Постанова

від 17.07.2013 по справі 816/2585/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/2585/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Сировні Я.А.,

за участю:

представника позивача - Плескача А.Б.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мікрон" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мікрон" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2011 року №0000102301, №0000092301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 03 січня 2012 року №10/22-2/24567728, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фірма "Мікрон" код ЄДРПОУ 24567728 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 197568,00 грн. та за платежем податок на додану вартість у розмірі 151743,75 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки від 03 січня 2012 року №10/22-2/24567728, вважає їх необґрунтованими та такими, що порушують вимоги чинного законодавства, оскільки вони спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 158055,00 грн. та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 121395,00 грн. Зазначав, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки, Акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають вимогам пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Українї", складені з порушенням приписів пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, (не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, в Актах відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення робіт у розрізі конкретних видів послуг, тобто кошторис), надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Зазначене позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 18 грудня 2012 року по 26 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фірма "Мікрон" код ЄДРПОУ 24567728 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 03 січня 2012 року №10/22-2/24567728 /том І, а.с. 23-89/, у якому зафіксовано порушення вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 158055,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року - 27125,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 130930,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 121395,00 грн., у тому числі червень 2012 року - 25833,00 грн., липень 2012 року - 36095,00 грн., серпень 2012 року - 29524,00 грн., вересень 2012 року - 29133,00 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку з тим, що первинні документи на отримання послуг по зачистці промислових ємностей від нафтопродуктів, отримані від ТОВ "ОВК-Технологія" (код ЄДРПОУ 34364633), на підставі яких підприємством збільшено валові витрати по р.06.3 (Витрати на збyт" за перевіряє мий період, в сумі 461309,67 грн. у тому числі ІІ квартал 2012 року у сумі 129166,67 грн., ІІІ квартал 2012 року - 332143,00 грн.; отримані від ТОВ "Техномашсервіс" код (ЄДРПОУ 20296959) на підставі яких підприємством збільшено валові витрати по р.06.3 "Витрати на збyт" за перевіряємий період у сумі 291333,33 грн., у тому числі ІІІ квартал 2012 року в сумі 291333,33 грн. не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" /том І, а.с. 34-49/.

Акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають вимогам пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Українї", складені з порушенням приписів пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, в Актах відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення робіт у розрізі конкретних видів послуг, тобто кошторис /том І, а.с. 63, 74/.

Наявні бухгалтерські документи не доводять факту виконання послуг та їх використання у власній господарській діяльності підприємства - Замовника, що суперечить вимогам пункту 44.1 статті.44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України /том І, а.с. 75/.

Зазначене позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності /том І, а.с. 35, 45, 63, 74/.

Враховуючі вищевикладене, податковим органом зроблено висновок, що позивачем зайво включено до складу валових витрат та податкового кредиту, суму послуг, отриманих від ТОВ "Техномашсервіс", ТОВ "ОВК-Технологія" за рахунок відсутності документів, які б підтверджували факт виконання, зміст, доцільність отримання, зв'язок з господарською діяльністю Замовника - ТОВ "Фірма "Мікрон" як доказовість позитивної динаміки розвитку підприємства /том І, а.с. 43, 47/.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2011 року №0000102301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 151743,75 грн., в тому числі 121395 грн. за основним платежем, 30348,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 18/; та №0000092301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 197568,00 грн., у тому числі 158055,00 грн. за основним платежем, 39513,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 17/.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення /том ІІ, а.с. 1-43/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22 січня 2011 року №0000102301, №0000092301, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 01 червня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "ОВК-Технологія" (Виконавець) укладено договір №0306-2012 /том І, а.с. 108/, згідно пункту 1.1. умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати зачистку промислових ємностей від нафтопродуктів..

Відповідно до пункту 1.3. Договору роботи по Договору виконуються Виконавцем за результатами натурного обстеження резервуарів, наданих Замовником, в об'ємі, передбаченому вимогами "Правилами технічної експлуатації резервуарів та інструкції по їх ремонту" /Українське об'єднання "Укрнафтопродукт", наказ від 27 лютого 1997 року №6/.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що приймання робіт здійснюється у відповідності з технічними вимогами та оформлюється двостороннім Актом здачі-приймання робіт за підписами уповноважених представників сторін по закінченню виконаних робіт у відповідності з переліком резервуарів, що підлягають зачистці.

На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано копії: калькуляції, переліку резервуарів, що підлягають зачистці, податкових накладних, рахунків, актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних /том І, а.с. 109-186/.

Суд зауважує, що вартість послуг, однакових за змістом, відрізняється за своєю ціною. Так, у податковій накладній від 27 червня 2012 року №74 зазначено номенклатура товарів/послуг продавця - промислове очищення ємностей, кількість - 1 послуга, на загальну суму 155000,00 грн., у тому числі ПДВ 25833,33 грн. /том І, а.с. 113/, а у податковій накладній від 01 липня 2012 року №67 - номенклатура товарів/послуг продавця - промислове очищення ємностей; кількість - 2 послуги, на загальну суму 44286,00 грн., у тому числі ПДВ 7381,00 грн. /том І, а.с. 124/.

На уточнююче запитання суду, яким чином вираховувалася вартість робіт (послуг) по податкових накладних від 27 червня 2012 року №74 (1 послуга на 155000,00 грн.) та від 01 липня 2012 року №67 (2 послуги на 44286,00 грн.) представник відповідача не зміг надати обгрунтованої відповіді.

Суд зауважує, що Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 27 червня 2012 року не містить підпису особи, уповноваженої приймати роботи /том І, а.с. 111/.

Надана суду калькуляція до Договору від 01 червня 2012 року №0306-2012 /том І, а.с. 109/ складається з формальних відомостей та не містить інформації про конкретні послуги, які надані ТОВ "Фірма "Мікрон", їх вартість, одиницю виміру в розрізі здійснених видів робіт, а саме: розігрів залишка нафтопродуктів в резервуарі системою підігріву, видалення залишку нафтопродуктів, попередню дегазацію, промивку внутрішньої поверхні резервуара під тиском гарячої води з миючим засобом ТСМ (або пропарення), видалення продуктів зачистки, чистову обробку поверхні дна; вартість трудовитрат (заробітна плата виконавців робіт, послуг), вартість та походження, використаних при проведенні вищевказаних робіт, матеріалів, обладнання; відсутні посади осіб, відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; відсутній перелік резервуарів , які фактично піддавалися очистці, так як в додатках до Договору вказані тільки резервуари, які підлягають зачистці; висновок про відповідність резервуара вимогам ДОСТ на придатність подальшого використання; не зазначені фізичні обсяги виконуваних робіт (площа, об'єм).

Також у період, що перевірявся, між позивачем (Замовник) та ТОВ "Техномашсервіс" (Виконавець) укладено договір від 03 вересня 2012 року №0309-2012 /том І, а.с. 187/, згідно пункту 1.1. умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати зачистку промислових ємностей від нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 1.3. Договору роботи по Договору виконуються Виконавцем за результатами натурного обстеження резервуарів, наданих Замовником, в об'ємі, передбаченому вимогами "Правилами технічної експлуатації резервуарів та інструкції по їх ремонту" /Українське об'єднання "Укрнафтопродукт", наказ від 27 лютого 1997 року №6/.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що приймання робіт здійснюється у відповідності з технічними вимогами та оформлюється двостороннім Актом здачі-приймання робіт за підписами уповноважених представників сторін по закінченню виконаних робіт у відповідності з переліком резервуарів, що підлягають зачистці.

На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано копії: переліку резервуарів, що підлягають зачистці, податкових накладних, рахунків, актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних /том І, а.с. 188-240/.

Суд зауважує, що вищеперелічені Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не містять конкретно визначених обсягів та змісту господарських операцій, у зв'язку з чим за їх допомогою неможливо встановити факт виконання сторонами умов вищевказаного договору.

Під час розгляду справи позивач не надав суду деталізації послуг, які є предметом Договорів, укладених з ТОВ "Техномашсервіс" та ТОВ "ОВК-Технологія", та доказів на підтвердження їх фактичного виконання (надання).

Досліджені Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) ТОВ "Техномашсервіс" та ТОВ "ОВК-Технологія" носять загальний характер, фактично відтворюють умови договору та не конкретизують надання послуг та в якому обсязі вони надані, із їх змісту не можливо встановити в якій кількості та яким чином виконувалися роботи.

Зазначені Акти аналогічні за змістом один одному.

У досліджених Актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) відсутні дані про місце складання акту; місце виконання (проведення) робіт (оскільки для проведення робіт по очистці резервуарів необхідно створення спеціалізованої ділянки, оздобленої засобами механізованої зачистки, з урахуванням кількості резервуарів, їх об'ємів, наявністю очисних споруд, енергетичних джерел та іншими місцевими умовами, так як очистка резервуарів від залишків нафтопродуктів відноситься до газонебезпечних робіт; відсутня інформація про кількість годин використаних на проведення робіт (так як процес зачистки характеризується значною трудомісткістю та складається з ряду операцій); інформації про конкретні послуги, які надані ТОВ "Фірма "Мікрон", їх вартість, одиницю виміру в розрізі здійснених видів робіт, а саме: розігрів залишка нафтопродуктів в резервуарі системою підігріву, видалення залишку нафтопродуктів, попередню дегазацію, промивку внутрішньої поверхні резервуара під тиском гарячої води з миючим засобом ТСМ (або пропарення), видалення продуктів зачистки, чистову обробку поверхні дна; вартість трудовитрат (заробітна плата виконавців робіт, послуг), вартість та походження, використаних при проведенні вищевказаних робіт, матеріалів, обладнання; відсутні посади осіб, відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; відсутній перелік резервуарів, які фактично піддавалися очистці, так як в додатках до Договору вказані тільки резервуари, які підлягають зачистці; висновок про відповідність резервуара вимогам ДОСТ на придатність подальшого використання; не зазначені фізичні обсяги виконуваних робіт (площа, об'єм).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року, №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Крім того, згідно із визначенням, закріпленим у статті 1 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Для експлуатації таких об'єктів потрібен спеціальний дозвіл, порядок видачі якого затверджено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки" від 26 жовтня 2011 року №1107.

Додатком №2 до Порядку є Перелік видів робіт підвищеної небезпеки, до яких у тому числі віднесено: роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкнутому просторі (ємностях, боксах, топках, трубопроводах /пункт 15/.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що роботи по зачистці промислових ємностей від нафти та нафтопродуктів згідно договорів, укладених з ТОВ "Техномашсервіс" та ТОВ "ОВК-Технологія" виконувалися на стоянці, яка призначена для постійного і тимчасового зберігання автомобілів, невідомими працівниками всередині резервуарів, в яких попередньо зберігалися бензини різних марок та дизпаливо.

З огляду на зазначені вище норми законодавства та пояснення представника позивача, вищеописані роботи належать до робіт підвищеної небезпеки. Отже, суб'єкт господарювання, який бажає надавати такі послуги, повинен мати кваліфікований персонал та спеціальне обладнання та зобов'язаний у визначеному законодавством порядку отримати необхідний дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.

Представник позивача на запитання суду повідомив, що відомостей про наявність/відсутність у ТОВ "Техномашсервіс" та ТОВ "ОВК-Технологія" дозволів на проведення робіт підвищеної небезпеки у позивача немає.

Таким чином, суд не може взяти до уваги Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), як належні та допустимі докази надання ТОВ "Техномашсервіс" та ТОВ "ОВК-Технологія" послуг позивачу на загальну суму 158055,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року - 27125,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 130930,00 грн.

Основні вимоги для забезпечення ефективної та безпечної експлуатації металевих резервуарів для нафти та нафтопродуктів, а також під час ремонтних робіт на вибухонебезпечних об'єктах та територіях закріплено "Правилами технической эксплуатации резервуаров и инструкции по их ремонту", затверджені Госкомнефтепродуктом СССР 26 грудня 1986 року. Згідно з наказом Мінпалива та енергетики України від 19 червня 2002 року №364 "Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР", "Правила технічної експлуатації резервуарів та інструкції по їх ремонту" (далі Правила) включено до переліку галузевих стандартів і прирівняних до них нормативних документів колишнього СРСР, які використовуватимуться на підприємствах нафтогазового комплексу до подальшого їх перегляду в установленому чинним законодавством порядку.

Через значний обсяг зазначеного нормативного документа, обумовлений специфікою врегульованих ним відносин, суд вказує основні його положення, що стосуються спірних правовідносин.

Вимоги щодо технічного обслуговування резервуарів містить Розділ 2 Правил. Зокрема, тут передбачено, що обов'язком керівництва підприємства є розробка та затвердження відповідно до цих Правил інструкції з технічного нагляду за резервуарами, де визначаються основні технічні вимоги до нагляду за експлуатацією, періодичність та порядок ревізії резервуарів. Технагляд за експлуатацією резервуарів повинен здійснювати кваліфікований працівник, відповідальний за своєчасне обслуговування, ведення журналу обстеження обладнання та арматури резервуарів /відповідно до форми у Додатку 7/ та усунення виявлених недоліків /пункті 2.1.1 Правил/. Обстеження резервуарів здійснюють спеціальні бригади, які підготовлені до проведення відповідного комплексу робіт і оснащені необхідними інструментами та приладами /пункт 2.1.19 Правил/.

Щодо організації та проведення робіт з очистки резервуарів /пункт 2.3 Правил/, необхідно зазначити наступне. Управління цим процесом покладається на відповідальну особу з числа інженерно-технічних працівників, яка спільно з керівництвом підприємства визначають технологію зачистки резервуара з урахуванням локальних умов та специфіки робіт /пункт 2.3.6 Правил/. Перед початком робіт з очистки резервуара працівники проходять інструктаж з правил техніки безпеки та методах надання першої медичної допомоги, якщо стався нещасний випадок. Склад бригади з відмітками про проходження інструктажу відповідальна особа записує в наряд-допуск /згідно з формою у додатку 9, пункт 2.3.7 Правил/ без якого виконання робіт забороняється. Приступити до виконання робіт всередині резервуара в присутності відповідальної особи бригада може тільки після того, як отримає оформлений акт-дозвіл, підписаного комісією в складі головного інженера (директора), інженера з охорони праці, представника товарного цеху та працівника пожежної охорони /згідно з формою, встановленою у додатку 9, пункт 2.3.8 Правил/ Результати аналізу вмісту пароповітряних сумішей у резервуарах фіксуються у журналі обліку аналізів концентрації парів вуглеводів та інших газів у резервуарах. На дегазацію кожного резервуару складається проект організації робіт (ПОР), який включає підготовку резервуару до проведення робіт та власне дегазації, із деталізацією заходів безпеки під час цього процесу.

Розділ 3 Правил "Техническая документация на резервуары" містись деталізований перелік необхідних для кожного резервуару документів, комплект яких умовно розділено по категоріях: документація на виготовлення та монтаж резервуару, експлуатаційну документацію та документація на ремонтну експлуатацію /пункт 3.1. Правил/. Технічне обслуговування кожного резервуару передбачає ведення необхідної ремонтної документації, зазначеної у частині 2 цих Правил.

По завершенні робіт оформляється акт прийому резервуара в експлуатацію /пункт 12 Інструкції/, до якого приєднують усі зазначені перед цим документи. Форма та зміст акта затверджена у додатку до Правил №12, згідно з яким в акті обов'язково зазначаються: склад комісії, ім'я, посада представника від підприємства, імена та посади відповідальних за очищення осіб, результати огляду конкретного резервуару (з вказівкою назви та номера) після його очищення для заповнення певним нафтопродуктом (слід зазначити якого саме) та якість виконаної роботи. Акт підписують особа, яка здала резервуар та особа, яка його прийняла.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виконання робіт по технічному обслуговуванню резервуарів передбачає ведення спеціальної документації як перед початком таких робіт (обстеження стану об'єкта та включення до графіку ремонтних робіт, залежно від характеру ремонту, перевірка готовності об'єкта безпосередньо перед початком роботи, стан об'єкта під час робіт), так і під час їх виконання та по їх завершенні. У контрагентів позивача ТОВ "Техномашсервіс" та ТОВ "ОВК-Технологія", окрім дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою, повинні бути також кваліфіковані працівники, які пройшли спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці, та отримали наряди-допуски на виконання робіт підвищеної небезпеки.

На запитання суду про те, чи складалася позивачем за участі його контрагента та безпосередніх виконавців робіт документація встановленої форми, зокрема, наряди-допуски, акти прийому резервуарів в експлуатацію, журнали тощо, представник позивача пояснень не надав.

Також, представником позивача не надано пояснень, щодо місця зливу відходів після очищення ємностей позивача.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту, зокрема, в контексті виконання робіт з очищення промислових ємностей від нафти та нафтопродуктів, регулюються статтями 138, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на проведення в повному обсязі оплати наданих послуг як на доказ належного виконання сторонами зобов'язань за вищевказаними договорами, оскільки, сам лише факт сплати грошових коштів не може бути безумовним та беззаперечним доказом повного виконання сторонами умов таких договорів.

На підтвердження виконання кожного окремого договору позивачем було надано перелік первинних документів, які, на думку позивача, свідчать про реальність здійснених операцій та відсутність у сторін договорів умислу на уникнення від сплати податків, чи заподіяння інтересам держави та суспільства будь-якої шкоди.

Надані акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) відтворюють лише загальний зміст завдання, викладеного у договорах, та не підтверджують обставин фактичного виконання послуг за цим договором.

Разом з тим, суд вважає, що з'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарських операцій, викладених в акті перевірки або зафіксованих іншими доказами.

Судом враховано принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених у основу ухвалених ним спірних рішень, у позові платника податків може бути відмовлено.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена у податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Так, виконання робіт завжди супроводжується рядом заходів пов'язаних з перевіркою якості самих робіт, їх прийомом та обліком.

Оскільки, на вимогу суду позивачем не надано належні первинні документи, які б підтверджували фактичне виконання вказаних договорів, у відповідності до їх суті, суд не вбачає за можливе підтвердити доводи позивача, викладені у позовній заяві.

У сукупності, наведене свідчить, що укладання Договорів та перерахування за ними коштів при одночасній недоведеності фактичного виконання послуг фактично було спрямовано на отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за даними договорами, а понесені за цими договорами витрати не можуть бути визнані такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача (правомірними).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятого ним рішення.

Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи у суді по визначенні суми збільшення грошового зобов'язання судом не встановлено.

Отже, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, їх відповідність приписам підпункту 54.3.2. та пункту 123.1. Податкового кодексу України у зв'язку з чим підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень відсутні.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мікрон" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 липня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова