Рішення

від 17.03.2009 по справі 40/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/258

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.03.09 р.                                                                                                       Справа № 40/258                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання  Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „КРОП АВТО” м. Донецьк

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” в особі Донецької регіональної дирекції м. Донецьк

про стягнення 37 942 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Неживий А.В. – юрисконсульт

від відповідача:  Орловський Д.О. - юрисконсульт

          З  урахуванням  складності справи, витребування додаткових доказів,  про існування яких суд дізнався вже під час процесу,  клопотанням однієї сторони погодженим з другою стороною, спір було вирішено у більш тривалий строк,  ніж встановлено частиною першою ст. 69 ГПК України.

          З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 10 год. 55 хвил. 10.03.09р. до 15 год. 30 хвил. 17.03.09р.  відповідно до вимог частини 4 статті 77 ГПК України було оголошено перерву без винесення процесуального документа.

            Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства Страхова компанія „Універсальна” в особі Донецької регіональної дирекції про стягнення з останнього страхового відшкодування в розмірі 37 942 грн. 00 коп. згідно  генерального договору №12 – 72/38/002 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від19.06.07р.  

            Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

           -  відповідно до приписів частини 2 статті 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцем знаходження відповідача;

           - пунктом 1.4.2 Положення „Про Донецьку регіональну дирекцію”  відкритого акціонерного товариства „ Страхова Компанія „ Універсальна” встановлює, що філія функціонує на правах відокремленого структурного підрозділу, без права юридичної особи  та не здійснює самостійної підприємницької діяльності;

          -    доручення №15D/2009 від 02.02.09р., яке було видане на ім'я Борушевській Тетяні Борисівні не надає  їй право представляти  товариство та філію у господарських судах України;

         -     з урахуванням таких обставин, не припиняючи провадження, справу згідно частини 1 статі 17 ГПК України слід надіслати до господарського суду м. Києва.

       З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача та відповідача, суд встановив:

            Позов мотивовано тим, що 19.06.07р. між відкритим акціонерним товариством „ „Страхова компанія „ Універсальна”, далі – Страховик, та товариством з обмеженою відповідальністю „ КРОП АВТО”, далі – Страхувальник, був укладений генеральний договір №12 – 72/38/002 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, далі Генеральний договір добровільного страхування, предметом якого є  товари  у вигляді готових виробів – нових наземних транспортних засобів, вказаних у Додатку №1 до договору,  який є невід'ємною його частиною.

           Фактичні обставини свідчать про те, що 08.05.07р. відповідно до договору купівлі-продажу №08/05  товариство з обмеженою відповідальністю „ КРОП АВТО”, як Продавець, передав у власність   Покупцю – товариству з обмеженою відповідальністю „ Готель Централь” легковий автомобіль марки  Lexus ES 350, 2007 року випуску, державний номерний знак АН 0027 ВА.

             До  Генерального договору добровільного страхування перед третіми особами за якість товару 07.09.07р. було видане страхове посвідчення №14, згідно якого визначено, що власником  автомобілю Lexus ES 350  є товариство з обмеженою відповідальністю „Готель Централь”.

          Вказані обставини підтверджують те, що 09.06.08р. товариство з обмеженою відповідальністю „Готель Централь” звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю „ КРОП АВТО” з претензійними вимогами про недоліки щодо роботи магнітоли та  про наявність  побічного стуку автомобіля Lexus ES 350.

           Згідно технічного висновку від 10.06.08р., наданого товариством з обмеженою відповідальністю „Грата-2006” встановлено, що відбувся збій у програмному забезпеченні та існує люфт роликів привідного ременя. Також, за змістом висновку підкреслено, що жодного механічного впливу та втручання до електросистеми та двигуна транспортного засобу не відбулося, вірогідною помилкою - є заводський дефект.

         Розділом 6  пункту 6.1 підпункту 6.1.2  Генерального договору добровільного страхування визначені дії страхувальника при настанні страхового випадку, зокрема  вказано, що у разі настанні події, що може бути визнана страховим випадком, Страхувальник повинен негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 2 (двох) робочих днів, письмово повідомити Страховика, а також відправити на адресу Страховика копію претензії, листа, судового розпорядження, позовної вимоги, виклик до суду, повідомлення, судової повістки чи інших документів, отриманих в зв'язку з претензією.

        Позивач у справі виконав свої обов'язки за договором, і при настанні страхового випадку належним чином 10.06.08р. повідомив Страховика про претензію та передав всі необхідні документи, які підтверджують факт, обставини, причини виникнення та розміру втрат (збитків), пов'язаних із експлуатацією транспорту.

        Розділом 7 пунктом 7.8  Генерального договору добровільного страхування встановлені умови здійснення страхової виплати. Страховик приймає  рішення про виплату страхового відшкодування протягом 15-ти робочих днів після отримання всіх документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, та складає страховий акт. Про відмову у виплаті або прийнятті рішення про відстрочку виплати Страховик протягом 15-ти днів повідомляє Страхувальника письмово на листі  з обґрунтуванням причин відмови.

       В той же час пунктом 7.9 вказаного вище договору, Страховик зобов'язаний здійснити виплату протягом 10 (десяти) робочих днів з дня прийняття рішення про виплату.  Вартість ремонту автомобіля марки  Lexus ES 350   становить 37 942 грн., що підтверджується рахунком № 0000001595 від 10.06.08р. сплаченого позивачем.

         Наведені обставини справи надають право суду дійти висновку, що доводи позивача обґрунтовані, а заперечення відповідача спростовуються наступним:

         Судом надана належна правова кваліфікація правовідносин сторін. Так, між ними у письмової формі було укладено договір страхування, і який є угодою між страхувальником і страховиком, відповідно до якого страховик бере на себе зобов'язання сплатити страхову виплату страхувальнику або іншої особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, у разі настання страхового випадку.

        Сторони досягли суттєвих  умов договору страхування, а саме відносно його предмету,  встановили страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства, а тому відповідно до вимог статті 638 ЦК України та вимог статей 180,181 ГК України він вважається укладеним.

Частина 2 ст. 9 ЦК України вказує на те, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

        Статті 979,  980 ЦК України як загальні норми права,  а статті 352, 354 ГК України як норми спеціальні визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.  

        Відповідно до вимог частини 2 статті 988 ЦК України Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.

        Вимоги частини 3 цієї статті вказують на те, що  Страховик зобов'язаний у  разі  настання  страхового  випадку  здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, що відповідає вимогам статей 1, 3, 6, 8, 9, 21 Закону України „ Про страхування”.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу  статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

            Свої зобов'язання щодо своєчасного здійснення страхової виплати відповідачем не виконані, про прийняте  рішення позивача не було належним чином повідомлено.  За таких обставин позовні  вимоги щодо стягнення  з відповідача  суми страхового відшкодування в розмірі  37 942 грн.  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

          Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

         Заперечення відповідача відносно позову, у тому числі надіслання справи за підсудністю до господарського суду м. Києва не приймається судом до уваги за наступними обставинами:

         -   згідно статті 237 ЦК України представництвом є правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити  право чин від імені другої сторони, яку вона представляє;

        -    представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства;

            -    стаття 239 ЦК України  вказує на те, що правочин здійснений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

           -   законодавець визначає види представництва, передбачені статтями 242-244 ЦК України, а саме представництво за законом, комерційне представництво та представництво за довіреністю;

          -   частина четверта 3 статті 28 ГПК України  передбачає, що повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами;

         - коло повноважень відособленого  підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом  з  юридичної особи або на її користь;

          -  якщо позов поданий до юридичної особи в господарський суд за  місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надане право здійснювати від імені юридичної сторони повноваження сторони зі справи, господарський суд розглядає спір по суті. У разі відсутності таких повноважень позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю в господарський суд за місцезнаходженням юридичної особи;

         -  тобто, посилання відповідача на  пункт 1.4.2 Положення „ Про Донецьку  регіональну дирекцію” необґрунтовано, оскільки цей пункт визначає умови здійснення самостійно підприємницької діяльності. Натомість, представництво Борушевській Тетяні Борисівні за довіреністю №15D/2009 від 02.02.09р., як директора філії,  визначає, що вона  має право представляти дирекцію товариства у відносинах зі всіма без винятку державними органами, установами та організаціями, суб'єктами підприємницької діяльності, організаціями, що не займаються підприємницькою діяльністю, їх відокремленими підрозділами та фізичними особами;

          - подавати державним органам, установам та організаціям, суб'єктами підприємницької діяльності, особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, відокремленим підрозділам  та фізичним особам від імені товариства та дирекції документи, які необхідні для реалізації дирекцією та товариством своїх правю виконання обов'язків чи захисту своїх прав та законних інтересів та отримувати зазначені документи від названих осіб;

           -   господарський суд є  органами державної влади відповідно до Закону України  „Про судоустрій України”, юрисдикція якого поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі;

          -  таким чином,  Донецька  регіональна дирекція відкритого акціонерного товариства „ Страхова компанія „ Універсальна” та її керівник філії мають документи, які підтверджують відповідні повноваження на представництво в суді, від ім'я юридичної особи.

          За згодою представника позивача та відповідача присутніх у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення,  а тому згідно ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно вимог статті 84 ГПК України.

     Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

     Позивач згідно квитанції №242 від 16.11.08р., оригінал якої знаходиться  у матеріалах справи, зайве перерахував до державного бюджету 0,58 грн. державного мита. Тому, згідно пункту 1 статі 8 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито” № 7-93 від 21.01.93р.  воно підлягає поверненню йому на його розрахунковий рахунок.

      На підставі викладеного, керуючись 1, 3, 6, 8, 9, 21 Закону України „ Про страхування”,  ст.ст. 237, 239, 242, 243, 244,  525, 599,   638, 979,  980, 988 ЦК України,  ст. ст. 180, 181, 193, 352, 354 ГК України, ст. ст.22, 24, 33, 44, 47,  49, ст. ст. 82, 84,  ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

    В И Р І Ш И В:

             1.     Позовні вимоги задовольнити повністю.

            2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Страхова Компанія  „Універсальна”,  01601, м. Київ, Печерський район, вулиця Пилипа Орлика, будинок 24/1, ід. код 20113829, на користь:

     -  товариства з обмеженою відповідальністю „КРОП АВТО” 830621, м. Донецьк,          вул. Потійська, 7, ід. код 34008387, р/р 26004198032251 в ВАТ „ Кредит промбанк”          м. Донецьк, МФО 335593, суму  страхового  відшкодування в розмірі  37 942 грн. , витрати по держмиту в сумі  379 грн. 42 коп.,  витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ.  

              3. Повернути на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „ КРОП АВТО” державне мито в сумі  0,58 грн. Підставою повернення державного мита є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою господарського суду Донецької області.

            4.    Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

               Суддя                                                                                                            Підченко Ю.О.