Постанова

від 18.03.2009 по справі 14/314-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/314-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 березня 2009 р.                                                                                    № 14/314-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                      Гончарука П.А. (головуючого),

                                                                      Вовка І.В.,

                                                                      Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства будівельної компанії "Приоритет" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року у справі № 14/314-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен" до закритого акціонерного товариства будівельної компанії "Приоритет" про стягнення суми, –

Встановив:

У вересні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Борисфен" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до закритого акціонерного товариства будівельної компанії "Приоритет", з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення заборгованості в розмірі 111147 грн., інфляційних в сумі 42613,61 грн., 3 % річних в розмірі 7476,55 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 050713-01 від 21 липня 2005 року в частині розрахунків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2008 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 111147 грн. основного боргу, 7476,55 грн. 3 % річних, 42613,61 грн. інфляційних та судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Розгляд справи перенесено на 18 березня 2009 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2005 року сторонами у справі укладено договір № 050713-01, відповідно до умов якого відповідач доручив позивачу виконання робіт по встановленню системи САД на об'єкті "Будівництво Центру керування повітряним рухом у м. Дніпропетровську". Вартість робіт за вказаним договором складає 617147 грн.

Згідно розділу 3 договору від 21 липня 2005 року перший етап робіт має бути завершений до 31 серпня 2005 року, всі інші роботи –10 листопада 2005 року.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що замовник не пізніше 14 днів після підписання даного договору перераховує аванс в розмірі 211000 грн., який підрядник використовує на придбання й доставку матеріалів.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата виконаних робіт проводиться замовником протягом 15 днів після підписання акту приймання виконаних підрядних робіт.

Повне виконання робіт за договором № 050713-1 підтверджується актом здачі –приймання робіт від 19 квітня 2006 року.

Вказаний акт підписано сторонами у справі без заперечень, в ньому зазначено, що роботи виконані в повному обсязі, загальна вартість робіт складає 617147 грн., з врахуванням перерахованих замовником авансів в розмірі 506000 грн., і до перерахування підряднику належить 111147 грн.

Відповідач з позивачем не розрахувався, що й стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.     

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, – та того, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи. При цьому, судом встановлено, що відповідачем порушувались умови договору від 21 липня 2005 року ще і в частині своєчасного перерахування позивачу авансових платежів, що унеможливило виконання позивачем своїх зобов'язань в обумовлені договором строки.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився і апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних і 3 % річних є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                ПОСТАНОВИВ:     

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства будівельної компанії "Приоритет" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2008 року і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року у справі № 14/314-08 –без змін.

Головуючий                                                                                  Гончарук П.А.

Судді                                                                                           Вовк І.В.        

                                                                                                    Малетич М.М.