Постанова

від 12.03.2009 по справі 9/256-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/256-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 березня 2009 р.                                                                                    № 9/256-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши касаційне поданняЗаступника прокурора Київської області

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 вересня 2008 року

у справі№ 9/256-08  

господарського судуКиївської області

за позовомПрокурора м. Славутич Київської області в інтересах держави в особі Славутицької міської ради Київської області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1"

проповернення самовільно зайнятих земельних ділянок

                  за участю представників сторін від:

позивача: не з"явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Горкуша В.В. (дов. від 13.01.09)

прокуратури: Івченко О.А. (Генеральна прокуратура України посв. №194)

                 ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Славутича в інтересах держави в особі Славутицької міської ради Київської області у квітні 2008 року звернувся з позовом до ТОВ "Технополіс-1" про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, розташованих по проспекту Героїв Чорнобиля в районі Таллінського кварталу, 28; по проспекту Героїв Чорнобиля в районі незавершеного будівництва "Велике водоймище"; по проспекту Героїв Чорнобиля в районі котеджної забудови Київського кварталу міста Славутича; по вул. Курчатова в районі автостоянки ТОВ "Фірма "Вена"; на перехресті проспекту Дружби народів та вул. Героїв Дніпра; на перехресті вул. Комсомольській та проспекту Дружби народів біля буд. № 1 Московського кварталу м. Славутича; на перехресті вул. Комсомольській та вул. Героїв Дніпра; по вул. Курчатова в районі міського парку; по вул. Чернігівська в районі котеджної забудови Єреванського кварталу м. Славутича та які використовуються відповідачем під розміщення рекламних засобів, з приведенням у придатний для використання стан та звільнення самовільно зайнятих ділянок від встановлених на них конструкцій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Технополіс-1" в порушення вимог статей 1, 12, 116, 125, 211, 212 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 16 Закону України "Про рекламу" і статті 2 Закону України "Про плату за землю", за відсутності відповідних рішень Славутицької міської ради про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, про надання відповідачу земельної ділянки у власність, оренду чи постійне користування самовільно зайняв спірні земельні ділянки, встановивши на них рекламні конструкції.

Рішенням Господарського сулу Київської області від 24.06.08, ухваленим суддею Євграфовою Є.П., у задоволенні позову відмовлено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 1, 16 Закону України "Про рекламу",  пунктами 3, 24, 32, 40 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (далі –Типові правила). Суд зазначив, що положеннями статті 16 Закону України "Про рекламу" визначено вичерпний перелік вимог до зовнішньої реклами та заборони щодо її розміщення, яким не передбачено такої вимоги як  наявність документів про землевідвід. Також суд послався на п. 31 Типових правил, яким не передбачено такої підстави для скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами як неоформлення права власності чи права користування земельної ділянкою.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Корсакової Г.В. –головуючого, Гаврилюка О.М., Рудченка С.Г., постановою від 30.09.08 перевірене рішення господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просив рішення і постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Касаційне подання вмотивована доводами щодо порушення судами обох інстанцій приписів статей 6, 19 Конституції України, статей 16, 125, 126 Земельного кодексу України і статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", вказуючи на те, що оскільки Славутицькою міською радою рішення про передачу відповідачу у власність чи у користування спірних земельних ділянок не приймалися, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" неправомірно користується вказаними земельними ділянками.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено  судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом заявленого позову є вимога Прокурора м. Славутича в інтересах держави в особі Славутицької міської ради Київської області до ТОВ "Технополіс-1" (далі –Товариство) про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, розташованих по проспекту Героїв Чорнобиля в районі Таллінського кварталу, 28, по проспекту Героїв Чорнобиля в районі незавершеного будівництва "Велике водоймище"; по проспекту Героїв Чорнобиля в районі котеджної забудови Київського кварталу міста Славутича; по вул. Курчатова в районі автостоянки ТОВ "Фірма "Вена"; на перехресті проспекту Дружби народів та вул. Героїв Дніпра; на перехресті вул. Комсомольській та проспекту Дружби народів біля буд. № 1 Московського кварталу м. Славутича; на перехресті вул. Комсомольській та вул. Героїв Дніпра; по вул. Курчатова в районі міського парку; по вул. Чернігівська в районі котеджної забудови Єреванського кварталу м. Славутича та які використовуються відповідачем під розміщення рекламних засобів, з приведенням у придатний для використання стан та звільнення самовільно зайнятих ділянок від встановлених на них конструкцій. Вирішуючи спір, попередні судові інстанції встановили, що порядок розміщення зовнішньої реклами на території міста Славутич врегульовано Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Славутич (далі –Правила), які розроблені відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" і Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.03 № 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами". Зазначені Правила затверджені рішенням сесії Міськради № 40-5-У від 23.06.06. Судами враховано, що відповідно до п. 3 Правил, місце розташування рекламного засобу –це, зокрема, площа відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Судовими інстанціями встановлено, що рішенням Виконкому від 01.08.07 № 387 "Про затвердження типового договору на тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу" затверджено типовий договір на тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу у м. Славутич, який розроблений на підставі Правил, Закону України "Про рекламу", Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами" від 29.12.03 № 2067. Рішенням Виконкому № 439 від 29.08.07 Товариству надано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами (рекламний щит в районі котеджної забудови Єреванського кварталу на вул. Чернігівській), терміном на 5 років. Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством та Виконкомом укладені договори на тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу №№ 28/0807-3арх.9, 28/0807-5/арх.10,28/0807-2/арх.11, 28/0807-7/12, 28/0807-6/арх.13, 14, 28/0807-8/15, 28/0807-10/19, відповідно до умов яких Виконком передав Товариству у тимчасове користування місця для розташування рекламного засобу у вигляді двостороннього щита на вказаних спірних ділянках. Судами встановлено, що на виконання умов вказаних договорів Товариством було отримано дозволи на розміщення зовнішньої реклами у Відділі містобудування та архітектури Міськради, а саме дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №№ 63 –70 від 30.08.07, які видані на підставі рішення Виконкому "Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами" № 439 від 29.08.07, та дозвіл № 73 від 20.09.07, який виданий на підставі рішення Виконкому Славутицької міської ради "Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами" № 493 від 19.09.07.

Колегія суддів Вищого господарського суду України визначає, що відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України, регулює Закон України "Про рекламу" (далі –Закон).  Відповідно до частини 1 статті 3 Закону законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами. Згідно приписів частини 1 статті 16 Закону  розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. На виконання наведеного законодавчого припису постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03             № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі –Типові правила). Згідно з пунктом 1 Типових правил саме вони регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами. Пунктом 3 Типових правил встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та в порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Пунктом 2 Типових правил встановлено, що дозвіл –це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці. Водночас, Типові правила визначають вичерпний перелік документів, необхідних для одержання дозволу (пункти 9, 14). Відповідно до п. 32 Типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Пунктом 40 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Славутич встановлено, що розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності визначається згідно додатку № 2 до рішення Міськради від 23.06.06 № 40-5-V "Про розміщення зовнішньої реклами у місті Славутичі". Розмір плати за тимчасове користування місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим органом (особою).

При цьому, як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу у договорах, укладених з Товариством, розрахована в залежності від типу рекламного засобу без урахування податку з реклами та податку на додану вартість на підставі базових тарифів, згідно додатку № 2 до рішення Міськради від 23.02.06 № 40-5-V. Відповідно до пункту 24 Типових правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Враховуючи те, що п. 31 Типових правил встановлений виключний перелік підстав для скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами серед яких відсутня така підстава, як неоформлення права власності чи тимчасового користування земельною ділянкою, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для повернення позивачу земельних ділянок, які використовуються відповідачем під розміщення рекламних засобів, з приведенням їх у придатний для використання стан і звільнення від встановлених на них конструкцій, а відтак підстав для задоволення позову.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені скаржником в касаційному поданні, є необґрунтованими, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону. Інші ж доводи зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції відсутні.

На підставі наведеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 вересня 2008 року у справі № 9/256-08 - без змін.

Головуючий суддя                                                                       Т. Добролюбова

Судді                      Т. Гоголь

                                                                                                      В. Швець