Постанова

від 16.07.2013 по справі 2а-10192/09/0570

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р. Справа №2а-10192/09/0570

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:53

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретарі Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Кредитної спілки «Фаворит» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 04.06.09 №1144/2-011-1/24804789 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 099 770,00 грн. з яких основний платіж 773 180,00 штрафні (фінансові) санкції 366 560,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Кормаченко Н.А.

від відповідача: Єрмакова Ю.А.

встановив:

Кредитна спілка «Фаворит» звернулась до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення від 04.06.09 № 0000112240/0 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 1 099 770, 00 грн. з яких основний платіж 733 180,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 366 590, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті від 21.05.09 № 1144/22-011-1/24804789 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112240/0 від 04.06.09, яке позивач вважає безпідставним та таким, що суперечать чинному законодавству України в зв'язку з наступним. Посилаючись на п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон про прибуток) зазначає, що до переліку неприбуткових організацій віднесено кредитні спілки. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством; доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок. Отже, законом встановлено вичерпний перелік доходів кредитних спілок, що звільняються від оподаткування. В підпункті 7.11.13 пункту 7.11. Закону про прибуток зазначено, що під терміном «пасивні доходи» слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті. Тобто, діяльність позивача з надання послуг виключно членам спілки, з точки зору чинного податкового законодавства, є основною діяльністю Спілки. Доходи, отримані кредитними спілками від здійснення основної діяльності згідно до підпункту 7.11.4 Закону звільняються від оподаткування податком на прибуток.

Крім того, в липні 2006 року між КС «Фаворит» та ТОВ «Забудова-Центр» було укладено договори позики, у відповідності до яких кредитна спілка, виступаючи у якості позичальника, отримала безготівкові позики, які підлягали поверненню позикодавцю - ТОВ «Забудова-Центр» в повному обсязі в чітко визначений термін. Таким чином, договори позики містять ряд таких суттєвих умов, як: строковість користування коштами; поверненність цих коштів; відсутність плати за користування коштами. Укладені договори позики є окремим, самостійним та реальним правочином, предметом яких являються грошові кошти та які за своїми правовими ознаками відносяться до поворотної фінансової допомоги. Укладені в подальшому КС «Фаворит» Договори застави та Договори відступлення прав також являються окремими правочинами, які в жодному випадку не змінюють предмет договорів позики та не впливають на його строковість, обов'язкове повернення, відсутність відсотків та інші риси, притаманні поворотній фінансовій допомозі. Позивач вважає віднесення відповідачем договорів позики до безповоротної фінансової допомоги, та, більш того, до договорів купівлі - продажу є повністю неправомірним та суперечить положенням податкового законодавства України.

Що ж стосується висновків податкового органу про необхідність оподаткування КС «Фаворит» сум грошових коштів, що надійшли від фізичних осіб за кредитними договорами, які були укладені кредитною спілкою та майнові права грошової вимоги за якими були передані ТОВ «Комерційний банк «Дельта» за Договорами відступлення майнових прав, то такі висновки зроблені без належного з'ясування всіх наданих документів у їх співставленні з положеннями матеріального права України, оскільки саме з липня 2006 року вступивши у зобов'язання в якості нового кредитора, ТОВ «Комерційний банк «Дельта» отримав усі належні кредитору права за кредитними договорами, які були укладені КС «Фаворит» з фізичними особами, у т.ч. право на отримання грошових коштів, які сплачуються такими фізичними особами - боржниками в якості виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали надали заперечення у яких зазначили, доходи від послуг по веденню кредитних справ не звільняються від оподаткування податком на прибуток, оскільки не передбачені пп. 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 наведеного Закону. Плата за ведення кредитних справ не відповідає визначенню процентів, яке передбачене абз. 1 п. 1.10 ст. 1 Закону про прибуток, а тому, відповідач вважає отримані, як така плата, кошти комісійними доходами, які підлягають оподаткуванню як доходи з інших джерел.

Інша частина податкових зобов'язань визначена відповідачем, у зв'язку з тим, що грошові кошти, які внесені фізичними особами у погашення зобов'язань за укладеними з позивачем кредитними договорами, не є доходами, які звільнені від оподаткування пп. 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ці кошти були сплачені на виконання кредитних договорів, майнові вимоги за якими перейшли від позивача до інших осіб.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.09 позовні вимоги задоволені. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.09 змінено мотивувальну частину постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.09 у справі № 2-а-10192/09/0570 з урахуванням висновків постанови суду апеляційної інстанції. У іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.13 по справі К-59035/09 касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2009 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Кредитна спілка «Фаворит» зареєстрована як юридична особа 02.07.04, ідентифікаційний код юридичної особи 24804789. Перебуває на податковому обліку в Жовтневій МДПІ м. Маріуполя.

Кредитна спілка «Фаворит» зареєстрована як фінансова установа відповідно до рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.07.04 №1259. Кредитна спілка «Фаворит» внесена до Реєстру неприбуткових організацій та установ згідно рішення №141 від 28.01.06 Жовтневої МДПІ м. Маріуполя за ознакою 0010.

Відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача «Фаворит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.08, за результатами якої складений акт № 1144/22-011-1/24804789 від 21.05.09.

Перевіркою встановлені та в акті перевірки зафіксовані порушення, зокрема:

- п.п.7.11.4 та пп.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону про прибуток, що призвело до заниження суми податку на прибуток за період з 01.01.08 по 31.12.08 на 733 180,00 грн., в т.ч. в 1 кварталі 2007р. - 218 651,00 грн., в 2 кварталі 2007 р. -138 666,00 грн., в 3 кварталі 2007 р. - 68 563,00 грн., в 4 кварталі 2007 р.-131 699,00 грн., в 1 кварталі 2008 р. - 43 381,00 грн., в 2 кварталі 2008 р. - 104 596,00 грн., в 3 кварталі 2008 р. - 14 149,00 грн., в 4 кварталі 2008 р. - 13 476,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем, було прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.06.09 № 0000112240/0 яким було визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в сумі 1 099 770,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 733 180,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 366 590,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблені висновки про порушення пп. 7.11.4, 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону прибуток виходячи з наступного.

Так, відповідачем визначено, що позивач отримував комісійну нагороду за ведення кредитних справ членів кредитної спілки. Відповідач вважає, що доходи від послуг по веденню кредитних справ не звільняються від оподаткування податком на прибуток, оскільки не передбачені пп. 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 наведеного Закону. Плата за ведення кредитних справ не відповідає визначенню процентів, яке передбачене п.1.10 ст.1 Закону про прибуток, тому відповідач вважає отримані як така плата кошти комісійними доходами, які підлягають оподаткуванню як доходи з інших джерел. Сума податкових зобов'язань, яка визначена позивачеві у зв'язку з цим порушенням складає 72 459 грн.

Друге порушення, визначено відповідачем, у зв'язку з тим, що грошові кошти, які внесені фізичними особами у погашення зобов'язань за укладеними з позивачем кредитними договорами, не є доходами, які звільнені від оподаткування пп.7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону про прибуток. Ці кошти були сплачені на виконання кредитних договорів, майнові вимоги за якими перейшли від позивача до інших осіб. Підставою для цього була низка угод, на підставі яких позивач, як кредитор, був замінений новими кредиторами ТОВ «Кредит Колекшн Груп» та ТОВ «Комерційний банк «Дельта». Проте, боржники члени кредитної спілки не були повідомлені про заміну кредитора, тому сплачували зобов'язання за кредитними договорами на користь кредитора, що вибув. Відповідач зазначає, що ці кошти належать новим кредиторам, тому відносяться до інших доходів, які мають оподатковуватися згідно з пп. 7.11.9 п. 7.11 ст.7 Закону про прибуток.

Щодо визначення доходів від послуг по веденню кредитних справ, що не є доходами, які звільнені від оподаткування, суд зазначає наступне.

Позивач у періоді, у якому виникли спірні правовідносини, мав статус кредитної спілки, у зв'язку з чим був занесений до реєстру неприбуткових організацій. Ця обставина не є спірною між сторонами.

Сторонами також не оспорюється, факт того що за період з 01 січня 2007року по 31 грудня 2008року позивач отримував щомісячну винагороду за ведення кредитних справ за кредитним продуктом «Простий як 2+2» у розмірі 2% від суми кредиту.

Оподаткування неприбуткових установ і організацій податком на прибуток врегульоване пункту 7.11 Закону про прибуток. Відповідно до абзацу «в» пп. 7.11.1 п. 7.1 ст7 Закону про прибуток норми зазначеної статті застосовуються до неприбуткових установ і організацій, до яких віднесені кредитні спілки.

Доходи цих неприбуткових організацій звільняються від оподаткування у випадку, якщо вони отримані у вигляді, надходжень, що перелічені у підпункті 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону. Зокрема, від оподаткування звільнені доходи від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань.

Операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів відповідно до п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вважаються фінансовою послугою.

До фінансових послуг п. 6 ч. 1 ст1. цього Закону віднесено також надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Отже, надання позивачем кредитів, у тому числі за кредитним продуктом «Просто, як 2+2» є здійсненням операцій з активами.

Як вбачається з положення про надання кредитів членами Кредитної спілки «Фаворит», яка затверджена рішенням спостережної ради Кредитної спілки «Фаворит» від 10 листопада 2005 року, плата у розмірі 2% суми кредиту стягується окремо за ведення кредитної справи. Вона не залежить від залишку неповернутої суми та справляється поряд з процентами за користування кредитом.

Відповідно до пп. 7.11.13 п. 7.11 ст. 7 Закону про прибуток під терміном "пасивні доходи" слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

За визначенням, наведеним у п. 1.10 ст. 1 Закону про прибуток проценти це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

платіж за використання коштів, залучених у депозит;

платіж за придбання товарів у розстрочку.

Отже, відповідно до наведених приписів Закону процентами є платежі, отримані платником від розміщення власних активів. В даному ж разі сплачений позичальником платіж за ведення кредитної справи є, по суті, платою за надання позивачем послуги з оформлення кредиту.

Відповідно до пп.7.11.9 п. 7.11 ст. 7 зазначеного Закону незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними пп. 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Таким чином, спірні кошти в сумі 705 169,20 грн. правомірно було включено податковим органом до оподатковуваного доходу позивача.

Стосовно відображеного у акті перевірки факту не включення позивачем до суми оподатковуваних доходів грошових коштів, які отримані від боржників після передачі нею права вимоги до інших осіб, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, при визначенні податкових зобов'язань відповідач виходив з того, що між позивачем та ТОВ «ЗабудоваЦентр» були укладені договори позики №1 від 18 липня 2006року, №8 від 21 липня 2006року, №9 від 26 липня 2006року, №10 від 27 липня 2006року та № 12 від 28 липня 2006року на загальну суму 139000000грн. Зобов'язання позивача із повернення цих позик були забезпечені шляхом укладення договорів застави. Предметом застави за цими договорами виступали майнові права вимоги грошових коштів за кредитними угодами на загальну суму 139000000 грн., які укладені між позивачем та фізичними особами.

Своєчасно позики позивачем повернуті не були, тому права вимоги були автоматично відступлені на користь ТОВ «Забудова Центр».

У подальшому між цим підприємством та ТОВ «Комерційний банк «Дельта» були укладені договори № 1 від 20 липня 2006 року, № 2 від 26 липня 2006року, №5 від 27 липня 2006року, №8 від 28 липня 2006 року та № 12 від 31 липня 2006 року, за якими зазначені майнові права були відступлені банку.

Аналогічно, внаслідок невиконання позивачем укладеного з ТОВ «Кредит Колекшн Груп» договору доручення від 27 грудня 2007року, права вимоги за укладеними з фізичними особами кредитними договорами на суму 14369481, 82 грн. за договором застави майнових прав від 27 грудня 2007року були передані ТОВ «Кредит Колекшн Груп».

Боржники фізичні особи не були повідомлені про відступлення права вимоги новому кредитору в порядку статті 516 ЦК України. Тому вони продовжували сплачувати зобов'язання за кредитними договорами на рахунки позивача, що призвело до отримання ним грошових коштів у сумі 2642885,3 грн.

Відповідач вважає, що ці кошти є доходами позивача з інших джерел, ніж передбачені пп. 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону про прибуток, тому повинні оподатковуватися за правилами підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 наведеного Закону. Суд з таким твердженням не погоджується.

Відповідно до зазначеної вище норми, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Отже, для застосування цієї норми як такої, що є спеціальною щодо оподаткування неприбуткових організацій, має бути встановлений факт отримання саме доходу. Закон про прибуток не містить прямого визначення терміну доход. Однак, відповідно до п. 1.43 ст. 1 цього Закону інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Визначення терміну доход міститься у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року N 87 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 397/3690, є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню відповідно до частини третьої статті 9 КАС України. Згідно з пункту 4 цього положення доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (части 2 статті 517 ЦК України).

Пунктами 3.6 договорів застави між позивачем та ТОВ «Забудова Центр», а також пунктами 2.4 договорів відступлення майнових прав між цим підприємством та ТОВ «Комерційний банк «Дельта» передбачено, що у випадку отримання позивачем грошових коштів від боржників у якості виконання ними своїх зобов'язань за кредитними угодами, позивач зобов'язаний перерахувати їх протягом 2 банківських днів на поточний рахунок ТОВ «Забудова Центр», яке у свою чергу у аналогічний строк має перерахувати їх ТОВ «Комерційний банк «Дельта».

Пунктом 2.16 договору застави майнових прав між позивачем та ТОВ «Кредит Колекшн Груп» передбачено, що у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави, товариство має прийняти його у власність. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу наведених норм та умов укладених договорів одночасно з отриманням грошових коштів від боржників за кредитними угодами у позивача виникає зобов'язання з перерахування їх новим кредиторам. Перерахування коштів що надійшли від боржників позивачем новим боржникам підтверджується матеріалами справи, а саме актом звірки з ТОВ «Кредит Колекшн Груп» від 11.07.13 №32 та реєстром платежів, отриманих ТОВ «Комерційний банк «Дельта» від позивача, в рахунок погашення зобов'язань по переданому кредитному портфелю (т. 2 а.с. 36, 234).

Отже, суд дійшов висновку, що сам факт отримання грошових коштів від боржників не може свідчити про отримання доходу, оскільки таке надходження коштів має своїм наслідком виникнення зобов'язання з їх перерахування новим кредиторам.

Під час судового засідання судом було з'ясовано питання, що стосується посилання відповідача на наявність умислу у позивача під час передачі кредитного портфелю іншим особам. Представник відповідача пояснив, що кримінальних справа у відношенні посадових осіб позивача не порушувалось, що відповідач на наявності умислу не наполягає, а зазначає лише про пряме порушення позивачем законодавства.

На підставі викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Кредитної спілки «Фаворит» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 04.06.09 №1144/2-011-1/24804789 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 099 770,00 грн. з яких основний платіж 773 180,00 штрафні (фінансові) санкції 366 560,00 грн. задовольнити частково.

Визнати нечинним податкового повідомлення - рішення від 04.06.09 №1144/2-011-1/24804789 яким визначену суму з податку на прибуток в сумі 42016,1 грн. з яких основний платіж 28010,7 грн. штрафні (фінансові) санкції 14005,4 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Кредитної спілки «Фаворит» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 16 липня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 21 липня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.