Постанова

від 08.07.2013 по справі 2а-12739/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2013 р. о 15:51 Справа №2а-12739/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участі представника позивача - Травкіної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Атлантік-Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Приватне підприємство «Атлантік-Крим» (далі - ПП «Атлантік-Крим», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сімферополі, відповідач) з позовними вимогами про визнання нечинним та скасування наказу № 2161 від 19.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Атлантік-Крим»; визнання протиправними дій ДПІ у м. Сімферополі щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом від 05.10.2012 року №6928/22-1; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008622204 від 31.10.2012 року та №0008592204 від 31.10.2012 року.

Ухвалами суду від 12.11.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 17.12.2012 року призначено судову експертизу, зупинено провадження по справі.

У зв'язку з надходження клопотання експерта про надання додаткових доказів по справі, ухвалою суду від 27.05.2013 року провадження по справі поновлено з 06.06.2013 року.

Ухвалами суду від 06.06.2013 року клопотання експерта про надання додаткових матеріалів по експертизі задоволено та зупинено провадження по справі до одержання результатів експертизи.

Ухвалою суду від 10.06.2013 року провадження по справі поновлено з 08.07.2013 року.

Ухвалою суду від 08.07.2013 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування наказу № 2161 від 19.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Атлантік-Крим», а також про визнання протиправними дій ДПІ у м. Сімферополі щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом від 05.10.2012 року №6928/22-1,

Присутній у судовому засіданні 08.07.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2012 року №0008622204 та №0008592204. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем за наслідками проведеної перевірки помилково зроблено висновок про нікчемність угод, укладених ПП «Атлантік-Крим» з контрагентами ТОВ БВП «Строитель плюс» та ПП «Севелітсрой», оскільки реальність проведених господарських операцій підтверджується належними первинними документами. Внаслідок цього, позивачем було зазначено про відсутність у податкового органу підстав для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам за зазначеними вище контрагентами.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - шляхом отримання під розписку ухвали суду від 10.06.2013 року та судової повістки. Клопотання про відкладення розгляду справи відповідач до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву (а.с.151 т.1), в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача заснована на тому, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено необґрунтоване оподаткування ним господарських операцій, які фактично не відбулись та є нікчемними.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали справи та висновки проведеної судової економічної експертизи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 33848515, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС (а.с.33-36 т.1).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ (а.с.34 т.1) та статуту (а.с.37-41 т.1) основними видами діяльності позивача є оптова торгівля електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (КВЕД 46.43); монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання (КВЕД 43.22); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД 46.73); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (КВЕД 47.19); роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й відображення (КВЕД 47.43); ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання (КВЕД 95.22).

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі в період з 24.09.2012 року по 28.09.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Атлантік-Крим» (ЄДРПОУ 33848515) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Севелітстрой», (ЄДРПОУ 35096833) за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 (з 01.07.2009 по 31.12.2011).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) та п.п.14.1.185, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 170 417 грн., у т.ч.:

за 3-й квартал 2010 року у сумі 25750 грн.;

за 4-й квартал 2010 року у сумі 102500 грн.;

за 3 квартал 2011 року у сумі 42167 грн.

- пп.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) та пп.14.1.202, пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1. ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 139267 грн., у т.ч.:

за вересень 2010 року у сумі 20600 грн.

за жовтень 2010 року у сумі 60000 грн.

за грудень 2010 року у сумі 22000 грн.

за вересень 2011 року у сумі 36667 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Так, на думку податкових органів, ПП «Атлантік-Крим» здійснило видимість придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833) за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року, які в дійсності не реалізовувались, а лише полягали в документальному оформленні (шляхом складання договорів, актів прийому-передачі, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, інших документів), з метою ухилення сплати податків та обов'язкових платежів.

ПП «Атлантік-Крим» за рахунок ТОВ БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833) за період з 01.07.2009 по 31.12.2011 формувало скориговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, тим самим збільшує їх та будучи при цьому вигодонабувачем.

За результатами перевірки складений акт № 6928/22-1/33848515 від 05.10.2012 року (а.с.13-29 т.1).

На підставі акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 31.10.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.11-12 т.1):

№0008622204, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 174 083,75 грн., у тому числі 139267 грн. за основним платежем та 34816,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0008592204, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 202 479,50 грн., у тому числі 170417 грн. за основним платежем та 32062,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість за період 3-4 квартали 2010 року, 3 квартал 2011 року (вересень, жовтень та грудень 2010 року, вересень 2011 року).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, а Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), порядок оподаткування податком на додану вартість до набрання чинності ПК України було врегульовано нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та податку на додану вартість до вказаних періодів позивач мав керуватися нормами вищезазначених законів, а за всі наступні періоди - нормами розділів ІІІ, V Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону№334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом III Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закон №168).

Пунктом 1.6 ст.1 Закону №168 визначено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.7.4.1 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділом V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна, а для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оформлені належним чином первинні документи, що підтверджують продаж товарів (робіт,послуг).

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні валових витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Під час розгляду справи судом перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель плюс» та ПП «Севелітсрой».

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (виконавець) 10.02.2010 року було укладено договір № 1578, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати автотранспортні послуги по Криму (а.с.154 т.3).

Про фактичне виконання договору був складений акт здачі-приймання виконаних робіт від 30 грудня 2010 року про надання автотранспортних послуг по Криму загальною вартістю 132 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 22 000,00 грн. (а.с.155 т.3).

Отримання послуг супроводжувалось оформленням податкової накладної №8865 від 30.12.2010 року на суму 132 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 22 000,00 грн. (а.с.156 т.3), яка була внесена до складу податкового кредиту за січень 2011 року та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних.

Сплата за надані послуги проведена з поточного рахунку №26001060039560 ПП «Атлантік-Крим» 14 січня 2011 року платіжним дорученням №394 з призначенням платежу - «За автотранспортные услуги, на осн.сч.№6291 от 30.12.2010 у сумі 110000 грн., ПДВ - 20% 22000 грн.» (а.с.157 т.3).

Автотранспортні послуги були здійснені автомобілем Mercedes Benz держ.номер НОМЕР_1, для перевезення побутової техніки на замовлення ПП «Атлантік-Крим» при реалізації товару покупцям за період з лютого 2010 року по грудень 2010 року та були оформлені товарно-транспортними накладними за період з лютого 2010 року по грудень 2010 року на загальну суму 132 000,00 грн., що підтверджується висновком судової експертизи та наданими позивачем документами.

В бухгалтерському обліку отримання послуг знайшло своє відображення наступними проводками: Д-т 94 - К-т 631 на суму 110 000,00 грн., Д-т 64 - К-т 631 на суму 22 000,00 грн., що підтверджується висновком проведеної у справі судової економічної експертизи.

Судом встановлено, що 02.09.2009 року між ПП «Севелітстрой» (виконавець) та ПП «Атлантік Крим» (замовник) було укладено договір за №590, предметом якого є виконання послуг з сервісного ремонту (а.с.173 т.3).

Про фактичне виконання договору був складений акт здачі-приймання виконаних робіт №1940/1 від 27 вересня 2010 року про надання послуг по сервісному обслуговуванню згідно відомостей №1,2,3,4,5,6,7,8,9, на загальну суму 63 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 10 600,00 грн. (а.с.174 т.3).

В матеріалах справи також наявні зведені відомості робіт за №№1-9 (а.с.175-190 т.3).

Отримання послуг супроводжувалось оформленням податкової накладної №1940/1 від 27.09.2010 на суму 63 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 10 600,00 грн., яка була внесена до складу податкового кредиту за березень 2011 року та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних (а.с.191 т.3).

Проведеним у справі експертним дослідженням встановлено, що сплата за надані послуги ПП «Атлантік-Крим» не була здійснена, існує кредиторська заборгованість за рахунком 631 в сумі 63 600,00 грн.

В бухгалтерському обліку отримання послуг знайшло своє відображення наступними проводками Д-т 94 - К-т 631 на суму 53 000,00 грн., Д-т 64 - К-т 631 на суму 10 600,00 грн., що також підтверджується висновком проведеної у справі судової експертизи.

Крім того, 11.10.2009 року між позивачем (замовник) та ПП «Севелітстрой» (виконавець) було укладено договір за №181, предметом якого є виконання робіт з монтажу кондиціонерів (а.с.196 т.3).

Про фактичне виконання договору був складений акт здачі-приймання виконаних робіт №784 від 20 грудня 2009 року про виконання робіт з монтажу кондиціонерів в кількості 105 шт., загальною вартістю 210 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 35 000,00 грн. (а.с.197 т.3).

Отримання робіт супроводжувалось оформленням податкової накладної №784 від 20.12.2009 на суму 210 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 35 000,00 грн. (а.с.198 т.3)., яка була внесена до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних.

Взаєморозрахунки за надані послуги проведені шляхом заліку зустрічних вимог, про що складений акт №3 від 25.10.2010, згідно якого відповідно п.3 ст.203 Господарського Кодексу України №436-IV від 16.01.2003 ПП «Севелітстрой» та ПП «Атлантік-Крим» провели залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 360 000,00 грн. (а.с.199 т.3).

На вказану суму ПП «Атлантік-Крим» поставило електроприлади ПП «Севелітстрой» згідно договору поставки №010601/311 від 01 червня 2010 року, про що свідчить виписана видаткова накладна №РН-0000229 від 25.10.2010 року та податкова накладна №249 від 25.10.2010 року на суму 360 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 60 000,00 грн., яка внесена до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у жовтні 2010 року (а.с.200-203 т.3).

В бухгалтерському обліку отримання послуг знайшло своє відображення наступними проводками: Д-т 94 - К-т 631 на суму 175 000,00 грн., Д-т 64 - К-т 631 на суму 35 000,00 грн., що підтверджується висновком проведеної у справі судової експертизи.

На використання вказаних послуг з монтажу кондиціонерів ПП «Атлантік-Крим» було надано акти введення в експлуатацію кондиціонерів за період з січня 2008 року по грудень 2009 року (а.с.174-250 т.1 - а.с.1-2 т.2).

Між позивачем (замовник) та ПП «Севелітстрой» (виконавець) 17.11.2009 року було укладено договір № 176, предметом якого є виконання робіт з монтажу кондиціонерів (а.с.192 т.3).

Про фактичне виконання договору був складений акт здачі-приймання виконаних робіт від 30 грудня 2009 року про виконання робіт з монтажу кондиціонерів в кількості 75 шт., загальною вартістю 150 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 25 000,00 грн. (а.с.193 т.3).

Отримання робіт супроводжувалось оформленням податкової накладної №785 від 30.12.2009 на суму 150 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25 000,00 грн. (а.с.194 т.3)., яка була внесена до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних.

Взаєморозрахунки за надані послуги проведені шляхом заліку зустрічних вимог, про що складений акт №3 від 25.10.2010, згідно якого відповідно п.3 ст.203 Господарського Кодексу України №436-IV від 16.01.2003 ПП «Севелітстрой» та ПП «Атлантік-Крим» провели залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 360 000,00 грн. (а.с.194 т.3).

На вказану суму ПП «Атлантік-Крим» поставило електроприлади ПП «Севелітстрой» згідно договору поставки №010601/311 від 01 червня 2010 року, про що свідчить виписана видаткова накладна №РН-0000229 від 25.10.2010 року та податкова накладна №249 від 25.10.2010 року на суму 360 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 60 000,00 грн., яка внесена до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у жовтні 2010 року (а.с.200-203 т.3).

В бухгалтерському обліку отримання послуг знайшло своє відображення наступними проводками: Д-т 94 - К-т 631 на суму 125 000,00 грн., Д-т 64 - К-т 631 на суму 25 000,00 грн., що підтверджується висновком проведеної у справі судової експертизи.

На використання вказаних послуг з монтажу кондиціонерів ПП «Атлантік-Крим» було надано акти введення в експлуатацію кондиціонерів за період з січня 2008 року по грудень 2009 року (а.с.174-250 т.1 - а.с.1-2 т.2).

Матеріали справи свідчать про те, що 16.08.2010 року між позивачем (замовник) та ПП «Севелітстрой» (виконавець) було укладено договір за №572, предметом якого є надання послуг з маркетингового дослідження з продажу конвекторів в Криму (а.с.163 т.3).

Про фактичне виконання договору був складений акт здачі-приймання виконаних робіт №1941/1 від 20 вересня 2010 року про надання послуг з маркетингових досліджень з продажу конвекторів в Криму на загальну суму 60 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 10 000,00 грн. (а.с.164 т.3).

Отримання послуг супроводжувалось оформленням податкової накладної №1941/1 від 20.09.2010 на суму 60 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 10 000,00 грн. (а.с.172 т.3), яка була внесена до складу податкового кредиту за березень 2011 року та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних.

Проведеним у справі експертним дослідженням встановлено, що сплата за надані послуги ПП «Атлантік-Крим» не була здійснена, на момент дослідження існує кредиторська заборгованість за рахунком 631 в сумі 60 000,00 грн.

В бухгалтерському обліку отримання послуг знайшло своє відображення наступними проводками: Д-т 94 - К-т 631 на суму 50 000,00 грн., Д-т 64 - К-т 631 на суму 10 000,00 грн., що підтверджується висновком проведеної у справі судової експертизи.

За результатами маркетингового дослідження був складений звіт - «ринок продажу конвекторів в Криму: думки і оцінка потенційних замовників» (а.с.165 т.3).

Згідно звіту метою цього дослідження явилось отримання необхідних даних для розробки стратегії пошуку потенційних покупців, сегментування ринку збуту конвекторів.

До звіту у вигляді додатків надано: методика проведення досліджень уподобань споживачів анкети та список підприємств АР Крим (а.с.169-171 т.3).

Також, між позивачем (замовник) та ПП «Севелітстрой» (виконавець) 01.09.2011 року було укладено договір № 425, предметом якого є поставка товару (а.с.158-159 т.3).

На фактичне отримання товару по вказаному договору була складена видаткова накладна №930 від 30 вересня 2011 року на загальну суму 220 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 36 666,66 грн. (а.с.160 т.3).

Отримання товару також супроводжувалось оформленням податкової накладної №63 від 30.09.2011 року на суму 220 000,01 грн., у т.ч. ПДВ 36 666,67 грн. (а.с.161 т.3), яка була внесена до складу податкового кредиту за вересень 2011 року та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних.

Сплата за отриманий товар проведена готівкою, про що свідчать фіскальні чеки на загальну суму 220 000,00 грн. (а.с.162 т.3).

В бухгалтерському обліку отримання товару знайшло своє відображення наступними проводками: Д-т 28 - К-т 631 на суму 183 333,34 грн., Д-т 64 - К-т 631 на суму 36 666,66 грн., що підтверджується висновком проведеної у справі судової експертизи.

Про подальшу реалізацію придбаних електроприладів свідчать виписані видаткові накладні наступним контрагентам: ТОВ «Аумер і К. Будівельна компанія», ТОВ «Наш Парус», ТОВ «СТК «Добрострой», ТОВ «Техно-Лідер Крим», база-готель ДПУ МДЦ «Артек» ДУСПУ, ТОВ «Сигма Інбуд», ТОВ «ПКФ «АВС ЛТД» та інші (а.с.3-92 т.2).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року встановлено придбання позивачем товарів/послуг на загальну суму 835 600,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 139 266,66 грн., а саме: по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» на суму 132 000,00 грн. (з них ПДВ- 22 000,00 грн.), по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» на суму 703 600,00 грн. (з них ПДВ - 117 266,66 грн.).

Досліджені під час розгляду справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача мають всі необхідні реквізити, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

З метою визначення правомірності відображення позивачем у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» та ПП «Севелітстрой», судом також були з'ясовані обставини щодо наявності у контрагентів цивільної дієздатності.

Так, згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи названі вище контрагенти зареєстровані як юридичні особи та не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року №755).

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п.9.8. ст.9 Закону №168 реєстрація платників ПДВ діє до дати її анулювання.

Особи, що постачали товар (роботи, послуги) на користь позивача, були платниками ПДВ на момент поставки: Свідоцтво платника ПДВ ПП «Севелітстрой» №100164137 анульовано лише 11.04.2012 року; Свідоцтво платника ПДВ БВП «Строитель Плюс» №100326353 анульовано лише 15.05.2012 року (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua - п.2.8. Розділу ІІ Наказу №1394).

Отже, у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України названі вище контрагенти мали право на складення податкових накладних.

Підсумовуючи зазначене вище, суд зазначає, що наданими позивачем доказами, висновками проведеної у справі судово-економічної експертизи підтверджується фактичне отримання позивачем товару (робіт, послуг) від БВП «Строитель плюс» та ПП «Севелітстрой», їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Відтак, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цими правочинами.

Позиція ДПІ щодо фіктивності та безтоварності, відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами сформована на підставі висновків Актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності».

Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб». Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зазначеної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 16.05.2012 року по справі №К-9991/6724/12, від 17.07.2012 року №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 року №К-15283/09 ВАСУ ; від 24.01.2013 року по справі №К-20928/10.

Вищий адміністративний суд України у Постанові від 03.04.2013 року по справі №К/9991/32753/12 дотримується наступної думки: «Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою».

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).

Також, ВАСУ в Ухвалі від 31.01.2013 року по справі № К-22675/10 дотримується наступної думки: «при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами».

На підставі викладеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, підставою, за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту, податкових зобов'язань, валових витрат за операціями з вказаними контрагентами є неможливість проведення зустрічної звірки, що оформлена відповідними актами, як про це зазначено в акті перевірки.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

На підставі наведеного суд вважає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій контрагентом а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеним належним чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Матеріали кримінальній справи, на які посилається відповідач не стосуються посадових осіб позивача та самі по собі не можуть встановлювати факту нікчемності правочинів, вчинених позивачем з його контрагентами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізом норм чинного законодавства, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 139267 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 170417 грн. по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» та ПП «Севелітсрой».

Отже, збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 139267 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 31.10.2012 року №0008622204, а також збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 170417 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 31.10.2012 року №0008592204 суперечить матеріалам справи та діючому законодавству.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 31.10.2012 року №0008622204 та №0008592204 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Відповідно до п.3 ч.3 ст.87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст.92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативної вартості експертогодини 73,70 грн. і витрачено на її проведення 320 годин.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році» №239/5 від 07.02.2013 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2013 року за № 239/22771.

Платіжним дорученням №593 від 04.06.2013 року підтверджується перерахування позивачем вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 23584 гривень.

Враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги, що судом позовні вимоги позивача задоволено, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі на проведення судової експертизи підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 «Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ».

В судовому засіданні 08.07.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 15.07.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 31.10.2012 року №0008622204 про збільшення Приватному підприємству «Атлантік-Крим» (ідентифікаційний код 33848515) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 174083,75 грн., у тому числі 139267,00 грн. за основним платежем та 34816,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0008592204 про збільшення Приватному підприємству «Атлантік-Крим» (ідентифікаційний код 33848515) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 202479,50 грн., у тому числі 170417,00 грн. за основним платежем та 32062,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Атлантік-Крим» (ідентифікаційний код 33848515) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби ).

5. Стягнути на користь Приватного підприємства «Атлантік-Крим» (ідентифікаційний код 33848515) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 23584,00 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири гривні) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Суддя Циганова Г.Ю.