Постанова

від 23.07.2013 по справі 5017/3323/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р.Справа № 5017/3323/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

Від позивача - Людкевич Х.Є., довіреність № 63, дата видачі : 11.03.2013р.,

Від відповідача 1 - не з'явився,

Від відповідача 2 - не з'явився,

Від відповідача 3 - Лук'янова А.О., доверність б/н, дата видачі: 15.07.2013р.,

Від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк"

на рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2013р.

по справі № 5017/3323/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Модерн Ессет Менеджмент"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ"

про: стягнення 1 271 145,62 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.07.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство „Діамантбанк" (далі - ПАТ „Діамантбанк", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ" (далі ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ", відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю „Модерн Ессет Менеджмент" (далі - ТОВ „Модерн Ессет Менеджмент", відповідач 2), , Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1" (далі ТОВ "Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1", відповідач 3) заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу №332 від 30.07.2008р. у розмірі 1 103 312,02грн., пені у розмірі 30 098,65грн., штрафу у розмірі 96 766,05 грн., неустойки у розмірі 40 968, 90 грн. та 25 422, 90 грн. витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позов ПАТ „Діамантбанк" зазначило, що між позивачем та ТОВ „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ" 30.07.2008р. був укладений договір фінансового лізингу № 332.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу, 14.04.2010р. між позивачем, третьою особою (первісний лізингоодержувач) та відповідачем 1 (новий лізингоодержувач) був укладений договір про відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу від 30.07.2008р. Позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за договором лізингу та передав предмет лізингу відповідачу 1, однак ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" були порушенні умови договору лізингу щодо погашення лізингових платежів, а саме не сплачено в повному обсязі лізингові платежі за період з лютого 2012р. по липень 2012р. на загальну суму 189 122, 17 грн. Відповідно до п. 9.1 Договору лізингу та ст. 785 ЦК України позивачем була нарахована новому лізингоодержувачу пеня у розмірі 30 098, 65 грн. за несплату (непогашення) лізингових платежів, штраф в сумі 96 766, 05 грн. та неустойка - 40 968, 90 грн. за 39 днів прострочення повернення відповідачем 1 предмета лізингу.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу, 14.04.2010р. між ПАТ „Діамантбанк" (кредитор) та ТОВ "Бетон ОТГМ", назву якого змінено на ТОВ „Модерн Ессет Менеджмент" (поручитель) укладено договір поруки №332/1. Також, в забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу, 09.09.2011р. між ПАТ „Діамантбанк" (кредитор) та ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1" (поручитель) укладено договір поруки №332/3, у зв'язку з чим, позивач заявив вимогу про солідарне стягнення з ТОВ „УКРЕКСІМПРОДУКТ ОТГМ", ТОВ „Бетон ОТГМ" (нова назва ТОВ „Модерн Ессет Менеджмент"), та ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1" як боржника та двох поручителів заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу №332 від 30.07.2008р. у розмірі 1 103 312,02грн., пені в сумі 30 098,65грн. та штрафу у розмірі 96 766,05грн та неустойка - 40 968, 90 грн. за 39 днів прострочення повернення відповідачем 1 предмета лізингу.

10.12.2012р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.37361/ 2012) в якій зазначив, що неустойка у розмірі 40 968,90грн. за прострочення повернення предмету лізингу була нарахована відповідно до ЦК України та розповсюджується тільки на ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" оскільки в договорах поруки №332/1, №332/3 не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність ТОВ „Бетон ОТГМ" та ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1", у зв'язку з цим, просив суд стягнути солідарно з ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ", ТОВ „Бетон ОТГМ" та ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1" заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу №332 від 30.07.2008р. у розмірі 1 103 312,02грн., пені в сумі 30 098,65грн., штрафу у розмірі 96 766,05грн. та стягненути з ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" на користь позивача неустойки за прострочення повернення предмету лізингу - 40 968,90грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2012р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ" (далі ТОВ „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ" , третя особа).

29.12.2012р. ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" надало до господарського суду відзив на позов, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ „Діамантбанк" у повному обсязі, посилаючись на те, що транспортні засоби, які є предметом лізингу не передавалися у користування ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ", ніяких актів прийому-передачі транспортних засобів з ТОВ „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ", ПАТ „Діамантбанк" керівником ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" не підписувалися. Також, відповідач вказує, що згідно п.7.1. договору фінансового лізингу транспортного засобу №332 від 30.07.2008р., за яким лізингоодержувачу надається право користуватися предметом лізингу з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі, єдиним способом фіксації передачі предмету лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу є належним чином оформлений акт приймання-передачі предмету лізингу, який у позивача відсутній, тобто належним чином оформлених доказів передачі предмету лізингу позивачем не надано.

В судовому засіданні господарського суду 01.02.2013р. представник ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" надав клопотання про зупинення провадження у справі та призначення почеркознавчої експертизи, в задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено.

05.02.2013р. від ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1" та ТОВ „Модерн Ессет Менеджмент" до господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких відповідачі просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ „Діамантбанк", посилаються на те, що відповідно до додатку №1 до договору фінансового лізингу №332 , який є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу №332 від 30.07.2008р., а відповідно і договору про відступлення права вимоги та переведення боргу від 14.04.2010р., на підставі якого і було укладено договори поруки між ПАТ „Діамантбанк", ТОВ „Бетон ОТГМ" та ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1" розмір основного зобов'язання складав 3 734 928, 60грн. Згідно додаткової угоди №1 від 09.09.2011р. до договору фінансового лізингу транспортного засобу №332 від 30.07.2008р., підписаного з боку ПАТ „Діамантбанк" та ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" розмір грошового зобов'язання складав 3 767 927,43грн., тобто розмір грошового зобов'язання збільшився без попереднього погодження з ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1" та ТОВ „Бетон ОТГМ" (поручителями).

Крім того, відповідачі зазначають, що 09.09.2011р. між ПАТ „Діамантбанк" та ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу транспортного засобу №332, у п.4 якої зазначено, що розмір лізингової винагороди у складі лізингових платежів збільшується на 13,6%, проте, попереднє узгодження збільшення відсоткової ставки з ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1" та ТОВ „Бетон ОТГМ" не відбулося.

На підставі клопотання відповідачів, ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2013р. дану справу призначено до колегіального розгляду, у складі колегії суддів: головуючий суддя Фаєр Ю.Г., судді Панченко О.Л. та Никифорчук М.І., а також згідно протоколу Загальних зборів учасників товариства №18 від 09.09.2011р., змінено назву відповідача 1- ТОВ „Бетон ОТГМ" на Товариство з обмеженою відповідальністю „Модерн Ессет Менеджмент".

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.03.2013р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції посилається на те, що після укладання договору від 14.04.2010р. про відступлення права вимоги (заміну кредитора) та переведення боргу (заміну боржника) за договором фінансового лізингу транспортного засобу № 332 від 30.07.2008р. (договір), ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" об'єкти лізингу за договором лізингу, за відповідним актом прийому-передачі не передавалися, а тому не є новим лізингоодержувачем за договором лізингу, оскільки фактично не користувався даними об'єктами лізингу. За таких обставин, суд дійшов висновку, що Договір є недійсним, а тому не створює для ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" зобов'язань щодо сплати позивачу лізингових платежів, за договором лізингу та відповідно, не може нести відповідальність за прострочення сплати таких лізингових платежів (сплата пені за договором лізингу).

У зв'язку із збільшенням розміру лізингової винагороди за договором лізингу (на 13,6%) без надання на це згоди поручителів (ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1" та ТОВ „Бетон ОТГМ"), обсяг відповідальності останніх за зобов'язаннями забезпечених порукою збільшився, а тому, в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України така порука є припиненою. До такого висновку суд дійшов внаслідок встановлення обставин за яких ані ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1", ані ТОВ „Бетон ОТГМ" не надавали своєї згоди на укладання додаткової угоди до договору лізингу про затвердження нового графіку сплати лізингових платежів договором лізингу, за яким лізингова винагорода, що є складовою лізингового платежу була збільшена до 13,6%.

Поручителі (ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1" та ТОВ „Бетон ОТГМ") не надавали позивачу спільну поруку (не укладали спільного договору поруки), а тому, у відповідності до ч. З ст. 554 ЦК України не можуть відповідати перед позивачем солідарно з ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" та солідарно між собою.

Неустойка нарахована за прострочення повернення об'єктів лізингу за договором лізингу, у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України, не може бути застосовано до поручителів (ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1" та ТОВ „Бетон ОТГМ"), оскільки в договорах поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності останніх.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, ПАТ „Діамантбанк" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення в частині відмови у задоволенні солідарного стягнення з ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" та ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1" на користь ПАТ „Діамантбанк" заборгованість за договором фінансового лізингу транспортного засобу № 332 від 30.07.2008р. незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, враховуючи наступне.

На думку позивача, відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 1 заборгованості за договором лізингу, суд першої інстанції, неправильно встановив дійсні правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем 1 з договору та в порушення ст. 204, ст. 215 ЦК України дійшов хибних висновків щодо недійсності договору та відсутності у відповідача 1 зобов'язань, що випливають з нього, в тому числі зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за договором лізингу, та правових наслідків порушення таких зобов'язань. Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 3 заборгованості зі сплати лізингових платежів та пені за договором лізингу, суд в порушення ст. 43 ГПК України не дав належної оцінки доказам, що містяться у справі, в результаті чого неправильно застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 559 ЦК України та дійшов хибного висновку щодо припинення поруки, наданої відповідачем 3.

02.07.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" зі свого боку виконало свої зобов'язання за договором про відступлення права вимоги від 14.04.2010р. та сплатило лізингові платежі за транспортні засоби, які так і не були передані для користування. Крім цього, відповідач 1 зазначив, що відповідно до п. 3.3 Договору про відступлення права вимоги та переведення боргу права нового Лізингоодержувача кореспондується з обов'язками первісного лізингоодержувача і навпаки. Тобто, лізингодавець був зобов'язаний передати техніку новому лізингоодержувачу за актом приймання-передачі техніки для користування, а не у власність, як зазначає позивач техніка у користування відповідачу 1 по справі так і не була передана, що не заперечується позивачем, визнання даного факту є підставою для визнання невиконань зобов'язань по договору саме лізингодавця.

Також, 02.07.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду без змін, посилаючись на те, що на виконання умов договору про відступлення права вимоги та переведення боргу від 14.04.2010р. між ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1" та ПАТ „Діамантбанк" було укладено договір поруки № 332/3 від 09.09.2011р.

09.09.2011р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу транспортного засобу № 332 від 30.07.2008р., у п. 4 якої зазначено, що розмір лізингової винагороди у складі лізингових платежів збільшується на 13,6 %. Однак, попереднє узгодження збільшення відсоткової ставки з ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1" не відбулося.

Посилаючись на приписи ст. ст. 554 та 559 ЦК України відповідач 3 вважає, що порука ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1" за договором фінансового лізингу фактично припинилася після збільшення розміру грошового зобов'язання, яке відбулося без попередньої згоди з поручителем, що не відповідає дійсності, оскільки спільного договору поруки не укладено, отже апелянт немає підстав для ствердження того, що відповідач 3 відповідає як солідарний боржник.

В судовому засіданні 02.07.2013р. представник відповідача 1 надала пояснення, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, на підставах викладених у відзиві.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення, в яких просила апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, а рішення господарського суду скасувати частково, в частині відмови у задоволенні солідарного стягнення з ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" та ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ № 1" на користь ПАТ „Діамантбанк" заборгованість за договором фінансового лізингу транспортного засобу № 332 від 30.07.2008р. у загальній сумі 1 196 691, 84 грн., з яких: заборгованість зі сплати лізингових платежів - 1 087 029, 50 грн., пеня - 12 896,29, штраф у розмірі 96 766, 05 грн.

Представники ТОВ „Модерн Ессет Менеджмент" , ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1", ТОВ „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ" в судове засідання 02.07.2013р. не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 02.07.2013р. було оголошено перерву до 23.07.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після оголошеної перерви в судове засідання 23.07.2013р. з'явились представники відповідача 3 та позивача.

В судовому засіданні 23.07.2013р. представник відповідача 3 надала пояснення, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, на підставах викладених у відзиві.

Представник позивача в судовому засіданні 23.07.2013р. надала доповнення до наданих пояснень які були надані у попередньому судовому засіданні, в повному обсязі підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представники ТОВ „Модерн Ессет Менеджмент" та ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.06.2013р., 19.06.2013р. та розписка від 02.07.2013р., проте представники відповідача 2 та відповідача 1 в судове засідання 23.07.2013р. не з'явились, правами наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Представник ТОВ „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ" також в судове засідання 23.07.2013р. не з'явився та не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні ухвали про призначення справи до розгляду, відправленої їм рекомендаційною кореспонденцією та повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.05.2013р., 01.06.2013р., 19.06.2013р..

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача 3 та відповідача 1, які були надані в судовому засіданні 02.07.2013р., перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2008р. між ПАТ „Діамантбанк", що є правонаступником Акціонерного банку „Діамант" ( далі - лізингодавець) та ТОВ „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ" (лізингоодержувач) укладено договір фінансовою лізингу транспортного засобу №332, за умовами якого лізингодавець зобов'язався набути у власність транспортні засоби, а саме: автомобілі бетонозмішувачі HIDRO-МАК на шасі FORD 3530М DC, 2008 року випуску у кількості 3 одиниць, загальною вартістю 2 142 000,00грн. (предмет лізингу), і передати їх у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

Пунктами 2.2, 2.3. вказаного договору передбачено, що лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем щомісячно, у термін до 30-го числа місяця, з врахуванням Додаткової угоди від 09.09.2011р. до Договору фінансового лізингу транспортного засобу №332 від 30.07.2008р., починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання акту прийому-передачі предмету лізингу. Лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем лізингодавцю в розмірі та порядку, визначених Графіком сплати лізингових платежів.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2 договору фінансового лізингу, передача предмету лізингу здійснюється в термін до 19.08.2008р. Передача лізингодавцем лізингоодержувачу предмета лізингу оформлюється підписанням за встановленою лізингодавцем формою акту прийому-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність предмету лізингу, отримання лізингоодержувачем сервісної книжки на нього, повну відповідність предмету лізингу техніко-економічним показникам та встановлені у п.1.2. цього договору специфікації на предмет лізингу.

Відповідно до п. 6.1 договору фінансового лізингу, у випадку відсутності порушень обов'язків лізингоодержувача за цим договором, з моменту сплати останнім у повному обсязі лізингових платежів право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача на підставі цього договору та акту про повне виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу, який підписується сторонами протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня сплати лізингоодержувачем останнього лізингового платежу та за встановленою лізинговою формою.

За умовами п.п. 8.2, 8.3 договору фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення сплати лізингового платежу становить більше 30 днів; відмова від цього договору є вчиненою на 7(сьомий) робочий день з дня направлення стороною відповідного письмового повідомлення.

Пунктом 9.1. передбачено, що за несвоєчасну сплату лізингоодержувачем лізингових платежів та/або комісії за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів та/або комісії та/або інших платежів за цим договором за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 50% від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов'язання.

05.08.2008р. згідно Акту прийому-передачі предметів лізингу позивач належним чином та у повному обсязі виконав зобов'язання за договором лізингу та передав предмети лізингу ТОВ „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ".

14.04.2010р. між ПАТ „Діамантбанк", що є правонаступником Акціонерного банку „Діамант" (лізингодавець), ТОВ „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ" (первісний лізингоодержувач) та ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" (новий лізингоодержувач) укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) та переведення боргу (заміну боржника) за договором фінансового лізингу транспортного засобу №332 від 30.07.2008р., за умовами якого первісний лізингоодержувач (ТОВ „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ" відступає новому лізингоодержувачу (ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" ) права та, за згодою лізингодавця, переводить на нового лізингоодержувача борг за договором фінансового лізингу, в якому первісний лізінгоодержувач виступає кредитором та боржником, а новий лізингоодержувач приймає відступлені права та переведений борг.

Відповідно до п.1.2. цього договору права вимоги первісного лізингоодержувача за договором фінансового лізингу, що переходять до нового лізингоодержувача за цим договором, полягають у праві вимагати від лізингодавця передачі у власність майна, що є предметом лізингу за договором лізингу. Вартість права вимоги дорівнює вартості зобов'язання лізингодавця за договором лізингу.

Пунктом 1.3. даного договору передбачено, що борг первісного лізингоодержувача, що переводиться за згодою лізингодавця до нового лізингоодержувача, полягає у сплаті лізингових та інших платежів згідно договору лізингу, а також у виконанні інших обов'язків лізингоодержувача у чіткій відповідності з договором лізингу.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за ним (п. 7.1).

14.04.2010р. в забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу, між ПАТ „Діамантбанк" (кредитор) та ТОВ "Бетон ОТГМ", назву якого змінено на ТОВ „Модерн Ессет Менеджмент" (поручитель) укладено договір поруки №332/1. відповідно умов якого, ТОВ „Модерн Ессет Менеджмент" поручилось перед ПАТ „Діамантбанк" за належне виконання ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" (боржник) взятих на себе зобов'язань, які випливають з договору фінансового лізингу транспортного засобу №332 від 30.07.2008р. ТОВ „Модерн Ессет Менеджмент" відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1. договору поруки повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

09.09.2011р. в забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу, між ПАТ „Діамантбанк" (кредитор) та ТОВ "Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1" (поручитель) укладено договір поруки №332/3 відповідно умов якого, відповідач 3 поручився перед кредитором за належне виконання ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" (боржник) взятих на себе зобов'язань, які випливають з договору фінансового лізингу транспортного засобу №332 від 30.07.2008р. ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1" відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1. договору поруки повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

09.09.2011р. Додатковою угодою №1 до договору фінансового лізингу транспортного засобу №332 від 30.07.2008р., укладеною між позивачем та відповідачем 1, договір фінансового лізингу був доповнений п.9.5 наступного змісту: „9.5. у випадку хоча б одноразового невиконання лізингоодержувачем/поручителем будь-якого з зобов'язань, передбачених підп.„15"-„17" пп.4.2.2. п.4.2. цього договору, розмір лізингової винагороди у складі лізингових платежів збільшується на 13,6% з наступного дня за днем, в якому лізингоодержувач/поручитель порушив зобов'язання, передбачені підп. „15"-„17" пп.4.2.2. п.4.2. цього договору, якщо інше не буде вирішено лізингодавцем.

У разі збільшення відсоткової ставки за користування кредитними ресурсами у складі лізингових платежів згідно цього пункту договору лізингодавець протягом 5 днів з дати її збільшення направляє лізингоодержувасу лист, який містить змінений графік сплати лізингових платежів, з урахуванням зміненого розміру лізингових платежів через збільшення відсоткової ставки.

Підписанням цього договору сторони погоджують, що змінений графік сплати лізингових платежів вказаний у листі лізингодавця, що направляється лізингоодержувачу згідно цього пункту договору, є обов'язковим для лізингоодержувача, і внесення будь-яких змін до цього договору не потребує".

Судовою колегією було встановлено, що з 14.04.2010р. тобто з моменту укладання, між ПАТ „Діамантбанк", ТОВ „ОДЕСТРАНСГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ" (первісний Лізингоодержувач) та ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" (новий лізингоодержувач) договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора) та переведення боргу (заміну боржника) за договором фінансового лізингу транспортного засобу №332 від 30.07.2008р., відповідачем 1 в рахунок виконання своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів було сплачено 1 132 865, 17 грн., що в свою чергу додатково підтверджується схвалення відповідачем 1 укладення даного договору та робить безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що даний договір було укладено не уповноваженими представниками, а тому не створює для відповідача 1 будь-яких юридичних наслідків. Даний факт щодо сплати відповідачем 1 лізингових платежів за договором фінансового лізингу підтверджується виписками з рахунків та не заперечується самим відповідачем 1.

Також, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно недійсності договору суперечать положенням ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) та ст. 215 ЦК України (підстави недійсності правочину), а тому є хибними і не обґрунтованими. На даний момент договір судом не визнано недійсним, а його не дійсність прямо законом не встановлена.

Однак, судом першої інстанції вірно встановлено, що 04.10.2012р. договір лізингу було розірвано, тому до сплати підлягають лізингові платежі, які нараховані до розірвання договору лізингу, тобто за період з 04.01.2012р. по 04.10.2012р. в сумі 1 087 029,50 грн.

В порушення ч.1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів у сумі 1 087 029, 50 грн., належним чином не виконанні, докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні, а тому відповідач 1 у відповідності до положень ст. ст. 610, 612 ЦК України є простроченим боржником перед позивачем.

Відповідно до ст. 230 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення господарського зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, а тому позивачем, згідно з умовами п. 9.1 договору фінансового лізингу правомірно нараховано пеню за прострочення сплати лізингових платежів, за період з 30.03.2012р. по 30.09.2012р., згідно ч.6 ст. 232 ГК України, розмір якої дорівнює 12 896,29 грн. та штрафу за невиконанні зобов'язання за несплату лізингових платежів, у відповідності до п. 9.1 договору фінансового лізингу у розмірі 96 766, 05 грн.

Відмовляючи позивачу повністю у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів та пені, суд першої інстанції, не у повному обсязі з'ясував усі фактичні обставини справи та не застосував відповідні норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що як наслідок призвело до встановлення помилкових висновків по справі та неправильного вирішення спору по суті.

Колегія суддів на підставі наявних документів в матеріалах справи встановила, зобов'язання, що випливають із договору фінансового лізингу, забезпечені порукою відповідача 2, згідно договору поруки 332/1 від 14.04.2010р. (далі - договір поруки 1) та порукою відповідача 3, згідно договору поруки №332/3 від 09.09.2011р. (далі - договір поруки 2), у зв'язку з чим позивач пред'явив свої вимоги до останніх, як солідарних боржників.

Господарським судом вірно встановлено, що у зв'язку із укладанням між позивачем і відповідачем 1 додаткової угоди №1 від 09.09.2011р. до договору лізингу та укладення нового графіку сплати лізингових платежів, розмір лізингової винагороди у складі лізингових платежів збільшився на 13,6 %, в результаті чого збільшився і обсяг відповідальності поручителів.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як в апеляційній скарзі так і в судовому засіданні представник позивача не заперечувала той факт, що збільшення розміру лізингового платежу в частині лізингової винагороди на 13,6% було здійснено без згоди на це відповідача 2, оскільки між останніми відповідних угод не укладалось, у зв'язку з чим, в судовому засіданні представник апелянта зазначила, що вони відмовляються від свої позовних вимог пред'явлених до відповідача 2. Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти цього не заперечував.

Крім цього, судова колегія зазначає що 09.09.2011р. між ПАТ „Діамантбанк" та ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ" було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу транспортного засобу №332 від 30.07.2008р. у п. 4 якої зазначено, що розмір лізингової винагороди у складі лізингових платежів збільшився на 13,6 %, однак попереднє узгодження збільшення відсоткової ставки з ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1" не відбулося.

Відповідно до ч.1 ст. 548 та ч. 1 ст. 553 ЦК України порука як спосіб забезпечення виконання іншого зобов'язання має додатковий та похідний характер від забезпечувального зобов'язання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору поруки, адже відсутність основного зобов'язання унеможливлює існування об'єкту забезпечення, а його невизначеність унеможливить настання передбачених частинами 1, 2 ст. 554 цього Кодексу правових наслідків в контексті обсягу солідарної відповідальності поручителя.

Чинне законодавство імперативно встановлює обов'язкову попередню визначеність основного зобов'язання для можливості існування забезпечувального в контексті обсягів останнього, як істотної умови за змістом ч. 2 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України.

Надання згоди на майбутні зміни обсягів зобов'язань не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої відповідальності поручителя на момент укладення договору лізингу, оскільки поручатися можливо лише за існуюче, а не майбутнє та заздалегідь не визначене за обсягами зобов'язання.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

З аналізу договорів порук вбачається, що умовами цих договорів не передбачено можливість зміни розміру лізингової винагороди у складі лізингових платежів, збільшення відсоткової ставки, зміни графіку сплати лізингових платежів, а тому внесення змін до договору фінансового лізингу в цій частині змінило основне зобов'язання боржника без згоди поручителів та збільшило обсяг їх відповідальності, що свідчить про припинення порук, оскільки закон пов'язує припинення договору поруки не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою, а із зміною основного зобов'язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності.

У відзивах на позовну заяву та на апеляційну скаргу, також в судовому засідання 23.07.2013р. представник відповідача 3 зазначила, що про існування додаткової угоди № 1 від 09.09.2011р. до договору фінансового лізингу № 332 від 30.07.2008р. ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1" дізналось лише після ознайомлення з матеріалами справи, які були надані позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні 23.07.2013р. пояснила, що договір поруки № 332/3 від 09.09.2011р. був укладений між сторонами після підписання додаткової угоди № 1 від 09.09.2011р., тобто відповідач 3 був обізнаний щодо існування цієї додаткової угоди від 09.09.2011р. до договору лізингу № 332 від 30.07.2008р., однак докази того, що ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1" знало про додаткову угоду № від 09.09.2011р. у ПАТ „Діамантбанк" відсутні

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що порука ТОВ „Модерн Ессет Менеджмент" та ТОВ „Шляхо-Будівельне Управління ОТГМ №1" за договором фінансового лізингу фактично припинилась після збільшення розмірі грошового зобов'язання, яке відбулося без попередньої згоди з поручителями, а отже в цій частині рішення господарського суду слід залишити без змін та позов без задоволення.

Стосовно ТОВ „Укрексімпродукт ОТГМ", колегія суддів вважає що місцевим судом при прийнятті рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог відносно відповідача 1, не було враховано усього вищенаведеного, а тому прийнято рішення, висновки якого не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Заперечення які були надані відповідачем 1 до суду першої інстанції та до Одеського апеляційного господарського суду, спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ „Діамантбанк" підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Одеської області частковому скасуванню та частковому задоволенню позовних вимог.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк" -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2013 року у справі №5017/3323/2012 частково скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

„1. Позов Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк" - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ" на користь Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк" за договором фінансового лізингу № 332 від 30.07.2008р. у загальній сумі 1 196 691,84 грн., з яких: заборгованість зі сплати лізингових платежів - 1 087 029,50 грн., пеня - 12 896,29 грн., штраф у розмірі 96 766, 05 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ" на користь Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк" 23 933,84 грн. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову".

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2013 року у справі № 5017/3323/2012 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрексімпродукт ОТГМ" на користь Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк" 11 966,62 грн. понесених витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.07.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.