Постанова

від 22.07.2013 по справі 925/873/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 925/873/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Янчук О.С. - керівник, виписка з ЄДР серії ААВ № 304956

від 18.05.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕМА» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.06.2013 року

у справі № 925/873/13 (суддя Курченко Н.М.)

за позовом Приватного товариства з обмеженою відповідальністю «Ем-Пі-

Ай Фарма Б.В.» [MPI Pharma B.V.],

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕМА»,

про стягнення 53 790,00 доларів США (429943,47 грн.),

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача заборгованості за поставлений згідно Договору № ЕС/МРІ/2012/0118 від 18.01.2010 року товар у розмірі 53 790,00 доларів США (429 943,47 грн.).

Також позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ТОВ «ІКЕМА» в межах суми 53 790,00 доларів США, (що на день подання позову становить 429 943,47 грн.) та 10 319,37 грн., а саме: на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, село Сатанівка, вулиця Леніна, 5.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.06.2013 року порушено провадження у даній справі, а також задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.06.2013 року в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року для розгляду справи № 925/873/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 22.07.2013 року.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представники позивача в судове засідання 22.07.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року про порушення провадження у справі у відповідності до ст.ст. 64, 87 та 98 ГПК України 15.07.2013 року в межах триденного строку було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення уповноваженому представнику позивача - Бойченко Катерині Сергіївні за вказаною нею в позовній заяві поштовою адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Каховська, 48.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 ГПК України, у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Отже, оскільки останній день триденного строку на відправлення ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року припадає на 14.07.2013 року, який є неробочим днем, то днем закінчення строку є саме 15.07.2013 року.

Згідно із п. 4.1.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п. 4.2. вищевказаних нормативів, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на наведене, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року про порушення провадження у справі, яку було відправлено 15.07.2013 року з м. Києва мало бути доставлено в м. Кіровоград не пізніше 19.07.2013 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу «ІКЕМА» задовольнити, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.06.2013 року скасувати в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.07.2013 року, було прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу «ІКЕМА» слід задовольнити, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.06.2013 року - скасувати в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову та накладення арешту, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 5 статті 106 передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається із матеріалів справи, заява позивача про забезпечення позову мотивована тим, що відповідачем не виконані зобов'язання перед позивачем на загальну суму 353 141,00 доларів США та 1 650 633,65 євро, що виникла на підставі договорів, укладених між сторонами в період 2010 - 2011 років, що підтверджується двосторонніми актами звірки. За твердженнями позивача, вказана заборгованість є значною, однак відповідачем не вжито заходів на погашення чи зменшення заборгованості, оскільки останній ухиляється від виконання грошових зобов'язань. Таким чином, на думку позивача наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач не має вільних коштів і в подальшому буде ухилятись від виконання своїх зобов'язань та вчиняти дії з метою уникнення їх виконання, отже майно, яке є у відповідача може зникнути, зменшитись за вартістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно із п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Однак, заява позивача про забезпечення позову та оскаржувана ухвала не містять посилань на належні та допустимі докази, якими б обґрунтовувалась необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, у заяві про забезпечення позову позивач вказує на існування у відповідача значної заборгованості перед ним, при цьому не надає жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дії, спрямованих на ухилення виконання зобов'язань, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Всупереч вимогам ст. 66 ГПК України доводи позивача ґрунтуються лише на припущеннях про ймовірність того, що у разі задоволення позову, на момент виконання рішення, майно, яке є у відповідача може зникнути чи зменшитись за вартістю, що утруднить чи зробить неможливим його виконання.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення грошових коштів, тоді як судом накладено арешт на нерухоме майно відповідача, при цьому місцевим господарським судом не наведено жодних мотивів та обґрунтувань, яким чином саме такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому, як вбачається із документів, доданих відповідачем до своїх письмових пояснень до апеляційної скарги від 15.07.2013 року, між позивачем (кредитор) та відповідачем (боржник) було укладено Контракт № МРІ/2012/0402/USD від 02.04.2012 року про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (боргу) за договорами (контрактами) купівлі-продажу (надалі - Контракт про розстрочення боргу), який підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками юридичних осіб.

Згідно з умов Контракту про розстрочення боргу позивач надав відповідачу розстрочення (відстрочення) сплати грошових зобов'язань (боргу), який виник та існував за договорами: № ЕС/МРІ/2012/0118 (спірний договір у даній справі), № ЕС/МРІ/2010/0421, № ЕС/МРІ/2010/0531, № ЕС/МРІ/2010/1224, укладеними між сторонами, під проценти строком з 02.04.2012 року по 31.12.2020 року.

Загальний розмір боргу станом на дату укладення Контракту про розстрочення боргу складає 464 341,00 дол. США, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків в дол. США з 30.03.2011 року по 02.04.2012 року, який був підписаний сторонами 02.04.2012 року.

Сплата розстроченого боргу проводиться в такому порядку: частину боргу в розмірі 100 000,00 дол. США боржник сплачує кредитору у строк до 31.12.2012 року, а починаючи з 01.01.2014 року один раз на рік не пізніше 31 грудня відповідного поточного року в розмірі, згідно Розрахунку розстрочених сум боргу.

05.03.2013 року сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.04.2012 року по 31.12.2012 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за Контрактом про розстрочення боргу становить 354 141,00 дол. США.

З вищенаведеного акту вбачається, що відповідач своєчасно та в повному обсязі виконував свої зобов'язання за Контрактом про розстрочення боргу щодо погашення заборгованості та частково погасив борг в сумі 107 200,00 дол. США.

При цьому, вказана в акті звірки взаємних розрахунків заборгованість в сумі 354 141,00 дол. США, відповідно до умов Контракту про розстрочення боргу є поточною, обов'язки по сплаті якої у відповідача на дату винесення оскаржуваної ухвали не наступили.

Крім того, своїм листом від 06.03.2013 року позивач зазначив про те, що станом на 06.03.2013 року він не має до відповідача будь-яких, в тому числі матеріальних та грошових претензій у зв'язку із своєчасним виконанням грошових зобов'язань.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження позивача про ухилення відповідачем від виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених в заяві про забезпечення позову, які ґрунтуються лише на припущеннях, а відтак в задоволенні вказаної заяви слід відмовити.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову та накладаючи арешт на майно, яке належить ТОВ «ІКЕМА» в межах суми 53 790,00 доларів США, (що на день подання позову становить 429 943,47 грн.) та 10 319,37 грн., а саме: на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, село Сатанівка, вулиця Леніна, 5, порушив норми процесуального права, зокрема ст.ст. 66, 67 ГПК України, що є підставою для скасування ухвали суду в цій частині.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення та неправильне застосування норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.06.2013 року слід скасувати в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову та накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, судовий збір за її подання в розмірі 573,50 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕМА» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.06.2013 року у справі № 925/873/13 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.06.2013 року у справі № 925/873/13 скасувати в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову та накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю „ІКЕМА" (Черкаська область, Монастирищенський район, с. Сатанівка, вул. Леніна, 5, ідентифікаційний код 34324056) в межах суми 53 790,00 доларів США, що на день подання позову становить 429 943,47 грн., та 10 319,37 грн., а саме: на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, село Сатанівка, вулиця Леніна, 5.

3. В задоволені заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного товариства з обмеженою відповідальністю «Ем-Пі-Ай Фарма Б.В.» [MPI Pharma B.V.] (Керкштраат, 31, AJ Баарн, Нідерланди, 3741, банківські реквізити: Фортіс Банк Нідерланди НВ Блаак 555, 3011 GB Роттердам, Нідерланди, IBAN: NL12FTSB0256249113, SWIFT: FTSBNL2R, рахунок № 25.62.49.113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕМА» (19133, Черкаська область, Монастирищенський район, с. Сатанівка, вул. Леніна, 5, ідентифікаційний код 34324056, п/р № 26004000117721 в філії АТ „Укрексімбанк" у м. Вінниця, МФО 302429) 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 925/873/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 24.07.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Жук Г.А.

Мальченко А.О.