Постанова

від 22.07.2013 по справі 21/168-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 21/168-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.

розглядаючи апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Київської області

від 05.03.2013 року

у справі №21/168-12 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом консорціуму „Військово-будівельна індустрія", м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Київська обл., м. Вишневе,

про стягнення 79 983,85 грн.,

за участю представників:

позивач: Чух Ю.В. - представник (дов. б/н від 01.06.2013р.);

відповідач: ОСОБА_2 - підприємець;

ВСТАНОВИВ:

Державне господарське об'єднання Консорціум «Військово-будівельна індустрія» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 71 325,09 грн. боргу, 5 232,46 грн. пені, 3 259,68 грн. 3% річних та 166,62 грн. інфляційних втрат, мотивуючи вимоги неналежним виконанням зобов'язань по оплаті послуг за договором № 1у-10 від 16.07.2010 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.03.2013 року у справі №21/168-12 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ДГО Консорціум «Військово-будівельна індустрія» 71 325,09 грн. заборгованості, 4 697,31 грн. пені, 2 930,41 грн. три проценти річних, 145,49 грн. інфляційних втрат та 1 591,68 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість наданих позивачем послуг за договором протягом спірного періоду, а тому позовна вимога про стягнення 71 325,09 грн. основного боргу є доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 05.03.2013 року у справі №21/168-12 скасувати частково, зменшивши суму основного боргу на 35 928,08 грн., відповідно пені на суму 2 366,00 грн., 3 % річних - на 1 476,00 грн. та інфляційних втрат - на 73,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2013 року справу прийнято до апеляційного провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Остапенко О.М., розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 22.04.2013р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року у справі № 21/168-12 у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. на лікарняному, розгляд апеляційної скарги визначено здійснити колегією у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді: Остапенко О.М., Скрипка І.М.

22.07.2013 року в судовому засіданні скаржник підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній, просив скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати частково.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог частини 2 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.07.2010 року між Консорціумом «Військово-будівельна індустрія» (в тексті договору - підприємство) та ФОП ОСОБА_2 (в тексті договору - фірма) було укладено договір про надання послуг № 1у-10, предметом якого згідно п.п. 1.1 є надання Підприємством послуг по прийманню, зберіганню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, які належать Фірмі, а також надання послуг по зберіганню автомобільного транспорту Фірми.

За умовами п.п. 2.1, 2.2 договору Підприємство зобов'язується прийняти від Фірми товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості одиниць обліку згідно прибуткових накладних Фірми та забезпечити його надійне зберігання, а згідно видаткових накладних Фірми, зразки яких передаються представнику Підприємства, - забезпечити видачу його майна представнику Фірми, або інших організацій лише за наявністю в нарядах підпису працівників Фірми, завірених мастичною печаткою (без довіреності).

Згідно п. 2.11 договору Фірма зобов'язана передавати майно на зберігання представникам Підприємства тільки на підставі документів (накладних, нарядів) в одиницях та їх кількості, що вказані в документах. В супроводжуючих документах обов'язково повинна вказуватись ціна переданого на зберігання майна.

Умовами п. 2.15 договору на Фірму покладено обов'язки по щомісячній оплаті послуг по зберіганню за поточний місяць, а оплату інших послуг - після їх надання та складання акту виконаних робіт на підставі рахунків Підприємства.

Згідно п. 3.1 договору Фірма зобов'язана щомісячно оплачувати Підприємству рахунки за надані послуги по зберіганню - на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку Підприємства, але не пізніше 10 числа поточного місяця, за який проводиться оплата. Рахунки за інші послуги оплачуються Фірмою на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунків Підприємства.

При відсутності від Фірми оплати за зберігання більше як 15 днів після одержання рахунку, Підприємство має право на одержання пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ із розрахунку простроченої суми з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.7. договору при несплаті Фірмою вартості послуг після закінчення терміну в 30 днів з дня одержання рахунку Підприємства, майно Фірми, яке знаходиться на зберіганні, переходить у власність Підприємства і може бути використане Підприємством частково або повністю для погашення заборгованості з урахуванням пені та штрафу за прострочку платежів.

Підприємство має право встановлювати для майна після його одержання від Фірми (згідно п. 4.5 та п. 4.7) договірну ціну для його реалізації (п. 5.3 договору).

Згідно п. 6.1 договору такий вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє протягом трьох місяців, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.

У випадку, якщо за 10 днів до закінчення терміну договору жодна з сторін не виявила бажання припинити його, дія договору автоматично продовжується на той самий термін (п. 6.2 договору).

Я вбачається з матеріалів справи, 16.07.2010 року до договору № 1у-10 від 16.07.2010 року сторонами був підписаний протокол узгодження цін на послуги з урахуванням ПДВ, які надаються Фірмі Підприємством з 01.08.2010 року (а.с.15).

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 цього ж Кодексу України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання відповідачеві послуг зі зберігання належного йому майна та інших, пов'язаних з цим послуг в період 2010 - 2011 року на загальну суму 95 493,25 грн. підтверджується підписами та відбитками печаток на актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Проте, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг зберігання та інших послуг у повному обсязі не виконав, а сплатив лише 24 168,16 грн., у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості становить 71 35,09 грн., з яких: 64 030,29 грн. - заборгованості по оплаті послуг зберігання згідно актів № ОУ- 0000145 від 31.03.2011р., № ОУ-0000225 від 30.04.2011р., № ОУ-0000292 від 31.05.2011р. та №ОУ-0000333 від 31.05.2011р., 7 294,80 грн. - заборгованості по оплаті оренди, комунальних та інших послуг, пов'язаних зі зберіганням належного відповідачеві майна згідно актів № ОУ-0000181 від 31.03.2011р., № ОУ-0000182 від 31.03.2011р., № ОУ-0000259 від 30.04.2011р., № ОУ-0000260 від 30.04.2011р., № ОУ-0000328 від 31.05.2011р., № ОУ-0000329 від 31.05.2011р. та № ОУ-0000335 від 31.05.2011р.

Отримання послуг, їх вартість та обсяг скаржником визнається, однак останній наполягає на тому, що сума заборгованості, заявлена позивачем до стягнення має бути зменшена на суму вартості майна, переданого ним позивачеві в рахунок погашення боргу за видатковою накладною № 1-558*/ від 09.06.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що послуги протягом спірного періоду були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень щодо їх обсягу та якості, а тому дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення вимог про стягнення вартості наданих послуг у повному обсязі.

Разом з тим, суд відхилив доводи відповідача щодо проведення ним часткового розрахунку з позивачем шляхом передачі належного йому майна з огляду на те, що видаткова накладна на зберігання (видачу) товарно-матеріальних цінностей № 1-558*/ від 09.06.2011 року має посилання на інший договір, ніж той, який є спірним. При цьому, акт інвентаризації майна №3512 від 30.01.2012 року факт проведення розрахунків між контрагентами за договором № 1у-10 від 16.07.2010 року не підтверджує, а лише фіксує перелік наявного на підприємстві майна.

З таким висновком колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується, находить його передчасним, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі видаткової накладної на зберігання (видачу) товарно-матеріальних цінностей № 1-558*/ від 09.06.2011 року, належним чином посвідчену копію якої скаржник надав суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_2 було відпущено філії Біличанської бази МТЗ ДГО Консорціум «Військово-будівельна індустрія» згідно договору № 4/07 від 27.01.2007р. 39 найменувань товару (корпусні елементи кухонних меблів «Оля») в кількості 125 одиниць товару загальною вартістю 35 928,08 грн. Відпуск даних товарних цінностей відповідачем підтверджується підписом та печаткою останнього (а.с.43).

Факт отримання відповідачем від ФОП ОСОБА_2 майна за вищевказаною видатковою накладною підтверджується актом інвентаризації майна № 3512 від 30.01.2012 року (а.с.44).

У даному акті зазначено, що під час перевірки наявності матеріальних засобів Філії Біличанської бази МТЗ ДГО Консорціум «Військово-будівельна індустрія», переданих ФОП ОСОБА_2 (договір про надання послуг зберігання від 16.07.2010 року № 1у/10 пункт 4.7) згідно накладної № 1/558 від 09.06.2011 року на загальну суму 35 928, 08 грн. в рахунок погашення існуючої кредиторської заборгованості встановлено, що майно ОСОБА_4, який функціонально уповноважений організовувати, контролювати роботу по задоволенню та стягненню дебіторської заборгованості Філії Біличанської бази МТЗ ДГО Консорціум «Військово-будівельна індустрія» не реалізоване та є в наявності згідно відомості на загальну суму 35 928, 08 грн.

Хоча вищевказаний документ і називається актом інвентаризації, яким, як вірно зазначив суд першої інстанції, підтверджується фактичний залишок матеріальних цінностей та їх відповідність записам у регістрах бухгалтерського обліку, однак з такого слідує, що позивач реалізував своє право на отримання майна, належного відповідачеві у відповідності до пункту 4.7 договору про надання послуг зберігання від 16.07.2010 року за № 1у/10 та відніс його на свій позабалансовий рахунок №2, що підтверджується копією інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, наданою позивачем суду апеляційної інстанції.

Отже, сукупність наведених вище доказів спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав приймати видаткову накладну № 1-558*/ від 09.06.2011 року в якості належного доказу на підтвердження факту проведення часткового розрахунку з позивачем за договором про надання послуг №1у/10 від 16.07.2010 року, оскільки позивачем не було представлено доказів існування з відповідачем будь-яких інших господарських договорів, зокрема, договору № 4/07 від 27.01.2007р., відтак зазначення у видатковій накладній такого договору є лише помилкою.

Твердження представника позивача про неможливість зарахування частини боргу відповідача за рахунок переданого ним майна через відсутність його оцінки, яка має проводитись у передбаченому законом порядку, судова колегія відхиляє та вважає, що позивачем матеріальні цінності були прийняті від відповідача за ціною, погодженою у видатковій накладній, оскільки з моменту передачі майна 09.06.2011 року по даний час позивач дій по оцінці майна, як того вимагає пункт 5.3 договору №1у/10 від 16.07.2010 року ), не здійснив, доказів протилежному не надав.

Скаржник пояснив суду, що ним неодноразово порушувалось перед позивачем питання щодо остаточного зарахування майна в рахунок погашення існуючої перед позивачем заборгованості, однак на його звернення відповідач жодним чином не реагує, відповідей не надає.

Оскільки відповідачем доведено відсутність підстав для стягнення з нього на користь позивача 35 928,08 грн., з урахуванням вищенаведеного заборгованість останнього перед Консорціумом «Військово-будівельна індустрія» по сплаті послуг зберігання та інших пов'язаних з цим послуг становить 35 397,01 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, як відповідач прийняв на себе зобов'язання по оплаті рахунків за послуги зберігання та рахунків по оплаті інших послуг згідно умов договору (пункти 3.1, 4.5), а матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем таких рахунків, суд першої інстанції погодився з періодом нарахування пені за прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань з 07.05.2012 року по 01.11.2012 року (з моменту звернення позивача до суду з даним позовом).

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши умови пунктів 3.1, 4.5 договору, місцевий суд правомірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що обов'язок відповідача по оплаті пені передбачений лише за порушення строків оплати вартості послуг зберігання, а не всіх інших, передбачених цим договором послуг.

Враховуючи факт передачі відповідачем майна загальною вартістю 35 928,08 грн. в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № 1-558*/ від 09.06.2011 року, який передував заявленому позивачем періоду стягнення пені (з 07.05.2012 року по 01.11.2012 року), розмір пені за порушення строків по оплаті вартості послуг зберігання за актами № ОУ- 0000145 від 31.03.2011р., № ОУ-0000225 від 30.04.2011р., № ОУ-0000292 від 31.05.2011р. та №ОУ-0000333 від 31.05.2011р. становить 2 242,37 грн.

Оскільки відповідальність за порушення строків оплати послуг оренди, комунальних та інших послуг, пов'язаних із зберіганням майна у вигляді пені договором №1у/10 від 16.07.2010 року передбачена не була, місцевий суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 пені за порушення строків оплати послуг, зазначених в актах № ОУ-0000181 від 31.03.2011р., № ОУ-0000182 від 31.03.2011р., № ОУ-0000259 від 30.04.2011р., № ОУ-0000260 від 30.04.2011р., № ОУ-0000328 від 31.05.2011р., № ОУ-0000329 від 31.05.2011р. та № ОУ-0000335 від 31.05.2011р.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 2 242,37 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №1у/10 від 16.07.2010 року, просив стягнути з останнього три проценти річних в сумі 3 259,68 грн., нарахованих за період:

з 31.03.2011р. по 05.11.2012р. на 16 166,02 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000145 від 31.03.2011р.;

з 31.03.2011р. по 05.11.2012р. на 365,76 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000181 від 31.03.2011р.;

з 31.03.2011р. по 05.11.2012р. на 1 982,40 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000182 від 31.03.2011р.;

з 30.04.2011р. по 05.11.2012р. на 365,76 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000225 від 30.04.2011р.;

з 30.04.2011р. по 05.11.2012р. на 2 000,64 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000260 від 30.04.2011р.;

з 31.05.2011р. по 05.11.2012р. на 13 454,44 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000292 від 31.05.2011р.;

з 31.05.2011р. по 05.11.2012р. на 365,76 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000328 від 31.05.2011р.;

з 31.05.2011р. по 05.11.2012р. на 2000,64 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000329 від 31.05.2011р.;

з 31.05.2011р. по 05.11.2012р. на 213,84 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000335 від 31.05.2011р.;

з 31.05.2011р. по 05.11.2012р. на 496,70 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000333 від 31.05.2011р.,

а, крім того, 166,62 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди:

з 31.03.2011р. по 05.11.2012р. на 365,76 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000181 від 31.03.2011р.;

з 31.03.2011р. по 05.11.2012р. на 1 982,40 грн. заборгованості за актом №ОУ-0000182 від 31.03.2011р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на зарахування 35 928,08 грн. в рахунок погашення існуючого боргу у відповідності до п.4.7 договору на підставі видаткової накладної № 1-558*/ від 09.06.2011 року, судова колегія вважає, розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати вартості послуг зі зберігання за актами № ОУ-0000145 від 31.03.2011р., № ОУ-0000225 від 30.04.2011р., № ОУ-0000292 від 31.05.2011р. та №ОУ-0000333 від 31.05.2011р. становить 800,45 грн. та 82,69 грн. відповідно.

При цьому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови позивачеві у задоволенні вимог в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за порушення строків по оплаті вартості послуг, визначених за актами № ОУ-0000181 від 31.03.2011р., № ОУ-0000182 від 31.03.2011р., № ОУ-0000259 від 30.04.2011р., № ОУ-0000260 від 30.04.2011р., № ОУ-0000328 від 31.05.2011р., № ОУ-0000329 від 31.05.2011р. та № ОУ-0000335 від 31.05.2011р., оскільки доказів отримання відповідачем рахунків на оплату послуг оренди, електропостачання, комунальних та інших послуг, пов'язаних зі зберіганням майна суду надано не було, а відтак, наведена обставина унеможливлює встановлення судом моменту, з якого відповідач вважається таким, що прострочив.

В силу статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 104 цього ж Кодексу підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з положень наведених норм та представлені сторонами докази, колегія суддів апеляційного господарського суду находить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 05.03.2012 року у справі № 21/168/12 - частковому скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 41, 43, 79 86, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 05.03.2013 у справі № 21/168-21 скасувати частково.

3. Постановити у справі № 21/168-21 нове рішення.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (08132, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 33629043) 35 397,01 грн. (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто сім гривень 01 коп.) заборгованості, 2 242,37 грн. (дві тисячі двісті сорок дві гривні 37 коп.) пені, 800,45 грн. (вісімсот гривень 45 коп.) трьох процентів річних, 82,69 грн. (вісімдесят дві гривні 69 коп.) інфляційних втрат.

В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (08132, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 33629043) 329,18 грн. (триста двадцять дев'ять гривень 18 коп.) судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

6. Доручити господарському суду Київської області видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

7. Матеріали справи № 21/168-21 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.