Рішення

від 23.07.2013 по справі 914/2064/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2013 р. Справа № 914/2064/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» (смт. Великий Бурлук) до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Гологори» (м. Львів) про:стягнення 280984 (двісті вісімдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп. Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В. С.

Представники:

Позивача:Келеберда Н. Б. - представник (довіреність б/н від 05.01.2012р.) Відповідача:Орищин О. А. - представник (довіреність від 11.06.2013 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

29.05.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2586 поступила позовна заява від Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» (смт. Великий Бурлук) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гологори» (м. Львів) про стягнення 280984 (двісті вісімдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп.

Ухвалою суду від 31.05.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.06.2013 р.

19.06.2013 р. до суду за вх. № 23652/13 від позивача поступила заява про долучення документів до матеріалів справи. До зазначеної заяви долучено копію листа до ТзОВ «Гологори» від 07.06.2013 р. № 413 та докази його надсилання, копію витягу з ЄДРЮОФОП № 16565645 від 03.06.2013 р., копію довідки з ЄДРПОУ № 605765 та копію свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» від 04.06.1997 р.

19.06.2013 р. до суду за вх. № 23807/13 від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи. До зазначеного клопотання долучено копію довіреності від 11.06.2013 р.

Ухвалою суду від 20.06.2013 р. розгляд справи було відкладено на 23.07.2013 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

22.07.2013 р. до суду за вх. № 29038/13 від представника позивача поступили наступні документи: копія генеральної довіреності від 01.01.2012 р. вих. № 1, копії товарно-транспортних накладних, копія акту звірки взаємних розрахунків та докази направлення такого відповідачу.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав, відзив на позов представив, проти позову заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.07.2013 р. до суду за вх. № 29275/13 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечив позовні вимоги. До зазначеного відзиву долучено копії платіжних доручень, копію договору від 02.01.2012 р. № 64-11, копію договору від 03.01.2012 р. № 21-12, копію протоколу розбіжностей від 02.01.2012 р. до договору № 64/11 від 02.01.2011 р., копію доповнення № 2 до договору № 64-11 від 02.01.2012 р., копії карток покупця, копію витягу з ЄДРЮОФОП від 13.06.2013 р. № 16645234, копію довіреності представника від 11.06.2013 р. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.02.2006 р. № 417.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні такого з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначає, що договір № 21-12 від 03.01.2012 р. відповідачем не підписувався, оскільки сторони такого договору не дійшли згоди щодо його істотних умов.

Натомість, як стверджує представник відповідача, директором ТзОВ «Гологори» був підписаний договір № 64-11 від 02.01.2012 р., який був запропонований позивачем у грудні 2011 року, істотні умови якого фактично відповідають договору № 21-12 від 03.01.2012 р. Договір № 64-11 від 02.01.2012р. було підписано керівником відповідача за умови погодження розбіжностей, викладених у додатковому протоколі до договору та такий договір разом із зазначеним протоколом було надіслано на адресу позивача.

Доказів, які б підтверджували надіслання відповідачем на адресу позивача договору № 64-11 від 02.01.2012 р. та протоколу розбіжностей по такому суду не представлено.

Представник відповідача стверджує, що позивач долучив до матеріалів справи копію договору № 21-12 від 03.01.2012 р., який не було підписано відповідачем та відповідно - не було укладено, а останню сторінку взято позивачем із іншого договору - № 64-11 від 02.01.2012 р.

До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено копію договору № 64-11 від 02.01.2012 р. котрий підписаний та скріплений печаткою тільки відповідачем та копію договору № 21-12 від 03.01.2012 р. котрий підписаний та скріплений печаткою тільки позивачем.

Оглянувши оригінал договору № 21-12 від 03.01.2012 р. представлений представником позивача, копія котрого долучена позивачем до позовної заяви та оригінал договору № 64-11 від 02.01.2012 р. представлений представником відповідача, копія котрого долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву, судом виявлено невідповідність останніх сторінок таких договорів, оскільки підпис директора ТзОВ «Гологори» та відтиск печатки відповідача знаходяться не на одному рівні, а отже такі сторінки різні.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивачем долучено до матеріалів справи копію договору № 21-12 від 03.01.2012 р., останню сторінко якого взято із договору № 64-11 від 02.01.2012 р. є необґрунтованим та не заслуговує на увагу суду.

Крім того, 03.01.2012 р. між сторонами було підписано та скріплено печатками додаткову угоду № 1 до договору № 21-12 від 03.01.2012 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), що в свою чергу також підтверджує факт укладення договору № 21-12 від 03.01.2012 р.

Слід зазначити, що відповідачем не заперечується факт отримання від позивача товару, а також не заперечується факт наявності заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму, яка є предметом даного спору.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

03.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Великобурлуцький сироробний завод» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гологори» був укладений договір № 21-12 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Позивач, згідно умов Договору, відповідно до заявки відповідача, поставив відповідачу молочну продукцію власного виробництва в асортименті на загальну суму 1183279 грн. 30 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи). Претензій щодо якості та кількості поставленої продукції від відповідача не поступало.

Відповідно до п. 5.1. Договору, відповідач проводить оплату продукції на протязі 24 календарних днів з моменту її отримання. Датою отримання продукції є відмітка у видатковій накладній.

Як стверджує позивач, відповідач провів лише часткову оплату за отриману продукцію на суму 766420 грн. 30 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Згідно умов додаткової угоди № 1 до договору № 21-12 від 03.01.2013 р., позивач має право надавати скидки відповідачу на ціну реалізованого товару.

На підставі зазначеної додаткової угоди, позивач надав скидки відповідачу на товар у розмірі 106779 грн. 37 коп., що підтверджується відповідними листами позивача (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Також, на підставі двохсторонніх товарно-транспортних накладних (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) відповідачем було здійснено повернення товару позивачу на суму 29095 грн. 20 коп. у зв'язку із закінченням строку реалізації такого.

Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію становить 280984 грн. 43 коп.

З метою досудового врегулювання спору, позивач, 04.04.2013 р. за вих. № 313, направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), котра була отримана відповідачем 17.04.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи). Зазначена претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Станом на час розгляду справи відповідач не заперечив факту отримання від позивача продукції та факту наявності заборгованості перед позивачем за отриману продукцію на суму, яка є предметом даного спору, доказів сплати заборгованості не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач не заперечив факту наявності заборгованості перед позивачем за отриману продукцію на суму, яка є предметом даного спору, доказів сплати такої заборгованості не надав.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» (смт. Великий Бурлук) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гологори» (м. Львів) про стягнення 280984 (двісті вісімдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривні.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання до суду позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5619 (п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 70 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 08.05.2013 р. № 390 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 527, 530, 626, 627, 629, 655, 692, 712, ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» (смт. Великий Бурлук) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гологори» (м. Львів) про стягнення 280984 (двісті вісімдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп. - задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гологори» (вул. Сигнівка, буд. 52, кв. 27, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ 22369786) на користь Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» (вул. Терешкової, буд. 2, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, 62602; код ЄДРПОУ 05507436) 280984 (двісті вісімдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп. заборгованості та 5619 (п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя: Цікало А.І.