Постанова

від 17.07.2013 по справі 816/3853/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

           ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/3853/13-а Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будівельна компанія "Геркулес" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство "Будівельна компанія "Геркулес" (далі по тексту - позивач, ПП "БК "Геркулес") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2013 року №0000332308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 114 247 грн. 50 коп. В обґрунтування даної вимоги позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ПП "БК "Геркулес" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував про хибність та безпідставність доводів контролюючого органу про завищення податкового кредиту по господарським операціям з Приватним підприємством "Лон і Компані" (далі по тексту - ПП "Лон і Компані") та завищення податкових зобов'язань по господарським операціям з Приватним підприємством "Трансінтербуд" (далі по тексту -                 ПП "Трансінтербуд"). Представник позивача в судовому засіданні 08 липня 2013 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.   Представник відповідача, в судовому засіданні 08 липня 2013 року та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "БК "Геркулес", посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою останнього з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Лон і Компані" (код ЄДРПОУ 34698139) за період з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року, викладені в акті перевірки від 18 березня  2013 року №1546/22.5/36120716. У судове засідання 12 липня 2013 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав. Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 12 липня 2013 року перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини. ПП "БК "Геркулес" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36120716, перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість /т. І, а.с. 17, 24/. Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20, основний), електромонтажні роботи (43.21), інші будівельно-монтажні роботи (43.29), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12), інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. (74.90) /т. І, а.с. 23/. Фахівцем ДПІ у м. Полтаві в період з 28 лютого 2013 року по 11 березня 2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "БК "Геркулес" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Лон і Компані" (код ЄДРПОУ 34698139) за період з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року. Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється. За результатами перевірки складено акт від 18 березня 2013 року №1546/22.5/36120716 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог: - статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з          ПП "Лон і Компані" загалом в розмірі 105 513 грн. (в т.ч., за квітень 2012 року - 74 282 грн., за липень 2012 року - 31 231 грн.); - статті 44, абзацу "а" пункту 185.1 статті 185, абзацу "а" пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ПП "Трансінтербуд" загалом в розмірі 14 115 грн. (в т.ч., за липень 2012 року - 958 грн., за серпень 2012 року - 13 157 грн.); - статті 44, абзацу "а" пункту 185.1 статті 185, абзацу "а" пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків занижено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (далі по тексту також ПДВ) загалом в розмірі 91 398 грн. (в т.ч., за квітень 2012 року - 74 282 грн., за липень 2012 року - 17 116 грн.) /т. ІІ, а.с. 10-14/.   Не погоджуючись із зазначеними доводами контролюючого органу, відповідач                     26 березня 2013 року за вих. №7 подав до ДПІ у м. Полтаві заперечення на Акт перевірки /т. І, а.с. 190-192/. Листом від 02 квітня 2013 року №4701/10/22.5-18 відповідач повідомив ПП "БК "Геркулес" про залишення без змін висновків Акта перевірки /т. ІІ, а.с. 193-194/. З огляду на вищенаведені висновки Акта перевірки, ДПІ у м. Полтаві 04 квітня             2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000332308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 114 247 грн.                50 коп. (в т.ч., 91 398 грн. - основний платіж, 22 849 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 189; т. ІІ, а.с. 8-9/. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПС у Полтавській області /т. І, а.с. 195-200/. Станом на дату подання позову до суду рішення ДПС у Полтавській області про результати розгляду скарги на адресу ПП "БК "Геркулес" не надходило.   Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Лон і Компані", зараховано до складу податкового кредиту за квітень та липень 2012 року суму податку на додану вартість загалом в розмірі 105 513 грн. (в т.ч., за квітень 2012 року - 74 282 грн., за липень 2012 року - 31 231 грн.). Крім того, ПП "БК "Геркулес" до податкових зобов'язань за липень 2012 року та серпень 2012 року віднесено суми ПДВ по господарським операціям щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей ПП "Трансінтербуд" загалом в розмірі 14 115 грн. (в т.ч., за липень 2012 року - 958 грн., за серпень 2012 року - 13 157 грн.). Однак, позаплановою виїзною документальною перевіркою ПП "БК "Геркулес" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань вищезазначених сум ПДВ, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету загалом в розмірі 91 398 грн. При цьому, вказаний висновок контролюючий орган мотивував тим, що позивачем на письмовий запит ДПІ у м. Полтаві від 18 лютого 2013 року вих. №2883/10/22 /т. ІІ, а.с. 3/, а також, безпосередньо на перевірку не надано доказів, що підтверджували б факт транспортування товарно-матеріальних цінностей від ПП "Лон і Компані" до ПП "БК "Геркулес" (товарно-транспортні накладні, подорожні листи тощо) та документів, що засвідчували б якість товарно-матеріальних цінностей. Крім того, посилався на відомості, викладені в акті Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 31 серпня 2012 року №3391/15-322/34698139 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Лон і Компані", код ЄДРПОУ 34698139, з питань достовірності даних, що містяться у деклараціях з ПДВ за період березень - липень 2012 року" /т. ІІ, а.с. 16-20/. Надаючи правову оцінку вказаним твердженням відповідача та відповідним доводам позивача, суд виходить з наступного. Спірні відносини сторін врегульовано розділом V Податкового кодексу України від       02 грудня 2010 року №2755-VI. Так, згідно з абзацом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. У свою чергу, відповідно до приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Водночас пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Що стосується підстав для виникнення у платника податку податкового зобов'язання, даний факт законодавцем пов'язано із здійсненням таким платником господарських операцій з поставки товарів (послуг) третім особам. Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податку грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірні господарські операції між ПП "БК "Геркулес" та ПП "Лон і Компані" ґрунтувалися на договірних відносинах з приводу поставки товарно-матеріальних цінностей. Так, до матеріалів справи долучено копію договору поставки від 16 січня 2012 року №6/П, за умовами якого ПП "Лон і Компані" (постачальник) зобов'язувалося поставити та передати у власність ПП "БК "Геркулес" (замовник) будівельні матеріали відповідно до заявок замовника, а останній - прийняти і оплатити товар /т. І, а.с. 45/. Як пояснив в судовому засіданні 08 липня 2013 року представник позивача, на виконання умов даного договору ПП "Лон і Компані" протягом квітня, липня 2012 року поставило ПП "БК "Геркулес" будівельні матеріали загальною вартістю 633 077 грн. 02 коп. (в т.ч., ПДВ - 105 512 грн. 84 коп.), на підтвердження чого постачальником виписано податкові накладні: від 02 квітня 2012 року №20, від 04 квітня 2012 року №129, від 06 квітня 2012 року №130, від 09 квітня 2012 року №131, від 11 квітня 2012 року №132, від 18 квітня 2012 року №133, від 19 квітня 2012 року №134, від 20 квітня 2012 року №135, від 23 квітня 2012 року №136, від 23 липня 2012 року №120, від 24 липня 2012 року №121, від 26 липня 2012 року №122, від 30 липня 2013 року №128, від 31 липня 2012 року №129, копії яких долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 60-73/. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.      Дослідивши копії вищевказаних податкових накладних судом встановлено, що вони формально відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.    Разом з цим, суд звертає увагу на те, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів. Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.   Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.   Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. В силу статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Крім того, за приписами даної статті господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Враховуючи те, що згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо. У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що умовами договору поставки від 16 січня 2012 року №6/П не визначено момент переходу права власності на товар від постачальника до покупця, а також, не врегульовано питання щодо порядку транспортування товарно-матеріальних цінностей. Водночас, відповідно до розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від                  14 жовтня 1997 року №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Оприбуткування товарів без наявності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що узгоджується зі змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України. Так, позивачем на письмовий запит ДПІ у м. Полтаві від 18 лютого 2013 року вих. №2883/10/22 та безпосередньо на перевірку не надано товарно-транспортних накладних чи інших подібних документів, що підтверджували б факт перевезення товарів (будівельних матеріалів) від постачальника до покупця. Доводи позивача про те, що перевезення товарів здійснювалося ПП "Лон і Компані", а відтак, у ПП "БК "Геркулес" відсутній обов'язок щодо отримання та зберігання товарно-транспортних накладних є необґрунтованими з огляду на положення пункту 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, згідно з якими один примірник товарно-транспортної накладної обов'язково передається вантажоодержувачу. Суд не приймає в якості належних доказів у справі копії подорожніх листів вантажного автомобіля, наданих представником позивача в судовому засіданні 12 липня 2013 року /т. ІІ, а.с. 81-90/, з огляду на доводи позивача про відсутність у нього будь-яких документів щодо перевезення товарів, що наводилися ним в ході проведення перевірки та під час подання позову до суду. Крім того, зі змісту вказаних документів не можливо встановити найменування та фактичну кількість товарів, що були перевезені, місце навантаження та розвантаження матеріалів. При цьому, судом, на підтвердження доводів позивача про товарність спірних господарських операцій, неодноразово витребовувалися від останнього докази оприбуткування та використання у власній господарській діяльності товарів (будівельних матеріалів), про фактичне придбання яких у ПП "Лон і Компані" він стверджував. Дослідивши копії долучених до матеріалів справи: договорів поставки від 03 січня 2012 року №3/П /т. ІІ, а.с. 33-36/, договору підряду від 10 листопада 2011 року №16 /т. І, а.с. 92-93/, договору підряду від 02 квітня 2012 року №04-1-1 /т. І, а.с. 94-95/, довідок про вартість виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-3 /т. І, а.с. 102-103, 106/, актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в /т. І, а.с. 104-105, 107/, актів списання товарно-матеріальних цінностей /т. І, а.с. 108-111/, накладних /т. ІІ, а.с. 48-52; т. І, а.с. 96-98/, податкових накладних /т. І, а.с. 99-101; т. ІІ, а.с. 53-57/, довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей /т. ІІ, а.с. 63-68/, суд дійшов висновку, що вони, в своїй сукупності, не можуть слугувати достатнім свідченням використання у господарській діяльності  ПП "БК "Геркулес" товарів, які могли бути придбані у ПП "Лон і Компані". Зокрема, кількість товарів, зазначена у виписаних ПП "Лон і Компані" документах, не відповідає тій кількості, використання якої вказує позивач у перелічених вище документах, а доказів наявності на складі ПП "БК "Геркулес" залишків товарно-матеріальних цінностей позивачем не надано. При цьому, суд не приймає в якості належних доказів у справі копії карток складського обліку /т. І, а.с. 112-174/, оскільки вони не містять посилання на первинні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких мають відображатися факти надходження товарів на склад та їх подальше списання на виробничі цілі. Крім того, відомостей про можливе використання частини товарів (коробок електричних, коробок відгалуджувальних, розеток герметичних, проводу ПВС, ґрунтовки, кріплення для трубопроводів, паклі, деталей закладних, плит мінераловатних) позивачем взагалі не надано. Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до приписів статті 61 Конституції України, статті 218 Господарського кодексу України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відтак, відомості, викладені в акті перевірки контрагента, не можуть бути використані в якості підстави для висновку про відсутність у добросовісного платника податку права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з таким контрагентом. Однак, як зазначалося судом вище, визначальним у даному питанні є саме підтвердження реальності (товарності) спірних господарських операцій. Зважаючи на ненадання відповідач на перевірку та в ході розгляду справи судом належних доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей, їх оприбуткування та подальшого використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій. За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, вказані господарські операції не носили реального характеру, відображення їх результатів у податковому обліку ПП "БК "Геркулес" здійснено безпідставно, з метою штучного формування податкового кредиту. Вищевикладеним спростовуються твердження позивача про реалізацію частини товарів (стрічка ізолююча, кабель ТППєП, коробка телефонна розподільна, бокси кабельні міжміські, бокси кабельні телефонні, стрічка самоклеюча, провід, пісок, цемент М-400, щебінь, бордюр, поребрик) ПП "Трансінтербуд" відповідно до умов договору поставки від        03 січня 2012 року №3/П, на підтвердження чого позивач надав копії податкових накладних від 27 липня 2012 року №25 /т. І, а.с. 99/, від 01 серпня 2012 року №26 /т. І, а.с. 100/, від             02 серпня 2012 року №27 /т. І, а.с. 101/ та видаткових накладних від 27 липня 2012 року №27 /т. І, а.с. 96/, від 01 серпня 2012 року №28 /т. І, а.с. 97/, від 02 серпня 2012 року №29 /т. І, а.с. 98/. Наведеним, у свою чергу, підтверджується правомірність доводів ДПІ у м. Полтаві про порушення позивачем вимог статті 44, абзацу "а" пункту 185.1 статті 185, абзацу "а" пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України. За приписами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Таким чином, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22 849 грн. 50 коп. В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2013 року №0000332308. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарських операцій між ПП "Лон і Компані" та ПП "БК "Геркулес" у квітні, липні 2012 року на підставі договору поставки від 16 січня 2012 року №6/П, а також, подальшого продажу частини товарів ПП "Трансінтербуд". Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за вказані звітні (податкові) періоди суми ПДВ загалом в розмірі 105 513 грн. та формування податкового зобов'язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 14 115 грн. З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.   Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.   Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,   П О С Т А Н О В И В: У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Будівельна компанія "Геркулес" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.           Суддя                                                                                О.О. Кукоба