Рішення

від 18.07.2013 по справі 911/2143/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2013 р. Справа № 911/2143/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Рось Елеватор»

про стягнення 3 415 257,69 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Старков І.О. представник за довіреністю б/н від 17.12.2012 року;

від відповідача: Коваль О.П. - представник за довіреністю б/н від 10.06.2013 року;

секретар судового засідання: Капля А.В.

Обставини справи:

03.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих.№256/ГО від 28.05.2013 року (вх. №2132) до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Рось Елеватор» (далі - відповідач) про стягнення 3 415 257,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №452-БЦ/12 від 18.09.2012 року, зокрема, щодо проведення повної та своєчасної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 2 926 532,28 грн. основного боргу, 17 066,88 грн. пені, 3 413,37 грн. три проценти річних та 468 245,16 грн. штрафу, а разом 3 415 257,69 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2013 року порушено провадження у справі № 911/2143/13 та призначено розгляд справи на 20.06.2013 року.

19.06.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача з листом вих. №283/ГО від 18.06.2013 року (вх. 13680) надійшли документи, на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2013 року.

Одночасно, від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 19.06.2013 року (вх. №13704) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника відповідача з'явитися у судове засідання 20.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2013 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.07.2013 року.

У судове засідання 18.07.2013 року представники сторін у справі з'явилися. Представник відповідача по справі надав клопотання б/н від 18.07.2013 року (вх. № 15595) про залучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.2013 року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача по справі проти задоволення позову не заперечив, письмового відзиву на позовну заяву та контррозрахунку позовних вимог не надав, просив суд розглянути справу на підставі поданих до матеріалів справи документів.

У судовому засіданні 18.07.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

18.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма «Рось Елеватор» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №452-БЦ/12 (далі - договір).

Згідно умов договору (п. 1.1) продавець зобов'язується передавати тютюнові або інші вироби (далі по тексту - товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати продукцію на умовах, визначених у цьому договорі.

Асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з даним договором, вказується у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору ціна товару визначається у відповідності з ціною вказаною у Прайс-листах продавця, які діють на момент виконання продавцем заявки покупця і вказуються в товарних накладних з урахуванням ПДВ. Загальна сума даного договору не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару згідно видаткових накладних.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до « 17» вересня 2013 року включно, а по відношенню до платежів - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №452-БЦ/12 від 18.09.2012 року позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 2 926 532,28 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями та оглянутими у судовому засіданні оригіналами видаткових накладних, а саме:

№ БЦ13-000024281 від 30.04.2013 року на суму 1 743 402,12 грн.;

№ БЦ13-000025891 від 09.05.2013 року на суму 497 825,64 грн.;

№ БЦ13-000026869 від 14.05.2013 року на суму 685 304,52 грн.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору поставки №452-БЦ/12 від 18.09.2012 року, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар на загальну суму 2 926 532,28 грн. не здійснив.

Жодних доказів оплати відповідачем поставленого товару згідно вищевказаних видаткових накладних сторонами суду надано не було.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.8 договору (в редакції протоколу розбіжностей) визначено, що максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить дев'ять календарних днів і обраховується з дати виписки накладної. День, наступний за днем виписки накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є дев'ятий календарний день.

Як встановлено господарським судом, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі та у встановлений строк, і його заборгованість перед позивачем станом на час розгляду справи становить 2 926 532,28 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань у повному обсязі за договором щодо оплати отриманого товару згідно вищевказаних видаткових накладних, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 2 926 532,28 грн. підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 17 066,88 грн., яка нарахована на суму заборгованості за кожною окремою накладною, а саме:

- за період з 10.05.2013 року по 28.05.2013 року на суму 1 743 402,12 грн.;

- за період з 19.05.2013 року по 28.05.2013 року на суму 497 825,64 грн.;

- за період з 24.05.2013 року по 28.05.2013 року на суму 685 304,52 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у відповідності до п.6.2 договору поставки, у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він здійснювався у відповідності до вимог ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», укладеного між сторонами договору та є арифметично вірним.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню повністю в сумі 17 066,88 грн.

Також, у відповідності до п. 6.3. договору за прострочення оплати відповідачем отриманого товару позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого товару, що складає 468 245,16 грн.

Господарський суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Так, договором (п. 6.3) передбачено, що у випадку прострочення платежу понад 3 (три) календарні дні покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленого товару понад 3 календарних дні, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 468 245,16 грн. (2 926 532,28 грн. х 16%) штрафу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3 413,37 грн., нарахованих на суму заборгованості за кожною окремою накладною за період з 10.05.2013 року, 19.05.2013 року та 24.05.2013 року відповідно по 28.05.2013 року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу за поставлений товар згідно договору, є правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та складає 3 413,37 грн. , які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а саме у сумі 3 415 257,69 грн ., з яких 2 926 532,28 грн. основного боргу, 17 066,88 грн. пені, 468 245,16 грн. штрафу та 3 413,37 грн. 3% річних.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Рось Елеватор» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Піщана, буд. 1А, ідентифікаційний код 35942433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (46020, м. Тернопіль, вул. Д.Лук'яновича, буд. 1, ідентифікаційний код 30622532) 2 926 532 (два мільйони дев'ятсот двадцять шість тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 28 коп. основного боргу, 17 066 (сімнадцять тисяч шістдесят шість) грн. 88 коп. пені, 3 413 (три тисячі чотириста тринадцять) грн. 37 коп. 3% річних, 468 245 (чотириста шістдесят вісім тисяч двісті сорок п'ять) грн. 16 коп. штрафу та 68 305 (шістдесят вісім тисяч триста п'ять) грн. 15 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 24.07.2013 року