Рішення

від 17.07.2013 по справі 919/561/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року справа № 919/561/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Альошиної С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фішер Україна"

(вул. Індустріальна, буд. 16, м. Мукачеве, Закарпатська область, 89600)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Терра тревел"

(вул. Радянська, буд. 8, кв. 15, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 55 400,78 грн.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фішер Україна" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Терра тревел" про стягнення 55 400,78 грн., у тому числі 48 734,55 грн. заборгованості за поставлені товари за договором поставки № 1/21/02/2011 від 21.02.2011, 3 766,20 грн. пені та 3% річних у розмірі 2 900,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором в частині своєчасного та повного здійснення розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим відповідачу було нараховано пеню та 3% річних.

Ухвалою суду від 21.05.2013 прийнято позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі № 919/561/13. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.06.2013.

03.06.2013 до розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулось 03.06.2013, на адресу суду надійшло клопотання від 31.05.2013, в якому позивач просив суд розглянути справу без участі його представника у зв'язку з неможливістю забезпечити його явку у засідання суду та, на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2013, до якого долучив оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 03.06.2013, у зв'язку з неявкою представників сторін у засідання суду 03.06.2013, розгляд справи був відкладений на 20.06.2013.

Ухвалою суду від 20.06.2013, за усним клопотанням представника відповідача, розгляд справи був відкладений на 11.07.2013 для проведення між сторонами у даній справі звірки розрахунків по заборгованості та надання суду відповідного акта звірки.

Ухвалою суду від 11.07.2013, за клопотанням відповідача від 11.07.2013, розгляд справи був відкладений на 17.07.2013 для надання ТОВ „Терра тревел" можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Позивач у судове засідання 17.07.2013 явку уповноваженого представника не забезпечив.

Відповідач у засідання суду 17.07.2013 явку уповноваженого представника не забезпечив, однак 20.06.2013 надав суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив суд, що ТОВ „Терра тревел" не отримувало від ТОВ „Фішер Україна" та не реалізовувало товар, вказавши на те, що у 2008 році між ТОВ „Фішер Україна" та ТОВ „Сі Крафт Україна" було укладено договір поставки, а борг, який був не сплачений ТОВ „Сі Крафт Україна" було віртуально переведено на відповідача та віртуально зроблені видаткові накладні № ФУ-0000062 та № ФУ-0000063 від 23.02.2011.

Також у цьому ж відзиві відповідач вказав на те, що в міру фінансової можливості ТОВ „Терра тревел" погашало взятий на себе фінансовий борг, однак на теперішній час у зв'язку з фінансовим становищем відповідача борг ним не сплачується.

Відповідно до підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зі статті 22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, суд визнав можливим розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фішер Україна" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Терра тревел" (покупцем) був укладений договір поставки № 1/21/02/2011 (далі-договір).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, в тому числі гарантійних (пункт 11.1 Розділу 11 договору).

Відповідно до пункту 1.1 Розділу 1 цього договору постачальник (позивач) зобов'язувався поставити покупцеві (відповідачеві) у зумовлені строки (строк) товари спорту та активного відпочинку торгової марки Fischer (надалі-товар), а покупець зобов'язувався прийняти вказані товари і сплатити їх в повному обсязі в порядку та на умовах, погоджених сторонами в договорі.

Загальна кількість товару, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами та ціною визначаються сторонами у додатках № 1-2 до договору, які підписуються сторонами та є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 Розділу 2 договору).

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Розділу 2 договору ціни на окремі види товару фіксуються у додатках до договору.

Загальна вартість товару (загальна сума договору) складає 54 584,55 грн., у тому числі ПДВ 9 097,43 грн. Загальна вартість товару включає вартість товару, вартість упаковки та гарантійного обслуговування.

Пунктом 2.3 Розділу 2 договору передбачено, що покупець сплачує: 14 584,55 грн. до 29 березня 2011 року, 20 000,00 грн. - до 15 квітня 2011 року та 20 000,00 грн. - до 20 травня 2011 року.

Постачальник зобов'язувався поставити товар до 25 лютого 2011 року (пункт 3.1 Розділу 3 договору).

Відповідно до пункту 4.6 Розділу 4 договору фактичною датою передачі товару покупцю є дата, яка зазначена у видатковій накладній постачальника.

Згідно з пунктом 4.7 Розділу 4 договору обов'язок постачальника передати товар та обов'язок покупця прийняти товар вважається виконаним з моменту передачі товару покупцю за видатковою накладною. Право власності на товар і ризик випадкової втрати переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару згідно видаткових накладних.

Після підписання покупцем накладної, претензії по кількості та комплектності не приймаються (пункт 4.8 Розділу 4 договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов'язання виконав, поставивши відповідачу товар за видатковими накладними № ФУ-0000062 від 23.02.2011 на суму 41 124,94 грн., з ПДВ, та № ФУ-0000063 від 23.02.2011 на суму 13 459,61 грн., з ПДВ, а всього на загальну суму 54 584,55 грн., з ПДВ, належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи.

Претензій з боку відповідача стосовно якості та кількості поставленого товару позивачу не надходило.

Проте відповідач, у порушення умов вищезазначеного договору, сплатив заборгованість лише частково у сумі 5 850,00 грн., що підтверджено відповідними банківськими виписками по рахунку: № 144 від 26.08.2011 на суму 1 000,00 грн., № 156 від 07.11.2011 на суму 300,00 грн., № 157 від 23.11.2011 на суму 300,00 грн., № 182 від 14.12.2011 на суму 300,00 грн., № 188 від 16.12.2011 на суму 150,00 грн., № 204 від 23.12.2011 на суму 200,00 грн., № 84 від 05.03.2012 на суму 300,00 грн., № 5 від 15.03.2012 на суму 200,00 грн., № 45 від 02.04.2012 на суму 300,00 грн., № 26 від 25.07.2012 на суму 400,00 грн., № 104 від 10.09.2012 на суму 500,00 грн., № 176 від 12.10.2012 на суму 300,00 грн., № 326 від 31.01.2013 на суму 700,00 грн., від 21.02.2013 на суму 400,00 грн. та № 384 від 05.03.2013 на суму 500,00 грн., належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, решта заборгованості відповідача перед позивачем склала 48 734,55 грн., яка у добровільному порядку Товариством з обмеженою відповідальністю „Терра тревел" не сплачена.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.

Відповідно до пункту 7.1 Розділу 7 договору невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором є його порушенням. У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством.

Взаємовідносини та відповідальність сторін, не обумовлені умовами даного договору, регулюються нормами чинного законодавства України (пункт 7.4 Розділу 7 договору).

Пунктами 10.1 та 10.2 договору передбачено, що усі спори й розбіжності, які можуть виникнути за даним договором, будуть вирішуватися сторонами шляхом переговорів.

Якщо спір не буде врегульований шляхом переговорів, він підлягає розгляду у суді в порядку, визначеному відповідним чинним законодавством України.

Вищевказані обставини обумовили звернення позивача до господарського суду з даним позовом з відповідними вимогами про захист своїх прав.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір № 1/21/02/2011 від 21.02.2011 є договором поставки.

Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 610, частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 48 734,55 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по сплаті боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача також 3 766,20 грн. пені та 3% річних у розмірі 2 900,03 грн.

Що стосується вимоги позивача відносно стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 900,03 грн., суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, дійшов висновку, що він здійснений вірно.

Так, згідно з розрахунком позивача, відповідачу за період з 21.05.2011 по 14.05.2013 нараховано 3% річних у розмірі 2 900,03 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача 3 766,20 грн. пені за період з 21.05.2011 по 01.10.2011, суд зазначає наступне.

У пункті 7.2 договору сторони дійшли згоди, що у разі затримки покупцем проведення оплати на більше ніж на 5 (п'ять) банківських днів, на суму такої заборгованості постачальник вправі нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення від загальної ціни поставлених товарів.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами) розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, у зв'язку з чим судом було проведено власний розрахунок, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 2 773,20 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (грн) 48 734,55 21.05.2011 - 01.10.2011 134 7,75 % 2 773,20 Всього: 2 773,20

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2 773,20 грн.

Тому, в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 993,00 грн. повинно бути відмовлено.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 54 407,78 грн., у тому числі 48 734,55 грн. заборгованості за поставлені товари за договором поставки № 1/21/02/2011 від 21.02.2011, 2 773,20 грн. пені та 3% річних у розмірі 2 900,03 грн., документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 689,66 грн.

Згідно зі статтею 85 ГПК України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Терра тревел" (вул. Радянська, буд. 8, кв. 15, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 34394055, п/р № 26001013023267 у ПАТ „ВТБ Банк", МФО 321767, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фішер Україна" (вул. Індустріальна, буд. 16, м. Мукачеве, Закарпатська область, 89600, ідентифікаційний код 33602126, п/р № 26006213145 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, або на інші рахунки) 54 407,78 грн. , у тому числі 48 734,55 грн. заборгованості, 2 773,20 грн. пені та 3% річних у розмірі 2 900,03 грн. , а також 1 689,66 грн. судового збору .

3. В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 17.07.2013.

Суддя С. М. Альошина