Постанова

від 18.07.2013 по справі 2а-12638/11/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2013 р. (11:00) Справа №2а-12638/11/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Лотакова А.О., представників сторін:

від позивача - Халецька Т.І.,

від відповідача - Чекамов О.А., Безверха Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська хімічна компанія"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська хімічна компанія" (далі - позивач) до Армянського відділення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0000261520 від 30.09.2011р., № 0000271520 від 03.10.2011р. та № 0000281520 від 03.10.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем недотриманий порядок проведення камеральної перевірки. Позивач зазначає, що висновки щодо заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення з ПДВ зроблені податковим органом на підставі висновків акту позапланової невиїзної перевірки, висновки якої оскаржуються в судовому порядку, у зв'язку з чим податкові зобов'язання з ПДВ є неузгодженими та не можуть бути підставою для донарахування зобов'язань з ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення згідно акту камеральної перевірки. Крім того, висновки податкового органу щодо несвоєчасної сплати податку на додану вартість, в результаті чого донараховані штрафні (фінансові) санкції, є передчасними, оскільки податкові зобов'язання, визначені актом документальної перевірки, є неузгодженими, а відтак застосування п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України є не обґрунтованим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.10.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2011 року здійснена заміна первісного відповідача Армянське відділення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції на належного відповідача - Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.12.2011 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у справі №2а-3864/11/0170/24.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.08.2012 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.08.2012 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у справі №2а-12636/11/0170/17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.13 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 26.03.13 року о 10:00.

У зв'язку з переведенням з посади судді Окружного адміністративного суду АР Крим Александрова О.Ю. на посаду судді Окружного адміністративного суду м. Севастополя розпорядженням № 197 від 18.03.13 року було призначено повторне проведення автоматичного розподілу справи, відповідно до якого адміністративну справу № 2а-12638/11/16/0170 було передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду АР Крим Тоскіній Г.Л.. з присвоєнням номеру справи 2а-12638/11/15/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.03.2013р. адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська хімічна компанія" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень прийнята до провадження суддею Тоскіною Г.Л.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті камеральної перевірки.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували, зазначивши, що камеральна перевірка проведена в терміни та в порядку, які встановлені законодавчими та нормативно-правовими актами, а податкові повідомлення рішення, які винесені на підставі, зазначеної перевірки прийняті обґрунтовано та відповідно до вимог діючого законодавства у зв'язку з встановленими під час перевірки порушеннями податкового законодавства з боку позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська хімічна компанія" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 32785952) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом м. Армянська 23.12.2003 р.

Основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, (за КВЕД): 24.20.0 - виробництво агрохімічної продукції (основний), 24.15.0 виробництво добрив та азотних сполук, 24.30.0 - виробництво лаків та фарб, 24.66.0 виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська хімічна компанія" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язано виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка податкової декларації з ПДВ за квітень 2010р.

За результатами перевірки був складений акт № 964/15-02/32785952 від 19.08.2011.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000271520 від 03.10.2011р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1251451,50 грн., у тому числі за основним платежем - 834301 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 417150,50 грн.,

- № 00002811520 від 03.10.2011р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 1311496 грн.

Збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість визначено податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Кримська хімічна компанія" п.3.1. ст.3, п.4.1, ст. 4, пп. 7.7.2 п. 7.7., ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, а саме у зв'язку з завищенням значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у сумі 1311496 грн. за квітень 2010р. та завищення значення рядка 22.1 «у зменшення суми податкового боргу з ПДВ» у сумі 834301,00 грн. за квітень 2010р.

Крім того, посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка своєчасної сплати податку на додану вартість за квітень 2010р.

За результатами перевірки був складений акт № 1058/15-2/32785952 від 15.09.2011.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000261520 від 30.09.2011р. про порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ за квітень 2010р. на 489 календарних днів у розмірі 807626,66 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 161525,33 грн. (807626,66 х 20%).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень № 0000271520 від 03.10.2011р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1251451,50 грн., у тому числі за основним платежем - 834301 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 417150,50 грн. та № 00002811520 від 03.10.2011р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 1311496 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Одним із способів здійснення податкового контролю, передбачених у п. 62.1 статті 62 ПК України, є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з підп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено у статті 76 ПК України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2. статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація), відповідно до п. 46.1. статті 46 ПК України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Щодо податку на додану вартість, то відповідно до п. 203.1. ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця

Відповідно до пп. 200.10., 200.11 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм права вбачається, що предметом камеральної перевірки є лише правильність складання податкових декларацій, а єдиними документами, які перевіряються під час такої перевірки, є податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші.

Як вбачається з акту камеральної перевірки № 964/15-02/32785952 від 19.08.2011 до Армянського відділення Красноперекопської ОДПІ АРК 20.05.2010р. надійшла від позивача податкова декларація з ПДВ за квітень 2010р., яка не визнана податковим органом.

04.03.2011р. Красноперекопською ОДПІ на підставі Постанови Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим № 4-117/10 від 21.05.2010, постанови слідчого прокуратури м. Армянськ від 19.01.2011 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку, за наслідками якої складений акт перевірки № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011.

21.07.2011 на підставі рішення Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-7969/10/2/0170 відповідачем відображені показники декларації з податку на доданку вартість за квітень 2010р. у обліковій картці платника податку на додану вартість - позивача у справі

Згідно акту № 964/15-02/32785952 від 19.08.2011 перевіркою встановлено завищення від'ємного значення податку на доданку вартість у квітні 2010р. у сумі 1311496,00 грн., заниження позитивного значення податку на додану вартість у квітні 2010р. у сумі 1400,00 грн., завищення значення рядку 22 декларації з ПДВ за квітень 2010р. на суму 834301,00 грн. - рядок 22.1 та на суму 477195,00 грн. - рядок 22.2.

У зв'язку з визнанням податкової декларації з ПДВ за квітень 2010р. станом на 21.07.2011р. за даними особистого рахунку ТОВ «Кримська хімічна компанія» відбулося зменшення податкового боргу підприємства на суму 834301,00 грн. (рядок 22.1 Декларації х ПДВ за квітень 2010р.) в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ по рядку 7 Декларації з ПДВ у сумі 1312896,00 грн. та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту по рядку 18.2 Декларації з ПДВ за квітень 2010р. у сумі 1311496,00 грн., про що викладено в акті перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011р., а саме у порушення п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Кримська хімічна компанія» зависило податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1312896,00 грн. за квітень 2010р. (відсутнє право на податковий кредит при безкоштовному отриманні основних засобів та товарів).

На підставі зазначених обставин податковим органом зроблений висновок, що позивачем порушено п.3.1. ст.3, п.4.1, ст. 4, пп. 7.7.2 п. 7.7., ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у сумі 1311496 грн. за квітень 2010р. та завищено значення рядка 22.1 «у зменшення суми податкового боргу з ПДВ» у сумі 834301,00 грн. за квітень 2010р.

Суд не може погодитися з зазначеною позицією податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 964/15-02/32785952 від 19.08.2011 податковий орган посилається на порушення позивачем п.3.1. ст.3, п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", які були встановлені актом перевірки № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011р.

Тобто, податковий орган, окрім податкової декларації ТОВ «Кримська хімічна компанія» з податку на додану вартість за квітень 2010 року, використав під час проведення камеральної перевірки акт № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки позивача та на підставі аналізу його змісту відповідач прийшов до висновку про порушення товариством п.3.1. ст.3, п.4.1, ст. 4, пп. 7.7.2 п. 7.7., ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та неправомірне завищення від'ємного значення у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (ряд. 22.1 Декларації) у квітні 2010р. на суму 834301,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень рішень за результатом камеральної перевірки (акт № 964/15-02/32785952 від 19.08.2011) є висновки акту перевірки (№ 177/23-0/32785952 від 04.03.2011р.).

Зважаючи на імперативні приписи п. 75.1 ПК України суд вважає, що під час камеральної перевірки податкової звітності податковий орган не має об'єктивної можливості та не вправі аналізувати господарську діяльність платника на предмет дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі конкретних господарських операцій (правочинів). Адже під час такої перевірки не можуть використовуватися первинні та облікові документи платника податків, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення та будь-які інші матеріали, визначені ст. 83 ПК України як матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок.

Більш того, не підлягають використання обставини, які були встановлені в межах іншої перевірки, дії щодо проведення якої та прийняті за результатом перевірки податкові повідомлення-рішення, є предметом оскарження у суді.

Донарахування платникові податкових зобов'язань за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому ж випадку підставою для визначення податкового зобов'язання є дані документальних перевірок, які передбачають дослідження первинних документів платника.

Крім того, на виконання вимог ПК України листом ДПА України від 21.06.2011 року №17197/7/15-0617 "Щодо оформлення Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів" також зазначено, що під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема:

1) розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість:

- арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків);

- даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї;

2) розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних;

3) розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів;

4) розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних;

5) розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок;

6) розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних);

7) розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд констатує, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише данні податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі, якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки. Всупереч зазначеним вище вимогам законодавства, відповідач за наслідками камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Кримська хімічна компанія», зазначив про неправомірне формування від'ємного значення у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (ряд. 22.1 Декларації) у квітні 2010р. у розмірі 834301,00 грн. та, як наслідок, завищення податкового кредиту з ПДВ по рядку 7 Декларації з ПДВ у сумі 1312896,00 грн. та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту по рядку 18.2 Декларації з ПДВ за квітень 2010р. у сумі 1311496,00 грн., про що викладено в акті перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011р., а саме у порушення п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Кримська хімічна компанія» зависило податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1312896,00 грн. за квітень 2010р.(відсутнє право на податковий кредит при безкоштовному отриманні основних засобів та товарів).

Отже податковим органом використана податкова інформація за актом документальної перевірки та обставини, які були встановлені під час дослідження певних бухгалтерських документів платника податків - позивача у справі, що суперечить меті камеральної перевірки та порядку її проведення.

Під час проведення камеральної перевірки посадовими особами відповідача не перевірялась данні податкової декларації (розрахунків) платника податків, складання підсумків, неправильність застосування ставок податків і податкових пільг.

У акті перевірки також не встановлено методології проведення розрахунків, які призвели до завищенні суми залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Натомість у Акті перевірки фактично надається правова оцінка господарським правовідносинам позивача щодо розгляду його адміністративних позовів судами та щодо висновків перевірок податковими органами додержання позивачем вимог податкового законодавства.

Тобто відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі предмету такої перевірки та обставин, які перевіряються під час проведення камеральної перевірки.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, суд зазначає, що документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача з дослідженням та оцінкою всіх первинних документів за спірними відносинами, а сама перевірка повинна проводитись у т.ч. на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

Тому суд критично оцінює посилання відповідача на оцінку використаного під час камеральної перевірки акта попередньої перевірки в якості перевірки податкової звітності позивача, вважає його лише припущеннями відповідача, використання якого не допускається при проведенні камеральної перевірки. Крім того, будучи не згодним з актом перевірки № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011р., платник податків, скориставшись правом захисту порушених суб'єктом владних повноважень прав та інтересів у публічно-правових відносинах, оскаржив до суду дії відповідача щодо проведення перевірки, висновки якої щодо завищення позивачем від'ємного значення у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (ряд. 22.1 Декларації) у квітні 2010р. на суму 834301,00 грн. мають несприятливі наслідки для прав та інтересів платника податків.

Задовольняючи постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.09.11 у справі № 2а-3864/11/0170/24, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.12, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська хімічна компанія" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим в особі Армянського відділення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправними дій, судом визнано протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Кримська хімічна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2010р., оскільки останні здійснені з порушенням прав та інтересів юридичної особи, з порушенням норм діючого законодавства, без дотримання критерії, закріплених частиною третьою статті 2 КАС України.

З положень статті 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

На вимогу частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Положення статті 255 КАС України визначають наслідки набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до яких постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Однією з підстав для звільнення від доказування, з положень частини першої статті 72 КАС України, є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, суд враховує наступне.

Відповідно до п.4.6.7 розділу V Порядку №1492 - рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Відповідно до п.86.1. ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.(п.86.8 ст.86 ПК України).

Згідно з п.58.1. ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Статтею 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Процедура адміністративного оскарження закінчується:

56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

56.17.3. днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи;

56.17.4. виключено;

56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18.ст.56 ПК України).

Отже, суд зазначає, що Акт перевірки є документом, в якому встановлені певні факти, який не можна визнати рішенням суб'єкта владних повноважень, його складення не має правових наслідків.

Натомість, правовим наслідком, що породжує певні права та обов'язки для позивача є саме податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами акта перевірки та узгоджене у відповідному порядку.

Судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення, прийняті за результатом акту перевірки № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011, який був покладений в основу акту камеральної перевірки № 964/15-02/32785952 від 19.08.2011, за наслідком якої винесені податкові повідомлення-рішення, які складають предмет спору у цієї справі, були оскаржені позивачем до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим у справі 2а-12636/11/0170/17 від 20.09.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011, визнані судом протиправними та скасовані.

Отже, зазначені податкове повідомлення-рішення, які стали підставою для зменшення позивачу розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість та нарахування податкових зобов'язань за актом перевірки № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011 є неузгодженим та висновки акту перевірки № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011 не могли бути враховані на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень № 0000271520 від 03.10.2011р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1251451,50 грн., у тому числі за основним платежем - 834301 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 417150,50 грн. та № 00002811520 від 03.10.2011р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 1311496 грн.

Тобто, задовольняючи позовні вимоги позивача (постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 у справі № 2а-3864/11/0170/24 та у справі у справі 2а-12636/11/0170/17) правовідносини між сторонами щодо поновлення порушеного права позивача приведено в початковий стан, у тому числі й у справі, що виникає у суб'єкта господарювання у зв'язку із прийняттям суб'єктом владних повноважень рішень щодо нарахування сум грошових зобов'язань податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення на підставі акту камеральної перевірки № 964/15-02/32785952 від 19.08.2011.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, не довів правомірності використання під час проведення камеральної перевірки позивача декларації з ПДВ за квітень 2011 року акту перевірки № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011, під час якої встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ВАТ «Сивашський аніліно-фарбовий завод», що, в свою чергу, має вплив на визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у поточному (звітному) податковому періоді квітня 2010 р.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд зауважує, що здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Водночас у суду відсутні повноваження, у цьому випадку, перевіряти правомірність формування позивачем податкового кредиту та, як наслідок, правомірність віднесення певної суми до складу від'ємного значення, оскільки податковим органом не перевірені первинні бухгалтерські документи, на підставі яких сформовані дані податкової звітності позивачем, та не надана ним оцінка, а тому суд не вправі здійснювати у цьому випадку фактично ревізію діяльності товариства замість податкового органу.

За таких умов, суд дійшов висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень згідно акту камеральної перевірки № 964/15-02/32785952 від 19.08.2011, в основу якого покладені висновки акту перевірки № 177/23-0/32785952 від 04.03.2011, дії податкового органу щодо проведення якої та податкові повідомлення-рішення за наслідками якої, на час прийняття спірних податкових повідомлень рішень, були оскаржені у суді, а нараховані податкові зобов'язання не були узгоджені у встановленому діючим законодавством порядку.

А відтак збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1251451,50 грн., у тому числі за основним платежем - 834301 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 417150,50 грн. та зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 1311496 грн. за наслідком камеральної перевірки є протиправним.

Водночас суд звертає увагу відповідача, що податковий орган не позбавлений права провести документальну планову або позапланову перевірку платника податків - позивача у справі з дослідженням усіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку та у разі встановлення порушень податкового законодавства з боку позивача (неправомірне формування податкового кредиту за наслідком господарської операції з ВАТ «Сивашський аніліно-фарбовий завод») прийняти за результатом такої перевірки податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000261520 від 30.09.2011 про порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ за квітень 2010р. на 489 календарних днів у розмірі 807626,66 грн. та нарахування грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 161525,33 грн. (807626,66 х 20%), судом встановлено наступне.

Як було зазначено вище, вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №1058/15-2/32785952 від 15.09.2011.

Так, згідно акту перевірки встановлено, що позивачем порушені граничні строки сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість, визначені за податковим повідомленням - рішенням Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000162300/3 від 03.12.2008, відповідно до якого нарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 645485,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 193815,64 грн., від 01.12.2008 №0000132300/3, відповідно до якого нарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 170580,84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 51344,25 грн., визначені платником податків на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 від 19.05.2011 №5665.

Судом встановлено, що не погодившись з податковим повідомленням - рішенням Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000162300/3 03.12.2008 на суму 839301,10 за основним платежем у розмірі 645485,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 193815,64 грн. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.07.2009 у справі 2а-8264/08/9, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2010 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 27.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі Закон №2181)контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпунктом 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону №2181 встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Відповідно до абз 6 пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону №2181 день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства, днем узгодження податкового зобов'язання є день набрання рішення суду законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 254 КАС України (в редакції на час ухвалення рішення суду) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Отже, суд зазначає, що судове рішення у справі 2а-8264/08/9 набрало законної сили 10.02.2010.

Згідно пп. 5.3.2 п. 5.3. ст. 5 Закону №2181 у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що граничним строком сплати податкового зобов'язання у сумі 645485,46 грн. - за основним платежем, нарахованого контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення №0000162300/3 від 03.12.2008, є 20.02.2010.

Судом встановлено, що податкові зобов'язання, визначені контролюючим органом за податковим повідомленням рішенням №0000162300/3 від 03.12.2008, на суму 839301,10 грн., в тому числі, за основним платежем у розмірі 645485,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 193815,64 грн., погашені платником податків за рахунок від'ємного значення у сумі 834301 грн. згідно декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 від 19.05.2010 (рядок 22.1. декларації).

Суд зауважує, що відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі Закон №168) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, при наявності від'ємного значення суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди. А відтак сума у розмірі 834301 грн. повинна бути врахована у зменшення податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення №0000162300/3 від 03.12.2008.

Як вбачається з обліковій картки платника податку на додану вартість, станом на 26.02.2010 позивач має переплату у сумі 5000,00 грн., зазначена сума сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення №136 від 26.02.2010. Згідно декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 від 19.05.2010 (рядок 22.1. декларації) позивачем у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість за податковим повідомленням рішенням №0000162300/3 від 03.12.2008 у суму 839301,10 грн., в тому числі, за основним платежем у розмірі 645485,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 193815,64 грн., врахована сума у розмірі 834301 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем погашені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, нараховані контролюючим органом за податковим повідомленням рішенням №0000162300/3 від 03.12.2008 на суму 839301 грн., в тому числі - за основним платежем у розмірі 645485,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 193815,64 грн., за рахунок від'ємного значення різниці поточного податкового періоду у розмірі 834301 грн. та за рахунок переплати у сумі 5000 грн. (платіжне доручення №136 від 26.02.2010.) (834301 + 5000 =839301).

Слід зазначити, що згідно п. 7.7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

З аналізу наведеної норми Закону №2181 судом встановлено, що податковий борг підлягає погашенню в порядку календарної черговості його виникнення.

Отже за рахунок від'ємного значення різниці поточного податкового періоду у розмірі 834301 грн. та за рахунок переплати у сумі 5000 грн. позивачем здійснено погашення податкового боргу за податковим повідомленням рішенням №0000162300/3 від 03.12.2008 на суму 839301 грн., в тому числі - за основним платежем у розмірі 645485,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 193815,64 грн.

Слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.09.2010 у справі №7969/10/2/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 визнані протиправними дії Армянського відділення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим щодо неприйняття направленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська хімічна компанія» податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року (вх. № 2797 від 19.05.2010 року); зобов'язано Армянське відділення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим прийняти направлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська хімічна компанія» податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 рік, відобразивши зазначені в ній показники в особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська хімічна компанія».

Слід врахувати, що задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Водночас судом встановлено, що позивачем порушені граничні строки сплати податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом за податковим повідомленням рішенням №0000162300/3 від 03.12.2008 на суму 839301 грн., в тому числі - за основним платежем у розмірі 645485,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 193815,64 грн.

Як було зазначено вище, граничні строки погашення вказаного податкового зобов'язання встановлені 20.02.2010. Разом з тим, товариством фактично погашені податкові зобов'язання у сумі 5000,00 грн. з затримкою до 30 днів (згідно платіжного доручення №136 від 26.02.2010), 640485,46 грн. - з затримкою свище 30 днів (згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року (вх. № 2797 від 19.05.2010 року).

Згідно п. 126.1 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки на підставі податкового повідомлення рішення №0000162300/3 від 03.12.2008 на суму 839301 грн., в тому числі - за основним платежем у розмірі 645485,46 грн., до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% від суми несвоєчасно погашеного податкового зобов'язання.

Суд зауважує, що незважаючи на те, що в акті перевірки податковим органом невірно визначено кількість днів затримки, дата сплати на номер документу, на підставі якого здійснено сплату податкового зобов'язання, зазначені обставини не вплинули на правильність визначення суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 128093 грн. (640485,46 грн. х 20%) 20% від суми погашеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 640485,46 грн. (645485,46 грн. - 5000,00 грн.)), оскільки вказана сума була несвоєчасно погашена платником податків з затримкою більш 30 днів.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення штрафної (фінансової) санкції на суму 128093 грн. прийнято податковим органом з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, отже, в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Суд вважає неспроможними доводи позивача, що вказані зобов'язання не були узгодження на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі К-18235/10 було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.07.2009 та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2010 у справі 2а-8264/08/9, та зважає на наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі К-18235/10 від 13.04.2011 судові рішення суду першої та апеляційної інстанції залишені без змін. Отже, спірні правовідносини щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань за вказаним податковим повідомленням - рішенням на час перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення були вирішені судом, а ухвала про зупинення виконання судових рішень втратила чинність.

А відтак на час набрання законної сили судовим рішенням у справі 2а-8264/08/9 та на час перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення податкові зобов'язання за податковим повідомленням рішенням №0000162300/3 від 03.12.2008 у сумі 839301 грн., в тому числі - за основним платежем у розмірі 645485,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 193815,64 грн., були узгодженими у розумінні приписів наведених норм діючого законодавства.

Щодо правомірності нарахування штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання у сумі 5000,00 грн. (645485,46 грн. - 640485,46 грн.), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вказана сума була сплачена згідно платіжного доручення №136 від 26.02.2010.

З матеріалів справи вбачається, що на час перерахування вказаної суми позивач за даними особової картки платника податків не мав податкового боргу, тобто вказана сума відповідно до наведених норм податкового законодавства повинна бути врахована в погашення податкового боргу у сумі 645485,46 грн. за основним платежем, нарахованого за податковим повідомленням-рішенням №0000162300/3 від 03.12.2008, в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.

А відтак, за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання у сумі 5000,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000162300/3 від 03.12.2008 згідно п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України встановлена міра відповідальності у розмірі 10% відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом невірно визначений розмір відповідальності, та норма, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносин, замість 10% погашеної суми податкового боргу, застосована відповідальність у розмірі 20% від суми погашеного зобов'язання.

Суд зазначає, що визначення розміру відповідальності за вчинене податкове правопорушення відноситься до виключної компетенції податкового органу, тобто до дискреційних повноважень відповідача і суд не вправі перебирати на себе повноваження податкового органу, отже у суду відсутні повноваження самостійно визначати та нараховувати штрафні санкції за вчинене платником податків податкове правопорушення.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління (нарахування вірної штрафної (фінансової) санкції), а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначення за податковий орган розміру штрафу за вчинене правопорушення (10% від суми погашеного податкового зобов'язання з порушенням граничних строків його сплати) платником податків було б формою втручання у дискреційні повноваження відповідача, що суперечить меті і завданню адміністративного судочинства.

А відтак застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 20 % (5000,00 грн. х 20% = 1000,00 грн.) суперечить наведеним нормам податкового законодавства, отже в цій частині спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо нарахування штрафної (фінансової) санкції у сумі 34116,17 грн. (20% від несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням від 01.12.2008 №0000132300/3 на суму за основним платежем у розмірі 170580,84 грн.), та 77,20 грн. (20% від несвоєчасної сплати податкового зобов'язання у сумі 368,00 грн., нарахованого платником податків на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 від 19.05.2011 №5665), судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що податкові зобов'язання у сумі 170580,84 грн. визначені контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.12.2008 №0000132300/3.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування. Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.07.2009 у справі №2а-8263/09/8/9, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Отже граничним строком сплати вказаного податкового зобов'язання є 26.03.2010. Суд вважає неспроможними доводи позивача про те що, вказані зобов'язання були погашені за рахунок від'ємного значення згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року (вх. № 2797 від 19.05.2010), оскільки, як встановлено судом, за рахунок від'ємного значення у сумі 834301 грн. були погашені податкові зобов'язання, які нараховані за податковим повідомленням-рішенням №0000162300/3 від 03.12.2008 на суму 839301 грн., в тому числі - за основним платежем у розмірі 645485,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 193815,64 грн. (834301 + 5000,00 (переплата станом на 26.02.2010) та які виникли раніше .

А відтак позивачем не надано належних та допустимих доказів погашення вказаного зобов'язання.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачені податкові зобов'язання у сумі у сумі 170580,84 грн., визначені контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.12.2008 №0000132300/3.

Не надані такі докази і податковим органом. Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача, що вказані зобов'язання були погашенні за рахунок від'ємного значення (рядок 22.1 декларації) згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року (вх. № 2797 від 19.05.2010), яка була відображена контролюючим органом в обліковій картці 21.07.2011, оскільки, як встановлено судом, за рахунок вказаного від'ємного значення погашені зобов'язання в порядку черговості їх виникнення за податковим повідомленням-рішенням №0000162300/3 від 03.12.2008 на суму 839301 грн., в тому числі - за основним платежем у розмірі 645485,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 193815,64 грн.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом невірно визначена дата погашення податкового боргу згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року (вх. № 2797 від 19.05.2010 (рядок 22.1 декларації)), отже, невірно визначена штрафна (фінансова) санкція, яка підлягає нарахуванню у цьому випадку.

Водночас, незважаючи на відсутність доказів погашення податкового зобов'язання позивачем у визначені діючим законодавством строки, суд звертає увагу податковий орган, що у суду, як органу судової влади, відсутні повноваження самостійно нараховувати штрафну (фінансову) санкцію за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, визначаючи дату сплати такого податкового зобов'язання з боку платника податків, та, виходячи з того, застосовувати міру відповідальності, встановлену діючим законодавством.

З тих же міркувань суд вважає необґрунтованим визначення податковим органом міри відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання у сумі 368,00 грн., нарахованого платником податків на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 від 19.05.2011 №5665, оскільки, як встановлено судом, вказані зобов'язання не можуть бути погашені за рахунок від'ємного значення, визначеного платником податків як сума, яка підлягає зарахуванню у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року (вх. № 2797 від 19.05.2010).

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.07.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 23.07.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим № 0000271520 від 03.10.2011, № 0000281520 від 03.10.2011 та № 0000261520 від 30.09.2011р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33428,23 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська хімічна компанія" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 32785952) 3,40 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 23191929).

4. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна