Постанова

від 24.07.2013 по справі 5023/5182/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Справа № 5023/5182/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д., суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивачаЯкимчук О.В., від відповідача не з'явився; від третьої особине з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.02.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року у справі№ 5023/5182/12 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Городецького Сергія Леонідовича провизнання поруки такою, що припинена

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" (надалі - ТОВ "Макрус ЛТД", позивач) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19.06.2007 року між ним, як поручителем, та Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк " (далі - банк), було укладено договір поруки, за умовами якого позивач зобов'язався відповідати за виконання Городецьким Сергієм Леонідовичем (надалі - Городецький С.Л., третя особа) зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11171366000 від 19.06.2007 року, згідно з яким банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 198000,00 доларів США під 12,5 % річних строком до 19.06.2018 року.

Позивач зазначив, що у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк в односторонньому порядку в липні 2008 року без згоди поручителя збільшив відсоткову ставку за користування кредитом з 12,5 % до 15,5 % річних, що підтверджено довідкою-розрахунком заборгованості по процентам за користування кредитом. Позивач вважав, що внаслідок зміни відсоткової ставки значно збільшиться обсяг його відповідальності як поручителя, а тому просив на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнати поруку за договором від 19.06.2007 року такою, що припинена, оскільки на зміну забезпеченого порукою зобов'язання, яким збільшено обсяг відповідальності боржника, а отже і відповідальності поручителя, він згоди не давав.

ПАТ "УкрСиббанк" у відзиві на позовну заяву від 28.12.2012 року № 24714 проти позову заперечувало, посилаючись на те, що підстави для припинення поруки відсутні, оскільки умовами договору про надання споживчого кредиту було передбачено можливість зміни процентної ставки після закінчення перших 30 календарних днів користування кредитними коштами та кожного наступного місяця, а також можливість встановлення нового розміру процентної ставки у разі настання будь-якої з обставин, передбачених у п. 5.2 кредитного договору. При укладенні договори поруки сторони підтвердили, що поручителю добре відомі всі умови основного договору, і поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання Городецьким С.Л. усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11171366000 від 19.06.2007 року, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. В зв'язку з чим банк вважає, що зміна розміру процентної ставки, в порядку, який визначений у кредитному договорі, не призвела до збільшення відповідальності поручителя. Крім того, ПАТ "УкрСиббанк" зазначило, що законодавством України не передбачено такого способу захисту, як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2013 року здійснено процесуальне правонаступництво, а саме: замінено відповідача у справі - ПАТ "УкрСиббанк" його правонаступником ПАТ "Дельта Банк".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.02.2013 року (суддя Суярко Т.Д.), яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Фоміної В.О., суддів Кравець Т.В., Крестьянінова О.О.), в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Макрус ЛТД", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.02.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року у справі № 5023/5182/12 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши згідно ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 19.06.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та Городецьким С.Л. (надалі - позичальник, боржник) був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11171366000, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 198000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

Згідно п. 1.3.1 цього кредитного договору сторони погодили, що за використання кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, починаючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,5 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.5.2. даного договору.

Крім того, згідно п. 1.3.2. кредитного договору сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених ч.1 п. 5.2. договору.

Зокрема, згідно п. 5.2 договору банк має право збільшити розмір процентної ставки за договором в наступному порядку : банк не пізніше ніж 14 календарних днів до дати збільшення розміру процентної ставки повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії ставки , шляхом направлення поштою за адресою позичальника відповідного рекомендованого листа; такий новий розмір процентної ставки за цим договором починає застосовуватися з дати, що буде вказана у повідомленні банку до позичальника, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього договору; у разі незгоди із таким новим розміром процентної ставки, позичальник має право у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки вказаної у повідомленні банку, достроково повернути банку всю суму кредитних коштів, отриманих за договором, сплатити плату за кредит та інші платежі.

Суди також встановили, що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором цього ж дня між банком та ТОВ "Макрус ЛТД" укладений договір поруки, за умовами якого останній поручився перед банком за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11171366000 від 19.06.2007 року, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час та і тих, що можуть виникнути в майбутньому, та зобов'язався відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т. ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

08.12.2011 року між ПАТ "УкрCиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, посвідченого нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 2949, 2950, за умовами якого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору про надання споживчого кредиту №11171366000 від 19.06.2007 року, а також право вимоги по відношенню до осіб, що надають забезпечення, за відповідними договорами забезпечення.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання припиненим договору поруки з посиланням на те, що підвищення банком розміру відсотків за користування кредиту, а значить - і збільшення обсягу відповідальності позивача, як поручителя, було здійснено без належного повідомлення і згоди на те останнього, що згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Приймаючи рішення у справі суди виходили з того, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник; обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника; закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою; зміна відсоткової ставки за користування кредитними коштами не змінює основне зобов'язання та не збільшує обсяг відповідальності поручителя, оскільки конкретний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами в договорі поруки не обумовлено, згідно умов кредитного договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у порядку, який встановлений договором, і під час укладення договору поруки поручитель ознайомився з обсягом відповідальності та погодився на можливі зміни процентної ставки, а тому відсутня необхідність в узгодженні з ним конкретних змін цього зобов'язання. Крім того, суди відзначили, що матеріали справи не містять належний та допустимий доказ збільшення процентної ставки за кредитним договором з 12,50 % до 15,50 %, яким, зокрема, згідно кредитного договору є повідомлення банку про зміну розміру процентної ставки з обов'язковим зазначенням дати, з якої така ставка починає застосовуватися.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки судів є помилковими з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Із конструкції ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких бере участь поручитель, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Вищий господарський суд України вважає, що зазначення в договорі поруки про те, що поручитель поручився перед банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, а також зазначення в кредитному договорі про можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням не звільняє сторін основного зобов'язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором поруки не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення) з поручителем. Умова договору поруки про забезпечення виконання зобов'язань, що можуть виникнути в майбутньому, не є попередньої згодою поручителя на зміну умов основного договору, оскільки положення договору не містять інформації про те, що у майбутньому зміни основного зобов'язання повинні були здійснюватися без повідомлення поручителя, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-172цс12, постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року № 6-67цс11 та постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2009 року у справі № 6-100цс12, які згідно ст. 111 28 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України).

Висновки судів про те, що конкретний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами в договорі поруки не обумовлений, а тому кредитор не зобов'язаний узгоджувати з поручителем зміни цього розміру, суд касаційної інстанції визнає помилковими, оскільки обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору. Згідно основного договору сторони погодили, що за використання кредитних коштів процентна ставка встановлюється у розмірі 12,5 % річних, і саме виходячи з цього розміру поручитель несе відповідальність перед кредитором. Погоджений сторонами тип процентної ставки не є змінюваним, оскільки умови договору кредитного договору не містять розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору у випадку перегляду кредитором в односторонньому порядку цього розміру. А тому, незважаючи на умову договору, яка надає право банку змінювати розмір процентної ставки в односторонньому порядку, відповідне збільшення розміру процентної ставки обов'язково має бути узгоджене з поручителем, якщо інше не передбачено в договорі поруки.

В даному випадку інше в договорі поруки не встановлено, навпаки, за умовами п. 2.1 договору поруки кредитор (ПАТ "УкрСиббанк") не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій у справі, яка переглядається, неправильно застосували ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Що стосується доводів судів попередніх інстанцій про те, що матеріали справи не містять належний та допустимий доказ збільшення процентної ставки за кредитним договором з 12,50 % до 15,50 %, яким, зокрема, згідно кредитного договору є повідомлення банку про зміну розміру процентної ставки з обов'язковим зазначенням дати, з якої така ставка починає застосовуватися, а наданий позивачем розрахунок не підтверджує збільшення обсягу відповідальності позивача як поручителя, оскільки вказаний доказ не може з достовірністю свідчити про досягнення згоди (зміну умов кредитного договору) між банком та позичальником (Городецьким С.Л.) щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом та не містить вимог до поручителя, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що банком не оспорюється, що збільшення процентної ставки за кредитним договором відбулось. Так, у відзиві на позовну заяву (абз. 1 а.с. 79 т. 1) представник ПАТ "УкрСиббанк" зазначив, що "банк повідомляв поручителя про невиконання позичальником основного зобов'язання, шляхом направлення рекомендованих листів від 07.06.2008 року за № 32953, № 196997 ДР від 17.07.2008 року (копії підтверджуючих документів (листів, списків згрупованих рекомендованих відправлень, повідомлень про вручень) додаються) . В даних листах зазначалось про причини підняття процентної ставки, умови зниження процентних ставок". Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили ці докази і не дали належної оцінки вказаним у відзиві на позовну заяву обставинам щодо підвищення банком розміру процентної ставки. Суд касаційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи вказані листи відсутні. При цьому, акт, складений у відповідності до пункту 2.2 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (який був чинний на момент на момент розгляду справи в суді першої інстанції), про відсутність документів, які за твердженням представника банку додаються до відзиву, в матеріалах справи також відсутній.

Отже, приймаючи рішення у справі, суди з недостатньою повнотою з'ясували обставини справи, зокрема, щодо підвищення банком розміру процентної ставки, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 43 ГПК України), а також неправильно застосували норми матеріального права, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 та ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрус ЛТД" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року та рішення Господарського суду Харківської області від 28.02.2013 року у справі № 5023/5182/12 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.