Постанова

від 16.07.2013 по справі 821/380/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р.Справа № 821/380/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Вербицькій Н.В. при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000121702, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 212577,00 грн. та за штрафними санкціями на 53144,25 грн..

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 04.09.2012 року за №1791/17-2/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Агро Спутнік».

За актом перевірки підставою для нарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДВ стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ по операціям з ПП «Агро Спутнік», оскільки, як вважає ДПІ, операції позивача з цим контрагентом реально не проводились, фактично ніякого товару від ПП «Агро Спутнік» до позивача не поставлялось, а декларування цих операцій здійснювалось з метою формування податкового кредиту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірка проведена неправомірно, а висновки акту перевірки про неправомірність формування податкового кредиту по операціям із ПП «Агро Спутнік» не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з приписами законодавства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року позовні вимоги задоволені частково. Суд скасував податкове повідомлення - рішення від 16.01.2013 року №0000121702 в частині визначення зобов'язання за основним платежем на 4200,00 грн. та штрафними санкціями на 1050,00 грн., а в решті позову відмовив.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

В апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови про повне задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Вирішивши даний спір, суд першої інстанції фактично погодився з висновками ДПІ про неправомірність віднесення у перевірених періодах до податкового кредиту сум ПДВ по операціям із ПП «Агро Спутнік», зазначивши, що позивач не дотримався обов'язку відображати у податковому обліку лише ті господарські операції, які були реально виконані, та відносити до податкового кредиту суми на підставі первинних документів, виписаних саме тим суб'єктом господарювання, який фактично поставив товар чи надав послуги платнику податків.

Таким чином, суд першої інстанції погодився з висновками ДПІ, що фактично товарів від ПП «Агро Спутнік» до позивача не поставлялось, а тому первинні документи по цим операціям не є належним підтвердженням сум податкового кредиту.

В той же час, суд першої інстанції встановив той факт, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховані зобов'язання з ПДВ по операціям із ПП «Агро Спутнік» за серпень 2010 року у сумі 2500,00 грн. та вересень 2010 року у сумі 1700,00 грн., які раніше вже були нараховані позивачу за результатами попередньої перевірки податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2011 року №0001291702, і тому скасував спірне повідомлення рішення в частині нарахування цих сум ПДВ та штрафних санкцій на них.

В апеляційній скарзі ДПІ невірно викладена суть постанови суду першої інстанції та зазначено, що нею позовні вимоги задоволені повністю. ДПІ не вказує, з яких підстав вона не погоджується з висновками суду першої інстанції, які фактично узгоджуються з висновками акту перевірки. При цьому ДПІ не заперечує факту подвійного нарахування позивачу зобов'язань з ПДВ за серпень та вересень 2010 року по операціям із ПП «Агро Спутнік» на загальну суму 4200,00 грн. як спірним повідомленням-рішенням так і податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2011 року №0001291702.

Отже, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ДПІ цілком безпідставною, та такою, яка не підлягає задоволенню.

Оцінивши наведені податковим органом та судом першої інстанції доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям із ПП «Агро Спутнік» з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, колегія суддів не може погодитися з ними в повній мірі з огляду на наступне.

Так, в позовній заяві позивач наголошував на тому, що нарахування йому спірним рішенням зобов'язань з ПДВ за липень-серпень 2009 року здійснено поза межами 1095 денного терміну, проте суд першої інстанції не дав цьому факту належної оцінки.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки останнім днем граничного строку подання податкових декларацій з ПДВ за липень 2009 року є 20.08.2009 року, а за серпень 2009 року - 20.09.2009 року, то нарахувати зобов'язання за ці місяці ДПІ мала можливість до 20.08.2012 року та до 20.09.2012 року, відповідно.

Докази подання позивачем декларацій з ПДВ за липень та серпень 2009 року з порушення вказаних строків, або подання ним в подальшому уточнюючих розрахунків за ці періоди, що надало б ДПІ підстави продовжити терміни нарахування зобов'язань за ці періоди, в матеріалах справи відсутні, і ДПІ на наявність таких обставин не посилається.

Більш того, ДПІ в рішенні від 13.12.2012 року про результати розгляду первинної скарги позивача (т.1 а.с.310) фактично погоджується з неправомірністю нарахування позивачу зобов'язань з ПДВ за липень 2009 року на суму 6833,33 грн. саме з цих підстав.

Колегія суддів вважає, що оскільки за актом перевірки від 04.09.2012 року за №1791/17-2/НОМЕР_1 ДПІ спочатку винесла податкове повідомлення-рішення від 24.09.2012 року №003381702, яке за результатами його оскарження в адміністративному порядку було залишено без змін з винесенням ДПІ податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000121702, то нарахування цими рішеннями позивачу зобов'язань з ПДВ за липень 2009 року на суму 6833,33 грн. та за серпень 2009 року на суму 5767,70 грн., а також штрафних санкцій на них, здійснено ДПІ із прушенням 1095 денного терміну, а тому є неправомірним.

Стосовно невизнання податковим органом правомірності декларування позивачем податкового кредиту по операціям із ПП «Агро Спутнік», неприйняття відповідачем наданих позивачем первинних документів по операціям із вказаним контрагентом, та висновків про відсутність реальних господарських операцій з ним, колегія суддів зазначає наступне.

В періодах проведення позивачем операцій з ПП «Агро Спутнік» порядок формування податкового кредиту визначався п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно абз.1 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки (розд.2.1) ДПІ підтверджує, що господарські операції позивача з придбання товарів у ПП «Агро Спутнік» у спірних періодах оформлені податковими та видатковими накладними.

ДПІ не посилається на те, що вказані податкові та видаткові накладних мають певні дефекти їх складання.

Факт того, що ПП «Агро Спутнік» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

На неможливість формування платником податків податкового кредиту виключно на підставі видаткових та податкових накладних, ДПІ в акті перевірки не посилається.

Щодо посилань в акті перевірки на відсутність документів на транспортування товару, як-то товарно-транспортних накладних та подорожних листів, які б за змістом відповідали вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних чи подорожних листів. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається суд першої інстанції, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ПП «Агро Спутнік» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Свою позицію щодо безтоварності операцій позивача із ПП «Агро Спутнік» ДПІ в акті перевірки доводить з посиланням на акт від 25.05.2012 року №77/15-3-4/36419921 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Агро Спутнік», в якому вказується про відсутність у цього підприємства трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, що за висновком податкового органу свідчить про відсутність у цього підприємства реальної господарської діяльності та проведення ним транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди.

Крім посилань на вищезазначений акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Агро Спутнік» відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів у вищевказаного контрагента.

Сама по собі інформація щодо певних обставин діяльності ПП «Агро Спутнік» не може бути належним та достатнім доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вказаного контрагента на момент проведення з ним господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Крім того, відсутні також і докази притягнення до відповідальності засновника та керівника ПП «Агро Спутнік» - ОСОБА_6, за результати діяльності цього підприємства, яку ДПІ вважає незаконною.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ПП «Агро Спутнік» та завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з цим контрагентом, є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесене на підставі цього акту перевірки спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися законними та обґрунтованими.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача та скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

На користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання позову майнового характеру в сумі 2436,00 грн. (а.с.2) та апеляційної скарги в сумі 1147,00 грн..

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року - скасувати .

Винести нову постанову, якою позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 16 січня 2013 року №0000121702 в повному обсязі.

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, НОМЕР_2 у ХФ ВАТ «Укрексімбанк» МФО 352639) судовий збір в розмірі 3583,00 (три тисячі п'ятсот вісімдесят три) гривні.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 липня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька