Ухвала

від 16.09.2013 по справі 816/3917/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 р.Справа № 816/3917/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 816/3917/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

26.06.2013 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтава Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить суд, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 14 червня 2013 року №00051211703 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 25 712,25 грн., із них за основним платежем - 23 867,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1845,25 грн., та № 0005131703, яким позивачу було збільшено суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб загалом в розмірі 17 182,58 грн., із них за основним платежем - 13 746,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3436,52 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року позовні вимоги було задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 14 червня 2013 року №0005121703, № 0005131703.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст.ст.14, 47 ПК України, ст.4 Закону України "Про податок з фізичних осіб", неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, знаходиться на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість.

Працівниками відповідача була проведена документальна виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, про що був складений акт від 03.06.2013 року №3011/17.2/НОМЕР_2.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.44.1ст.44 п.138.2 ст.138, пп.139.1 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 13 746,06 грн., у тому числі по періодах за 2011 рік у сумі 8213.13 грн. та за 2012 рік у сумі 5532,93 грн.; п.192.1 ст.192,п.198.1,п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України в результаті завищено податковий кредит на суму 23867,61 грн., а саме: за січень 2011 року - 9416,09 грн., лютий 2011 року - 627,20 грн., березень 2011 року - 6447,06 грн. та вересень 2012 року - 7377,26 грн.

За результатами перевірки були ухвалена податкові повідомлення-рішення № 00005121703 від 14.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 25 712,25 грн., із них за основним платежем - 23 867,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1845,25 грн.,

та № 0005131703, яким позивачу було збільшено суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб загалом в розмірі 17 182,58 грн., із них за основним платежем - 13 746,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3436,52 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із положень Податкового кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та застосовані норми Закону України "Про податок на додану вартість" до правовідносин з формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість до 1 січня 2011 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Податковим органом ставиться до вини позивачу завищення позивачем витрат безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, відображених в деклараціях про майновий стан і доходи за 2011-2012 роки в розмірі 88 868,77 грн. (в тому числі за 2011 рік - 51 982,48 грн., за 2012 рік - 36 886,29 грн.) та завищення податкового кредиту загалом в розмірі 23 867,61 грн. (в тому числі за січень 2011 року - 9 416,09 грн., за лютий 2011 року - 627,20 грн., за березень 2011 року - 6 447,06 грн., за вересень 2012 року - 7 377, 26 грн.) та заниження доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету в розмірі вищезазначених сум у зв'язку відсутністю реального характеру господарських операцій з ПП "Алтан".

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП "Алтан" з яким був укладений договір від 05.01.2010 року купівлі-продажу паперу для гофрування та картон, та договорі від 30.12.2010 року №19 купівлі-продажу папір для гофрування та картон; хром - ерзас, на загальну суму 143 205,63 грн., в тому числі 23 867,61 грн.

У відповідності до ст.177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності , оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 ст.167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витрати, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належить документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом Ш цього Кодексу.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Крім цього, колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність фактів транспортування від поставника картону та гофроящику ПП "Алтан" - ПМП "СВА" встановлені за даними акту перевірки від 11.01.2013 року №39/220/31706115, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду позивачем документи бухгалтерського обліку, а саме: видаткові накладні, акти звірки взаєморозрахунків; сертифікати якості, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікат відповідності; специфікація; договір оренди приміщення від 01.07.2007 року, додаткова угода від 25.06.2010 року; додаткова угода №5 до договору оренди №АР 371/07 від 01.07.2007 року, додаткова угода №6 до договору оренди №АР 371/07 від 01.07.2007 року; документи здійснення транспортування до позивача від ПП "Алтан" підтверджують фактичний рух активів, зміни у власному капіталі та зобов'язаннях платника податку, що відбулись у зв'язку з виконанням даної господарської операції.

Невиконання контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань не може мати наслідки для позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має правозалишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 816/3917/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2013 р.