Рішення

від 19.03.2009 по справі 20/5451

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/5451

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2009 р.Справа № 20/5451

За позовом приватного підприємства «Гринь», м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькбудінвест», м. Хмельницький

про стягнення 126545,10 грн. заборгованості

                                                             Суддя                        С. В. Гладій                                                                                           

Представники:

Від позивача                    - Валігура О. О. –за довіреністю від 28.01.2009 року

Від відповідача           - Щетинська І. В. –за довіреністю від 15.01.2009 року

Суть спору :

Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з ТОВ «Хмельницькбудінвест»124296,39 грн. заборгованості та 2248,71 грн. штрафних санкцій посилаючись на те, що відповідачем своєчасно не виконано зобов'язань згідно договору № 15-СП від 20.09.2008 року.

Відповідач заборгованість визнає, несвоєчасну оплату пояснює важким фінансовим становищем підприємства.

Відповідно до прийнятого судом уточнення позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості, позивач - ПП «Гринь», м. Хмельницький просить суд стягнути з відповідача - ТОВ «Хмельницькбудінвест», м. Хмельницький 74506,41 грн. основного боргу, 6969,25 грн. - неустойки, нарахувань за встановленим індексом інфляції та 3% річних в розмірі 3812,14 грн., втрачену вигоду відповідно до п. 5.1 Договору в сумі 27599,84 грн. та втрачену вигоду відповідно до п. 5.1 Договору в розмірі 967 грн.

В судовому засіданні 17.03.2009 року позивачем, зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості, відповідно до ст. 22 ГПК України зменшено суму позовних вимог, згідно яких сума основного боргу складає 69506,41 грн., неустойка –7493,66 грн., нарахування за встановленим індексом інфляції та 3% річних згідно поданого розрахунку –4955,55 грн., втрачена вигода відповідно до п. 5.1 Договору – 27599,84 грн., реальні збитки (втрачене майно, додаткові витрати) відповідно до п. 5.1 Договору –967 грн.

Зазначене уточнення позовних вимог судом розглянуте та приймається.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькбудінвест», м. Хмельницький (замовник) та приватним підприємством «Гринь», м. Хмельницький (підрядник) 20.09.2008 року укладено договір № 15-СП, за яким підрядник зобов'язується виготовити, та встановити металопластикові вікна (надалі –продукція) за завданням (заявкою) замовника на об'єкті, що знаходиться за адресою м. Хмельницький, пр. Миру, 94/1-А, 2 під'їзд, а саме: 1 поверх, з 4 по 10 поверхи, та 11 тех. поверх., а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботу згідно договору. Замовник доручає, а підрядник виконує роботи по виготовленню та встановленню метало пластикових вікон, дверей, підвіконників і відливів кількістю: згідно затвердженої специфікації (пункти 1.1. та 2.1. договору).

Загальна суму договору складає 154296,39 грн. (пункт 3.1. договору).

Сторони домовились, що розрахунок за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника; замовник здійснює авансову оплату в розмірі 30 % від загальної суми замовлення на протязі 9-х банківських днів, після отримання заявки. Кінцевий розрахунок, 70 % від загальної вартості замовлення, замовник перераховує на рахунок підряднику на протязі 3-х банківських днів, після виконання умов зазначених в п.1.1. договору (пункти 3.4.-3.6. договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду передбачену чинним законодавством. За необґрунтовану відмову від замовлення, несвоєчасно проведені розрахунки, невиконання п.3 договору, у випадку якщо підрядник приступив до виконання робіт, зазначених в п. 1.1. замовник сплачує підряднику фактичну вартість цих робіт на момент відмови і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від перерахованої суми (пункти 5.1., 5.4. договору).

На виконання умов договору в листопаді 2008 р. позивачем (виконавцем) проведено роботи (надано послуги) загальною вартістю 154296,39 грн., в т. ч. 25716,07 грн., про що сторонами складено акт № 15-СП здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідно, відповідачем (замовником) роботи (послуги) прийнято, проте у добровільному порядку оплату останніх у повному обсязі здійснено не було.

Станом на 17.03.2009 року заборгованість відповідача складає 69506,41 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.  

У зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості відповідачем, позивач - ПП «Гринь», відповідно до п. 5.1 Договору просить стягнути з відповідача 7493,66 грн. неустойки, 27599,84 грн. втраченої вигоди та 967 грн. реальних збитків.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України,  за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача нарахування за встановленим індексом інфляції в сумі 3875,37 грн. та 3% річних в сумі 1080,18 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем своєчасно виконано роботи за договором № 15-СП від 20.09.2008 року, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 21.11.2008 року. Натомість, відповідачем своєчасно оплату виконаних робіт проведено не було.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 69506,41 грн., нарахувань за встановленим індексом інфляції в розмірі 3875,37 грн. та 3% річних в розмірі 1080,18 грн. обґрунтовані матеріалами справи, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 7493,66 грн. неустойки, 27599,84 грн. втраченої вигоди та 967 грн. реальних збитків, судом зазначається наступне :

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено - штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.4 укладеного між сторонами Договору № 15-СП встановлено, що за необґрунтовану відмову від замовлення, несвоєчасно проведені розрахунки, невиконання п. 3 даного Договору, у випадку якщо Підрядник приступив до виконання робіт, зазначених в п. 1.1, Замовник сплачує Підряднику фактичну вартість цих робіт на момент відмови і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від перерахованої суми.

Оскільки даний пункт Договору суперечить вимогам ст. ст. 230, 231 ГК України, ст. 549 ЦК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», так як передбачає нарахування пені зі сплаченої суми зобов'язання, а не від суми невиконаної частини зобов'язання, крім того, позивачем в позовній заяві та уточненнях до неї не ставиться вимога про сплату пені зі сплаченої суми зобов'язання, в позові в частині нарахування 7493,66 грн. неустойки необхідно відмовити.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про сплату відповідачем 27599,84 грн. втраченої вигоди, оскільки, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Юридичною підставою такої відповідальності є закон, а фактичною –склад цивільного правопорушення, відповідальність за яке настає при наявності таких умов як протиправна поведінка особи, шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, вина особи, яка заподіяла збитки.

Обгрунтовуючи втрачену вигоду позивач посилається на договір поставки № 11ПО41 від 30.03.2007 року укладений між ТОВ «Хілал Алюмініум Юкрейн»в особі Хмельницької філії № 4 та ПП «Гринь», довідку Хмельницької філії ТОВ «Хілал Алюмініум Юкрейн»про вартість продукції яка поставляється позивачу станом на 24.11.2008 року та про збільшену вартість продукції станом на 18.02.2009 року, також на акт консультації № С-46 Хмельницької торгово-промислової палати про вартість чотирьохкамерних рамних профілів ПВХ станом на 24.11.2008 року та станом на 18.02.2009 року.

Однак, як вбачається з умов даного договору та довідки, в якій також йде послання на договір № 11ПО41 від 30.03.2007 року, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 03.01.2008 року (п. 8.1 Договору), а відповідно до додаткової угоди від 15.12.2007 року, термін дії даного договору продовжено до 15.12.2008 року.    

Тобто, станом на 18.02.2009 року позивач не міг понести збитки або отримати дохід в розмірі 27599,84 грн. за договором № 11ПО41 так як термін дії договору 15.12.2008 року.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено в судовому засіданні причинного зв'язку між несвоєчасною сплатою відповідачем заборгованості за договором № 15-СП від 20.09.2008 року та втраченою вигодою, яку міг би отримати позивач в розмірі 27599,84 грн. замовляючи продукцію в ТОВ «Хілал Алюмініум Юкрейн»згідно договору № 11ПО41 від 30.03.2007 року, термін дії якого закінчився.

Жодного доказу про те, що даний договір пролонговано на більш тривалий строк та доказів які б підтверджували, що зобов'язання за договором № 11ПО41 продовжують сторонами виконуватись в матеріали справи позивачем не надано.

Неправомірними є вимоги позивача, з посиланням на п. 5.1 Договору № 15-СП від 20.09.2008 року, щодо стягнення 967 грн. реальних збитків (штрафних санкцій, які самостійно визначені позивачем в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2008 року та за січень 2009 року), оскільки самостійне визначення податкових зобов'язань в податкових деклараціях за відповідні періоди позивачем можуть бути відкореговані згідно ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто позивач має право збільшити валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості в наступних періодах після набрання рішенням суду законної сили.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.        

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов приватного підприємства «Гринь», м. Хмельницький до виконавчого комітету Хмельницької міської Ради, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькбудінвест», м. Хмельницький про стягнення 110522,46 грн. заборгованості задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькбудінвест»(м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 6, код 227848770) на користь приватного підприємства «Гринь»(м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/5, код 34838749) 69506,41 грн. (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот шість гривень 41 коп.) основного боргу, 3875,37 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень 37 коп.) нарахувань за встановленим індексом інфляції, 1080,18 грн. (одну тисячу вісімдесят гривень 18 коп.) 3% річних, 744,62 грн. (сімсот сорок чотири гривні 62 коп.) витрат по оплаті державного мита та 79,50 грн. (сімдесят дев'ять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові, в частині стягнення 7493,66 грн. неустойки, 27599,84 грн. втраченої вигоди та 967 грн. реальних збитків відмовити.

                              Суддя                                                                      С.В. Гладій