Постанова

від 17.07.2013 по справі 816/3917/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/3917/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1, платник податків) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2013 року №0005121703 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 25 712 грн. 25 коп. та №0005131703 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб загалом в розмірі 17 182 грн. 58 коп.

В обґрунтування позовних вимог платник податків зазначив, що ДПІ у м. Полтаві порушено права та інтереси ФОП ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість (далі по тексту також ПДВ) та податку на доходи фізичних осіб. Стверджував, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які в повному обсязі підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Алтан" (далі по тексту - ПП "Алтан").

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в акті ДПІ у м. Полтаві від 03 червня 2013 року №3011/17.2/НОМЕР_1 "Про результати документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, рнок НОМЕР_1 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року".

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради 26 червня 2000 року (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) /т. І, а.с. 8-9/, перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві в період з 07 травня 2013 року по 28 травня 2013 року проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, результати якої оформлено актом від 03 червня 2013 року №3011/17.2/НОМЕР_1 (далі по тексту - Акт перевірки) /т. І, а.с. 14-29/.

Висновками Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності загалом в розмірі 13 746 грн. 06 коп. (в т.ч., за 2011 рік - 8 213 грн. 13 коп., за 2012 рік - 5 532 грн. 93 коп.);

- пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту загалом в розмірі 23 867 грн. 61 коп. (в т.ч., за січень 2011 року - 9 416 грн. 09 коп., за лютий 2011 року - 627 грн. 20 коп., за березень 2011 року - 6 447 грн. 06 коп., за вересень 2012 року - 7 377 грн. 26 коп.).

На підставі даних висновків Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 14 червня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0005121703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 25 712 грн. 25 коп. (в т.ч., 23 867 грн. - основний платіж, 1 845 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 10, 13/;

- №0005131703, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування загалом в розмірі 17 182 грн. 58 коп. (в т.ч., 13 746 грн. 06 коп. - основний платіж, 3 436 грн. 52 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 11-12/.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняті дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване такі рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок перевірки про завищення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, відображених в деклараціях про майновий стан і доходи за 2011-2012 роки в розмірі 88 868 грн. 77 коп. (в т.ч., за 2011 рік - 51 982 грн. 48 коп., за 2012 рік - 36 886 грн. 29 коп.) та завищення податкового кредиту загалом в розмірі 23 867 грн. 61 коп. (в т.ч., за січень 2011 року - 9 416 грн. 09 коп., за лютий 2011 року - 627 грн. 20 коп., за березень 2011 року - 6 447 грн. 06 коп., за вересень 2012 року - 7 377 грн. 26 коп.), що, у свою чергу, призвело до заниження доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та заниження зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету в розмірі вищезазначених сум.

Даних висновків відповідач дійшов з огляду на визнання безтоварними господарських операцій позивача з ПП "Алтан" (код ЄДРПОУ 31706115).

При цьому, факт безтоварності господарських операцій із зазначеним контрагентом ДПІ у м. Полтаві мотивувала відомостями, викладеними в акті ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 11 січня 2013 року №39/220/31706115 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Алтан" (код ЄДРПОУ 31706115) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПМП "СВА" (код за ЄДРПОУ 13708255) за весь період взаємовідносин" /т. І, а.с. 185-209/. Зокрема, зазначила, що в ході проведення перевірки даного контрагента не встановлено факту передачі товарів (послуг) від постачальників до ПП "Алтан" та від ПП "Алтан" до покупців у зв'язку з відсутністю у такого довіреностей, доказів транспортування та зберігання товарів, інших первинних документів.

Не погоджуючись з вищезазначеними доводами контролюючого органу, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, спірні господарські операції з ПП "Алтан" позивачем вчинено у грудні 2010 року, січні 2011 року, березні 2011 року, вересні 2012 року.

Правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту до 01 січня 2011 року регулювалися статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

З 01 січня 2011 року вказані правовідносини врегульовано розділом V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Що стосується питання про визначення платником податків оподатковуваного доходу, то дане питання регулювалося статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92. Крім того, з 01 січня 2011 року вказане питання врегульовано розділом IV Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до положень статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Водночас, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати фізичної особи - підприємця для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, ним у грудні 2010 року, січні 2011 року, березні 2011 року, вересні 2012 року придбано у ПП "Алтан" товарно-матеріальні цінності (картон макулатурний, картон хром-эрзац) загальною вартістю 143 205 грн. 63 коп., в т.ч. ПДВ - 23 867 грн. 61 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Алтан" ґрунтувалися на договірних відносинах з приводу купівлі-продажу товарів.

Так, до матеріалів справи долучено копії аналогічних за змістом договорів купівлі-продажу від 05 січня 2010 року №А-17 та від 30 грудня 2010 року №19, за умовами яких ПП "Алтан" (продавець) зобов'язувалося поставити та передати у власність покупцю (ФОП ОСОБА_1.) товар, а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даних договорів /т. І, а.с. 30-35/.

При цьому, листом від 05 січня 2012 року вих. №6 ПП "Алтан" повідомило позивача про продовження строку дії договору від 30 грудня 2010 року на 2012 рік /т. І, а.с. 36/.

Правомірність віднесення до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди суми ПДВ загалом в розмірі 23 867 грн. 61 коп. позивач мотивував податковими накладними: від 13 грудня 2010 року №423, від 05 січня 2011 року №1, від 26 січня 2011 року №29, від 15 березня 2011 року №16, від 18 вересня 2012 року №24 виписаними ПП "Алтан", оригінали яких надавалися та перевірку та досліджені судом в судовому засіданні, а копії - долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 47-51/.

Зазначені податкові накладні позивачем включено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди, в яких їх отримано.

Так, податкові накладні від 13 грудня 2010 року №423 та від 05 січня 2011 року №1 відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011 року /т. І, а.с. 216/, податкову накладну від 26 січня 2011 року №29 - у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 року, податкову накладну від 15 березня 2011 року №16 - у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 року, податкову накладну від 18 вересня 2012 року №24 - у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012 року.

Дослідивши в судовому засіданні оригінали вищевказаних податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог закону, чинного на дату їх складення (до 01 січня 2011 року - підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з 01 січня 2011 року - пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

При цьому, суд враховує пояснення ПП "Алтан" від 15 липня 2012 року №4 про допущення помилок щодо номера та дати договору у податкових накладних від 26 січня 2011 року №29 та від 18 вересня 2012 року №24 /т. ІІ, а.с. 50/.

Крім того, суд зазначає, що зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування вищенаведених податкових накладних ПП "Алтан" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ПП "Алтан" товарів (картон макулатурний, картон хром-эрзац) загальною вартістю 143 205 грн. 63 коп. (в т.ч. ПДВ - 23 867 грн. 61 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належними доказами у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем надано, а судом долучено до матеріалів справи копії: специфікацій від 13 грудня 2010 року, від 05 січня 2011 року, від 27 січня 2011 року, від 15 березня 2011 року, від 18 вересня 2012 року /т. І, а.с.с 73-77/, видаткових накладних від 13 грудня 2010 року №А-0424, від 05 січня 2011 року №А-0006, від 27 січня 2011 року №А-0029, від 15 березня 2011 року №А-0097, від 18 вересня 2012 року №А-000216 /т. І, а.с. 42-46/, рахунків-фактур від 08 грудня 2010 року №А-0472, від 05 січня 2011 року №А-0004, від 26 січня 2011 року №А-0039, від 14 березня 2011 року №А-0113, від 17 вересня 2012 року №А-0239 /т. І, а.с. 37-41/.

Дослідивши в судовому засіданні оригінали вищевказаних документів, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у банку, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії виписок про рух коштів на рахунку /т. І, а.с. 52-58/ та актів звірки взаєморозрахунків /т. І, а.с. 59-61/.

У судовому засіданні 17 липня 2013 року судом оглянуто оригінали зазначених виписок, заборгованість у позивача за придбані товарно-матеріальні цінності відсутня.

На виконання вимог суду щодо надання відомостей про транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця ФОП ОСОБА_1 надано копії: разового договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14 березня 2011 року №1, актів здачі-приймання робіт, товарно-транспортних накладних, квитанцій до прибуткового касового ордеру, договору про надання транспортних послуг від 18 вересня 2012 року №18/09/12, замовлення на перевезення, що долучені судом до матеріалів справи /т. І, а.с. 102-117/.

З огляду на фактичну відповідність кількості перевезеного товару тому, про придбання якого зазначено у податкових та видаткових накладних, суд дійшов висновку, що вказані документи сукупно підтверджують факт транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця.

Якість картону підтверджена сертифікатами якості, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатами відповідності, копія яких долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 62-72/.

Стосовно використання позивачем придбаних у ПП "Алтан" товарів у власній господарській діяльності, судом встановлено наступне.

Основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є виробництво паперових канцелярських виробів, для чого останнім орендується виробниче приміщення за адресою: АДРЕСА_1 /т. І, а.с. 79-85/. За твердженням позивача, у його власності знаходиться необхідне устаткування (флатова, різограф А4, паперово-різальна машина БР-110, паперово-різальна машина БР-72, офсетна листова печатна машина Romayor 313, копіювальна рама, друкарська машина ПС-1М), а також ним набрано штат працівників в кількості 6 осіб /т. І, а.с.78/.

Придбані у ПП "Алтан" товари (картон макулатурний, картон хром-эрзац) позивачем використано в цілях виробництва канцелярських виробів, на підтвердження чого позивачем надано, а судом долучено до матеріалів справи довідку про залишки, прихід та витрачання картону на виготовлення готової продукції /т. ІІ, а.с. 4-5/, копії видаткових накладних про реалізацію готової продукції /т. І, а.с. 119-154; т. ІІ, а.с. 6-37/.

Доводи відповідача про ненадання на перевірку актів приймання-передачі продукції, відомостей про надання послуг з навантаження та розвантаження товарів, довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних на частину товарів не можуть бути визнані достатньою підставою для висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій, адже оцінка таким операціям має надаватися сукупно.

Суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних встановлено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій та факт сплати позивачем в ціні придбаних у ПП "Алтан" товарів податку на додану вартість в розмірі 23 867 грн. 61 коп.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 11 січня 2013 року №39/220/31706115 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Алтан" (код ЄДРПОУ 31706115) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПМП "СВА" (код за ЄДРПОУ 13708255) за весь період взаємовідносин", не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності особи за свої діяння, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вищезазначених вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Окрім того, виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції загалом в розмірі 5 281 грн. 77 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність здійснення спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 23 867 грн. 61 коп., наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

А відтак, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 14 червня 2013 року №0005121703, №0005131703 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позов ФОП ОСОБА_1 - задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 428 грн. 95 коп., сплата якого підтверджується платіжним дорученням від 25 червня 2013 року №1405 /т. І, а.с. 3/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 14 червня 2013 року №0005121703, №0005131703.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 21049714) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) гривень 95 (дев'яносто п'ять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22 липня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба