Рішення

від 19.03.2009 по справі 15/251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/251

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.03.09 р.                                                                                                       Справа № 15/251                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький шиноремонтний завод” м. Авдіївка (код ЄДРПОУ 31972218)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбудтранс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31468789)

про стягнення боргу в сумі 25884,00 грн., інфляції в сумі 9382,85 грн., 3% річних у розмірі 1147,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Семенихін С.С. за довіреністю № б/н від 01.03.2008 р.

від відповідача: Заматов Р.В. за довіреністю б/н від 11.02.2009 р., Кириченко М.О. за довіреністю б/н від 05.01.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький шиноремонтний завод” м. Авдіївка до товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбудтранс” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 25884,00 грн., інфляції в сумі 9382,85 грн., 3% річних у розмірі 1147,84 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/251, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 24.02.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 25.03.2009 р.

Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у червні – липні 2007 р. на підставі усної домовленості про купівлю-продаж товару здійснив на адресу відповідача поставку гумових пневматичних шин на загальну суму 30384,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ШЗ-0000179 від 16.06.2007 р. на суму 1180,00 грн., № ШЗ-0000205 від 03.07.2007 р. на суму 2586,00 грн., № ШЗ-0000207 від 05.07.2007 р. на суму 7758,00 грн., № ШЗ-0000213 від 11.07.2007 р. на суму 3236,00 грн., № ШЗ-0000220 від 13.07.2007 р. на суму 2586,00 грн., № ШЗ-0000225 від 16.07.2007 р. на суму 2586,00 грн., № ШЗ-0000229 від 17.07.2007 р. на суму 5172,00 грн., № ШЗ-0000236 від 20.07.2007 р. на суму 5280,00 грн., завірені копії яких додані до позову. При цьому позивач в обґрунтування своїх вимог додав до позовної заяви завірену копію видаткової накладної № ШЗ-0000205 від 03.07.2007 р. на суму 2586,00 грн., не підписану в графі „Отримал(а)”. Даний факт позивач пояснив наступним: при виписці документів на отримання продукції є внутрішнє правило, яке регламентує виписку видаткової накладної у 3-х примірниках, з яких: 1-й – клієнту, 2-й – в реєстр документів ТОВ „ДШЗ”, 3-й – на склад ТОВ „ДШЗ”, і подана до суду у якості письмового доказу видаткова накладна без підпису представника відповідача є саме копія складського документу. До пояснення додається завірена копія видаткової накладної № ШЗ-0000205 від 03.07.2007 р. на суму 2586,00 грн., вилучена з реєстру видаткових документів ТОВ „ДШЗ”, яку слід вважати правильною. Вказана видаткова накладна в графі „Отримал(а)” містить підпис особи, яка зазначена як Гапоненко А.С. за довіреністю серії ЯМЮ № 597450 від 03.07.2007 р. Завірена копія довіреності також міститься в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару на суму 30384,00 грн. підтверджується крім видаткових накладних довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: ЯМЮ № 597416 від 16.06.2007 р., ЯМЮ № 597450 від 03.07.2007 р., ЯНМ № 621952 від 05.07.2007 р., ЯНМ № 621960 від 11.07.2007 р., ЯНМ № 621965 від 13.07.2007 р., ЯНМ № 621966 від 16.07.2007 р., ЯНМ № 621968 від 17.07.2007 р., ЯНМ № 621973 від 20.07.2007 р., податковими накладними: № 34 від 16.06.2007 р. на суму 1180,00 грн., № 18 від 03.07.2007 р. на суму 2586,00 грн., № 7 від 05.07.2007 р. на суму 7758,00 грн., № 17 від 11.07.2007 р. на суму 3236,00 грн., № 26 від 13.07.2007 р. на суму 2586,00 грн., № 31 від 16.07.2007 р. на суму 2681,00 грн., № 34 від 17.07.2007 р. на суму 5172,00 грн., № 42 від 20.07.2007 р. на суму 5280,00 грн. (завірені копії яких додані до позову). Найменування товару, кількість, ціна та сума містяться в вищезазначених документах.

Позивач направив відповідачу претензію № 05-03-1 від 05.03.2008 р. з вимогою сплатити заборгованість на суму 30552,00 грн. Факт направлення відповідачу претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа, завірена копія якого додана до позову.

Відповідач здійснив часткову оплату за товар в розмірі 4500,00 грн., яка підтверджується банківськими виписками від 10.06.2008 р. на суму 1000,00 грн., від 20.06.2008 р. на суму 500,00 грн., від 15.07.2008 р. на суму 2000,00 грн., від 21.07.2008 р. на суму 1000,00 грн., , завірені копії яких додані до справи.

Залишилася неоплаченою частина поставленого товару згідно спірних видаткових накладних на суму 25884,00 грн. (30384,00 грн. – 4500,00 грн. = 25884,00 грн.).

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна товару, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: видача довіреностей на отримання запропонованого товару відповідальним особам, отримання товару згідно видаткових накладних, здійснення часткової оплати.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Вказана норма закону є спеціальною нормою для правовідносин купівлі-продажу товару, тому її застосування є пріоритетним перед іншими загальними нормами закону.

Виходячи з того, що позивач передав відповідачу останню партію товару 20.07.2007 р., що підтверджується видатковою накладною, довіреністю, податковою накладною, строк оплати для відповідача за останню партію товару наступив 23.07.2007 р. (перший робочий день після вихідних днів). По інших видаткових накладних строк оплати кожної партії товару наступив раніше, а з наступного дня по кожній партії неоплаченого товару вже почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

23.02.2009 р. позивач надав до суду уточнений розрахунок суми позову, в якому збільшив суму позову: основний борг в сумі 25884,00 грн. (сума не змінилася), інфляція в розмірі 9510,46 грн. (сума збільшилася у зв'язку з новим розрахунком позивача), 3% річних в сумі 1147,84 грн. (сума не змінилася). Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву за вх. № 02-41/11926 від 19.03.2009 р., в якому заперечує проти позовних вимог наступним.

По-перше, відповідач вказує на те, що не отримував від позивача товар за видатковою накладною № ШЗ-0000205 від 03.07.2007 р., оскільки відсутній підпис уповноваженого представника з боку відповідача.

Суд дане заперечення до уваги не приймає, оскільки в судовому засіданні 19.03.2009 р. позивачем був наданий для огляду та судом оглянутий оригінал видаткової накладної № ШЗ-0000205 від 03.07.2007 р., яка містить підписи представників обох сторін. Крім того, позивач надав до суду пояснення щодо підтвердження факту передачі товару по даній накладній іншими доказами. У якості підтвердження факту передачі товару по вказаній накладній на суму 2586,00 грн. позивач просить суд додати до матеріалів справи в якості письмового доказу перепустку на автомобіль відповідача, яка є внутрішнім документом ТОВ „ДШЗ”, але містить такі реквізити: дата, марка авто та його державний номер, перелік продукції, підпис водія авто. Тобто, відповідач здійснив отримання товару на складі позивача самовивозом. Також позивач факт передачі готової продукції обґрунтовує довідкою про відображення даної господарської операції в бухгалтерському обліку за вих. № 16-03-2 від 16.03.2009 р. за підписом керівника та головного бухгалтера, яка в оригіналі міститься в матеріалах справи.

По-друге, у відзиві відповідач посилається на те, що між ним та позивачем відсутній договір на поставку товару. Таким чином, поставка товару виконувалась на бездоговірній основі. Виходячи з цього відповідач, посилаючись на ст. 530 ЦК України, зазначає, що строк виконання грошового зобов'язання для нього ще не настав, оскільки позивач не звертався до нього з вимогою про оплату товару. Таким чином, на думку відповідача, сума, заявлена позивачем до стягнення, не є простроченою, а тому не підлягає стягненню.

Будь-які документи, які б свідчили про наявність усіх тих обставин, на які вказує відповідач у відзиві, до господарського суду Донецької області на час проведення судового засідання не представлені.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, тому що не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 25884,00 грн. у встановлений ст. 692 ЦК України строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений для даних правовідносин сторін.

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував по кожній спірній видатковій накладній інфляцію на загальну суму 9510,46 грн. та 3% річних на загальну суму 1147,84 грн. (розрахунок суми інфляції та 3% річних доданий до позову).

Новий розрахунок суми інфляції суд приймає до уваги.

Перевіркою нового розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач припустився помилок по кількості днів у 2008 р. (фактично 366 днів, а позивач у розрахунку застосовує 365 днів). За власними розрахунками суду сума 3% річних складає 1147,02 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1147,84 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1147,02 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 1147,84 грн. – 1147,02 грн. = 0,82 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбудтранс” (юридична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Автотранспортників, 4; код ЄДРПОУ 31468789; розрахунковий рахунок 26009118476000 в ДОТ „Райффайзен банк Аваль” м. Донецьк, МФО 335076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький шиноремонтний завод” (юридична адреса: 86061, Донецька область, м. Авдіївка, пров. Ясинуватський, 60; код ЄДРПОУ 31972218; розрахунковий рахунок 26000130000101 у ВАТ „Банк Фамільний” м. Донецьк, МФО 334840) суму 36541,48 грн. (а саме: основний борг у сумі 25884,00 грн., 3% річних у сумі 1147,02 грн., інфляційні нарахування у сумі 9510,46 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 365,41 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,99 грн.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних на суму 0,82 грн.

У судовому засіданні 19.03.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 23.03.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя