Постанова

від 11.07.2013 по справі 805/884/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р. Справа №805/884/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі - Ростові Я.С.,

за участю

представників позивача - Оганова Е.Г., Статіви О.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Колеснікової О.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Новогригорівське» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2012р. №0001162241/5877, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Новогригорівське» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2012р. № 0001162241/5877.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового та іншого законодавства при формуванні податкового кредиту за червень 2011 року по взаємовідносинах з приватним підприємством «Універсальні бізнес структури» податковим органом були встановлені порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України. За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт перевірки № 1067/22.1-30947416 від 06.12.2012 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012р. № 0001162241/5877, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 14 418,00 грн., з яких 14 417,00 грн. - сума основного платежу та 1,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій. На його думку, викладені в Акті перевірки № 1067/22.1-30947416 від 06.12.2012 року висновки щодо нікчемності укладеного між СТОВ «Новогригорівське» та ПП «Універсальні бізнес структури» договору купівлі-продажу товару № 6-01-/11 від 05.01.2011р. та ненастання реальних наслідків вчиненого правочину спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просять визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012р. № 0001162241/5877.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 1067/22.1-30947416 від 06.12.2012 року, яким встановлено, що у періоді, який перевірявся, між СТОВ «Новогригорівське» та ПП «Універсальні бізнес структури» було укладено договір купівлі-продажу товару № 6-01-/11 від 05.01.2011р. на суму 86 496,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14 416,00 грн. Відповідач зазначає, що ПП «Універсальні бізнес структури» згідно умов договору зобов'язувалось організувати та забезпечити безперервну заправку паливом автотранспорт покупця (СТОВ «Новогригорівське») через АЗС, проте до перевірки позивачем не надані документи, що підтверджують виконання укладеного договору, а саме відомості-розрахунки, акти звірки розрахунків з ПП «Українські бізнес структури», доручення, на яке є посилання у видатковій накладній № РН-0000050 від 30.06.2011р., товарно-транспортні документи, які підтверджують факт одержання товару, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідностей на нафтопродукти. Крім того, зауважив, що позивач не має власних чи орендованих основних фондів, власних чи орендованих приміщень (складів), цистерн для зберігання ПММ, транспортних засобів для переміщення ПММ у великих обсягах та наявності штату працівників, що свідчить про неможливість здійснення діяльності по оптовій торгівлі ПММ З урахуванням зазначеного, вважає, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом ПП «Українські бізнес структури», є нікчемним, а прийняте спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим. У зв'язку з викладеним просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Новогригорівське» (код ЄДРПОУ 30947416) є юридичною особою, зареєстровано 31.03.2000 року Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області, як платник податків знаходиться на обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 19.04.2000р. № 200095552.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.79.1, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та наказу № 767 від 26.11.2012р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СТОВ «Новогригорівське» з питань дотримання податкового та іншого законодавства при формуванні податкового кредиту за червень 2011 року по взаємовідносинах з приватним підприємством «Універсальні бізнес структури», за результатами якої складено відповідний акт №1067/22.1-30947416 від 06.12.2012 року

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

На підставі Акту документальної позапланової невиїзної перевірки СТОВ «Новогригорівське» № 1067/22.1-30947416 від 06.12.2012 року, у зв'язку із порушенням позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012р. № 0001162241/5877, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 14 417,00 грн., з яких 14 416,00 грн. - сума основного платежу та 1,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ПП «Українські бізнес структури», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат, пов'язаних із виконанням договору купівлі-продажу, укладеного з ПП «Українські бізнес структури».

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, який укладений позивачем з ПП «Українські бізнес структури», не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Українські бізнес структури» укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 6-01-/11 від 05.01.2011р. (далі ПММ), згідно якого продавець (ПП «Українські бізнес структури») зобов'язується організувати та забезпечити безперебійну заправку паливом автотранспорт покупця (СТОВ «Новогригорівське»), через АЗС, розташовану по вул. Донецькій, б.6, Бєлокузьміновка, Костянтинівського району, Донецької області, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити ПММ у передбачені строки та порядок. Частиною 2 зазначеного договору встановлений порядок та умови розрахунків між сторонами, згідно якого розрахунки здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця за обрані покупцем ПММ згідно обраних покупцем умов - частковою переплатою. Оплата здійснюється щотижнево, в строк до вівторка згідно обраних за попередній тиждень покупцем ПММ. Вартість зберігання палива включена в вартість ПММ та додатковій оплаті не підлягає. Частиною 3 договору визначено, що якість товару повинна відповідати сертифікату і паспорту заводу-виробника. Відпуск товару здійснюється через АЗС цілодобово згідно відомості в зазначений покупцем транспорт. Розділом 5 договору встановлено, що всі спори, що витікають із зазначеного договору, вирішуються у відповідності до діючого законодавства України. Розділом 7 визначені інші умови договору, згідно яких покупець в усній або письмовій формі подає заявку, в якій зазначає перелік необхідних ПММ, кількість ПММ, строки, протягом яких планується вибрати замовлені ПММ. Продавець згідно обраного за попередній тиждень покупцем ПММ виписує рахунок-фактуру. Відпуск товару здійснюється за відомістю обліку ПММ в транспорт, згідно наданого покупцем реєстру автомобілів із зазначенням державних номерів і марки автомобілів. Реєстр автотранспорту є додатком до договору. Підпунктом 7.4. даного договору визначено, що право власності переходить покупцю при передоплаті - в момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або в момент передачі ПММ покупцю за відомістю. Накладні та інші документи, що підтверджують відпуск товару та його оплату оформлюються за домовленістю сторін щотижня або по закінченні місяця. Строк дії зазначеного договору згідно розділу 6 - до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо будь-яка із сторін в останній місяць дії договору не заявить іншій стороні про свою незгоду на пролонгацію.

.Виконання умов укладеного між позивачем та ПП «Українські бізнес структури» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: рахунку-фактурі, видатковій та податковій накладній, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено в судовому засіданні за усною домовленістю сторін на виконання вищезазначеного договору купівлі-продажу ПММ поставка товару в червні 2011р. відбулась однією партією в кількості 10 200,00 л транспортом продавця - ПП «Українські бізнес структури», на адресу СТОВ «Новогригорівське». Відпуск товару здійснено на основі видаткової накладної, виписаної ПП «Українські бізнес структури», № РН-0000050 від 30.11.2011р. Прийом товару здійснено комірником СТОВ «Новогригорівське» ОСОБА_4 за довіреністю № 2 від 28.02.2011р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреності, виписаної на ім'я ОСОБА_4, та журналу реєстрації виданих довіреностей.

Паливно-мастильні матеріали (дизпаливо) злиті в цистерну, яка знаходиться у власності СТОВ «Новогригорівське», що підтверджено інвентарною карткою № 73 обліку основних засобів СТОВ «Новогригорівське». Ємність цистерни відповідає кількості поставленого товару.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлені ПММ проводилися у безготівковій формі, здійснені в повному обсязі. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 91 від 03.06.2011р. з відміткою банку про проведення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ПП «Українські бізнес структури» в періоді, в якому податковим органом встановлені порушення, на виконання умов договору поставки № 6-01-/11 від 05.01.2011р. складені видаткова накладна № РН-0000050 від 30.06.2011р., податкова накладна № 227 від 30.06.2012р. та рахунок-фактура № СФ-0000064 від 03.06.2011р., копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідно до зазначеної видаткової накладної ПП «Українські бізнес структури» здійснено постачання, а СТОВ «Новогригорівське» прийнято та оплачено паливно-мастильні матеріали (дизпаливо).

Як зазначено в акті перевірки та не заперечувалось сторонами суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за червень 2011 року.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що укладений правочин між ПП «Українські бізнес структури» та позивачем є нікчемним, оскільки до перевірки не були надані документи на підтвердження факту транспортування товару.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Доставка дизпалива за усною домовленістю сторін здійснювалась транспортом продавця - ПП «Українські бізнес структури».

Щодо ненадання під час перевірки товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постановах по справам № К-15247/07, К-55094/09 та К-37912/11.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу положень Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що СТОВ «Новогригорівське» є кінцевим споживачем дизельного палива.

До видів діяльності СТОВ «Новогригорівське» відноситься вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, змішане сільське господарство, після урожайна діяльність, допоміжна діяльність у рослинництві.

За СТОВ «Новогригорівське» на праві приватної власності зареєстровані комбайн зернозбиральний «Єнісей-950», трактор МТЗ-82, 2 трактори ЮМЗ-6, 2 трактори Т-150К та комбайн СК-5 «Нива». У своїй роботі зазначені машини використовують дизельне паливо.

Судом встановлено, що отримане від контрагента позивача дизпаливо в кількості 10 200,00 л використано в його господарській діяльності протягом 2-х місяців з дня його отримання. Даний факт підтверджується наданими до суду копіями лімітно-заборних карток, карток складського обліку матеріалів та звіту про рух матеріальних цінностей по рахунку 203 ПММ за червень 2011 року.

Відповідно до підпункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу), чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього кодексу.

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням в судовому засіданні зазначеної вище податкової накладної, виписаної ПП «Універсальні бізнес структури» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору купівлі-продажу № 6-01-/11 від 05.01.2011р., судом встановлена їх відповідність вимогам діючого законодавства. Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за червень 2011 на підставі належним чином оформленої податкової накладної, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, враховуючи викладене, а також умови договору купівлі-продажу, видаткова накладна, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом, що підтверджує транспортування і отримання товару позивачем та, відповідно, правильність формування суми спірного податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З акту перевірки вбачається, що ПП «Українські бізнес структури» під час укладення та виконання спірного договору було зареєстровано як юридична особа, знаходилось на податковому обліку та було платником податку на додану вартість.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ПП «Українські бізнес структури» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, і, як наслідок, мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів поставки товарів.

Крім того, наведена в акті перевірки інформація щодо контрагента ПП «Українські бізнес структури», тобто ТОВ «Легал Світ», жодним чином не спростовує доводи позивача щодо фактичного руху товарів від ПП «Українські бізнес структури» до позивача.

Взаємовідносини ПП «Українські бізнес структури» з ТОВ «Легал Світ» ніяким чином не можуть безпосередньо вплинути на взаємовідносини ПП «Українські бізнес структури» з позивачем та на його податковий облік.

Таким чином, інформація, отримана податковим органом згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», не може вважатися належним доказом, що свідчить про обставину укладення нікчемного правочину позивачем з ПП «Українські бізнес структури» та відсутність реального виконання спірного договору.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що договір купівлі-продажу № 6-01-/11 від 05.01.2011р., укладений між позивачем та ПП «Українські бізнес структури», є нікчемним, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, кримінальних справ відносно посадових осіб позивача та ПП «Українські бізнес структури» щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання договору купівлі-продажу № 6-01-/11 від 05.01.2011р., не порушувалось, обвинувальні вироки суду з цього приводу відсутні.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочину, укладеного позивачем з ПП «Українські бізнес структури», та правильності його відображення в податковому обліку позивача.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірний договір позивача з ПП «Українські бізнес структури» спричинив зміну майнового стану позивача, тобто є реальним, спірна сума податкового кредиту сформована на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача, у договорі наявна господарська мета, тобто спірний договір пов'язаний з використанням отриманого за ним позивачем товару у своїй господарській діяльності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведене обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги СТОВ «Новогригорівське» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Новогригорівське» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2012р. № 0001162241/5877 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012р. № 0001162241/5877, винесене Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Новогригорівське»» здійснені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні 11 липня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 16 липня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.