Постанова

від 16.07.2013 по справі 810/3251/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року 810/3251/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ІРНА - СЕРВІС»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «ІРНА - СЕРВІС» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 № 0003032203 і від 06.06.2013 № 0003042203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки, в ході якої податковий орган встановив безтоварність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ВК «Віконні системи» є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на даних матеріалів перевірок контрагента позивача і підприємств - покупців, які здійснені іншими податковими органами без надання правової оцінки безпосередньо господарській операції між позивачем та його контрагентом. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «ВК «Віконні системи» підтверджується первинними бухгалтерськими документами на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки позивача досліджено Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, згідно з яким встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, виробничого обладнання, складських і торгівельних приміщень, транспорту, торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Таким чином, перевіркою виявлено, що правочин між позивачем і ТОВ «ВК «Віконні системи» є нереальним та не створює правових наслідків.

Крім того, представник відповідача зазначив, що в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вказано прізвища відповідальної особи, яка підписала даний Акт від ТОВ «ВК «Віконні системи», чим порушено вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88.

У судове засідання 16.07.2013 уповноважені представники сторін не з'явились.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 16.07.2013, в якому позивач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників підприємства.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи розписки від 10.07.2013.

Від відповідача до суду будь-яких заяв або клопотань про відкладення судового розгляду або оголошення перерви в судовому засіданні не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи даної статті розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і ТОВ «ВК «Віконні системи» укладено договір від 01.12.2011 № ДГ-0000007 про надання послуг (а.с. 48-49). Предметом даного договору було виконання завдання ПП «ІРНА-СЕРВІС» з будівельно-монтажних робіт на суму 48624,00 грн.

Результати виконання даного правочину оформлені Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) і податковою накладною, а факт перерахування коштів підтверджується даними банківської виписки.

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаних у ТОВ «ВК «Віконні системи» послуг включено до податкового кредиту за грудень 2011 року.

Крім того, суми здійснених позивачем витрат включені до складу витрат за ІІ - IV квартали 2011 року.

У травні 2012 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ІРНА - СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ВК «Віконні системи» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 28.05.2013 № 446/22-5/31785951 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9, підпункту 139.1.13 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток за ІІ - IV квартали 2011 року у сумі 3279,00 грн. і пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту за грудень 2011 року на 8104,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

Зокрема, в Акті перевірки на сторінці 4 податковий орган дослідив Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), який складно в результаті проведених робіт за договором від 01.12.2011 № ДГ-0000007, в якому від імені ТОВ «ВК «Віконні системи» проставлений підпис, але прізвища відповідальної особи не вказано, що є порушенням вимог Наказу Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

У подальшому, в Акті перевірки (сторінки 4 - 5) відповідачем зазначено, що до Броварської ОДПІ від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надійшов Акт від 21.12.2012 № 7212/224/33972398 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік», код за ЄДРПОУ 31684481, за вересень 2011 року, ТОВ «Олимп», код за ЄДРПОУ 31441243, за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес», код за ЄДРПОУ 36293292, за лютий, березень 2011 року, БПП «Сура», код за ЄДРПОУ 30668399, за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс», код за ЄДРПОУ 37237904, за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн», код за ЄДРПОУ 37275541, за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм», код за 1343537, за червень 2011 року, ПВП «Форест», код за ЄДРПОУ 25158846, за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

Відповідно до даного Акта в ході вказаної перевірки виявлена відсутність за юридичною адресою ТОВ «ВК «Віконні системи», що, у свою чергу, обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно - транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь - яких інших первинних бухгалтерських документів, документів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Також за результатами проведених заходів встановлено відсутність у ТОВ «ВК «Віконні системи» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту і торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ВК «Віконні системи» за період 2011-2012 рік сформовано податковий кредит від підприємств: ТОВ «Пасіфік», код за ЄДРПОУ 31684481, ТОВ «Олимп», код за ЄДРПОУ 31441243, ПП «СВ Гермес», код за ЄДРПОУ 36293292, БПП «Сура», код за ЄДРПОУ, ТОВ «Хімагросервіс», код за ЄДРПОУ 37237904, ТОВ «Кафепродакшн», код за ЄДРПОУ 37275541, ТОВ «Інфотерм», код за ЄДРПОУ 31343537, ПВП «Форест», код за ЄДРПОУ 25158846, якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання, а саме: у зазначених суб'єктів господарської діяльності відсутній податковий кредит, згідно наданих розрахунків коригування, задекларувавши податкові зобов'язання здійснюють повернення передплат неіснуючим контрагентам.

Крім того, згідно з даним Актом перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників і по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2011 році - 2012 році.

Також, в Акті перевірки Броварської ОДПІ (сторінки 5-10) зазначено, що до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надійшли Акти перевірок:

- ДПІ у м. Полтава Полтавської області від 11.12.2012 №1406/22-2/37275541 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Кафепродакшн" (код ЄДРПОУ 37275541) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період січень 2011р., з урахуванням коригування, поданого в грудні 2011 за січень 2011р.", згідно якого встановлено відсутність в ТОВ "Кафепродакшн" об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з постачання та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України;

- ДПІ у м. Полтава Полтавської області від 11.12.2012 № 1401/22-6/31441243 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Олімп" (код ЄДРПОУ 31441243) з питань взаємовідносин з платниками податків за вересень 2011", згідно якого встановлено відсутність в ПП "Олимп" об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з постачання та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст.. 22, ст.. 185 Податкового Кодексу України;

- ДПІ у м. Полтава Полтавської області від 11.12.2012р. № 1400/22-6/31343537 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інфотерм" (код ЄДРПОУ 31343537) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період: червень 2011 з урахуванням уточнюючого розрахунку, поданого до ДГП у м. Полтаві 21.05.2012", згідно якого встановлено відсутність в ТОВ "Інфотерм" об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з постачання та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України;

- ДПІ у м. Полтава Полтавської області від 11.12.2012 № 1402/22-7/31684481 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пасіфік" (код ЄДРПОУ 31684481) з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за період вересень 2011р. з урахуванням уточнюючого розрахунку від 20.07.2012", згідно якого встановлено відсутність в ТОВ "Пасіфік" об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з постачання та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст.185 Податкового Кодексу України;

- ДПІ у м. Полтава Полтавської області від 11.12.2012 № 1405/22-6/37237904 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанії "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 37237904) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період листопад 2011 з урахуванням уточнюючих розрахунків, поданих до ДПІ у м.Полтаві 20.09.12, 20.10.12, 20.11.12", згідно якого встановлено відсутність в ТОВ " Компанія "Хімагросервіс " об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з постачання та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України;

- ДПІ у м. Полтава Полтавської області від 11.12.2012 № 1403/22-6/37958927 "Про неможливість проведення зустрічної звірки БПП "Єура" (код ЄДРПОУ 37958927) з питання правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за період вересень 2011, листопад 2011 з урахуванням уточнюючих розрахунків поданих 20.08.12, 20.09.12, 19.10.12", згідно якого встановлено відсутність в БПП "Єура" об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з постачання та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст.. 22, ст.. 185 Податкового Кодексу України.

У зв'язку з цим, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська зазначено, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ "Пасіфік", ПП "Олімп", ПП "СВ Гермес", БПП "Єура", ТОВ "Хімагросервіс", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Інфотерм", ПВП "Форест", ТОВ «ВК «Віконні системи» порушують статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Тому, ТОВ «ВК «Віконні системи» проводило діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третіх осіб.

На сторінці 11 Акта перевірки відповідачем зазначено, що з урахуванням викладеного і висновків зазначених в акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7212/224/33972398 від 21.12.2012р. встановлено, що взаємовідносини між ПП «Ірна-Сервіс» та ТОВ «ВК «Віконні системи» згідно ч.1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст.228 ЦК України мають ознаки нереальності здійснення, і в силу ст. 116 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2013 № 0003032203, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 3279,00 грн. і від 06.06.2013 № 0003042203, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10113,00 грн., з них 8104,00 грн. за основним платежем і 2026,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність та нереальність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ "ВК "Віконні системи", судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПП «ІРНА - СЕРВІС» і ТОВ «ВК «Віконні системи» позивачем надано суду копії Акта здачі-приймання робіт (послуг) від 01.12.2011 № ВС-0001559 (а.с.-50) і податкової накладної від 01.12.2011 № 544 (а.с.-52).

Факт оплати за надані роботи підтверджується даними виписки по рахунку за 23.03.2012 в сумі 48624,00 грн. (а.с. - 51).

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції щодо виконання робіт контрагентом. При цьому, посилання відповідача на відсутність в Акті здачі-прийняття робіт від 01.12.2011 прізвища та ініціалів відповідальної особи не приймається до ваги судом з таких підстав.

Як вбачається зі змісту цього Акта в ньому зазначено, що він складений між замовником ПП «ІРНА-СЕРВІС» з одного боку та представником виконавця ТОВ «ВК «Віконні системи» Іочниковим О.Д. з іншого боку. При цьому, дана особа відповідно до договору від 01.12.2011 є директором ТОВ «ВК «Віконні системи». Це також підтверджується даними Акта перевірки від 21.12.2012 № 7212/224/33972398 (а.с. 71-125) на який посилається податковий орган, і в якому на сторінці першій зазначено, що керівником ТОВ «ВК «Віконні системи» є саме ця особа.

Щодо зв'язку витрат, які сформовані позивачем із його господарською діяльністю судом встановлено наступне. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки Серії АА № 624752 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, основним видом діяльності ПП «ІРНА - СЕРВІС» є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами і санітарно-технічним обладнанням, інші роботи із завершення будівництва, виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у., ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування, організація будівництва будівель, інші види діяльності з прибирання.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що підприємством укладало договори про надання послуг від 01.12.2011 № ДГ-00000007 з ТОВ «ВК «Віконні системи» з метою виконання договору від 31.03.2011 № П - 530 - 11 укладеного з ІП «Кока - Кола Беверіджиз Україна Лімітед», згідно з яким позивач виконував будівель-монтажні роботи на території заводу замовника - комплекс робіт пов'язаних з огородженням МЕС обладнання і монтаж відбійників.

На підтвердження даної обставини позивач надав суду копії:

- копію договору № П-530-11 від 31.03.2011 з ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»;

- копію додаткової угоди № 1 від 23.09.2011;

- копію додаткової угоди № 7 від 29.09.2011;

- копі актів виконаних робіт № ОУ-ООООУ5 від 01.12.11, № ОУ-000077 від 12.12.11;

- копії платіжних доручень № 26037 від 09.02.2012, № 228773 від 22.12.2011 на загальну суму 125997,60 грн.;

- копію банківської виписки;

- копії рахунків-фактур № СФ-000078 від 01.12.2011, № СФ-000080 від 12.12.2011, № СФ-000081 від 10.11.2011, № СФ-000082 від 10.11.2011;

- копії податкових накладних від 01.12.2011 № 1, від 12.12.2011 № 3.

У свою чергу, відповідно до даних копії Акта здачі-приймання робіт від 01.12.2011 № ВС-0001559 і податкової накладної від 01.12.2011 № 544, ТОВ «ВК «Віконні системи» виконувало будівельно-монтажні роботи на замовлення позивача.

Таким чином, ці документи підтверджують той факт, що позивач придбавав у ТОВ «ВК «Віконні системи» послуги з виконання будівельно-монтажних робіт для виконання зобов'язань перед іншим підприємством, що безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ПП «ІРНА - СЕРВІС».

Крім того, як вбачається з наданих представником позивача суду відомостей з офіційних сайтів Державного підприємства «Інформаційно - ресурсний центр» і Міністерства доходів і зборів України, ТОВ «ВК «Віконні системи» зареєстроване юридичною особою, підприємницька діяльність не припинена, відомості в базі даних про анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість відсутні.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «ВК «Віконні системи» нікчемного правочину або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «ІРНА - СЕРВІС» і ТОВ «ВК «Віконні системи».

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про те, що укладений між позивачем і ТОВ «ВК «Віконні системи» правочин не був спрямований на настання наслідків, на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншими податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «ВК «Віконні системи» з іншими підприємствами. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відносно тверджень податкового органу, щодо відсутності у ТОВ «ВК «Віконні системи» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту і торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності слід зазначити про таке.

В матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували ту обставину, що у контрагента позивача були відсутні основні фонди та персонал для виконання будівельних робіт. Дані докази також не надані суду податковим органом в ході розгляду цієї справи. Крім того, податковий орган в Акті перевірки на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення взагалі не перевірив даної обставини. Адже висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства базуються лише на даних, які містять інші Акти перевірок без відповідного посилання на конкретні документи, які підтверджують ті обставини на які посилається відповідач.

Враховуючи викладене, висновок Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про те, що укладений між позивачем і ТОВ «ВК «Віконні системи» правочин не був спрямований на настання наслідків є безпідставним та необґрунтованим.

Обгрунтовуючи вказані висновки нормативно слід зазначити наступне. Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «ВК «Віконні системи» в оплату за виконані роботи є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі Акт здачі-прийняття робіт і податкова накладна тощо.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є безпідставними.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 06.06.2013 № 0003032203 і від 06.06.2013 № 0003042203 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 06.06.2013 № 0003032203 і від 06.06.2013 № 0003042203.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ІРНА - СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31785951) судовий збір у розмірі 134 (сто тридцять чотири) грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.