Ухвала

від 23.07.2013 по справі 826/4699/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4699/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Г.Г.Федорова,Файдюк В.В.,

при секретарі - Синициній К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфапласт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««Альфапласт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 №0002111610, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ Альфапласт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 №0002111610.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 31.01.2013 по 06.02.2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альфапласт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ТОВ «Сорента» (код ЄДРПОУ 37403012) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 11/16-10/30306384 від 13.02.2013 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с. 57-73.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002111610 від 27 лютого 2013 року, яким позивачу за порушення пунктів п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85 282,00 грн., у тому числі за основним платежем - 85 281,00 грн. та за штрафними санкціями - 1 грн. (том І, а.с. 74-75).

Перевіркою було встановлено, що ТОВ «Альфапласт» на підставі господарського договору з ТОВ «Сорента» було віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - суму ПДВ, сплачену ним у вартості робіт на користь ТОВ «Сорента», про здійснення господарських операцій з яким було складено первинні документи - рахунок-фактура, акт приймання-передачі, податкова накладна. За укладеним між вказаними сторонами господарським договором було проведено розрахунки в повному обсязі.

Крім цього,перевіряючими була отримана інформація про те, що вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 01.10.2012 у кримінальній справі № 1/2609/1025/12 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 (Фіктивне підприємництво) та ч. 2 ст. 358 (Підробка документів, печаток, штампів і бланків, та їх збут, використання підробних документів) КК України засновника та керівника ТОВ «Сорента» ОСОБА_2 за створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Сорента» з метою прикриття незаконної діяльності та підроблення офіційного документу, який посвідчується приватним нотаріусом та який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, вчиненим повторно за попередньою змовою групою осіб.

У зв»язку з наведеним, органом державної податкової служби зроблено висновок про те, що первинні документи, складені для оформлення господарської операції позивача з ТОВ «Сорента» не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку зазначеної операції, оскільки реальність вчинення господарської операції між ТОВ «Альфапласт» та ТОВ «Сорента» відсутня, так як ТОВ «Сорента» є фіктивним підприємством, створеним для конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, шляхом здійснення безтоварних господарських операцій, зовні замасковані їх як законні, тим самим сприяючи легально діючим суб'єктам підприємницької діяльності в ухиленні від сплати податків. Оскільки наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ «Альфапласт» не було підстав для податкового обліку вказаної господарської операції.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Альфапласт» підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.4, 201.10 ст. 201, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 85 280,67 грн. за березень 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Альфапласт» (Замовник) в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Сорента» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, з іншої сторони, було укладено Договір № 0703 від 07 березня 2011 року, за умовами якого Виконавець зобов'язався за завданням Замовника надати послуги з ламінації профіля, в порядку та на умовах, визначених Договором. Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання за цінами, що визначені у рахунка-фактурах Виконавця і які погоджені із Замовником (том І, а.с. 26-27).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Сорента» виписано на адресу позивача акт здачі-прийняття робіт № ОУ-00608938 від 31 березня 2011 року, рахунок-фактуру № 090305 від 09 березня 2011 року на загальну суму 511 684,00 грн. та податкову накладну № 33106 від 31.03.2011 року на суму 511 684,00 грн., (том І, а.с. 28-30), які використані позивачем для формування податкового кредиту у березні 2011 року.

Суд першої інстанції встановив, що договір, акт виконаних робіт та податкова накладна за господарськими операціями між ТОВ «Альфапласт» та ТОВ «Сорента» підписано від імені останнього ОСОБА_2.

В той же час, судом першої інстанції встановлено, що особа що значилась директором та засновником ТОВ «Сорента» (ОСОБА_2) в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займався , ніяких договорів, податкових накладних, актів приймання робіт та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписував, виконання робіт та надання послуг не здійснював та нікому не доручав вчиняти будь-які дії від свого імені.

Так, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 01.10.2012 у кримінальній справі № 1/2609/1025/12, що набрав законної сили, засновника та директора ТОВ «Сорента» ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 (Фіктивне підприємництво) та ч. 2 ст. 358 (Підробка документів, печаток, штампів і бланків, та їх збут, використання підробних документів) КК України, за створення суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Сорента» з метою прикриття незаконної діяльності та підроблення офіційного документу, який посвідчується приватним нотаріусом та який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, вчиненим повторно за попередньою змовою групою осіб (а.с. 91-93).

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 в листопаді 2010 року погодився на пропозицію невстановленої судовим слідством особи за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я підприємство, тобто стати учасником та власником ТОВ «Сорента», усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності.

ОСОБА_2, розуміючи протиправний характер запропонованих йому дій, як майбутнього засновника зареєстрованого з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Сорента», вступив у попередню злочинну змову з невстановленою судом особою, яка в листопаді 2010 році у невстановленому судом місці та невстановлених обставинах, виготовила статут ТОВ «Сорента», а також інші документи, необхідні для його державної реєстрації.

Надалі, 17 листопада 2010 року ОСОБА_2, діючи відповідно до вказівок невстановлених судовим слідством осіб та з корисливих спонукань, усвідомлюючи, що зареєстрований на його прізвище суб'єкт підприємницької діяльності буде використовуватись для прикриття незаконної діяльності та бажаючи досягнення цієї мети, в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса підписав попередньо виготовлений невстановленою судом особою статут ТОВ «Сорента», згідно якого він виступив як засновник і власник цього товариства. Не будучи обізнаним про злочинні наміри невстановлених судовим слідством осіб, приватний нотаріус засвідчив справжність підпису ОСОБА_2 у статуті ТОВ «Сорента».

Відразу після засвідчення приватним нотаріусом підпису ОСОБА_2 в статуті ТОВ «Сорента» та підписання останнім інших документів, які надають право на здійснення державної реєстрації даного товариства, ОСОБА_2 передав їх невстановленій судовим слідством особі, яка отримавши вказані документи, 18 листопада 2010 року передала їх для подальшого спрямування до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації для проведення державної реєстрації даного суб'єкту підприємницької діяльності.

Зареєструвавши ТОВ «Сорента» в органах державної влади, отримавши необхідні реквізитів юридичної особи, невстановлені судовим слідством особи , матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, під виглядом зовні законної діяльності, без відому засновника та директора вказаного фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, здійснювали незаконні фінансові операції, маскуючи їх зовні як законну господарську діяльність підприємства.

20 грудня 2011 року, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з невстановленою судовим слідством особою, перебуваючи у приміщенні приватного нотаріуса, де остання, не знаючи про злочинні наміри ОСОБА_2 та невстановленої судовим слідством особи, засвідчила справжність підпису директора ТОВ «Сорента» ОСОБА_2 у картках із зразками підписів та печатки ТОВ «Сорента» в банківській установі.

01 жовтня 2012 року ,вироком Солом»янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 був засуджений .В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчинені інкримінованих йому злочинних діянь визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що у зв'язку з тим, що в нього тяжке матеріальне становище, в листопаді 2010 року за пропозицією чоловіка на ім'я ОСОБА_4, вирішив за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я ТОВ «Сорента». Після чого, він разом з чоловіком на ім'я ОСОБА_4 перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори підписав статут вказаного товариства. Також, ОСОБА_2 повідомив суду, що він спільно з невстановленою судовим слідством особою на ім'я ОСОБА_5 їздив до приміщення банківських установ, де підписував документи для відкриття рахунків ТОВ «Сорента».

Таким чином, матеріалами справи та перевіркою встановлено , що ТОВ «Сорента» зареєстроване та здійснювало фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновника і призначеного у законному порядку керівника.

Вказаним вироком доведено факт створення ТОВ «Сорента» з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) та те, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника товариства.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими поясненнями директора ТОВ «Альфапласт» ОСОБА_3,що останній спілкувався з керівництвом компанії ТОВ «Сорента» лише усно у телефонній розмові. При цьому, ОСОБА_3не повідомив ні імен та прізвищ такого керівництва, ні їх посад. Проект Договору № 0703 від 07.03.2011 року з мокрою печаткою ТОВ «Сорента» та підписом керівника з їх сторони, згідно пояснень директора, підприємством було отримано через кур'єра (том І, а.с. 107-108).

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у Інформаційному листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

За відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Сорента» створено з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) та те, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від їх імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновником товариства.

Згідно з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та підписується особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюється печаткою такого платника податку - продавця.

За змістом Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 23 грудня 2010 року № 969, що набрав чинності 01 січня 2011 року, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Сорента», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Альфапласт» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарська операція з виконання робіт з ламінації фактично не мала реального характеру, операція з виконання робіт оформлена лише документально та не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Посилання позивача на відсутність рішення суду про визнання правочину між ТОВ «Альфапласт» та ТОВ «Сорента» недійсним або нікчемним, судом першої інстанції не взято до уваги та зазначено наступне:

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Сорента», само по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеним суб'єктом, а укладення договору не є доказом його виконання.

Наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0002111610 від 27 лютого 2013 року, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону та є безпідставними.

За правилами статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфапласт» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Г.Г.Федорова

В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Федорова Г. Г.