Рішення

від 17.07.2013 по справі 918/132/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа № 918/132/13-г

Суддя Гудзенко Я.О. розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-М" до фізичної особи-підприємця Ливицької Тетяни Володимирівни про стягнення 90 953, 12 грн.

За участю:

Від позивача: Ліщинська Т. І. (дов. б/н від 09.01.13 р.)

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Продукт-М" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ФОП Ливицької Т.В. (далі - Відповідач) про стягнення 90 953, 12 грн., з яких 56 761, 55 грн. основної суми боргу, 21 864, 04 грн. пені, 7 435, 73 грн. інфляційних втрат, 4 166, 14 грн. три відсотки річних та 725, 66 грн. завданих збитків.

Ухвалою господарського суду від 01.02.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/132/13-г розгляд якої призначено на 12.02.13 р.

Ухвалою господарського суду від 12.02.13 р. розгляд справи відкладено на 15.03.13 р.

11 березня 2013 року через канцелярію суду від Відповідача надійшли заперечення на позов, з яких вбачається, що Відповідач проти заявлених вимог заперечує та у задоволення позовної заяви просить відмовити. Крім того, у вказаних запереченнях Відповідач заявив вимогу щодо застосування строку позовної давності.

12 березня 2013 року через канцелярію суду від Відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

15 березня 2013 року через канцелярію суду від Відповідача надійшла заява про призначення почеркознавчої експертизи.

15 березня 2013 року через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до яких Позивач просить стягнути з Відповідача 75 258, 29 грн. основної суми боргу, 5 767, 80 грн. пені, 7 676, 39 грн. інфляційних втрат, 5 523, 75 грн. три відсотки річних та 725, 66 грн. завданих збитків.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 визначено, що передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як, зокрема, збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Позивачем має бути додержано правила вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК. Заява позивача підлягає поверненню без розгляду з підстав невиконання позивачем вимог статей 54 - 57 ГПК України, а саме не надіслання її копії відповідачу у справі та ненадання суду доказів надіслання копії заяви відповідачу.

Оскільки Позивачем до заяви не було додано доказів надіслання її копії Відповідачу, ухвалою господарського суду від 15.03.13 Позивачу було повернуто дану заяву.

Ухвалою господарського суду від 20.03.13 р. провадження у справі зупинено, призначено почеркознавчу експертизу.

Ухвалою господарського суду від 03.04.13 р. провадження у справі поновлено з 16.04.13 р., справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 16.04.13 р.

Ухвалою господарського суду від 16.04.13 р. провадження у справі було повторно зупинено для проведення почеркознавчої експертизи.

17 червня 2013 року до господарського суду Рівненської області надійшла справа № 918/132/13-г з висновком судово-почеркознавчної експертизи №1-68 від 15.05.2013 р.

Ухвалою господарського суду від 18.04.13 р. провадження у справі поновлено з 03.07.13 р. та справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 03.07.13 р.

1 липня 2013 року через канцелярію господарського суду від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до яких Позивач просить стягнути з Відповідача 75 258, 29 грн. основної суми боргу, 5 767, 80 грн. пені, 7 676, 39 грн. інфляційних втрат, 5 523, 75 грн. три відсотки річних та 725, 66 грн. завданих збитків. Дана заява була судом прийнята до розгляду.

3 липня 2013 року через канцелярію господарського суду від Позивача надійшло письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду від 03.07.13 р. строк розгляду спору було продовжено, розгляд справи відкладено на 15.07.13 р.

11 липня 2013 року через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про залучення експерта для надання роз'яснення щодо даного ним висновку. Судом було відмовлено в задоволенні даного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.

16 липня 2013 року через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до яких Позивач просить стягнути з Відповідача 45 985, 07 грн. основної суми боргу та 725, 66 грн. збитків. Дана заява була судом прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 15 липня 2013 року було оголошено перерву до 17 липня 2013 року.

17 липня 2013 року через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про призначення повторної почеркознавчої експертизи та заява про перенесення розгляду справи. Судом було відмовлено в задоволенні вказаних заяв у зв'язку з їх необґрунтованістю та закінченням строку вирішення спору.

В судовому засіданні 17 липня 2013 року Позивач підтримав вимоги із вираховуванням заяви про зменшення позовних вимог в повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.07.2013 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством торговою фірмою «Продукт-М» (далі - Орендодавець, ЗАТ ТФ «Продукт-М», правонаступником якого є Позивач) та Відповідачем було укладено договір оренди (далі - Договір).

За умовами п. 1 Договору позивач передав а Відповідач прийняв у користування частину приміщення площею 105, 5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 30.

Пунктами 2, 3, 4 Договору сторонами погоджено, що приміщення буде використовуватися для здійснення господарської діяльності Відповідача, приміщення вважається переданим в оренду з моменту терміну вказаного в Договорі, розмір орендної плати складає 5 500, 00 грн. на місяць. Перерахування орендної плати проводиться не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5 Договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін відповідно до виставлених рахунків. Вони можуть бути переглянуті на вимогу однієї із сторін. Розмір орендної плати коригується кожного місяця з врахування індексу інфляції за попередній місяць.

За умовами п. 6.2. Договору Відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату у порядку і розмірі, передбаченому у п. 4. Договору.

Відповідно до п. 13 Договору термін дії Договору встановлюється з 01.08.07 р. до 31.12.07 р. і може бути продовжений на наступний рік, якщо за місяць до закінчення дії Договору жодна із сторін не повідомила про його розірвання.

Оскільки сторони не повідомляли одна одну про розірвання договору від 01.08.07 р. договір було продовжено до підписання акту повернення приміщення 12.07.10 р. Протилежного сторонами не доведено.

Згідно з висновком експерта від 15.05.2013 р. № 1-68 рукописний текст в договорі б/н від 1 серпня 2007 року - виконаний не Ливицькою Тетяною Володимирівною, а іншою особою, однак в той же час експерт зазначив, що вирішити питання ким, Ливицькою Тетяною Володимирівною чи іншою особою виконаний підпис в графі: «Орендар» в договорі б/н від 1 серпня 2007 року - не представляється можливим по причині вказаній в дослідницькій частині висновку експерта.

Суд дійшов висновку про те, що договір від 01.08.2007 року було підписано Ливицькою Т.В., оскільки підпис проставлений на ньому ідентичний підписам проставленим на інших договорах підписаних Ливицькою Т.В. і підстав вважати, що договір не був підписаний вказаною особою у суду немає з урахуванням також часткових оплат орендних платежів за займане орендарем приміщення, здійснених за рахунками виставленими позивачем за договором від 01.08.2007 року, а також з урахуванням відомостей викладених в призначенні платежів при здійсненні таких оплат.

За користування Відповідачем приміщенням Позивачем було нараховано орендну плату: за 2007 рік 28 451,63 грн. , з яких 5 500. 00 грн. за серпень, 5 533. 00 грн. за вересень, 5654. 23 грн. за жовтень, 5818. 20 грн. за листопад, 5946. 20 за грудень. Всього за 2008 рік 81 654, 49 грн. , з яких 6071, 07 грн. за січень, 6247, 13 грн. за лютий, 6415, 80 грн. за березень, 6 659, 60 грн. за квітень, 6866,05 грн. за травень, 6 955,31 за червень, 7 010,95 грн. за липень, 6 975, 90 за серпень, 6 968, 92 за вересень, 7 045, 58 грн. за жовтень, 7 165, 35 грн. за листопад, 7 272, 83 грн. за грудень. Всього на 2009 рік 95 280,84 грн. з яких 7425,56 грн. за січень, 7640, 90 грн. за лютий, 7755, 51 грн. за березень, 7864, 09грн. за квітень, 7934, 87 грн. за травень, 7974,54 грн. за червень, 8062,26 грн. за липень, 8 054,20 за серпень, 8 035, 10 за вересень, 8 099, 38грн. за жовтень, 8 172, 27 грн. за листопад, 8262,16 грн. за грудень.

У 2010-му році Позивачем було нараховано Відповідачу 54 321,59 грн. з яких 8 336, 52 грн. за січень, 8 486, 58 грн. за лютий, 8 647, 82 грн. за березень, 8 725, 65 грн. за квітень, 8 699, 47 грн. за травень, 8 647, 27 грн. за червень, 2 778, 28 грн. за 12 днів липня.

Тобто, із січня 2007-го по липень 2010-го року Позивачем було нараховано Відповідачу 259 708, 55 грн. орендної плати.

Заборгованість відповідача також підтверджується його розпискою, копія якої наявна в матеріалах справи і додана позивачем до заяви від 15.07.2013 року (т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що на день винесення рішення Позивачем за весь час користування приміщенням за Договором було сплачено 198 042, 00 грн.: 168 042, 00 грн. станом на 01.02.2010 р. та 30 000, 00 грн. відповідачем було доплачено в березні 2010 року та квітні 2010 року. Вказані платежі були зараховані в попередні періоди, в яких існувала заборгованість, а тому заборгованість Відповідача за попередні роки до лютого 2010 року становила 15 681, 48 грн., з лютого по липень 2010 року - 45 985, 07 грн.

Позивач відповідно до своєї заяви про зменшення позовних вимог від 16 липня 2013 року в розрахунку заборгованості заявляє період вимог для стягнення заборгованості з лютого 2010 року (з урахуванням заяви відповідача про сплив позовної давності - т. 1 а.с. 78) по липень 2010 року (на момент, коли приміщення було передане Позивачу за актом приймання-передачі). Таким чином, несплаченою відповідачем залишилась орендна плата за лютий 2010 року в розмірі 8 486, 58 грн., березень 2010 року в розмірі 8 647, 82 грн., квітень 2010 року в розмірі 8 725, 65 грн., травень 2010 року в розмірі 8 699, 47 грн., червень 2010 року в розмірі 8 647, 27 та липень 2010 року в розмірі 2 778, 28 грн.

З банківських виписок наданих Позивачем вбачається, що сплату орендної плати Відповідач здійснював згідно рахунків, виставлених йому позивачем і таким чином погоджувався з сумами нарахування здійсненими згідно ч. 3 п. 5 договору від 01.08.2007 року (т. 1 а.с. 16, 172-207).

Крім того, з банківських виписок за договором від 01.08.2007 року, а саме за: 22.04.2008 р., 28.05.2008 р.,27.06.2008 р., 04.09.2008 р., 11.11.2008 р., 18.11.2008 р., 15.01.2009 р., 18.03.2009 р., 01.06.2009 р., 30.06.2009 р., 20.08.2009 р., 27.08.2009 р., 14.09.2009 р., 25.09.2009 р., 28.12.2009 р., 05.01.2010 р., 11.03.2010 р., 24.03.2010 р., 29.03.2010 р., 21.04.2010 р., 30.04.2010 р. (а. с. 18-38) вбачається, що деякі платежі були здійснені платником Михальчуком В. Г., на що звертав увагу Відповідач в своїх запереченнях.

Судом встановлено, що ці платежі були проведені з рахунку № 26252092907050, з якого також надходили кошти й по іншим орендним платежам Відповідача за Договором.

Крім того, в судових засіданнях Відповідачем не заперечувався факт неотримання від позивача всіх виставлених ним рахунків.

Стосовно висновку судового експерта від 15.05.2013 р. № 1-68 слід зазначити наступне (т. 1 а.с. 144-151).

В поданій Відповідачем заяві про призначення почеркознавчої експертизи зазначено, що Ливицька Тетяна Володимирівна не підписувала договір оренди від 01.08.2007 року та проставлені в Договорі підписи не належать Ливицькій Т. В.

Судом на вирішення експертизи було поставлено наступні питання (ухвала від 20.03.2013 р. № 918/132/13-г):

- Чи належить Ливицькій Тетяні Володимирівні наявний в Договорі оренди б/н від 01.08.2007 року, укладеному між ЗАТ "Торгова фірма "Продукт" та ФОП Ливицька Т.В. на об`єкт оренди - окрему частину приміщення загальною площею 105, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 30, підпис, що розміщений в правому нижньому куті першої сторінки договору біля прізвища "Ливицька Т.В."?

- Чи виконано рукописний текст у договорі оренди б/н від 01.08.2007 року, укладеному між ЗАТ "Торгова фірма "Продукт" та ФОП Ливицька Т.В. на об`єкт оренди - окрему частину приміщення загальною площею 105, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 30, Ливицькою Тетяною Володимирівною?

Згідно з висновком експерта від 15.05.2013 р. № 1-68 на зазначені питання отримано наступні відповіді:

1. Рукописний текст в договорі б/н від 1 серпня 2007 року - виконаний не Ливицькою Тетяною Володимирівною, а іншою особою.

2. Вирішити питання ким, Ливицькою Тетяною Володимирівною чи іншою особою виконаний підпис в графі: «Орендар» в договорі б/н від 1 серпня 2007 року - не представляється можливим по причині вказаній в дослідницькій частині висновку експерта.

З дослідницької частини висновку експерта вбачається, що елементи підпису виконані однотипними рухами, є малоінформативні, мають низьку ідентифікаційну значимість, що не дозволяє встановити комплекс ознак, необхідний для будь-якого категорично позитивного, негативного чи вірогідно позитивного, негативного висновку про тотожність його виконавця. Тому, враховуючи викладене вирішити питання про те, чи належить підпис в графі «Орендар» в договорі оренди б/н від 01.08.2007 року, Ливицькій Тетяні Володимирівні - не виявляється можливим (т. 1 а.с. 147).

Відповідачем неодноразово наголошувалося й на тому, що Договір оренди між сторонами в 2007-му році не укладався, а відносини оренди приміщення існували на підставі пролонгованого договору оренди №Л-06 від 01.09.2005 року.

Однак, вказана обставина на яку посилається Відповідач є необґрунтованою, оскільки договір оренди від 1 січня 2007 року в судовому порядку недійсним чи неукладеним не визнавався. Крім того, з висновку експерта не вбачається, що договір підписано іншою особою. Інших доказів, які б підтверджували те, що відносини з оренди приміщення, існували саме на підставі пролонгованого договору оренди №Л-06 від 01.09.2005 року відповідачем суду надано не було. У суду відсутні підстави для призначення повторної експертизи підпису орендаря на договорі від 01.08.2007 року враховуючи часткову оплату орендних платежів протягом 2007-2010 років.

Також слід зазначити й те, що за вересень 2007 року з рахунку Відповідача на рахунок Позивача надійшли кошти в розмірі 5 500, 00 грн., що повністю відповідає сумі вказаній у виставленому рахунку №12/08 від 7 серпня 2007 року (а. с. 172). Переплати відповідача орендних платежів за деякими місяцями 2007-2010 років свідчать про те, що відповідач погоджувався з рахунками виставленими позивачем за договором від 01.08.2007 року і з сумами вказаними в них, а також порядком нарахування орендних платежів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, які є обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, який в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих суду доказів вбачається, що Відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині сплати за Договором оренди від 1 серпня 2007 року орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день винесення рішення відповідач доказів поданих позивачем у підтвердження підписання договору від 01.08.2007 року та наявності залишку заборгованості суду не подав.

За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За приписами п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вже було вказано вище, 11 березня 2013 року Відповідачем було подано письмові заперечення, в яких заявлено вимогу про застосування строків позовної давності (т. 1 а.с. 78).

Оскільки, в заяві про зменшення позовних вимог від 16 липня 2013 року період стягнення заборгованості по орендній плати Позивачем зазначено з лютого 2010 року по липень 2010 року (на момент, коли приміщення було передане Позивачу за актом приймання-передачі), - підстави для застосування позовної давності відсутні, адже Позивачем було дотримано трирічний строк звернення до суду з відповідними вимогами.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд також відшкодувати йому збитки, які були йому завдані під час повернення відповідачем приміщення з оренди, а саме пошкодження замків на вхідних дверях та жалюзях, що підтверджується актом повернення приміщення від 12.07.2010 р. (т. 1 а.с. 17).

В обґрунтування заявлених вимог позивачем надано суду акт повернення приміщення з оренди від 12.07.2010 року, видаткову накладну від 07.02.2011 року № 158, квитанцію № 13028 про сплату ФОП Гірському Б.А. вартості матеріалів по заміні пошкоджених орендарем замків в сумі 398,66 грн., видаткову накладну від 11.02.2011 року № РН-0000028 та платіжне доручення від 04.02.2011 року № 36 про сплату ТОВ «Артіка» 327 грн. послуг за заміну замків.

З акту повернення приміщення з оренди від 12.07.2010 року вбачається, що підписуючи його Відповідач не заперечив обставини щодо пошкодження замків в займаному ним приміщенні, оскільки в акті відсутні будь-які інші зауваження з приводу вказаного. Таким чином, Відповідач погодився з викладеним в акті.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Виходячи із вказаного Позивач довів наявність збитків і неправомірну поведінку відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування. В свою чергу відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини.

Оскільки з акту повернення приміщення вбачається, що Відповідач погодився з викладеними в ньому фактами, - відтак і погоджується з заподіяними збитками, що є доказом наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови для покладення на Відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про наявність в даному випадку правових підстав для стягнення з Відповідача збитків в розмірі 725, 66 грн.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте Відповідач розрахунки за договором провів частково.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати решти боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення сторін, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають задоволенню .

Відповідно ч. ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 720, 50 грн., покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Ливицької Тетяни Володимирівни (33000, м. Рівне, вул. Хвильового, буд. 18, кв. 2, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР 20022723268) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт-М» (79008, м. Львів, вул. Краківська, буд. 30, код 19140761) 46 710 (сорок шість тисяч сімсот десять) грн. 73 коп., з яких 45 985 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 07 коп. основної суми боргу та 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 66 коп. збитків та 1 720, 50 грн. судовго збору.

3. Ухвалою повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Продукт-М» (79008, м. Львів, вул. Краківська, буд. 30, код 19140761) 178 (сто сімдесят вісім) грн. 54 коп. зайво сплаченого судового збору.

Повний текст рішення складено 24.07.2013 року.

Суддя Гудзенко Я.О.