Постанова

від 19.03.2009 по справі 17/888/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/888/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 березня 2009 р.                                                                                    № 17/888/07  

Вищий  господарський  суд України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого,Бакуліної С.В., Мачульського Г.М.,

розглянувши касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

на  рішеннявід 04.12.2007

у справі господарського суду Миколаївської області  № 17/888/07

за позовомМалого підприємства ТОВ "Данк"

до

Адміністрації Центрального району Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

провизнання права власності на нерухоме майно

за участю представників:- позивача- відповідача- прокурора

не з'явилисьне з'явилисьПопенка О.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.12.2007 у справі  № 17/888/07 (суддя Коваль С.М.) задоволені позовні вимоги Малого підприємства ТОВ "Данк" до Адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Сафронова, 39/1, а саме: склад літера "А" загальною площею 152 кв.м, основною площею 152 кв.м, адміністративно-побутовий корпус літера "Б" загальною площею 39,2 кв.м, основною площею 12,3 кв.м, побутова будівля літера "В" загальною площею 15,3 кв.м, основною площею 8,8 кв.м, гараж літера "Г" загальною площею 50,2 кв.м, основною площею 50,2 кв.м.

Перший заступник прокурора Миколаївської області, не погоджуючись з рішенням у справі, в касаційному поданні просить його скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області, посилаючись на порушення при прийнятті рішення норм процесуального права, зокрема, ст. 11110 ГПК України, оскільки рішення стосується інтересів держави в особі Миколаївської міської ради, яку не було залучено до участі у справі, а також норм матеріального права, зокрема, ст. ст.  375, 376 Цивільного кодексу України, ст. 12 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.  60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

ТОВ "Данк" у відзиві на касаційне подання вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, натомість рішення у справі просить залишити в силі як законне та обґрунтоване.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України від 19.09.2009 №02.03-10/133 розгляд касаційного подання у даній справі здійснюється колегією суддів у складі головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Мачульського Г.М.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення по касаційному поданню прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який підтримав викладені в ньому доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом під час розгляду справи встановлено, що МП ТОВ "Данк" здійснюючи реконструкцію об'єкту нерухомості, належного йому на праві власності, прибудував до нього декілька об'єктів нерухомості, які згідно технічного паспорту складаються зі складу літера "А" загальною площею 152 кв.м, адміністративно-побутового корпусу літера "Б" загальною площею 39,2 кв.м, побутової будівлі літера "В" загальною площею 15,3 кв.м, гаражу літера "Г" загальною площею 50,2 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій дійшов висновку про їх підставність і ґрунтовність, при цьому, виходив з приписів частин 1, 2 статті 331, частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України, згідно яких право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом, особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі; право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно забудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Разом з тим, даний висновок суду, за наведених у рішенні обставин, свідчить про неповноту встановлення фактичних обставин справи судом першої інстанцій з огляду на таке.

Стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці, яка не надавалась для цієї мети особі, що здійснила таке будівництво, у власність або у користування, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту (самочинне будівництво) може бути визнане у судовому порядку виключно за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно і за згодою особи, якій належить на праві власності дана земельна ділянка.

Відповідно до положень статті 12 Земельного  кодексу України та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів в містах. Від іменні та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

Пунктом 12 перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежувань земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищі, міські ради.

Втім, під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що суб'єктом права власності на землю є Миколаївська міська рада, а відповідно до статті 375  ЦК України зводити будівлі та споруди має право власник земельної ділянки, який також має право дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

За таких обставин слід визнати, що спір про визнання права власності на нерухоме майно стосується прав та обов'язків Миколаївської  міської ради, а відтак незалучення її до участі у справі відповідно до вимог пункту 3 частини 2 статті 11110 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

            Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", ст. ст. 12, 23 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво об'єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Отже, вимагаючи визнати право власності на нерухоме майно, позивач мав довести належними і допустимими доказами дотримання ним вимог зазначених норм щодо будівництва нерухомого майна, втім, позивач в порушення вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України не доводив, а суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 38, 43 ГПК України не встановив зазначених обставин.

З огляду на те, що відповідно до ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією (ст. 18 цього Закону), судом не наведено будь-яких матеріально-правових норм на підтвердження висновку про визнання за позивачем права власності на спірне майно та не встановлено за допомогою належних засобів доказування чи підпадають споруджені об'єкти під статус об'єктів нерухомого майна, чи прийняті вони в експлуатацію державною технічною комісією саме як об'єкти нерухомості тощо.

Обґрунтування судового рішення у справі нормою ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, згідно якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, колегія суддів вважає помилковим, оскільки у даній нормі йдеться про ті випадки, коли самочинне будівництво здійснене на земельній ділянці іншої особи (власника чи землекористувача) без його на те згоди і саме цей власник або землекористувач має право на судовий захист від самозабудовника шляхом визнання права власності на самочинне будівництво, а останній, у такому випадку, матиме право лише на відшкодування обґрунтованих і підтверджених відповідними доказами витрат на будівництво.

Також, колегія суддів зазначає, що суд не звернув уваги на приписи процесуального закону, відповідно до яких особа звертається за захистом своїх прав або інтересів до осіб, які, на її переконання, ці права або інтереси порушують. Разом з тим, з рішення суду та матеріалів справи не вбачається яким чином особа, до якої позивачем пред'явлено позов, порушує права останнього, не встановлено чи має ця особа статус юридичної і чи відноситься до кола її повноважень встановлення, оформлення, реєстрація права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку, що рішення у справі підлягає безумовному скасуванню з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області для встановлення всіх зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови та вирішення питання залучення до участі у справі з відповідним статусом особи, яка є власником земельної ділянки - Миколаївської міської ради.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України    

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 04.12.2007 у справі № 17/888/07 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

         Головуючий суддя                                                        К.В.Грейц

         Судді                                                                                        С.В.Бакуліна                                                                                                                                                                         

                                                                                                   Г.М.Мачульський