вирішення суду, тому в силу ст. 181 Господарського кодексу України ці договори та угоди вважаються неукладеними.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує кожну сторону господарського процесу довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У даному випадку позивач не довів того, що застосовані ним ціни на послуги з диспетчерського обслуговування ліфтів відповідають звичайним цінам, що склалися у м. Черкаси на аналогічні послуги на момент укладення договорів від 01.03.2006р. №48 і №50 про диспетчерське обслуговування ліфтів і угод від 01.01.2008р. №48/2 і №50/2 та того, що житлові будинки ЖБК-104 по вул. Г. Дніпра, 51 ЖБК-95, ЖБК-96 і ЖБК-97 по вул. Козацькій, 7 у 2008р. перебували на обслуговуванні приватного підприємства “Жеос”.

Визнання приватним підприємством “Жеос” позову в частині стягнення 368грн. 76коп. основного боргу не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси тому підлягає прийняттю судом.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 368грн. 76коп. основного боргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача 3грн. 69коп. витрат на сплату держаного мита і 1грн. 70коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підстав для покладання на позивача заявлених відповідачем витрати у сумі 2500грн. на оплату послуг адвоката Харченка О.М. господарський суд не вбачає, оскільки доводи, приведені відповідачем у відзиві на позов та його представниками у засіданні суду не знайшли підтвердження в судовому засіданні. Позовні вимоги позивача у частині, що не була визнана відповідачем, не підлягають задоволенню з інших ніж вказував відповідач підстав. Тобто витрати відповідача на оплату послуг адвоката не були пов'язані з розглядом справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ:

Прийняти визнання відповідачем позову в частині стягнення 368грн. 76коп. основного боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути із приватного підприємства “Жеос” (вул. Р. Люксембург, буд. 48, кв. 123, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 31423727, поточний рахунок №26005000349001 в АТ КБ “Надра”, МФО 354916) на користь комунального підприємства “Виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне управління №1” (бул. Шевченка, буд. 345, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 02085532, поточний рахунок №26000002974002 в ЧФ АТ “Укрінбанк”, МФО 354314) –368грн. 76коп. основного боргу, 3грн. 69коп. витрат на сплату держаного мита і 1грн. 70коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позову відмовити.

Це рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ                                                                                          Дорошенко  М.В.