Рішення

від 18.07.2013 по справі 901/1661/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.2013Справа № 901/1661/13 за позовом Заступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Суворова, 27, м. Севастополь, 99011) в інтересах держави у особі:

1.Міністерства оборони України (пр-т Повітрянофлотський, 6, м. Київ, 03168)

2.Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (вул. Свердлова, 32, м.Ялта, АРК, 98603)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" (вул.М. Раскової, буд.19, м.Київ, 02002)

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Доброрез І.О.

Представники:

Прокурор- Реднікін М.В., посвідчення № 012228 від 01.11.2012,

Від позивача 1- не з'явився,

Від позивача 2- Цимбалістий В.А.,

Від відповідача- не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Заступник Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави у особі: Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" про визнання права власності на нерухоме майно та витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого військового майна. Також просив з метою забезпечення позову заборони будь-яким особам здійснювати будь-які дії щодо відчуження чи зміни правового статусу спірного майна.

04.06.2013 прокурор надав клопотання, в якому зазначив, що відповідно до рішення Ялтинської міської ради від 21.12.2005 №1863 «Про виділення спального корпусу літери «Б'» зі складу домоволодіння 34 по вул. Свердлова», спальному корпусу №12 основна частина літер «Б'», що включає балкон літер «б», веранду літер «б1», балкон літер «б2», терасу літер «б3», «б4», «б5», мансарду, присвоєна нова поштова адреса: АР Крим, м.Ялта, вул.Свердлова, 34-б. Вказане просить прийняти до уваги при прийнятті рішення.

02.07.2013 від представника Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" надійшло клопотання про зупинення провадження до набрання чинності вироку у кримінальній справі за № 1/121/6/13 (0124/6695/2012), яка розглядається Ялтинським міським судом АР Крим по обвинуваченню Шаптали О.С. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України. Суд відкладав вирішення цього питання до наступного судового засідання.

Клопотання позивача -2 про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Згідно ч.1 ст.79 ГПК України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Суд не вбачає неможливості розгляду цієї справи до набрання чинності вироку у кримінальній справі за № 1/121/6/13 (0124/6695/2012) оскільки наявні у справі документи є достатніми для вирішення спору по суті.

Таким чином підстав для зупинення провадження у справі не має.

Прокурор в судове засідання з'явився, надав клопотання, в якому уточнив, що спірне майно знаходиться в оперативному управлінні Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський".

Представник позивача-1 в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Про неявку суд не повідомив.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" забезпечило явку свого представника, який позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання 04.06.2013, 02.07.2013 та 18.07.2013 не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1, п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача-2, висновок прокурора, суд

Встановив :

22.12.2004 між ДП МО України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та ТОВ «Євроойл» був укладений контракт № 2212/02 про купівлю-продаж будинків та споруд санаторію, зокрема, спальний корпус №12, інв. №11031001 (у справі БТІ: корпус основна частина літер «Б'», що включає балкон літер «б», веранду літер «б1», балкон літер «б2», терасу літер «б3», «б4», «б5», мансарду) та прохідну, інв. №11031064 (у справі БТІ: прохідна основна частина літер «Р»), розташовані по вул. Свердлова, №34, м.Ялта загальною вартістю 743682,00 грн.

Заступник прокурора зазначає, що в подальшому зазначене майно було перепродано та на даний час перебуває у володінні ТОВ «Трансбудінвест», в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що майно відчужене особою, яка не мала права відчужувати, вибуло з володіння власника поза його волею та без відповідного погодження.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністра оборони України від 11.07.2000 року "Про створення державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" та Закону України "Про підприємства в Україні" на фондах розформованого (ліквідованого) військового санаторію "Ялтинський" створено його правонаступника - державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", якому передано все майно військового санаторію з правом повного господарського відання.

Відповідно до Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", затвердженого 11.07.2000 Міністром оборони України, підприємство засноване на державні власності і підпорядковане Міністерству оборони України, та є правонаступником Військового санаторію "Ялтинський".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Отже, спірне майно є військовим майном.

При цьому суд приймає до уваги висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 12.06.2008 у аналогічній справі №2-8/17305.1-2007.

Проте, право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Свердлова, №34, м.Ялта зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест».

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду АР Крим від 1-3 березня 2005 року по справі № 2-19/4965-2005 за позовом ТОВ «Євроойл» зазначений контракт визнаний дійсним. Однак, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2012 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову про визнання дійсним контракту № 2212/02 від 22 грудня 2004 року відмовлено.

Розглянувши справу повторно судова колегія встановила, що правила статті 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 Цивільного кодексу України, пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки контракт №2212/02 від 22 грудня 2004 року, є неукладеним, відсутній будь-який правочин щодо відчуження вищенаведеного державного майна, і за таких умов відсутня будь-яка воля держави на відчуження цього майна.

Отже, ТОВ «Євроойл» не набуло та не могло набути будь-яких прав на спірне майно, у зв'язку з неукладенням правочину по його відчуженню, а тому не мало права його відчужувати.

Отже, враховуючи, що між сторонами існує спір з приводу належності спірного майна, то суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову заступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави у особі: Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський та визнання права власності на спірне майно за державою в особі Міністерства оборони України.

Предметом розгляду у даній справі є, у тому числі, і віндикаційний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест", у володінні якого на теперішній час знаходиться майно, що належить державі.

В п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України та частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений права власності.

Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Згідно приписів статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що законом передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Враховуючи, що первісного правочину по відчуженню спірного майна не відбулось, то не існує і будь-якої волі держави на його відчуження, оскільки будь-які юридично значущі факти повинні мати відповідне оформлення у вигляді відповідного правочину.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим розглядається кримінальна справа № 1/121/6/13 (0124/6695/2012) по обвинуваченню Шаптали Олександра Сергійовича, працюючого директором Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 ст. 365 КК України.

Шаптала О. С. обвинувачується у перевищенні влади (службових повноважень) при підписанні контрактів (договорів) та інших документів, які були укладені на відчуження об'єктів нерухомості ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський», що спричинило настання тяжких наслідків.

З-поміж контрактів (Договорів), які підписав Шаптала О.С., є і контракт № 2212/02 від 22.12.2004, за яким відчужувалося майно, повернення якого є предметом розгляду по даній справі.

Відчуження державного майна Шапталою О.С. здійснювалось без проведення конкурсу та за відсутності рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження спірних об'єктів нерухомого майна, як це передбачено діючим законодавством. Грошові кошти від реалізації майна за угодою Міністерством оборони України не отримувались.

Факти незаконного відчуження державного майна Шапталою О.С. неодноразово встановлювались рішеннями господарських судів, зокрема у справі № 2-22/562-2009.

За таких обставин, також підлягає задоволенню позов заступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави у особі: Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" в частині витребування об'єктів нерухомості, належних державі, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" .

Розглянувши вимогу прокурора про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Отже, заходи до забезпечення позову вживаються судом з метою запобігання можливим порушенням майнових інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. позивачем не надано відповідних доказів, які дозволяють суду зробити висновок про наявність підстав, що унеможливлюють виконання рішення, крім того суд не вбачає розумності, обґрунтованості вимог заявника та керується положенням про забезпечення збалансованості інтересів сторін. Так, прокурор не надав доказів, що могли б ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не обґрунтував свою вимогу відповідними документами.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.49 ГПК України.

Повне рішення складене 23.07.2013.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРIШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України (в оперативному управлінні державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський») право власності на нерухоме майно, а саме: - спальний корпус №12, інв. №11031001 (у справі БТІ: корпус основна частина літер «Б'», що включає балкон літер «б», веранду літер «б1», балкон літер «б2», терасу літер «б3», «б4», «б5», мансарду), розташований по вул. Свердлова, №34-б, м. Ялта, та прохідну, інв. №11031064 (у справі БТІ: прохідна основна частина літер «Г'»), розташовану по вул. Свердлова, №34, м. Ялта загальною вартістю 743682,00 грн.

3. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" (вул.М. Раскової, буд.19, м.Київ, 02002; ідентифікаційний код 08334083) на користь держави Україна в особі Міністерства оборони України (в оперативному управлінні державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський») нерухоме військове майно, а саме: спальний корпус №12, інв. №11031001 (у справі БТІ: корпус основна частина літер «Б'», що включає балкон літер «б», веранду літер «б1», балкон літер «б2», терасу літер «б3», «б4», «б5», мансарду), розташований по вул. Свердлова, №34-6, м. Ялта, та прохідну, інв. №11031064 (у справі БТІ: прохідна основна частина літер «Г»), розташовану по вул. Свердлова, №34, м. Ялта загальною вартістю 743682,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" (вул.М. Раскової, буд.19, м.Київ, 02002; ідентифікаційний код 08334083) в дохід державного бюджету (рахунок 31211206783002, банк одержувача ГУ ДКCУ в АРК, м.Сімферополь, МФО 824026, отримувач УДКСУ у м.Сімферополі АРК (м.Сімферополь), 22030001, код в ЄДРПО України 38040558) судовий збір в сумі 2294,00 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.О. Доброрез