Постанова

від 23.07.2013 по справі 820/4439/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 липня 2013 р. № 820/4439/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Шльонських О.М.,

представника позивача - Камскова О.Л.,

представника відповідача - Ящиковой І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський м'ясокомбінат 2" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський м'ясокомбінат 2" (далі - ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000032220 від 14.01.2013р. Індустріальної міжрайонної ДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2" за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100, на 32814,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 28866 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3949 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000042220 від 14.01.2013р. Індустріальної міжрайонної ДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2" за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000, на 35823,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 31678 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4145,5 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками перевірки, викладеними в акті перевірки №3673/22-207/33901840 від 21.12.2012 року, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач вважає такі податкові повідомлення - рішення неправомірними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства. Позивач зазначив, що судження податкового органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства виходить виключно з мотивів наявності у відношенні контрагента певних висновків, викладених у акті перевірки від 03.07.2012 року №2051/23-309, на підставі яких податковим органом зроблено висновок, з посиланням на нереальність господарських операцій з СТ «Агропромм'ясо», про заниження суми податку па прибуток та завищення податковою кредиту. Але, позивач вважає, що позиція податкового органу спростовується наявністю первинної документації щодо угоди між ним та його контрагентом, реальність якої підтверджується належно оформленими накладними, ветеринарними свідоцтвами та іншими, а також використанням цієї сировини у виробництві ковбасних виробів та їх подальшою реалізацією споживачу. Отже, позивач вважає, що підприємство не занижувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.07.2013 року відповідача - Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, замінено його правонаступником - Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Індустріальна ОДПІ м. Харкова).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. При цьому посилався на те, що за результатами перевірки позивача встановлені порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на прибуток на загальну суму 31678 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 15096 грн., за 1 квартал 2012 року на 16582 грн.; п.198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього у сумі 28866 грн., у тому числі за червень 2011 року на суму 13074 грн., за січень 2012 року на суму 15792 грн. Представник відповідача посилався на те, що позивачем до перевірки не надано перевізні документи, якими підтверджуються факти перевезення (отримання) товарів автомобільними або залізничним транспортом від контрагента, що, на думку податкового органу, підтверджує відсутність доказів фактичного отримання товарів від СТ «Агропромм'ясо». Крім того, представник відповідача посилався на висновки акту перевірки контрагента позивача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення СТ «Агропромм'ясо» операцій по ланцюгу постачання. Отже, податковий орган вважає, що позивачем перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим, дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а тому, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2" діє на підставі Статуту зі змінами (а.с. 95-110 том 1), зареєстровано в якості юридичної особи 27.01.2006 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 33901840), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 93-94 том 1), та перебуває на обліку в Індустріальній ОДПІ м. Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Індустріальна ОДПІ м. Харкова) було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2" (код ЄДРПОУ 33901840) з питань дотримання вимог податкового законодавства за червень, липень 2011 року, січень 2012 року по взаємовідносинам з СТ «Агропромм'ясо» (код ЄДРПОУ 36718832), за результатами якої було складено акт №3673/22-207/33901840 від 21.12.2012 року (а.с. 11-24 том 1).

Висновками акту перевірки акт №3673/22-207/33901840 від 21.12.2012 року встановлені наступні порушення позивачем: п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на прибуток на загальну суму 31678 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 15096 грн., за 1 квартал 2012 року на 16582 грн.; п.198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього у сумі 28866 грн., у тому числі за червень 2011 року на суму 13074 грн., за січень 2012 року на суму 15792 грн.

Не погодившись з вищезазначеними висновками акту перевірки позивач надав до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби свої заперечення від 02.01.2013 року №1 (а.с. 25-27 том 1), на які отримав відповідь від 10.01.2013 року №27/10/22.2-16, якою висновки акту перевірки залишено без змін (а.с. 28-30 том 1).

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки 14.01.2013 року Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032220 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2" за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100, на 32814,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 28866 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3949 грн.; та № 0000042220 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2" за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000, на 35823,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 31678 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4145,5 грн. (а.с. 31-34 том 1).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями рішеннями позивач оскаржив їх до вищестоящих органів, подавши скаргу до Державної податкової адміністрації у Харківській області від 28.01.2013 року №05/01 (а.с. 35-38 том 1) та скаргу до Державної податкової служби України від 12.04.2013 року №03/04 (а.с. 43-46 том 1), за результатами розгляду яких рішеннями від 27.03.2013 року та від 07.05.2013 року зазначені податкові повідомлення рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення (а.с. 39-42, 48-50 том 1).

Як вбачається з акту перевірки №3673/22-207/33901840 від 21.12.2012 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем витрат по придбаній у СТ «Агропромм'ясо» продукції (м'ясо ялович.) в 2 кварталі 2011 року та 1 кварталі 2012 року, а також включення до складу податкового кредиту у червні 2011 року та січні 2012 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних СТ «Агропромм'ясо» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Вищевикладене, на думку відповідача, призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на загальну суму 31678 грн., а також заниження суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 28866 грн.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують, факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд також зазначає, що з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені, пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, належним чином оформленими, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманого товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2" та СТ «Агропромм'ясо» було укладено договір на поставку продукції №1-04 від 11.04.2011 року (а.с. 51-52 том 1). Згідно договору СТ «Агропромм'ясо» «Постачальник» зобов'язується продати м'ясо та м'ясопродукти (продукція) за цінами, діючими на момент відвантаження, а ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2" «Покупець» - оплати та прийняти вищевказану продукцію.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору орієнтована сума договору складає 100000,00 грн. Пунктом 3.2 договору передбачено, що доставка продукції проводиться автотранспортом Постачальника. Згідно п. 4.1 договору оплата за продукцію здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника або внесенням готівки в касу Постачальника.

На виконання умов вказаного договору СТ «Агропромм'ясо» у червні, липні 2011 року та січні 2012 року поставило ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2" продукцію (м'ясо ялович. 1 кат. б/в) на загальну суму 251558 грн., у т.ч. ПДВ - 41926,34 грн., що підтверджується видатковими накладними №58 від 01.07.2011 року на загальну суму 78364,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13060,67 грн.; №43 від 09.06.2011 року на загальну суму 78442,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13073,67 грн.; №11 від 06.01.2012 року на загальну суму 44446,50 грн., у т.ч. ПДВ - 7407,75 грн.; №9 від 05.01.2012 року на загальну суму 50305,50 грн., у т.ч. ПДВ - 8384,25 грн. (а.с. 57-60 том 1).

Отримання вищезазначеної продукції від Постачальника здійснювала уповноважена особа - Камсков О.Л. за довіреностями №112 від 09.06.2011 року, №114 від 01.07.2011 року, №136 від 05.01.2012 року, №137 від 06.01.2012 року, що внесені до реєстру виданих довіреностей (а.с. 145-150 том 1).

Позивачем здійснено оплату СТ «Агропромм'ясо» за отриману продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, що підтверджується банківськими виписками та розрахунками з постачальниками (а.с. 76-84 том 1).

Доставка продукції проводилась згідно п. 3.2 договору №1-04 від 01.07.2011 року автотранспортом СТ «Агропромм'ясо».

СТ «Агропромм'ясо» виписано та надано позивачу податкові накладні №58 від 01.07.2011 року на загальну суму 78364,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13060,67 грн.; №43 від 09.06.2011 року на загальну суму 78442,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13073,67 грн.; №11 від 06.01.2012 року на загальну суму 44446,50 грн., у т.ч. ПДВ - 7407,75 грн.; №9 від 05.01.2012 року на загальну суму 50305,50 грн., у т.ч. ПДВ - 8384,25 грн. (а.с. 62-65 том 1).

Відповідні суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних (а.с. 183-198 том 1), які відповідають даними додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень, липень 2011 року, січень 2012 року, а також задекларовано відповідні суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, що не заперечується відповідачем.

Вищезазначені операції відображено ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2" в бухгалтерському обліку: Д-т 201 «Сировина та матеріали» - 209631,66 грн., Д-т 64 «Податковий кредит» - 41926,34 грн., К-т 631 «Розрахунки з постачальниками» - 251558 грн.

На вищезазначену продукцію Державним комітетом ветеринарної медицини України СТ «Агропромм'ясо» видані наступні ветеринарні свідоцтва: БЛ-16 №999117 від 01.07.2011 року, БЛ-16 №261709 від 06.01.2012 року, БЛ-16 №261708 від 05.01.2012 року, БЛ-16 №998388 від 09.06.2011 року (а.с. 67-70 том 1) та посвідчення про якість продукції №58 від 01.07.2011 року, №11 від 06.01.2012 року, №9 від 05.01.2012 року, №43 від 09.06.2011 року (а.с. 72-75 том 1), для направлення продукції до ТОВ "Слобожанський м'ясокомбінат 2".

Придбану продукцію у СТ «Агропромм'ясо» використано позивачем для виробництва м'ясних продуктів, що підтверджується наступними актами обвалки: від 12.01.2012 року, від 10.06.2011 року та від 01.07.2011 року (а.с. 111, 140-141 том 1), в подальшому вироблені м'ясні продукти позивачем було реалізовано споживачам відповідно до звіту щодо відвантажень та звітів руху сировини, копії яких приєднані до матеріалів справи, що підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями договорів (а.с. 151-182 том 1), та узгоджується з видами діяльності позивача відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №519238 (а.с. 94 том 1), а також підтверджується наявністю в штаті підприємства відповідних працівників відповідно до штатного розкладу, затвердженого наказом №2-П від 03.01.2011 року (а.с. 142-143 том 1), наявністю нежитлових приміщень для підприємства, що переробляє м'ясо, за договором оренди від 01.01.2011 року (а.с. 144 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, вартісних показників придбаного товару, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Окрім цього, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки №3673/22-207/33901840 від 21.12.2012 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарської операції СТ «Агропромм'ясо» було зареєстровано як платник податку в податковому органі та якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, що також підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №600218 та про реєстрацію платника податку на додану вартість №100271593 (а.с. 53-54 том 1).

Крім того, видами діяльності СТ «Агропромм'ясо», зокрема, є оптова та роздрібна торгівля м'ясом та м'ясними продуктами відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №271446 (а.с. 55 том 1).

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаного в акті перевірки контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчиненої між позивачем та контрагентом позивача господарської операції.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарська операція позивача з вищезазначеним контрагентом була направлена на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами та іншими первинними документами), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності.

Стосовно посилання відповідача на те, що позивачем до перевірки не надавались перевізні документи, якими підтверджуються факти перевезення (отримання) товарів автомобільними або залізничним транспортом від контрагента, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались податковим органом під час проведення перевірки позивача (а.с. 1 том 2), підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентом - СТ «Агропромм'ясо», правомірно віднесено до складу витрат та податкового кредиту відповідні суми витрат та суми ПДВ.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №3673/22-207/33901840 від 21.12.2012 року, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов до висновків, викладених в акті перевірки позивача, є виключно висновки податкового органу, викладені в акті від 03.07.2013 року №20051/23-309 «Про результати позапланової виїзної перевірки СТ «Агропромм'ясо» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютною та іншого законодавства за період з 16.02.2010р. по 31.03.2012р. (а.с. 5-50 том 2), про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення СТ «Агропромм'ясо» операцій по ланцюгу постачання.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки позивача №3673/22-207/33901840 від 21.12.2012 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків акту перевірки №3673/22-207/33901840 від 21.12.2012 року, правильність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.01.2013 року № 0000032220 та № 0000042220, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський м'ясокомбінат 2" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000032220 від 14.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Слобожанський м'ясокомбінат 2» за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100, на 32814,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 28866 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3949 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000042220 від 14.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Слобожанський м'ясокомбінат 2» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000, на 35823,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 31678 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4145,50 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24.07.2013 року.

Суддя Піскун В.О.