Постанова

від 22.07.2013 по справі 904/3135/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2013 року Справа № 904/3135/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Білецька Л.М., Лисенко О.М.

при секретарі - Погорєловій Ю.А.

за участю представників

позивача Чабанова Т.І.

відповідача не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ХЛІБ» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2013 року у справі №904/3135/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Донецька виробничо-торгівельна фірма «Факторія», м. Донецьк

до публічного акціонерного товариства «ХЛІБ» , м. Дніпропетровськ

про стягнення 56 486,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості у сумі 52 988,0 грн. за поставлений товар, 2 915,78 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 57 від 30.01.2012р. та 583,17 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2013 року у справі № 904/31351/13 (суддя Ярошенко В.І.) позовні вимоги задоволені частково; з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 42 988,0 грн., пеню та відсотки річних в повному обсязі. В решті позовних вимог відмовлено, в зв'язку зі сплатою вартості товару в даній частині..

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати вартості отриманого товару; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; стягнення відсотків річних передбачено нормами чинного законодавства, стягнення пені передбачено умовами договору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду. При цьому скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме, неврахування судом наступних фактів:

- в момент передачі товару позивачем відповідачу не були передані всі передбачені договором документи, що свідчить про здійснення спірної поставки за межами укладеного сторонами до договору;

- вимогу про виконання зобов'язання відповідач не отримував, а отже і строк виконання зобов'язання не настав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач послався на законність та обґрунтованість рішення господарського суду; необґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В межах провадження у справі відповідачем заявлено клопотання про перенесення розгляду справи на інший термін, в зв'язку з перебуванням у відрядженні представника товариства. Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки по-перше, доводи відповідача не підтверджені документально, по-друге, відповідач був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, а надання повноважень на представництво інтересів відповідача не обмежено будь-яким певним колом осіб.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 30.01.2012 року між ТОВ ДВТФ «Факторія» (Постачальник) та ПАТ «ХЛІБ» (Покупець) було укладено договір поставки № 57, у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця борошно житнє обдірне в кількості, асортименті та за ціною, зазначеним у видаткових накладних та специфікації, що являються невід'ємними частинами даного договору.

Сторонами узгоджені всі істотні умови договору та обумовлений порядок розрахунків за товар.

19.11.2012р. сторонами була підписана специфікація №9 до вказаного договору, з зазначенням найменування товару, його кількості , ціни та строків оплати - 11.12.2012 року.

Позивачем на виконання умов договору 19.11.2012р. за видатковими накладними №№ РН-3055, РН-3056 було поставлено, а покупцем отримано борошно житнє обдірне на загальну суму 64 988,0 грн.

В порушення зобов'язань за договором оплата отриманого товару відповідачем була здійснена частково, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами встановлений порядок розрахунків за товар з відстроченням платежу та встановлений строк оплати отриманого товару - 11.12.2012р., однак, у визначені строки грошові зобов'язання покупцем виконані не були. Факт наявності заборгованості за отриманий товар відповідач не заперечує, однак, вважає що строк виконання грошових зобов'язань не настав.

Твердження скаржника є хибним тлумаченням умов договору, оскільки конкретні строки оплати узгоджені сторонами у специфікації. Відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару належним чином виконані не були, заборгованість склала 42 988,0 грн. доказів її погашення матеріали справи не містять, факт наявності заборгованості відповідач не заперечує. За вказаних обставин висновок господарського суду щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованим.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України та п.6.4 договору, за наявності заборгованості відповідача за товар у сумі 42 988,0 грн., господарським судом правомірно стягнуто з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 2 915,78 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та три відсотки річних у розмірі 583,17 грн. за період з 12.12.2012р. по 03.04.2013р.

За викладених обставин підстав для скасування оспорюваного рішення не вбачається.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, щодо ненадання передбачених договором документів, здійснення поставки за межами договору та ненадання вимоги щодо здійснення оплати, внаслідок чого не настав строк оплати товару, не приймаються до уваги колегією суддів.

За приписами ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 2 зазначеної статті пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання є обов'язковим лише у випадках, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений.

З зазначеними нормами кореспондуються приписи ст. 614 ЦК України, згідно якої невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання свідчить про вину останньої в невиконанні зобов'язання.

З аналізу наведених норм права вбачається, що відсутність передбачених спірним договором документів не є визначальним фактором у правовідносинах з виконання договору поставки, відповідно, відсутність останніх не є перешкодою для проведення розрахунків і не звільняє боржника від обов'язку щодо оплати отриманого товару.

За умовами договору зобов'язання зі сплати коштів у відповідача виникає не з моменту отримання вимоги, а з моменту спливу обумовленого в специфікації граничного строку оплати товару. За вказаних обставин відсутність вимоги не звільняє відповідача від обов'язку виконати грошове зобов'язання у визначений строк.

Колегія суддів зважає на те, що розрахунковими документами, які містяться в матеріалах справи, посвідчується факт оплати відповідачем отриманого житнього борошна з посиланням на рахунок-фактуру №СФ-2445 від 19.11.2012р., тобто, вимога про оплату товару була отримана і виконувалася відповідачем, а посилання на її неотримання є безпідставним.

Твердження про здійснення поставки за межами договору спростовується наданими сторонами матеріалами, відповідно до яких асортимент отриманого відповідачем товару, його кількість, ціна, загальна вартість, строки поставки повністю відповідають умовам договору.

Наразі наведені вимоги щодо ненадання позивачем передбачених договором документів та вимоги на оплату товару не заявлялися відповідачем до подання позову, не заявлялися і не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а виникли лише на стадії апеляційного оскарження. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить п. 1 ст. 43 ГПК України і тому до уваги не беруться.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2013 року у справі №904/31351/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.М.Білецька

О.М.Лисенко