Рішення

від 16.03.2009 по справі 4/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.09                                                                                 Справа № 4/20

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю " Транс агентство метал ", м. Алчевськ

Луганської області

до  Приватного підприємства  " Торгова компанія " Лугметал - комплект ", м. Луганськ

про стягнення 126323 грн. 02 коп.

Суддя                         Батюк Г.М.

Секретар судового засідання                         Чех.Т.М.

від позивача -  Мороз О.В., дов. № 1-Д від 01.09.08;  

від відповідача - Рогачев С.В., паспорт ЕК № 250317 від 26.09.96.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення  з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 108 200 грн. 00 коп., пеню в сумі 11106 грн. 08 коп., 3% річних в сумі 1388 грн. 30 коп., інфляційні нарахування в сумі 5628 грн. 64 коп.

У судовому засіданні 10.03.09 по справі № 4/20, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 16.03.09.

Рішення господарського суду Луганської області виноситься 16.03.09.

Представник позивача  надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог № 27 від 04.03.09, здану до суду 05.03.09, в порядку ст.22 ГПК України, якою збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 108 600 грн. 00 коп., пеню в сумі 13402 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 1675 грн. 31 коп., інфляційні нарахування в сумі 8778 грн. 04 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, здану до суду 05.03.09,  підтримав.

Представник відповідача у відзиві  на позовну заяву, зданого до суду 19.02.09, позовні вимоги частково в сумі основного боргу 108600 грн. 00 коп.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:  

Заяви позивача щодо збільшення розміру позовних вимог підлягають до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 108 600 грн. 00 коп., пеню в сумі 13402 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 1675 грн. 31 коп., інфляційні нарахування в сумі 8778 грн. 04 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що  між позивачем ( далі- Продавець) та відповідачем (далі- Покупець) був укладений договір № ТМЛ-30 від 01.09.08, згідно якого «Продавець»продає, а «Покупець»купляє товар –найменування, асортимент і кількість якого на кожну конкретну поставку фіксується у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору. (п.1.1 договору).

Згідно п. 5.1 договору, оплата за поставлений товар проводиться «Покупцем»в гривнах на розрахунковий розрахунок «Продавця»після підписання прийомо-здавальних документів.

Пунктом 5.2 договору, умови оплати вказуються на кожну окрему партію товару в специфікаціях до договору.

Позивач зазначив, що виконуючи зобов'язання за вказаним договором поставив відповідачу згідно специфікації №1 від 03.09.08 товар - металопрокат  на загальну суму 94607 грн. 56 коп., згідно специфікації №2 від 17.09.08 товар - металопрокат  на загальну суму 37087 грн. 52 коп., згідно специфікації №3 від 09.10.08 товар - металопрокат  на загальну суму 115337 грн. 59 коп., всього на загальну суму 143248 грн. 67 коп.,  що підтверджено видатковими накладними  та довіреностями (а.с.11-22).

Згідно з умовами договору № ТМЛ-30 від 01.09.08 та підписаними специфікаціями №1 від 03.09.08, №2 від 17.09.08, №3 від 09.10.08 відповідача повинен був оплатити отриманий металопрокат протягом трьох банківських днів з дати відвантаження товару.

Відповідач умови вищевказаного договору  виконав частково, оплату за поставлений товар провів частково, тому, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором № ТМЛ-30 від 01.09.08 складає  108600 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до п. 7.1 договору, за порушення строків оплати відповідачем за поставлену продукцію,  позивачем нарахована відповідачу пеня  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, нараховується від вартості, несвоєчасно сплаченої поставленої продукції за кожен день прострочки, яка складає 13402 грн. 46 коп. за період з 08.09.08 по 04.03.09  (з урахуванням заяви щодо збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних  в сумі 1675 грн. 31 коп. за період з 08.09.08 по 04.03.09, інфляційні нарахування в сумі 8778 грн. 04 коп. за період з жовтня 2008р. по січень 2009р. (з урахуванням заяви щодо збільшення розміру позовних вимог).

Позивачем на адресу відповідача  була направлена претензія №3 від 30.10.08 про сплату  заборгованості за поставлений товар на суму 139648 грн. 67 коп.  Відповідач у відзиві на претензію вимогу визнав, оплату за поставлений товар не провів (а.с.24-25).

          Відповідач  у відзиві  на позовну заяву  позовні вимоги визнав частково у сумі основного борвгу.

          Оцінивши доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з наступного.

Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 108 600 грн. 00 коп., пеню в сумі 13402 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 1675 грн. 31 коп., інфляційні нарахування в сумі 8778 грн. 04 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчать матеріали справи, згідно договору № ТМЛ-30 від 01.09.08 позивач поставив відповідачу товар за період з 03.09.08 по 09.10.08 на загальну суму 143248 грн. 67 коп., що підтверджено видатковими накладними  та довіреностями (а.с.11-22), але відповідач умови вищевказаного договору  виконав не повністю, оплату за поставлений товар провів частково, тому, залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає  108600 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення розміру позовних вимог).

Таким чином,  заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором № ТМЛ-30 від 01.09.08  складає  108600 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до вимог п.2 ст. 530 ЦК України, позивач на адресу відповідача  направлена претензія №3 від 30.10.08 про сплату  заборгованості за поставлений товар на суму 139648 грн. 67 коп.  Відповідач у відзиві на претензію вимогу визнав, оплату за поставлений товар не провів (а.с.24-25).

Приймаючи до уваги обставини справи, слід визначити, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 108600 грн. 00 коп. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, в тому числі актом звірення взаємних розрахунків станом на 31.12.08, який підписаний сторонами по справі без доповнень та зауважень, скріплений печатками їх підприємств,   підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідачем сума заборгованості за поставлену продукцію не сплачена, незважаючи на  звернення позивачем до відповідача з вимогою про сплату суми заборгованості,  у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних  в сумі 1675 грн. 31 коп. за період з 08.09.08 по 04.03.09, інфляційні нарахування в сумі 8778 грн. 04 коп. за період з жовтня 2008р. по січень 2009р. (з урахуванням заяви щодо збільшення розміру позовних вимог), нараховані позивачем обґрунтовано, відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, підтверджені матеріалами справи та  підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 13402 грн. 46 коп. за період з 08.09.08 по 04.03.09  (з урахуванням заяви щодо збільшення розміру позовних вимог) нараховані позивачем обґрунтовано, відповідно до умов п. п.8.2 договору, підтверджені матеріалами справи та  підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 108 600 грн. 00 коп., пеню в сумі 13402 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 1675 грн. 31 коп., інфляційні нарахування в сумі 8778 грн. 04 коп. (з урахуванням заяви щодо збільшення розміру позовних вимог) такими що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи,  підлягають стягненню з відповідача, відповідачем не оспорені.          

          У судовому засіданні 16.03.09 за згодою представників сторін судового процесу була оголошена  тільки  вступна  та резолютивна частина рішення.

Позивачем надміру сплачене державне мито в сумі 00 грн. 24 коп.  за платіжним дорученням № 240 від 04.03.09, яке підлягає поверненню на підставі ст.8 Декрету України “Про державне мито”.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати  покладаються на  відповідача.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 525,526,530, 625 ЦК України, ст.ст.173,193 ГК України, ст.ст.22,33,43,44, 49, 77,82, 84, 85 ГПК   України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства  " Торгова компанія " Лугметал - комплект ", м. Луганськ, вул.Волгодонська, 67, код ЄДРПОУ 34279653 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Транс агентство метал ", м. Алчевськ Луганської області, вул.Гмирі, 12(юридична адреса), м.Луганськ, а/с 46 (адреса для поштової кореспонденції), код ЄДРПОУ  35785206  заборгованість за поставлений товар в сумі 108600 грн. 00 коп., пені в сумі 13402 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 1675 грн. 31 коп., інфляційні нарахування в сумі 8778 грн. 04 коп., витрати по держмиту у сумі 1324 грн. 56 коп. та 118 грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути  Товариству з обмеженою відповідальністю " Транс агентство метал ", м. Алчевськ Луганської області, вул.Гмирі, 12(юридична адреса), м.Луганськ, а/с 46 (адреса для поштової кореспонденції), код ЄДРПОУ  35785206  надміру сплачене державне мито в сумі  00 грн. 24 коп. за платіжним дорученням № 240 від 04.03.09, що знаходиться в матеріалах справи.

Дане рішення, завірене печаткою, є підставою для повернення    державного мита.

          Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Дата підписання рішення –18.03.09

  Суддя                                                                                                      Г.М.Батюк