Рішення

від 17.03.2009 по справі 1/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/13

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.03.09 р.                                                                                                       Справа № 1/13                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Володарський консервний завод” смт. Володарське Донецької області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Банк “Біг Енергія” м. Київ в особі Маріупольської філії

про розірвання договору та стягнення 118 716 грн. 08 коп.

Суддя                                         З.П. Азарова

Представники

Від позивача: Попов Р.С. – директор, Горб І.В. - представник

Від відповідача: не з'явився

В засіданні брали участь

СУТЬ СПОРУ:                                       В судовому засіданні 11.03.2009р.

                                                                було оголошено перерву

                                                                для надання додаткових доказів

        Товариство з обмеженою відповідальністю “Володарський консервний завод” звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Банк “Біг Енергія” м. Київ в особі Маріупольської філії про розірвання договору банківського поточного рахунку № 4/О3, стягнення пені у сумі 12 982 грн. 69 коп., річних у сумі 1 067 грн. 04 коп., пені за договором постачання № 58 від 11.03.2008р. у сумі 4 204 грн. 88 коп., залишку грошових коштів у розмірі 100 461 грн. 47 коп. та зобов'язання перерахувати їх на рахунок, відкритий в АКИБ УкрСиббанк у м. Харкові.

       В обґрунтування позову позивач посилається на копії: договору банківського поточного рахунку в національній валюті № 4/О3, платіжних доручень №№ 530 від 20.10.2008р., 526 від 21.10.2008р., 528 від 23.10.2008р., 539 від 29.10.2008р., 549 від 12.11.2008р., листів вих. №№ 30/10-9 від 30.10.2008р., 01-01/09 від 12.01.2009р., розрахунок позову.

Разом з позовною заявою позивач заявив клопотання про прийняття заходів щодо забезпечення позову. Заява не була обґрунтована будь-якими доказами, тому залишена без задоволення.

В судове засідання 24.02.2009р. відповідач не з'явився, вимоги суду не виконав. Розгляд справи був відкладений.

       В наступному судовому засіданні відповідач заявив клопотання про здійснення звірки взаємних розрахунків, вважаючи, що сума депозиту позивача інша. Клопотання судом залишено без задоволення, оскільки відповідач не представив свій розрахунок. В судовому засіданні було оголошено перерву для надання позивачем копії заяви про закриття поточного рахунку.

В судове засідання 17.03.2009р. відповідач не з'явився, вимоги суду не виконав. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно статті 69 вказаного Кодексу встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Відповідач не направив клопотання або докази неможливості явки його представника у судове засідання. Суду невідомі будь-які інші підстави для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши  матеріали  справи,  додатково надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд  встановив, що Відкрите акціонерне товариство Банк “БІГ Енергія” в особі Маріупольської філії та Товариство з обмеженою відповідальністю “Володарський консервний завод” уклали договір № 4/О3 банківського поточного рахунку в національній валюті, згідно з яким банк взяв обов'язки відкрити клієнту рахунок та здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта. Операції за рахунком, порядок їх проведення, форми розрахунків та послуг, які надаються банком клієнту по обслуговуванню рахунку, визначаються та регулюються чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України і здійснюються на основі розрахунково-касових документів встановлених форм. Пунктом 9.1 вказаного договору сторони визначили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до його розірвання згідно заяви клієнта. З наданого договору дата його укладення не вбачається, однак додатком № 1 до вказаного договору сторони встановили, що договір укладений 17.05.2004р. Даним додатком сторони визначили тарифи на розрахункове обслуговування у 2008 році. Тому суд вважає, що договір між сторонами фактично укладений. Пунктом 2.2 договору передбачено, що платежі з рахунку клієнта проводяться за його дорученням в межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня.

Відповідно до вимог статті 8.2 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, банк зобов'язаний виконати доручення клієнтів, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку в день його надходження. Банки та клієнти мають право передбачати в договорах інші строки виконання. Пункт 3 статті 1068 Цивільного кодексу України також встановлює, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Згідно з пунктом 2.3 договору протягом наступного робочого дня після проведення операції за рахунком банк видає уповноваженій особі клієнта виписки за рахунком з доданням наявних документів. Відповідно до пункту 2.5 договору банк приймає і виконує розрахункові документи в день їх надходження, якщо вони надані в банк в операційний час з 9.00 до 16.00 годин (понеділок-четвер), з 9.00 до 15.00 годин (п'ятниця та передсвіткові дні). При надходженні документів в банк після операційного часу на протязі однієї години, вони приймаються як “вечірні” і виконання їх проводиться наступного робочого дня після прийняття.

На виконання умов договору позивач передав банку розрахункові документи для здійснення переказу готівки його контрагентам, а саме: платіжні доручення №№ 530 від 20.10.2008р. на суму 4 800 грн. 00 коп., 526 від 21.10.2008р. на суму 214 200 грн. 00 коп., 528 від 23.10.2008р. на суму 12 145 грн. 00 коп., 539 від 29.10.2008р. на суму 139 920 грн. 00 коп., 549 від 12.11.2008р. на суму 110 559 грн. 04 коп.

Банк прийняв до виконання платіжні доручення позивача, однак виконав їх з порушенням встановлених строків, тому позивач нарахував пеню згідно ст. 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, яка передбачає, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ та строків завершення переказу, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. Факт порушення строків виконання банком доручень клієнта встановлений, тому позивач правомірно нарахував пеню в сумі 12 982 грн. 69 коп. і вона підлягає задоволенню.

       Крім того позивач нарахував пеню в сумі 4 204 грн. 88 коп. згідно з пунктом 6.2 договору постачання № 58 від 11.03.2008р., укладеного позивачем (покупцем) з Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “СДТ” (постачальником). Позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідальність вказаним договором передбачена за порушення строків оплати товару. Позивач вважає, що вказана пеня підлягає стягненню з банку, оскільки оплата за товар не здійснена саме з його вини. Між тим, договір постачання № 58 від 11.03.2008р. не є предметом спору у справі, що розглядається. В разі виникнення збитків з вини банку, вони можуть бути заявлені в самостійному порядку.

Позивач нарахував річні в сумі 1 067 грн. 04 коп. відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проте позовні вимоги в цій частині заявлені необґрунтовано, оскільки вказана відповідальність застосовується в разі прострочення грошового зобов'язання боржником. Предметом розглядаємого спору є договір банківського рахунку, згідно з яким банк прийняв на себе зобов'язання здійснювати розрахункові операції з грошовими коштами клієнта, які знаходяться на його рахунку. Тобто банк зобов'язався виконувати доручення клієнта про виконання платежів та отримання коштів, належних клієнтові. У таких відносинах банк визнається повіреним клієнта, який надає послуги по виконанню платіжного доручення. Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів, а відповідно до пункту 3 статті 1068 Цивільного кодексу України та згідно укладеного договору банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа. Одним з розрахункових документів є платіжне доручення, яке містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної суми грошей зі свого рахунку на рахунок отримувача.

З матеріалів справи вбачається, що платіжні доручення №№ 530 від 20.10.2008р., 526 від 21.10.2008р., 528 від 23.10.2008р., 539 від 29.10.2008р., 549 від 12.11.2008р. на загальну суму 481 624 грн. 04 коп.

були прийняті до виконання і грошові кошти були перераховані з порушенням встановлених строків і банк відповідає за своєчасне виконання доручення клієнта, тому що грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України у нього відсутнє. Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта передбачені статтею 1073 Цивільного кодексу України і серед таких наслідків нарахування річних не передбачено.

       Щодо позовних вимог про стягнення залишку грошових коштів у розмірі 100 461 грн. 47 коп., то вони не підлягають задоволенню, оскільки вказані грошові кошти знаходяться на рахунку клієнта, вони належать йому (клієнту) на праві власності. Клієнт  має право на пред'явлення вимог про зобов'язання виконати платіжні доручення, а не про стягнення з банку залишку коштів на рахунку клієнта. Право власності клієнта на вказані кошти не змінюється, не оспорюється.

Крім того в судових засіданнях встановлено, що залишок грошових коштів становить 85 291 грн. 71 коп., позивач не розпорядився ними, тому позовні вимоги в цій частині заявлені необґрунтовано.

       Вимога про розірвання договору не підлягає задоволенню, оскільки порядок розірвання договору передбачений статтею 188 Господарського кодексу України. За приписами цієї статті пропозиція про розірвання договору повинна виходити від будь-якої із сторін. Дії сторін щодо розірвання договору спрямовані на припинення правовідносин, отже є правочином, який має відповідати загальним положенням цивільного законодавства. Пунктом 9.1 договору банківського рахунку сторони передбачили, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до його розірвання згідно заяви клієнта. Відповідно до пункту 3.3 договір вважається розірваним за обопільною згодою сторін з дати закриття рахунку, а згідно з пунктом 4.2.3 договору клієнт має право в будь-який час, на підставі відповідної заяви, закрити свій поточний рахунок та припинити розрахунково-касове обслуговування в банку.

       В судовому засіданні встановлено, що позивач не звертався з заявою про закриття рахунку, на рахунку позивача знаходяться грошові кошти, тому він не закритий. До пред'явлення позову, позивач не надав відповідачу пропозицію про закриття рахунку або про припинення договору, тому інтереси та права позивача не порушені, спір між сторонами не виник, а відтак у суду відсутні підстави для розірвання договору.

        Посилання позивача на статтю 651 Цивільного кодексу України судом не приймаються, оскільки пунктом 1 вказаної статті передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторони пунктом 3.3 договору чітко визначили, що договір вважається розірваним з моменту закриття рахунку. Позивач на момент пред'явлення позову свій рахунок не закрив, не довів порушення, внаслідок якого йому завдана будь-яка шкода, а відтак керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

           Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Володарський консервний завод” задовольнити частково.

        Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Банк “Біг Енергія” (01032, м. Київ, вул. Комінтерна,15) в особі Маріупольської філії (87528, м. Маріуполь, Донецька область, пр. Будівельників, 141-А, код ЄДРПОУ 24161819, МФО 335300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Володарський консервний завод” (87000, Донецька область, смт. Володарське, вул. Радянська, 2а, код ЄДРПОУ 32577555, п/р № 26008205235400 в АКИБ УкрСиббанк в м. Харкові, МФО 351005, свідоцтво платника ПДВ № 06980244) пеню у сумі 12 982 грн. 69 коп., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 129 грн. 83 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 12 грн. 90 коп.

        В іншій частині відмовити.

        Повернути позивачу зайве сплачене державне мито у сумі 427 грн. 84 коп. Видати довідку.

        Рішення  оголошено у засіданні та набуває  законної сили після закінчення десятиденного  строку.

        Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Азарова З.П.