Постанова

від 04.03.2009 по справі 50/359

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

50/359

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 березня 2009 р.                                                                                    № 50/359  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),Яценко О.В.

розглянувши касаційні скаргирозпорядника майном Олефіренко Олександра Івановича державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.01.2009

у справі господарського суду№ 50/359міста Києва

за заявоюдержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про банкрутство акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»

розпорядник майномОлефіренко О.І.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від ініціюючого кредитора Мишковець О.В. (дов. №6264/9/10-017 від 23.12.2008 р.)

від боржникаРевунов О.В. (дов. від 11.12.2008 р.)

від розпорядника майномОлефіренко О.І. (особисто)

В С Т А Н О В И В  :          

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду м. Києва від 21.11.2008 року у справі № 50/359 за заявою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі –ініціюючий кредитор) до акціонерного товариства закритого типу Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон (далі –боржник) про визнання банкрутом, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора на суму 97019,98 грн.; визнано кредитором управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на суму 715801,92 грн.; зобов'язано ініціюючого кредитора за власний рахунок у десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів боржника та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника та надати суду докази подання такого оголошення; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Олефіренка Олександра Івановича; зобов'язано розпорядника майна не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника та призначено попереднє засідання на 20.02.2009 року; призначено перші загальні збори кредиторів.

Не погоджуючись з ухвалою суду, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційних вимог боржник зазначив, що при прийнятті спірної ухвали судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають обставинам справи. Так, по-перше, суд не взяв до уваги, що боржник частково погасив податковий борг в розмірі 150 000,00 грн., отже, на час звернення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва із заявою про визнання Акціонерного товариства закритого типу Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон банкрутом розмір грошових вимог ініціюючого кредитора складав менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, у зв'язку із чим провадження у справі підлягає припиненню. По-друге, вимоги Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва є спірними, а розмір грошових вимог ініціюючого кредитора є недостатнім для порушення провадження у справі про банкрутство. По-третє, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 86 Господарського процесуального кодексу України

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2009 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2008 року скасовано, провадження у справі припинено.

                    Не погоджуючись з прийнятою постановою, розпорядник майном Олефіренко Олександр Іванович та державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову суду апеляції, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 8, 124, 129 Конституції України, статей 1, 5, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стате1 4-1, 80 господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон) грошове зобов'язання –зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника –юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі, розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За приписами пункту 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

          Згідно з пунктами 4 та 11 статті 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються: розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство; дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду. Суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.

          Оскільки боржник не може брати участь і подавати свої заперечення при прийнятті судом заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, то такі заперечення боржника оцінюються безпосередньо в підготовчому засіданні суду. Отже, основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.                    

          До опублікування оголошення в офіційному друкованому органі в ході провадження у справі про банкрутство має місце так званий "малий конкурс"- взаємовідносини між ініціюючим кредитором та боржником, які будуються на частковому застосуванні традиційних засобів банкрутства.

          Повне застосування цих засобів банкрутства має місце після опублікування оголошення в офіційному друкованому органі, тобто в період виявлення інших кредиторів (великий конкурс).

          Колегія суддів звертає увагу на те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає не тільки зупинення погашення грошових зобов'язань, але і встановлює спеціальний порядок погашення грошових вимог кредиторів. Це означає, що поза межами справи про банкрутство жоден кредитор не може задовольнити свої грошові вимоги.

          Виходячи з викладеного, погашення грошових вимог (повністю або частково) в період малого конкурсу може мати місце лише щодо вимог ініціюючого кредитора, оскільки воно відбувається в межах провадження у справі про банкрутство та відповідає цілям Закону, спрямованого на першочергове відновлення платоспроможності боржника.

          Якщо вимоги ініціюючого кредитора на день підготовчого засідання суду погашаються повністю, то провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню на підставі статті 40 Закону.

          У випадку часткового погашення вимог ініціюючого кредитора, коли залишок боргу перед ініціюючим кредитором становить менше ніж базовий розмір (300 мінімальних розмірів заробітної плати), провадження у справі підлягає припиненню відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у боржника відсутня ознака неплатоспроможності, достатня для ведення справи про банкрутство.

          Наявність залишку боргу понад базовий розмір тягне за собою подальший рух справи про банкрутство, і в такому випадку малий конкурс переростає у великий.

          Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор ДПІ в Голосіївському районі міста Києва подала заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника за загальною процедурою відповідно до Закону.

В обґрунтування заяви ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала докази наявності податкового боргу в сумі 222499,95 грн. у АТЗТ “УНДІ з переробки штучних та синтетичних волокон”, який виник у липні 2007 року в результаті несплати боржником самостійно визначених податкових зобов'язань з земельного податку та податку на прибуток.

Статтею 59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальний розмір заробітної плати з 01 жовтня 2008 року встановлений в розмірі 545 грн.

Таким чином, для порушення провадження у справі про банкрутство боржника вимоги ініціюючого кредитора повинні сукупно скласти більше 163 500 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 14.11.2008 року боржник частково погасив заборгованість з земельного податку в розмірі 150 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.11.2008 року № 7 та № 8.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент розгляду справи у підготовчому засіданні заборгованість АТЗТ “УНДІ з переробки штучних та синтетичних волокон” перед ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з земельного податку склала 72 499,95 грн., що є недостатнім для подальшого провадження у справі про банкрутство.

Відтак, касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду про обґрунтованість припинення провадження у справі та вважає необґрунтованими доводи скаржників про порушення мораторію у процедурі банкрутства щодо задоволення вимог ініціюючого кредитора на етапі до проведення підготовчого засідання у справі з огляду на те, що таке задоволення вимог ДПІ в Голосіївському районі мало місце під час проведення малого конкурсу в межах провадження у справі про банкрутство, судами не встановлено порушення черговості задоволення грошових вимог ініціюючого кредитора, ініціюючим кредитором прийнято виконання грошових зобов'язань, що свідчить про відсутність порушення його прав та прав інших учасників провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується також з висновками суду апеляційної інстанції про те, що уточнена заява ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, подана до місцевого господарського суду 21.11.2008 року про визнання її кредитором з грошовими  вимогами в сумі 97 019,98 грн. та визнання УПФУ в Голосіївському районі м. Києва кредитором з майновими вимогами в сумі 715801,92 грн. не може бути прийнятою судом до уваги на підтвердження сукупних безспірних вимог ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та УПФУ в Голосіївському районі м. Києва до боржника на суму понад 300мінімальних розмірів заробітної плати, оскільки вимоги УПФУ в Голосіївському районі м. Києва не є безспірними в розумінні статті 1 Закону та подані у справу про банкрутство додатково, після вимог ініціюючого кредитора.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що акти перевірки правильності нарахування та відшкодування сум фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам відповідно до Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність” не є виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи міститься ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2008 року про відкриття провадження в адміністративній справі № 11/177 за позовом Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі УПФУ в Голосіївському районі м. Києва до АТЗТ “УНДІ з переробки штучних та синтетичних волокон ” про стягнення заборгованості в сумі 672 779,77 грн., якою лише призначено судовий розгляд вказаної адміністративної справи на 15.09.2008 року. Судове рішення у даній справі № 11/177, яке набрало законної сили, сторони до господарського суду м. Києва не надали. З огляду на такі докази апеляційний суд дійшов висновку про те, що борг АТЗТ “ УНДІ з переробки штучних та синтетичних волокон ” перед УПФУ в Голосіївському районі м. Києва на час проведення підготовчого засідання не підтверджений передбаченими Законом документами та не визнаний боржником.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості приєднатися до заяви ініціюючого кредитора у вже порушеній справі про банкрутство для інших кредиторів, а у випадку подання таких заяв та порушення провадження за ними, його слід припинити згідно п.1 ст.80 ГПК України. З такими висновками погодився Верховний суд України в Постанові № 04/334 від 13.07.2004 у справі № 9/133б.

          Відтак, апеляційний суд дійшов вірного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, як такої, що прийнята з порушенням приписів спеціального законодавства про банкрутство.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Як визначено частиною 2 статті 8 Закону, суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачене цим Законом.

Отже, у випадку порушення провадження у справі, яка в послідуючому стала непідсудною господарським судам, провадження у ній належить припинити, керуючись загальними нормами ГПК України, зокрема, приписами пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

                    З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає постанову суду апеляційної інстанції від 15.01.2009 року законною та обґрунтованою, а доводи скаржників такими, що не спростовують висновків суду.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України –

                                               П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційні скарги розпорядника майном Олефіренко Олександра Івановича та державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2009 року залишити без змін.

Головуючий                                                                             Н. Ткаченко

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                О. Яценко