Рішення

від 20.03.2009 по справі 44/73пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/73пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.03.09 р.                                                                                                       Справа № 44/73пд                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Декарт-2” (представник Годовиченко Д.В., довіреність від 10.03.09 року) до товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична група „Легат” (представник Скрипник П.Г., довіреність від 11.03.09 року) про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поруки від 07.10.08 року, а також за зустрічною позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична група „Легат” до товариства з обмеженою відповідальністю „Декарт-2” про стягнення заборгованості в сумі 780'450 грн., -

                                                  ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Декарт-2” (далі – Фірма) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична група „Легат” (далі – Виконавець) про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поруки від 07.10.08 року, за яким Фірма поручилася перед Виконавцем за належне виконання відкритим акціонерним товариством „Точмаш” (далі – Замовник) грошового зобов'язання за надані виконавцем юридичні послуги згідно умов договору про надання юридичних послуг № 01/08П від 25.01.08 року (далі – Договір). Позовні вимоги Фірми ґрунтуються приписах статей 203, 215, 219 ЦК України, зокрема, позивач вважає, що недійсність договору поруки від 07.10.08 року є наслідком недотримання вимог стосовно обов'язкового нотаріального посвідчення такого правочину.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та заперечив проти зустрічної позовної заяви про стягнення Виконавцем з поручителя Фірми грошової суми 780'450 грн., які належить сплатити за умовами договору поруки від 07.10.08 року. Означене Фірма пояснює тим, що договір поруки від 07.10.08 року є нікчемним та не може тягнути за собою правових наслідків, зокрема, у формі грошового зобов'язання.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову, вказуючи на те, що нотаріальна форма посвідчення договору поруки від 07.10.08 року не вимагається ані Законом України „Про нотаріат”, ані нормами ЦК України. В порядку статті 60 ГПК України 12.03.09 року Виконавець подав зустрічну позовну заяву про стягнення з Фірми 780'450 грн., які належать до сплати за договором поруки від 07.10.08 року через невиконання Замовником грошових зобов'язань за іншим правочином, причому наявність грошового зобов'язання Замовника підтверджена рішенням господарського суду Донецької області від 23.09.08 року у справі № 14/160.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що зустрічний позов Виконавця слід задовольнити, наразі позовні вимоги Фірми є необґрунтованими виходячи з наступного.

Дослідивши Договір, який підтверджує волю Замовника та Виконавця на встановлення господарських правовідносин, суд дійшов висновку, що укладений між вказаними суб'єктами правочин за своєю правовою природою є подібним до договору про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.

Таким чином, в силу статті 901 ЦК України, а також розділів 1-3 Договору, Виконавець зобов'язався надавати Замовникові відповідні юридичні послуги, у тому числі підготовку та подання позовних заяв, обстоювання інтересів Замовника у судах та інших державних органах, консультації тощо, а Замовник зобов'язався сплачувати зазначені послуги у розмірі 1'100 грн. без ПДВ за годину виконання завдання одним спеціалістом Виконавця.

Пунктами 2.1-2.3 Договору зазначено, що оплата послуг провадиться протягом трьох днів з моменту пред'явлення відповідного рахунку та підписання акту приймання-передачі юридичних послуг, в яких відображено дані реєстру погодинного обліку наданих Виконавцем послуг.

За розрахунком позивача, за період з 28.01.08 року до 30.04.08 року Виконавцем надано послуги Замовнику у розмірі 780'450 грн., що додатково підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг від 28.02.08 року, 31.03.08 року та 30.04.08 року, а також рахунками на оплату юридичних послуг від 28.02.08 року, 31.03.08 року та 30.04.08 року на загальну суму 780'450 грн.

Право грошової вимоги виникло у Виконавця згідно норм статті 530 ЦК України та пункту 2.3 Договору – 03.03.08 року, 04.04.08 року та 04.05.08 року. Наявність кредиторської заборгованості Замовника перед Виконавцем на суму 780'450 грн. підтверджена також актом звірення від 05.08.08 року.

Таким чином, грошове зобов'язання Замовника перед Виконавцем на суму 780'450 грн. на момент подання позову – виконане не було, на порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.09.08 року у справі № 14/160 задоволено позовні вимоги Виконавця до Замовника щодо стягнення із Замовника суми боргу за Договором у розмірі 780'450 грн. Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.09 року у справі № 14/160 прийнято відмову Замовника від касаційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 23.09.08 року у справі № 14/160.

Означене рішення суду у справі № 14/160 набрало законної сили 04.10.08 року та підлягає обов'язковому виконанню на всій території України всіма суб'єктами прав згідно норм статті 124 Конституції України.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівним те, що факти, встановлення судом в рішенні господарського суду Донецької області від 23.09.08 року у справі № 14/160 щодо наявності невиконаного зобов'язання Замовника перед Виконавцем в сумі 780'450 грн. – не можуть ставитися під сумнів та не потребують додаткового доведення.

З метою забезпечення виконання означеного зобов'язання Замовника на суму 780'450 грн., в порядку статей 553-558 ЦК України між Виконавцем та поручителем Фірмою  укладено договір поруки від 07.10.08 року, за змістом розділів 1-2 якого поручитель Фірма поручився перед Виконавцем за виконання Замовником грошових зобов'язань за Договором на суму 780'450 грн., які підтверджені рішенням господарського суду Донецької області від 23.09.08 року у справі № 14/160.

Посилання Фірми на нікчемність договору поруки від 07.10.08 року через недотримання нотаріальної форми посвідчення цього правочину – є юридично неспроможними, оскільки норми ЦК України та інших актів цивільного законодавства не вимагають обов'язкової форми нотаріального посвідчення ані для договору поруки від 07.10.08 року, ані для Договору, як правочину, виконання зобов'язань за яким забезпечено укладенням договору поруки від 07.10.08 року.

Згідно пунктів 2.1 та 3.1 договору поруки від 07.10.08 року, поручитель має виконати зобов'язання Замовника у разі, якщо останній до 31.12.08 року не проведе належну оплату боргу на користь Виконавця, причому строк виконання зобов'язання Фірми визначається у тексті письмової вимоги.

За змістом письмової вимоги Виконавця № 01-09 від 12.01.09 року, отриманої представником Фірми Гуділіним В.М. 12.01.09 року, зобов'язання поручителя Фірми щодо сплати Виконавцеві 780'450 грн. має бути виконане не пізніше 15.01.09 року. Тобто, в порядку частини 1 статті 530 ЦК України, право Виконавця вимагати виконання поручителем грошового зобов'язання виникло 16.01.09 року.

Оскільки докази сплати Виконавцеві грошової суми 780'450 грн. Замовником або його поручителем Фірмою – суду не надавалися, позовні вимоги Виконавця вважаєються обґрунтованими з доказової та правової точки зору.

Таким чином, причиною виникнення спору є протиправне порушення Замовником та Фірмою умов Договору та договору поруки від 07.10.08 року, а також норм ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів про надання послуг.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Фірму, оскільки саме з вини останньої виник спір.

На підставі ст.ст.203, 204, 215, 219, 525-526, 530, 553-558, 901-907 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 60, 82-85 ГПК України, суд –

                                                      ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Декарт-2” до товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична група „Легат” про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поруки від 07.10.08 року.

Задовольнити зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична група „Легат” до товариства з обмеженою відповідальністю „Декарт-2” про стягнення заборгованості в сумі 780'450 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Декарт-2” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична група „Легат” заборгованість у розмірі 780'450 грн., відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 7'804,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано у 3 примірниках:

1 –Фірмі

2 –Виконавцю

3 –господарському суду Донецької області