Постанова

від 11.03.2009 по справі 11/б-977

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/Б-977

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 березня 2009 р.                                                                                    № 11/Б-977  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргудержавної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області

на ухвалу

та постановугосподарського суду Тернопільської області від 16.10.2008Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2008

у справі господарського суду№ 11/Б-977Тернопільської області

за заявоюдержавної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області

про банкрутствоприватного агропромислового підприємства «Злагода»

ліквідатор Міхненко Н.І.

представники сторін в судове засідання не з'явились

В С Т А Н О В И В  :

          ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.10.2007 року порушено провадження у справі про банкрутство приватного агропромислового підприємства «Злагода» (далі –боржника) за заявою державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області (далі –ініціюючий кредитор) з врахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Тернопільської області від 13.11.2007 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Міхненко Н.І.

В вересні 2008 року до суду на затвердження подано звіт ліквідатора про проведену роботу з додатками та ліквідаційний баланс.

Ухвалою суду від 16.10.2008 року звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника було затверджено, боржника ліквідовано, провадження у справі припинено, стягнуто з ініціюючого кредитора на користь ліквідатора Міхненко Н.І. вартість виконаних робіт з надання послуг арбітражного керуючого на суму 3388,82 грн. та видано наказ.

Державна податкова інспекція у Чортківському районі Тернопільської області оскаржила зазначену ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення з ініціюючого кредитора на користь ліквідатора Міхненко Н.І. вартості виконаних робіт з надання послуг арбітражного керуючого на суму 3388,82 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 року апеляційну скаргу ініціюючого кредитора залишено без задоволення, ухвалу суду від 16.10.2008 року –без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної та ухвалу суду першої інстанції в частині затвердження оплати послуг ліквідатора, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, статті 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі –Закону).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За приписами частин 10, 12-14 статті 3-1 Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

В такому випадку провадження у справі про банкрутство здійснюється за спрощеною процедурою без публікації оголошення про порушення справи про банкрутство, без формування реєстру вимог кредиторів за наслідками проведеного публічного конкурсу, без утворення комітету кредиторів та з переходом в підготовчому засіданні суду до ліквідаційної процедури, визначеної з особливостями, передбаченими статтею 52 Закону. Законодавець не передбачає обов'язку ініціюючого кредитора оплатити арбітражному керуючому усі надані ним послуги у процедурі банкрутства відповідно до положень статті 52 Закону.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про обов'язок ініціюючого кредитора оплатити послуги арбітражного керуючого з моменту призначення та до винесення постанови про визнання боржника банкрутом (у випадку призначення розпорядника майна в момент порушення провадження у справі). В подальшому кредитори (комітет кредиторів) повинні прийняти рішення про   утворення фонду для оплати послуг та покриття витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) за відсутності активів боржника. За відсутності комітету кредиторів звіт арбітражного керуючого повинен затверджуватися в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури або в окремому судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено, що затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу повинно відбуватися тільки в судовому засіданні, з викликом учасників провадження у справі та заслуховуванням їхньої думки.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Тернопільської області від 13.11.2007 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Міхненко Н.І.

Матеріалами справи підтверджується, що 18 вересня 2008 року до господарського суду на затвердження подано звіт про проведену роботу з додатками та фінансовий звіт суб'єкта підприємництва ліквідатора Міхненко Н.І., який не є ліквідаційним балансом боржника (том 1, а.с. 116).

Ухвалою суду від 16.10.2008 року звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника було затверджено, боржника ліквідовано, провадження у справі припинено, стягнуто з ініціюючого кредитора на користь ліквідатора Міхненко Н.І. вартість виконаних робіт з надання послуг арбітражного керуючого на суму 3388,82 грн. та видано наказ.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки відсутності ліквідаційного балансу в додатках до звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури, не дає оцінки повноті дій ліквідатора по виявленню майна боржника в ході ліквідаційної процедури, відсутності актів інвентаризації майна боржника, даних ЄДРПОУ про відсутність боржника за адресою місцезнаходження; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника, не обґрунтовує нормами права висновків суду про затвердження ліквідатору оплати послуг на суму 3388,82 грн. та не дає оцінки повноті дій  саме ліквідатора , а не інших учасників провадження у справі ( ініціюючого кредитора) по виконанню заходів ліквідаційної процедури .

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема,  встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатором вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

В порушення зазначених приписів процесуального законодавства Львівський апеляційний господарський суд при прийнятті постанови від 01.12.2008 року зазначені помилки не виправив.

З врахуванням викладеного оскаржувані ухвалу суду першої інстанції від 16.10.2008 року та постанову суду апеляції від 01.12.2008 року не можна вважати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та прийняти судовий акт за наслідками ліквідаційної процедури з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області задовольнити.

          2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 року та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.10.2008 року скасувати, справу № 11/Б-977 направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області на стадії ліквідаційної процедури.

Головуючий                                                                             Н. Ткаченко

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                О. Яценко