Ухвала

від 18.07.2013 по справі 826/6787/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

О КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6787/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.,

при секретарі Кравчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс +» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом обмеженою відповідальністю «Солекс+» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000722205 від 18.01.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Солекс+» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000722205 від 18.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, У період з 11.12.2012 року по 24.12.2012 року на підставі наказу ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС від 07.12.2012 № 2048, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України посадовими особами ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Неймінг" (код ЄДРПОУ 37572771), товариством з обмеженою відповідальністю "Супреммум" (код ЄДРПОУ 37101957) та приватним підприємством "Медіа-Ком" (код ЄДРПОУ 32669518) за період з 01.01.2010 року по 31.10.2012 року, за результатами якої складено Акт від 29.12.2012 № 1272/22-5/31811394 (а. с. 6-28).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000722205, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 39767,00 грн. (за основним платежем - 37122,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2645,00 грн.), оскільки позивачем, на думку податкового органу, було занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 37122,00 грн., у т.ч. за травень 2011 року - на загальну суму 26543,00 грн., за вересень 2011 року - на загальну суму 10579,00 грн.

Так між ТОВ "Солекс+" та товариством з обмеженою відповідальністю "Неймінг" було укладено договір № 29 від 01.04.2011 року та додаток № 1 до нього (а. с. 77-81).

Предметом даного договору було зобов'язання ТОВ "Неймінг" за завданням позивача надати позивачу послуги щодо створення аудіовізуальних творів - сюжетів для телепрограми "З Новим Ранком", що публічно сповіщається на телеканалі "Інтер" на умовах, передбачених в цьому договорі, та зобов'язання позивача виплатити винагороду ТОВ "Неймінг" в строки та у розмірі, зазначені у цьому договорі. Вартість наданих послуг за цим договором склала 159260,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26543,33 грн.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані послуги від ТОВ "Неймінг" надано копію акту прийому-передачі наданих послуг б/н від 30.04.2011 року (а. с. 82) та копію податкової накладної № 14 від 30.04.2011 року (а. с. 83).

Сума податку на додану вартість по вказаній податковій накладній була включена позивачем до складу податкового кредиту у травні 2011 року та відображена у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з ПДВ за відповідний місяць.

Крім цього, судом встановлено, що між ТОВ "Солекс+" та товариством з обмеженою відповідальністю "Супреммум" було укладено договір № 02/09Т від 02.09.2011 року та додаток № 1 до нього (а. с. 84-89). Предметом даного договору було зобов'язання ТОВ "Супреммум" виконати комплекс робіт по забезпеченню звукотехнічним, світлотехнічним обладнанням та сценічними конструкціями заходу позивача - концерту Браяна Феррі, який мав відбутися 13.09.2011 року в приміщенні НПК "Україна". Вартість наданих послуг за цим договором склала 75000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12500,00 грн.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані послуги від ТОВ "Супреммум", надано суду копію акту здачі-приймання виконаних робіт б/н від 13.09.2011 року (а. с. 90) та копію податкової накладної № 23 від 13.09.2011 року (а. с. 91).

Сума податку на додану вартість по вказаній податковій накладній була включена позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2011 року та відображена у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з ПДВ за відповідний місяць а. с. 95, 99, 104).

Позиція відповідача стосовно безпідставності включення вказаних сум до ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, ґрунтується на висновках перевірки Луцькою ОДПІ контрагента позивача - ТОВ "Неймінг", за результатами якої складено акт "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Неймінг" щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за квітень, травень 2011 року" від 05.08.2011 № 6411/23-2/37572771 та висновках перевірки ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС контрагента позивача - ТОВ "Супреммум", за результатами якої складено акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Супреммум" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2010 по 31.12.2011" від 07.03.2012 № 112/22-10/37101957.

Так згідно висновків даних актів встановлено, що господарські операції між ТОВ "Неймінг" та контрагентами-постачальниками та покупцями, а також господарські операції між ТОВ "Супреммум" та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтвердились, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Неймінг" та контрагентами, між ТОВ "Супреммум" та контрагентами були фіктивними правочинами та такими, що вчинялись без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищого адміністративного суду України, який визначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність всіх необхідних для правильного вирішення справи первинних документів.

Зокрема укладенню вищезазначених договорів, як випливає із їх суті, має передувати виникнення договірних зобов'язань із замовниками сюжетів для телепрограми «З Новим Ранком» та організаторами концерту Браяна Феррі.

Крім того, результатом виконання договору з ТОВ «Неймінг» є створення товарів - аудіовідеосюжетів, які позивач міг надати в цифровому форматі до суду в якості доказу.

Більше того, результатом виконання даних договорів має бути реалізація вказаних товарів(послуг) в процесі господарської діяльності, що має бути також підтверджено відповідними первинними документами.

Натомість, як зазначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, на вимогу надання додаткових доказів позивач не відреагував.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2013 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду у платника податків було витребувано ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Дана ухвала суду отримана позивачем 17.05.2013, підтвердженням чого є відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (Т. 1, арк. 49).

Разом з тим, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, судове засідання у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних доказів переносилось для надання можливості позивачу надати витребувану первинну документацію, проте докази так і не були надані, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

В апеляційній скарзі апелянт позицію суду намагається спростувати тими самими актами виконаних робіт та податковими накладними, що вже наявні в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс +» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс +» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000722205 від 18.01.2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Ключкович В. Ю.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст ухвали виготовлено 23.07.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.